Каністерапія – це популярний у світі метод реабілітації за допомогою спеціально навчених собак. Під наглядом кінолога та психолога тварини взаємодіють з людьми, що позитивно впливає на їх ментальний і фізичний стан. Перелік показань до каністерапії широкий, зокрема тривожні та депресивні розлади, ПТСР, порушення моторики та координації рухів, проблеми з комунікацією.
Як це працює – перевіряли журналісти чернігівського онлайн-журналу PECHERA.info.
Щосереди у ветеранському просторі «Серцевір» проходять сеанси каністерапії з кане-корсо Лілу. Вона вже багато років допомагає дітям і дорослим почуватися краще – як ментально, так і фізично.
Про тонкощі підготовки собак кінолог Євген Усенко розповідає:
«Зазвичай характер собаки формується до двох років. Лише тоді можна зрозуміти, чи годиться вона до такої роботи. Причому цю оцінку мають зробити фахівці. Звісно, справа не тільки в характері: треба тренувати та вчити собаку. Лілу пройшла всі необхідні навчальні програми, тестування й 7 з 9 років свого життя працює терапевткою.
Робочий графік у Лілу строго нормований – по пів години два рази на тиждень. Перед заняттям розігріваємось іграми. Заняття зазвичай проходять з невеликими групами, щоб уникнути стресу. Ми маємо дбати не тільки про людей, а й про комфорт собаки».
Психологиня, керівниця секції соціальної відповідальності компанії «COLLAR» Інна Каращук проводить сеанси каністерапії. Вона стверджує, що взаємодія з собакою – це велика емоційна і психологічна підтримка. Пес відчуває людину, а людина налаштовується на його енергетику. Собака перебуває у спокої, бо знає, що вона в безпеці. Цей стан передається й людям, які знаходяться поруч.
Сеанси проводять як і з дорослими, так і з дітьми. Для малечі це, передусім, зниження рівня стресу та тривоги, розвиток комунікативних навичок. Діти стають відкритішими та більш впевненими в собі при спілкуванні з Лілу.
«Зазвичай діти виконують те, про що просять дорослі. А тут вони самі дають команди собаці, а вона слухається. А ще Лілу – найкращий помічник у навчанні. Наприклад, дитині треба краще навчитися читати. Але дорослі її критикують: не так кажеш, не так робиш. А собака не критикує, вона просто слухає, тому дітям простіше розкритися у групі, коли є собака», - пояснює психологиня.
Для учасників бойових дій каністерапія – це не лише психологічна, а й як фізична реабілітація.
«Наприклад, у людини щось болить після поранення, пригнічений стан, нема бажання через біль виконувати якісь дії. Але хочетьcя поводити собаку за поводок – і вони підводяться, йдуть. За рахунок гри в м’ячик та перетяжку покращується координація рухів.
Після контузії часто страждає короткочасна пам'ять. І коли ми говоримо: «Поклич Лілу» або «Кинь м’ячик» – людина може забувати те, що щойно почула. Тож ми проговорюємо кілька разів і за рахунок того, що це відбувається системно, людина починає запам'ятовувати: ось собака, її звати Лілу, їй можна кинути м'ячик. Тобто ми працюємо таким чином з пам'яттю і з фізичними процесами. А коли годуєш собаку з руки смаколиком або гладиш - доторк до вологого язика або м’якої шерсті повертає тактильність», - продовжує розповідь пані Інна.
Повертатися до цивільного життя після участі в бойових діях може бути не просто. Часто люди часто закриваються, не знають, як комунікувати з ними. Робота з собакою-терапевткою дозволяє ветеранам помалу відкриватися, спілкуватися з іншими, адже вони відчувають довіру та безпеку.
Ольга Островідова, проєктна менеджерка ГО «Ветеранська спільнота України «Серцевір» додає:
«Проводити заняття з каністерапії нам запропонувала компанія COLLAR. Компанія має не лише велике бажання допомагати, а й всі необхідні ресурси та знання, щоб проводити такі заняття. Заняття проходять на безкоштовній основі, тож кожен з нашої цільової аудиторії – ветерани або члени їх родин – можуть долучитися».
У супроводі психологи на та під наглядом кінолога на заняттях можна грати в м’яча та перетяжку, обходити перепони з Лілу на повідку, заплющивши очі й спрямовуючи собаку голосом. А за смачну винагороду вона виконуватиме різні команди. Ну і, звісно, обійматися, сидіти або лежати поряд, чухати та гладити.
Рідні військового поділилися своїми враженнями від сеансу каністерапії. Мама ветерана Анастасія говорить:
«Нам було дуже комфортно на занятті, ми змогли добре розслабитися й отримали велике задоволення від взаємодії з Лілу. Вона чудова собака, дуже вихована! Ми вдома маємо маленького песика, ще дуже молодого. І тепер хочемо навчити його таким гарним манерам, як у Лілу».
Надія додає:
«Мені було дуже цікаво з Лілу, вона велика, але добра, з нею не страшно… Вона мене слухалась!»
«Було прикольно, хочу ще! У нас теж вдома є собака Боня, вона знає трошки команд, типу «До мене!» Хочу навчити ще більше!», – підсумовує Андрій.
Не змогли втриматися від обіймів з Лілу і наші журналісти.
* * *
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.