Світлана Полтавцева за покликом душі – художниця. Виховує двох дітей, не має часу на живопис, тож фотографує красу навколо. Її «портрети квітів» розлетілись інтернетом та стали бажаними експонатами на столичних виставках. Весь прибуток з реалізації світлин Світлана донатить на ЗСУ.
Світлана Полтавцева захоплюється живописом, але професійною художницею себе не вважає. Більше 20 років вона займається професійною фотографією.
- Я люблю малювати. Це дуже важке таке слово «художниця». Ні, я любитель, я самоучка, але дуже сильно люблю малювати. Люблю ботанічну акварель.
Світлана розповідає, що перед покупкою першої дзеркальної фотокамери вивчала це питання, читала багато літератури, але згодом все ж таки вирішила робити фото на звичайний телефон. Вона фотографує те, що бачить навколо. Додаткових фільтрів не любить, використовує тільки оригінальні знімки, гру світла, кольори і незвичні ракурси.
Майстриня виховує двох доньок, скаржиться, що часу на живопис та фотографію не вистачає.
- Знаєш, коли з’явились діти, ти намагаєшся постійно встигнути зробити телефоном ці важливі кадри, наприклад, перший крок дитини і т. д. - клік-клік-клік. Тому професійний фотоапарат відійшов в бік, але коли хочу зробити гарний кадр, все ж таки беру фотоапарат, телеоб’єктив, і здалеку, щоб вони мене не бачили, я роблю їх портрети.
Вважає, що для гарних фото телефон не обовʼязково має бути «яблучної» моделі чи якимсь дорогим.
- У мене був Redmi старенький, я ще з дитячим возиком ходила. І це було дуже дивно, коли возик стоїть, а я там накарачках на вулиці повзаю, щоб зняти листочок з гарними краплинками.
Іноді квітковий портрет передає щось набагато більше і глибше, ніж природну красу рослин. Авторка згадує одну зі своїх робіт, зроблену в день ракетного обстрілу Чернігова.
- В мене є одна фотографія, яку я зробила 17 квітня, там тюльпани такі «вирви око». Мені кажуть: «Дисгармонія». Я кажу: «Ця фотографія створена саме 17 квітня, коли в Чернігові відбулись ті трагічні події, прильоти». І тут куратор каже: «Ну, тоді все встало на свої місця. Я розумію, що тут є посил, а не тільки проста гарна картинка, А оця дисгармонія, все ж таки, передає щось.»
Свої фотороботи Світлана Полтавцева не вважає натюрмортами. Вона називає їх саме «портрети квітів».
- Натюрморт – це щось надумане, щось створене штучно. А тут ти взяв букет квітів, подивився на нього, подивився на ці вигини, ці кольори, це сонечко і все – це вже не натюрморт, це портрет зі своїм характером.
У своїх роботах Світлана використовує прості підручні предмети, окрім квітів, полюбляє сухоцвіт, а також часник, цибулю, овочі, тощо. Також фотографує «вуличні етюди», але зазвичай – це макрозйомка.
- Так, знімаю квіти, часник. Чому б не зняти часник? Я обожнюю знімати часник. Сухі опалі квіти, будь-яка квітка. У нас нещодавно гості були, і стояли тюльпани, вже опадали. І дівчина почала збирати. Я: «Не чіпай!» Я всіх вдома попередила, не чіпайте, то треба, щоб воно опало, я його потім зберу. Купила у бабусі якоїсь тюльпани. Я взагалі, коли купую квіти, я дивлюсь, щоб одна квітка була не така, як всі. І саме та квітка, яка була не така, як всі, коли засохла, в ній з’явилося золото. Ти дивишся на неї, а там такі от прожилочки золоті. І думаєш: «Ааа, треба це знімати швиденько!»
- Бачити красу в усьому – це мабуть з дитинства у нас. Нас батьки вчать: он подивись, яка хмаринка; подивись яка квіточка; ой, який жучок. І всі ж на нього дивляться. А потім з часом, ти починаєш це якось трошки інакше, своїм дітям розказувати. Я буває дитині сфотографую якусь хмаринку і питаю: «Кого ти там бачиш?». «О, це ведмедик!». Я: «Точно! Пішли дивитись на захід сонця?». «Пішли! О, яка краса!».
Весь прибуток з реалізації світлин Світлана планує донатити на ЗСУ. Окрім великих робіт, жінка друкує також і листівки на продаж.
- Ці роботи ще не реалізовуються. В минулому році була ще тільки перша виставка. І тоді на виставці я вирішила, що треба проводити благодійні розіграші, лотереї на збори моїх близьких і знайомих, кого я знаю, близьких людей. А в Києві нещодавно була виставка сюрреалістичної фотографії та виставка «1000 шедеврів знятих на мобільний телефон», там була представлена одна моя фотографія.
Світлана Полтавцева планує згодом власну велику виставку, запевняє – робіт вистачить! А свої фотографії вважає справжньою терапією.
- Я хотіла організувати свою авторську виставку наприкінці минулого року, бо такий якийсь кінець року, все таке сіре, похмуре, хочеться якогось свята. А я думаю, що мої картини, багато моїх картин, вони яскраві і можуть подарувати людям позитивні емоції. Я хотіла її організувати так, щоб вона була така закрита, щоб близькі рідні люди могли туди завітати, поспілкуватися. Бо, насправді, це моя терапія. Я так її можу назвати, що фотографія – це моя терапія.