Масовані авіудари російських військ по житлових кварталах Чернігова стали свідченням цинічного нищення мирного населення міста. 3 березня ворог завдав ударів по багатоповерхівках на вулиці Чорновола в Чернігові. Тоді від потужних вибухів здригнулося все місто. Оперативник кримінальної поліції Чернігова Сергій Клименко одним з перших прибув на місце події та допомагав постраждалим громадянам.
Про це повідомляє сектор комунікації поліції Чернігівської області.
– 23 лютого було дуже щасливим для мене днем: я забрав з пологового будинку дружину з новонародженим синочком, – згадує капітан поліції Сергій Клименко. – Ми приїхали додому і лягли відпочивати. А вже близько 4-ї ранку мені зателефонував керівник зі словами: «Тривога! Почалося!» Я швидко зібрався і поїхав на роботу. Отримав зброю і приступив до несення служби. Я був у складі екіпажу, який патрулював в районі теплоелектростанції. Коли приїхав на маршрут патрулювання, майже одразу почалися інтенсивні ворожі обстріли. Звісно, для мене це було, м’яко кажучи, незвично. Але треба було служити, захищати людей. Зібрався з думками, відкинув страх і став виконувати свою роботу.
Основні задачі, які виконували чернігівські поліцейські – це боротьба з мародерством, підтримка правопорядку на ввіреній території, перевірка підозрілих осіб, затримання диверсійно-розвідувальних груп.
– Коли 3-го березня в центрі міста, на вулиці Чорновола, ворог здійснив авіаналіт і скинув бомби, ми відчули це в іншому мікрорайоні Чернігова. Зрозуміли, що сталася велика біда, і одразу ж прибули на місце, аби допомогти. Картина там була дуже страшна. Величезні вирви від бомб, стовпи диму від зруйнованих будинків, навколо на асфальті розкидані частини людських тіл… На місце прибули багато моїх колег з Чернігівського районного управління поліції. Разом ми допомагали рятувальниками діставати людей з-під завалів, переносити потерпілих до карет «швидкої» допомоги. Діяти треба було дуже швидко, але й обережно. Пам’ятаю, панельна плита будинку ніби зависла у повітрі і трималася за основну конструкцію однією арматурою. Ця стіна могла завалитися в будь-який момент, тож я зупинився і застерігав людей, аби не підходили ближче, – розповідає Сергій Клименко.
Бомбардування багатоповерхового житлового масиву стало однією з найтрагічніших сторінок періоду облоги Чернігова. Десятки людей загинули та зазнали травм. Сотні людей залишилися без даху над головою.
– Було надзвичайно важко, але ми вистояли. Навіть під час обстрілів і бомбардувань моя сім’я залишалася в місті, бо дружина навідріз відмовилася евакуюватися з сином. Зараз ми радіємо нашому Владиславчику і понад усе хочемо, аби він ріс під мирним українським небом!