На Чернігівщині енергетик Анатолій Топтун 21 квітня повернувся до роботи після важкого поранення, якого зазнав під час атаки російських дронів восени минулого року. Нині він знову виконує свої службові обов‘язки, хоча й не в повному обсязі.
Про це повідомляє пресслужба АТ «Чернігівобленерго».
Чоловік працює майстром Бахмацької виробничої дільниці служби підстанцій 35 кВ і вище. 10 жовтня 2025 року він разом із колегами потрапив під удар ворожих безпілотників поблизу села Жадове Семенівської громади, коли працівники поверталися після аварійно-відновлювальних робіт.
Внаслідок атаки загинули двоє працівників підприємства АТ «Чернігівобленерго» – водій служби транспорту і логістики підприємства Анатолій Савченко загинув на місці, а водій Бахмацької дільниці цієї ж служби Руслан Дейнега від важких травм помер у лікарні. Також електрослюсарі Олександр Чуйко, Артур Оболенський разом з Анатолієм Топтуном отримали травми. Поранення Анатолія були найтяжчими — мінно-вибухова травма з пошкодженням ахіллового сухожилля, що потребувала кількох операцій і пересадки шкіри.
Крім того, у чоловіка діагностували тромбофлебіт, через що він отримав третю групу інвалідності. Попри це, він продовжує лікування та реабілітацію і вже повернувся до роботи.
Анатолій Топтун зізнається, що часто згадує той день і втрату колег, однак не шкодує про рішення допомагати пораненому товаришу під час атаки. За його словами, тоді у працівників фактично не було шансів уникнути удару.
– Уже пізніше військові сказали, що, якщо був один удар дроном, то, скоріше за все, десь поряд крутився й інший, а тому нам треба було не збиратися докупи, а розбігатися в різні боки. Але хто тоді міг здогадатися, що поряд чатує інший безпілотник? Та і не могли ж ми залишити Толю там, на дорозі. Навіть якби розбіглися і викликали швидку допомогу, то, скоріше за все, прилетіло б у той момент, коли його вкладали б усередину. Зупинити свою машину не на дорозі, а десь у кюветі і нести пораненого Толю туди, так ворог все одно чітко нас бачив (ми знайшли в Інтернеті відео рашистів, де добре видно удар по наших машинах) і просто ударив би по нам в іншому місці. Та і головне – ми ж зовсім не чули того дрона. Побачили лише в той момент, коли він прилетів між нами. За лічені секунди він залетів у машину, коли ми підійшли до неї і вже збиралися завантажувати драбину, на якій лежав Толя. Як не крути, а шансу врятуватися усім ворог нам не залишив.
Нині енергетик працює другий тиждень після повернення. Каже, що не боїться виконувати свої обов’язки, адже розуміє важливість роботи енергетиків, особливо в умовах війни.
«Попри все світло має бути», — наголошує він.