Військові ЗСУ на українсько-білоруському кордоні роблять усе, аби противник навіть і не наважився перетнути кордон. Кожен із захисників Чернігівщини запевняє: у ворогів немає жодних шансів, бо готовність особового складу на вищому рівні і кордон на замку.
Наскільки захищена Україна з півночі, бачили кореспонденти DW українською.
Північ Чернігівщини неподалік українсько-білоруського кордону. Один з механізованих підрозділів відточує бойові навички, аби бути готовими до всього.
Новини про новий можливий наступ з Білорусі з‘являються усе рідше, але неподалік білоруського кордону про загрозу з півночі не забувають. Навчання зі стрільби, тактики та медицини тут проводяться регулярно і за будь-якої погоди.
Поки ці бійці боронять північний кордон, але будь-якої миті, за потреби, їх можуть відправити на інші ділянки фронту.
– Завжди є над чим працювати. Навіть якщо ти досвідчений мегабоєць, вчитися і працювати є над чим. Тому хлопці молодці, відпрацювали заходи безпеки – саме головне, закріпили на практиці свої навички та знання. Тобто бойова готовність особового складу на вищому рівні. Кордон на замку. Як би себе не повів противник, він нас не пройде, – запевняє головний сержант механізованої роти Ігор.
Серед військових чимало молоді. 21-річний Ярослав пішов служити 4 місяці тому.
– Навчання проходив в Латвії, а тут на стрільбах перший раз, – каже військовий ЗСУ Ярослав.
Хлопець певен, що ворог не наважиться знову перетнути північний кордон України. «Не піде, дамо жару».
Поруч тренуються і більш досвідчені військові. Андрій на фронті з 2017 року, а з початку повномасштабного вторгнення був одним з оборонців Чернігова.
– Зараз більш-менш спокійно. Деякі ділянки обстрілюють росіяни. Але не можна розслаблятися, порох потрібно тримати сухим і зброю напоготові, – каже командир відділення Андрій.
Серйозно військові ставляться і до занять із тактичної медицини. Олександр, який вдає пораненого, знає, що такі навички можуть врятувати життя.
– Я їздив в зону бойових дій, Житомирська область, і там відпрацьовували ці дії. Коли копали окопи, прилітало. І ми забирали поранених, забирали вбитих, на жаль. Я особисто забирав поранених. Для цього віку, це дуже важко, – розповідає військовий ЗСУ Олександр.