Дитяча залежність від ґаджетів: як уникнути, чому виникає та як побороти

«Залежність – це коли людина замінює те, що має бути у її житті, чимось, що подарує їй схожі відчуття.Причинно-наслідкові зв’язки треба шукати у сімейній системі. Це може виникати в ранньому дитинстві, коли батьки дають ґаджет дитині для того, щоб відволікти її, щоб у батьків з’явилася вільна хвилина, через власну лінь, нерозуміння того, до яких наслідків це може призвести. І так дитина привчається до того, що увесь свій вільний час вона проводить за телефоном».

«Зрозуміти, що в дитини є залежність від ґаджетів, не важко. В таких випадках, вона замінюватиме інші сфери свого життя телефоном, не стосується це тільки навчання онлайн. Якщо виникає залежність, то дитина не просто проводить багато часу за ґаджетом, а вона ігнорує задоволення базових потреб. Це стосується й дорослих. Тобто людина в першу чергу сідає за телефон, комп’ютер, без розуміння того, що є в неї є якийсь розпорядок дня, потреби, зобов’язання. І все життя зводиться до того, щоб пограти та посидіти в Інтернеті. Тому якщо увесь домінуючий час людина чи дитина проводить саме в ґаджеті, то це – залежність» – говорить психологиня.

«Батькам потрібно не емоціями це сприймати, а мовчки: підходити до дитини, спостерігати за нею, запитувати, як пройшов день. Якщо дитина не хоче проводити час із батьками, то очевидно, що вони роблять щось неправильно. Діти не чують слів, коли батьки кричать, і не роблять ніяких висновків із таких сварок. Тому батькам потрібно налагоджувати контакт із дитиною, починати потихеньку задовольняти потребу в тактильному контакті, якісно проводити разом час, вивчати особистість своєї дитини, шукати підхід, цікавитися нею, задавати різні питання» – радить Олена Надточій.

«Одна з функцій родини – рекреаційна, дозвіллєва», – пояснює пані Олена, – «і батьки мають задовольняти цю функцію для того, щоб дитина відчувала себе потрібною, прийнятою, зрозумілою. Вони мають спільно проводити час. А якщо це не відбувається, то дитина шукатиме спосіб задовольнити цю потребу. І де вона задовольняє? За ґаджетами, де вона може отримати і увагу, і спілкування».

«До 5 років розвивається мовлення. І якщо замість того, щоб розмовляти з дитиною домінуючий час, давати їй ґаджет, то відповідно мовлення у дитини гальмуватиме. І на кожному віковому етапі є свій провідний вид діяльності. Наприклад до 5 років – ігрова. У цьому віці батькам треба звертати увагу на гру, адже через неї дитина відображає все, що відбувається в її житті. Із 6 років – навчання, і батьки мають більше звертати увагу на пізнавальну сферу дитини, відповідати на запитання, пояснювати, розповідати. У підлітковому віці – спілкування з однолітками. Бажання дитини робити це залежить від того, як вона пройшла попередні етапи. Існує взаємозв’язок, і ґаджети відіграють важливу роль. Якщо дитина закривалася і йшла у світ ґаджетів, то у спілкуванні з однолітками їй вже буде важче відстоювати себе».

«Ні. Можна давати телефон дитині з метою відволікти, щоб вона більше звертала увагу на позитивну складову, а не на негативну, страх, вибухи, і все що відбувається. Зовсім інше – давати безконтрольно їй ґаджет у моменти, коли нічого негативного не відбувається, і вона може якісно проводити своє дозвілля та наповнювати свою пізнавальну діяльність чимось корисним. Під час обстрілів, тривог набагато краще самим батькам відволікати дитину живим спілкуванням. Але якщо вони перебувають у складному стані, то не варто мучити дитину, коли можна дати телефон і включити якийсь мультик» – відповідає психологиня.