Під час артобстрілу Чернігова втратили свого другого сина. Ультрамарафонець Максим Ус повернувся в місто після лікування дружини. Родина відновлюється фізично і психологічно. Спортсмен розповів «Суспільне Чернігів», з чим стикнулися за останні пів року і чому наважилися повернутися у місто, де втратили найдорожче.
Під час бойових дій у Чернігові Уси втратили свого другого сина. У 2017 році від інфекції помер молодший Влад. Хлопчику було два місяці.
10-річний Дмитро загинув 16 березня під час артилерійського обстрілу міста.
Того дня родина ховалася від вибухів у під’їзді власного будинку. Снаряд впав за кілька метрів від вхідних дверей. Осколок влучив Дмитру в голову. Він загинув.
«П'ять років пройшло, а я досі не відійшла від цього, тут ще з нами таке сталося, удар за ударом», – каже Євгенія Ус.
Жінка була поруч з Дмитром під час обстрілу, їй осколок роздробив 12 сантиметрів кістки на нозі. Щоб ходити, носить апарат, який важить вісім кілограмів. 120 днів кістку видовжували.
Жінці зробили у Києві дві операції. Максим влаштувався там на роботу та продовжував бігати. Але подружжя прийняло рішення повертатися.
«Тягнуло додому, тому що це моє рідне місто, де я народився і виріс», – розповідає Максим Ус.
Перше, що побачили вдома, це нерозібрані дитячі речі та іграшки Дмитра.
«Я швидко хотів зібрати, щоб не було спогадів. Але ці спогади нічим не зітреш з пам’яті», – говорить він.
Зламатися Максиму не дає біг. Він щоразу покращує свої результати, побив власний рекорд в марафонській дистанції.
Для Євгенії єдина підтримка – це Максим:
«Мені Максим купував картини і я розмальовувала, терапія така. Ще був час, що я послухала психолога, який радить не плакати».
Найближчий план на майбутнє – вивести Євгенію на прогулянку надвір. Поки що вона з квартири не виходить.
За три місяці їй мають зробити наступну операцію, тоді ж зняти апарат і почати процес реабілітації.