Співаючи пісню «Червона калина», так святкували прийняття Акту проголошення Незалежності України в Верховній Раді 31 рік тому.
Три десятиріччя потому цю ж пісню співають у всіх куточках нашої країни і за кордоном від найстарших до наймолодших у розпал війни за Незалежність України.
24 серпня чернігівці згадують і свого земляка – батька Незалежності Левка Григоровича Лук‘яненка. Саме він написав чернетку Акту, йдеться у сюжеті телеканалу «Дитинець».
– 24 серпня 1991 року Левко Григорович приходить в президію Верховної Ради, тоді ще УРСР, і приносить свій проєкт документу. Він називався «Універсал про проголошення відновлення української державності». Ну а тоді у Верховній Раді в більшості були комуністи, так звана група 239, тому вони акуратно викреслили слово «універсал», змінили його на слово «акт», а замість проголошення відновлення державності написали «Проголошення Незалежності України», – розповідає представник українського інституту Національної пам‘яті в області Сергій Бутко.
Сторінки історії української державності нині для широкого загалу стали розкриватися в новому світлі. Зважаючи на те, що нинішнє покоління українців і українок буквально кожен день вписують чергову сторінку в історію боротьби за Незалежність України. Ближчим стає і розуміння поняття відновлення української незалежності в 1991 році і сенс, в котрий це вкладав Левко Лук‘яненко.
– Левко Григорович саме тоді наполягав, але не склалося. Треба було йти на компроміс, треба було швидше це робити. Чому він це робив? Ось це найголовніше. Справа полягає в тому, що тут треба дивитися в нашу героїчну історію. Проголошено в ХХ сторіччі, Незалежність України була четвертим універсалом української центральної ради, відтоді вже йшла тільки боротьба за відновлення української держави, – каже Сергій Бутко.
Сам Левко Григорович від початку російсько-української війни в 2014 році на весь голос озвучував, що це і є наша війна за незалежність.
– Коли ще почалася гібридна війна у 2014 році, він тоді, бувши вже в дуже поважному віці, хворий, але їздив на фронт до бійців, привозив їм і гуманітарну допомогу, книжки, в тому числі і свої книжки. Найпопулярніша, до речі, «Сповідь у камері смертників». Він тоді говорив публічно, що в 1991 році ми вибороли самостійність, така вже властивість нашого народу, а зараз ми воюємо за повну незалежність. І ви знаєте, він знову виявився правий, – зазначає історик.
Окрім перемог на полі бою, потрібно виграти й інші битви, зокрема, пройти деколонізацію, дерусифікацію, позбутися багатьох міфів, нав‘язаних нам від імперської до комуністичної і вже нині російської пропагандою. Ці процеси активно проявилися під час декомунізації, і нині ж розгортаються з новою силою, зокрема і в Чернігові.
– Нам необхідно в символічному просторі повністю визволитися від їх маркерів – маркерів російської імперії. Чернігівська міська рада 28 липня, якраз в першу річницю, коли ми святкували День української державності, зробила дуже важливий крок, причому після російських ракетних ранкових обстрілів, вона перейменувала перші 15 вулиць і 5 провулків на українські назви. Найголовніше, що замість вулиці Рокоссовського, тобто сталінського маршала, вулиця була перейменована на проспект Левка Лук‘яненка, – підкреслив Сергій Бутко.
Колишня вулиця Рокоссовського в Чернігові, що нині носить ім‘я проспект Левка Лук‘яненка, не чужа для героя України, дисидента, правозахисника і визначного політичного діяча. Тут у будинку №49 він збирав своїх однодумців, членів української гельсінської спілки, тут виношувалася ідея відновлення української держави. Нині на цьому будинку встановлена меморіальна дошка.