На «Велесовій фермі», що на Чернігівщині неподалік міста Прилуки, живе близько 50 корів, кури та індики, а молочну продукції з цієї ферми люди полюбили за високу якість. А ще тут займаються збереженням українських порід корів. Про це повідомляє SEEDS.
Представників сірої української породи худоби ще телятами Михайло Травецький, засновник ферми, вивіз із заповідника «Асканія-Нова» за рік до повномасштабної війни. Наразі їх в Україні залишилося близько 500.
«Велесова ферма» – це живий музей зникаючих українських порід. 30-50 років тому їх рахували десятками й сотнями тисяч. Наразі це, може, десятки чи сотні корів», – розповідає господар.
«Фермерством я займаюся не дуже давно. Проте худобою займаюся все своє життя. Коли в дитинстві діти сиділи і гралися в піску, то я сидів і грався в сараї. Завжди туди йшов, сідав біля квочки та грався там. Тож якщо мене не було десь видно, мої батьки одразу розуміли, де я. Отак і склалося по життю. Сам я лікар ветеринарної медицини у п’ятому поколінні. Моя донька теж завершує ветеринарний факультет. Ми весь вік займаємось худобою. Тому для мене настав той час створити щось власне», – повідомив МихайлоТравецький одному з чернігівських видань.
За кілька років пану Михайлу вдалося побудувати успішний бізнес. Коли росія розпочала повномасштабну війну, чоловік не покинув своє господарство. Навколо ферми велися активні бойові дії. Попри страх і небезпеку, фермер розвозив молоко по бомбосховищах і рятував поранених тварин. Тож якимось дивом «Велесова ферма» вистояла. Тварини залишилися цілими і неушкодженими, а люди в окупації мали, що їсти.
Нині господарство повністю відновило свою роботу, а пан Михайло повернувся до виготовлення молочної продукції. На фермі можна придбати моцарелу, бринзу, молоко, сметану, вершки, молозиво та домашні яйця. У найближчих планах фермера – варити пармезан з молока сірої української корови, аби популяризувати породу українських корів, що зникають, а також розвивати національне фермерство.
Чому взагалі він вирішив займатися фермерством у невеликому селі? І чи було складно наважитися змінити роботу у великому холдингу на власну ферму?
«Я сам з села, тому для мене дивитися на те, як село зникає, як заростає все кленом, бур’янами – складно. Виникає розуміння, що щось не так у цій країні, бо сільське господарство є фундаментом нації, – відповідає господар «Велесової ферми». – Від розвалу радянського союзу в нашому українському тваринництві нічого не змінилося. Якщо рослинництво крокує світовими тенденціями, то тваринництво в більшості випадків досі живе в 1960-х роках і фактично не розвивається в технологічних підходах. Я починав свій шлях від простого спеціаліста – дояра у Великій Британії до топменеджера великих холдингів в Україні. Тобто пройшов усі етапи формування себе як спеціаліста, керівника.
Велика Британія змусила мене рухатися, розвиватися. Вона навчила мене жити, заробляти і по-іншому дивитися на світ. Коли я там працював, то хотів повернутися до України та годувати наш народ якісними молочними продуктами, і це було основним поштовхом для створення власної справи. Я бачив, як це відбувалося у Великій Британії.
В українських селах закриваються ферми, потім школи, магазини і фактично їх не стає. Люди залишаються без роботи, тому молодь виїжджає, залишаються там жити лише пенсіонери. І виникає запитання: навіщо я повернувся до України? Це стало основним меседжем для мене. Мене просто кликало стати босоніж на землю, засукати рукава та працювати».
Сьогодні про «магію молока», годівлю великої рогатої худоби та види корів Михайло Травецький розповідає на своєму ютуб-каналі. Віднедавна він ще й блогер. Втім, наразі в нього майже 28 тисяч підписників і тисячі переглядів. Якщо і вам цікаво дізнатися більше про щоденні клопоти фермера з Чернігівщини, шукайте цей канал на ютюбі.
Підготувала Вікторія Сидорова