Лесь Курбас. У 31 рік його вже називали генієм новаторської режисури. Його вклад у розвиток сучасного театру прирівнюють до вкладу видатних європейських режисерів.
Микола Куліш. Геній модернової української драми. Реформатор жанру. Його ім’я має стояти поруч з іншим «батьком» сучасної європейської драматургії – німцем Бертольдом Брехтом.
Микола Зеров. Неокласик української літератури. Поет, незрівняний перекладач античної поезії, критик, літературознавець.
Валер'ян Підмогильний. Одна з найвидатніших постатей нашої літератури першої половини ХХ століття. Автор першого українського урбаністичного роману. Постать – співставима з Анатолем Франсом чи Джеком Лондоном.
Андрій Панів. Поет, журналіст, перекладач. Автор підручників для початкових класів.
Клим Поліщук. Письменник. Автор історичних романів. Дослідник культури народу комі.
Валер’ян Поліщук. Поет, публіцист, критик і теоретик літератури. Автор більше 50 книг.
Степан Рудницький. Видатний картограф, географ, етнограф. Основопорядник української фізичної, політичної та військової географії.
Михайло Яловий. Поет-футурист, публіцист, письменник, сценарист, літературознавець, перекладач. Перший президент літературного об’єднання ВАПЛІТЕ.
Антін Крушельницький. Педагог, видавець редактор шкільних хрестоматій з української літератури (а також – двоє його синів та доньку; ще двох синів розстріляли трьома роками раніше)…
Це лише приблизно 3 % з усього вивченого списку українських викладачів, науковців, істориків, юристів, акторів, лікарів, політиків, священиків, філологів, громадських діячів, інженерів, журналістів, діячів мистецтва, яких радянська влада розстріляла за п'ять ночей у період з 27 жовтня до 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія). Усього у переліку жертв комуністичного режиму – більше 1100 людей різних національностей. Українців ідентифіковано близько 300. І це не рахуючи тих, хто офіційно помер «власною смертю» в таборі на Соловках. Багато кого розстрілювали парами, притуливши головами один до одного аби економити кулі. У списку – більше 10 уродженців Чернігівщини. Мабуть, найвідоміший з них – Марко Вороний. Поет і перекладач з німецької, французької, італійської мов, онук співавтора слів Гімну України Миколи Вербицького, син одного з перших поетів-модерністів Миколи Вороного.
Уся їхня провина у тому, що ці люди творили, викладали, молилися і проповідували українською і для українців. Після спроби стерти їх з пам’яті, в українських школах на десятиліття фактично не стало альтернативи: вивчати довелося творчість Горького, Єсєніна та Маяковського замість Куліша, Підмогильного, Зерова чи закатованого у ті ж жні у в’язниці НКВС Майка Йогансена.
Пам’ятайте про Сандармох, коли на наступних виборах раптом виникне бажання підтримати політиків, які експлуатують ностальгію за радянською молодістю та «найсмачнішим плобміром» за 20 копійок.