Що не жінка - то скрипка. Що не жінка - то мелодія. Весела, сумна, сувора, меланхолійна, жива, безшабашна, з надривом, з надломом... А разом - оркестр, який грає на своїй хвилі. Якщо порветься одна струна, то хіба звучатиме  гармонійно та витончено п'єса під назвою "життя"?