П’єсу з такою назвою створив білоруський драматург Володимир Рудов за «Камедыі» К. Марашевського та «Птушкі шчастя» Ф. Аляхновича. Переклад з білоруської на українську мову – Тетяна Шумейко.

В основу п’єси покладено білоруський фольклор і народні вертепні інтермедії. Відбувається суперечка між Селянином і Чортом. Перший стверджує, що на місці Адама він не вдався б до гріха, не чіпав би те яблуко у райському саду, тоді усі люди жили б у раю. Вони побилися об заклад стосовно того, що балакучий Селянин для свого добробуту не зможе нічого зробити путящого, навіть цілу годину помовчати. Перші два рази Селянина спокушають до розмов Жінка та Єврей, і Чорт пробачає йому, забираючи до пекла замість нього цих двох, і дає йому ще один шанс дотриматись слова. Але і втретє Селянин не витримує умов закладу і програє Чорту. Селянин, втративши рідних і друзів, зрозумів, що йому немає для чого жити на цьому світі. Він визнає свою провину перед життєвими спокусами і погоджується прийняти покарання, тим самим спокутуючи свої гріхи.

Включення до репертуару театру даного твору зміцнить подальші творчі зв’язки між українським і білоруським народами, сприятиме подальшому їх розширенню, а також розумінню їх спільного слов’янського коріння.