Нещодавно ми розповідали про ініціативу щодо перейменування обласної універсальної наукової бібліотеки, яка носить ім’я Короленка. Колектив закладу пропонує присвоїти бібліотеці ім’я видатного чернігівця – поета-байкаря та громадського діяча Леоніда Глібова. Тож варто познайомитися з ним ближче.
Почав писати ще в гімназичні роки
Майбутній байкар народився в селі Веселий Поділ Хорольського повіту Полтавської губернії (тепер Полтавська область). Батько Леоніда Іван Назарович Глібов працював управителем кінських табунів у маєтку місцевого поміщика Гаврила Родзянка. Дитинство хлопця пройшло в селі Горби Кременчуцького повіту, куди його батька перевели на роботу.
Початкову освіту здобув удома з допомогою матері, а далі вступив до Полтавської гімназії. Саме в Полтаві вийшла друком дебютна поетична збірка Глібова «Стихотворения Леонида Глебова» (1847).
Продовжив здобувати освіту в Ніжинському юридичному ліцеї, де навчався впродовж 1849–1855 років. Саме тут почав писати реалістичні байки та ліричні вірші, які друкував у газеті «Черниговские губернские ведомости». У Ніжині Глібов закохався та одружився із донькою місцевого священника Парасковією Бордонос, у шлюбі народилася донька Лідія. Пізніше деякий час працював учителем історії та географії на Поділлі, а з 1858 року – у Чернігівській гімназії.
Громадська діяльність та особисте життя
У нашому місті Леонід Іванович увійшов до кола місцевої прогресивної інтелігенції. Став видавцем і редактором тижневика «Черниговский листок» (1861–1863). На його сторінках часто з’являлися соціально гострі матеріали, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів. Врешті, видання було закрито за публікацію антиурядових матеріалів. У 1863 році Глібов потрапив під репресії поліцейських органів за зв’язок із членами підпільної організації «Земля і воля», був висланий з Чернігова до Ніжина.
У Ніжині Глібова позбавили права займатися педагогічною діяльністю, встановили за ним жорсткий поліцейський нагляд. Утім уже за два роки він добився повернення до Чернігова та влаштувався на дрібну чиновницьку посаду в канцелярії місцевого губернатора. З 1867 року переходить на посаду завідувача земської друкарні, де працює до кінця свого життя. Він брав участь у виданні популярної літератури та долучався до організації недільних шкіл.
У житті Глібова були й особисті трагедії. Спочатку померла його 7-річна донька Лідія. Щоб розважити тугу Глібова, родина Лизогубів запросила його на гостини до затишного маєтку в Седневі, де поет поступово повернувся до нормального життя та отримав натхнення для подальшої творчості (саме там з-під пера Глібова вийшов вірш «Журба», про який мова піде нижче).
Його подружнє життя складно назвати щасливим. За характером спокійний і меланхолійний, Глібов був протилежністю своїй темпераментній емоційній дружини Парасковії. Терпів і прощав подружні зради. Дружині Глібова приписують романи із письменником Пантелеймоном Кулішем та землеміром – учасником революційної організації «Земля і воля» Іваном Андрущенком. Вона таки повернулася до чоловіка, проте померла в доволі молодому віці.
Після смерті дружини Глібов тривалий час уникав кохання, але вже у зрілому віці одружився зі своєю економкою Парасковією Барановою. Пара виховувала сина дружини від першого шлюбу, а пізніше в них народився син Сергій. На жаль, він помер ще немовлям. І це теж був удар для письменника.
Літературний спадок
Як ми вже згадували, першу пробу пера Глібов здійснив російською мовою. На початку 50-х років XIX століття він почав писати українською. У поезіях Глібова «У степу», «Над Дніпром» та низці інших яскраво звучать волелюбні мотиви.
Фактично саме він започаткував жанр віршованого фейлетону, пробував свої сили у прозі та драматургії. Проте найбільш відомий широкому загалу саме як байкар. Створив понад 100 зразків цього жанру. Перша збірка байок Леоніда Івановича, яка вийшла в 1863 році в Києві, включала 36 творів, проте майже весь наклад видання було вилучено та знищено внаслідок дії сумнозвісного Валуєвського циркуляра. Нагадаємо, що той майже повністю забороняв видання книг українською мовою. Друга й третя збірки (1872 і 1882) були фактично розширеними версіями першої збірки, проте саме вони закріпили за Глібовим славу видатного байкаря.
У своїх творах він викривав та висміював певні явища суспільно-політичного та соціально-економічного життя тодішньої Російської імперії. Видати інші збірки йому не вдалося через активну протидію цензури. Між іншим, Глібов здобув визнання і як дитячий письменник. Загалом його твори органічно поєднують гумор і лірику. Вірші Глібова «Журба» («Стоїть гора високая», написано під час перебування в Седневі 1859 року), «Вечір», «Скажіть мені правду, добрі люди», «Летить голуб понад морем» стали популярними піснями та романсами.