За новинами про обміни наших громадян стежать усі. І це, безперечно, чудові новини. Однак, про те, як звільненні з полону звикають жити заново, історій не так багато. На що варто сподіватися вдома військовослужбовцям, які повернулися з російських катівень? Та чого вони потребують насправді — розберемося разом.
Перше — латати фізичні рани
Після повернення з полону військовослужбовців доставляють до медичного закладу. Це обов'язкове правило для всіх без виключення. Там відразу роблять первинне медичне обстеження, що передбачає огляд терапевта та лікаря-психіатра, загальні лабораторні та інструментальні (рентгенологічні, ультразвукові, ендоскопічні) – дослідження; огляди вузьких спеціалістів за направленням та фінальний огляд медичною комісією. Все це включно з ліками є безкоштовним.
Комісія зазвичай рекомендує або направляє в соціальні та медичні установи для подальшої реабілітації, що триває до 2 місяців.
А от лікування за кордоном – за рахунок приймаючої сторони. Щоб проходити реабілітацію за межами, України варто зібрати низку медичних висновків, улагодити дозвільну процедуру з військовою частиною, МОЗ, Державною прикордонною службою, Міністерством закордонних справ. Тож не відразу військовослужбовці можуть отримати відповідну послугу. Варто зачекати відповіді, хто ж готовий взяти на себе не лише лікування, а й транспортні витрати, а також, за необхідності, – витрати на супроводжуючу особу. Як такого актуального переліку медичних установ, які готові прийняти український військовослужбовців, у відкритому доступі нема.
“Чернігівщина має за честь першою зустрічати військовослужбовців і цивільних, звільнених з полону. Після обміну з цим людьми спілкуються спецслужби. І основне завдання - дізнатися якомога більше інформації про місце перебування та людей, які ще залишаються в полоні. Це дозволяє ідентифікувати місцезнаходження тих, хто вважається зниклим безвісти, — зазначає заступник голови Чернігівської ОВА, що опікується ветеранською політикою, Іван Ващенко.
— Нагадаю, що військовослужбовці, взяті в полон, не втрачають статус військовослужбовців. Відтак, за ними зберігаються всі права та гарантії; відновлюється грошове та речове забезпечення. Є механізм отримання та списання речей та інша військова рутина. Окрім того, військовослужбовець, який перебував в полоні, має право написати рапорт та звільнитися з армії. Якщо такого бажання нема, то законом гарантована відпустка терміном 90 днів. Вона може бути продовжена за станом здоров'я ”.
Важливо максимально відновити або зробити документи. Зокрема, мати посвідчення про участь у бойових діях, а також оформити статус особи, яку позбавили свободи через війну. Кожен із статусів має свої пільги.
Довідку про перебування в полоні може видати Міністерство оборони, командир підрозділу ЗСУ чи іншого визнаного військового формування. Детальніше про те, як і кому писати, можна дізнатися телефоном у Національному інформаційному бюро — 1648 або 0442878165 (дзвінки з-за кордону).
За словами уповноваженого ВРУ з прав людини Дмитра Лубінця, заява для отримання довідки про перебування військового в полоні, може бути написана в довільній формі, однак має містити інформацію про військове звання, військове формування, в якому перебував на момент полону та період перебування у місцях несвободи; контактні дані для зворотнього зв'язку. На формування цього документу чиновники мають 30 календарних днів з дня надходження заяви. До слова, заяву можуть подати як звільнені з полону, так і їх родичі.
Про гроші
Довідка про перебування в полоні — обов'язковий документ для отримання державної допомоги — 100 тисяч гривень.
За час перебування в полоні 50% коштів з грошового забезпечення зберігається. Також передбачена одноразова допомога — 100 тисяч гривень та по 100 тисяч гривень щороку за кожен рік перебування в неволі. Щодо фінансової допомоги чи компенсації на місцевому рівні, то окремого пункту для звільнених з полону нема. Однак, вони належать до категорій чинних військовослужбовців та ветеранів, відтак можуть користуватися відповідними програмами. У Чернігівській області така програма теж є.
Залишити в спокої та взяти за руку одночасно
Андрій Турас в день обміну полоненими
Андрій Турас був у ворожому полоні довгі 2,5 роки. У вересні 2024-го він повернувся додому. Чоловік каже, що в перший час після обміну хотів просто спокою, натомість відразу треба було бігати по інстанціях.
При цьому захисник зауважує, що йому і досі бракує інформації та організованості процесів.
На думку Андрія, роботу з екс-полоненими варто вибудовувати інакше. Перше, що треба — час. Час, щоб усвідомити, що ти вже вдома, що можна ходити, піднявши голову, можна бути на вулиці стільки часу, скільки хочеш. Час, щоб набутися з родиною.
Наступне і найважливіше – треба помічник.
До слова, громади області мають “фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб”. У нашому обласному центрі таких фахівців має бути п’ять.
Де шукати таких фахівців підкажуть в РВА та місцевих радах. У коло професійних обов'язків таких помічників входить інформування та консультування про пільги, виплати, медичні послуги та допомога в оформленні відповідних документів; супровід у процесі адаптації (допомога з пошуком житла, роботи, навчання - у межах наявного ресурсу та компетенції); психологічна підтримка; організація якісного дозвілля (залучення до заходів для ветеранів); збір та аналіз потреб ветеранів та демобілізованих осіб.
Наталія Іващенко
Чернігівська Медіа Група
* * *
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.