«Домашні тварини теж гинули, їхні серця не витримували» - як війна вплинула на чернігівських собак

«Багатьох домашніх покинули, і якщо для безпритульних знаходитися у якихось надзвичайних умовах є більш-менш звичним, для тварин домашніх, які постійно були з людиною та не вміли нічого, і їх покинув власник, це стало важким випробуванням. Тваринам, які залишилися вдома з власником, мало значення те, як він себе поводить. Якщо власник почувався більш-менш спокійно, врівноважено, впевнено, то й здебільшого тварина переймала цю поведінку та почувалася спокійніше. Але це все індивідуально. Є випадки, коли домашні тварини теж гинули, їхні серця не витримували, при тому що власники поводилися правильно».

«Більшість людей брали тварин на руки, обіймали, якщо це коти, то саджали в переноски, тому що було складно утримати, хтось у сховище спускався. Відвідувачі розповідали, що були випадки, коли власників не пускали у бомбосховище з тваринами, і тому вони перебували у будинках, наражаючи себе та тварин на небезпеку. Вони не могли їх залишити. Люди намагалися заспокоювати собак так, як заспокоюють інших людей: обіймати, брати на руки, притискати до себе. З точки зору зоопсихології для тварини це не завжди правильний варіант, але в критичних умовах психологія тварин може змінюватися. Люди, які не залишили тварин, шукали всі можливі способи, навіть і не зовсім правильні з точки зору зоопсихології, щоб заспокоїти їх» – говорить пані Тетяна.

«Є тварини, яких не потрібно чіпати в момент, коли їм страшно», – говорить Тетяна Діденко, – «бо цим можна нашкодити. У нас більшість тварин боялися, намагалися сховатися, злитися із землею, щоб їх ніхто не бачив. Таким чином вони намагалися пережити той страх. Але були тварини, яких страх кудись гнав, вони намагалися втекти. Їм здавалося, що від цієї небезпеки можна втекти. Пояснити тварині неможливо, тому всі заспокійливі процеси (спілкування, вигул) відбувалися між обстрілами».

«Моя Єва дуже слухняна собака, вона дуже прив’язлива, нікуди не дівається, але коли на нас із літака скинули бомбу, і коли хвилею все підняло, то Єва побігла. Вона вже не реагувала ні на що, через цей страх вона починає слухати інстинкти, які кажуть бігти від небезпеки».

«Не зовсім коректно говорити, що вони відчувають. У них кращий слух, кращий нюх, вони просто раніше чують те, чого не чуємо ми, і намагаються подати сигнал. Ми чітко знаємо про наближення грози коли ще не чути розкати грому, завдяки поведінці собак, які зараз цього бояться. Пояснити це дуже складно. Я знаю багато історій, коли люди дворову собаку пускали у під’їзд і бачили по її поведінці, що треба йти у сховище. Також з поведінки наших собак я завжди знала, що вже летить літак, навіть якщо його ще не було чути» – пояснює пані Тетяна.

«Якщо після перемоги знову дозволять салюти чи петарди, то тварин, які бояться цих звуків, не треба тягнути в таке місце. Завжди було питання «Якщо ви знаєте, що ваша собака боїться, то для чого ви її тягнете туди?». Моя тварина боїться, і коли я знаю, що перед Новим Роком чи на інші свята будуть феєрверки, то намагаюся її вигуляти до цього. Це банальні речі, які має розуміти кожен власник» – зазначає Тетяна Діденко.

«Найбільша помилка – це олюднення тварини. До неї не можна ставитися як до людини, і це не має ніякого відношення до любові. Любити її треба як собаку, а не як людину. Коли ми олюднюємо її, то намагаємося навісити усі стереотипи, які пов’язані з поведінкою людини, і від цього можуть виникнути певні проблеми. Можемо підтримувати страх, агресію собаки. Охоронні якості собаки люди сприймають позитивно, а потім це може закінчитися тим, що собачка когось кусає захищаючи вас. Ви маєте працювати з тваринкою, контролювати її. Якщо хочете, щоб собака охороняла, то треба звернутися до спеціаліста. Виховати таку тварину самотужки досить складно. Олюднення тягне за собою всі інші помилки та негативні наслідки

Під час бойових дій мова про виховання собак не йшла. Я говорила, що ми заспокоюємо тварину як людину, але чому це не правильно з точки зору зоопсихології? – коли ми жаліємо собачку, ми показуємо, що вона все робить правильно, ми даємо їй сигнал, щоб вона й далі боялася, це якщо простіше пояснювати. Обставини ззовні впливали на внутрішню поведінку, і той хто обіймав та заспокоював був правий, тому що він був поруч зі своєю твариною. Але у відносно спокійному житті така поведінка не прийнятна».