"Як уроки закінчуються, я сюди і йду", - каже восьмирічна Крістіна.
Після школи її маршрут часто веде до "Вулика" - освітнього простору в селі Вихвостів на Чернігівщині. Сюди приходять і Сніжана, для якої "Вулик" - це передусім друзі, і Люба, яка знаходить тут можливість творити та поступово ставати впевненішою.
Для того, щоб у дітей було комфортне і просторе місце для творчих занять, благодійний фонд savED у партнерстві з Kindernothilfe (KNH) за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) розширив освітній центр.
Тепер Крістіна та її друзі можуть малювати, вирізати, майструвати й разом втілювати нові ідеї. Сама дівчинка іноді знаходить в інтернеті те, що хоче зробити, а потім просить тьюторок допомогти з матеріалами. А ще мріє, щоб у "Вулику" з’явилися заняття з танців.
Для багатьох дітей цей простір уже став частиною звичайного дня. Сюди приходять після уроків, на вихідних і під час канікул, щоб зустрітися з друзями, навчитися нового, створити щось власноруч або просто провести час разом.
Так у Вихвостові з'явився великий “Вулик" - більше місця для дитячих ідей, творчості, навчання, спілкування та підтримки.
"Ще я не прокинулася, а дочка вже кричить: "Мам, я у Вулик!"
Сніжані вісім років. Вона також живе у Вихвостові. На запитання, що найбільше любить робити у "Вулику", відповідає без довгих роздумів: "Гратися з друзями".
Під час канікул "Вулик" став для дівчинки місцем, куди вона хотіла приходити майже щодня.
"Ще я не встигла до кінця прокинутися, а дочка вже кричить: "Мам, я у Вулик!"", - ділиться мама Сніжани, пані Марʼяна.
За цими простими дитячими відповідями - досвід кількох років життя і навчання під час повномасштабної війни.
Коли російські війська окупували Вихвостів, Сніжані ще не виповнилося 5 років. Родина залишалася в селі. Пізніше дівчинка пішла до школи, але її навчання, як і навчання інших дітей громади, відбувається в умовах повітряних тривог, навчання в укритті та періодичного повернення до онлайн-уроків.
Мама Сніжани говорить, що це особливо складно для молодших школярів. Під час тривог багато дітей одночасно спускаються в укриття, а частину навчального матеріалу потім доводиться додатково опрацьовувати вдома.
Проте є те, чого неможливо надолужити домашніми завданнями, - час поруч з іншими дітьми. Саме тому для Сніжани "Вулик" - це передусім друзі.
Для пані Мар'яни простір має ще одне важливе значення. Раніше під час канікул їй доводилося брати доньку із собою на роботу, залишати її з бабусею або просити допомоги в родичів.
"У цьому році він замінив мені постійну турботу про те, з ким залишити дитину вдень, коли я працюю. Разом з тим, дитина кожен день чимось займалася. Вона приносила додому багато малюнків, різних поробок", - розповідає мама.
Поки Сніжана проводить час з однолітками, грається і навчається нового, її мама знає, що донька перебуває у знайомому просторі поруч із дорослими, яким довіряє.
"Вулик” - це на всі канікули
Якщо для Сніжани "Вулик" - це насамперед друзі, то дев'ятирічна Люба знаходить тут простір для творчості та самовираження.
На запитання, як часто вона приходила сюди влітку, дівчинка відповідає лише двома словами: "Всі канікули".
Любі подобається малювати, співати, займатися спортом і відвідувати творчі заняття. Найбільше у "Вулику" вона любить, "коли поробки всякі роблять". А якби вона могла додати щось до програми занять, хотіла б більше конкурсів.
Мама розповідає, що Люба має багато захоплень, хоча сама дівчинка трохи соромиться про них говорити. Зокрема, вона намалювала портрет Тараса Шевченка і посіла перше місце у творчому конкурсі.
"Вона приходить - вражень купа, радості повні очі", - говорить мама, пані Людмила.
У "Вулику" Люба також робила поробки для українських військових. Одну з них - спеціально для тата, який зараз служить.
Однак мама помічає не лише нові творчі роботи доньки. Люба завжди була домашньою і сором'язливою дитиною, якій непросто було першою йти до інших дітей. Тепер вона дедалі частіше сама приходить до "Вулика".
"Для неї "Вулик" - це простір для самореалізації", - пояснює пані Людмила.
Тут у Люби є можливість розкривати свої здібності у власному темпі, пробувати нове й поступово ставати впевненішою серед інших дітей.
Місце, де дитячу ідею чують
Крістіні Гомович вісім років, вона навчається у третьому класі Вихвостівської гімназії. Після завершення уроків дівчинка часто йде до "Вулика".
"Як уроки закінчуються, я сюди і йду", - розповідає Крістіна.
У просторі вона найбільше любить гратися та займатися творчістю.
"Малюємо, вирізаємо, робимо поробки", - перераховує дівчинка.
Ідеї для нових виробів Крістіна іноді самостійно знаходить в інтернеті. Потім звертається до тьюторок - Надії Вікторівни або Наталії Миколаївни, які допомагають видрукувати необхідні матеріали. Розпочату у "Вулику" роботу дівчинка нерідко продовжує вже вдома разом із мамою.
"Вона дуже любить робити різні поробки. Знаходить щось в інтернеті, тьютори їй видруковують, а потім ми вже вдома продовжуємо", - розповідає мама дівчинки Альона Красножен.
Якби Крістіна могла додати до занять у "Вулику" щось нове, то обрала б танці. Дівчинка зізнається, що хотіла б приходити до них щодня.
Для її мами важливо, що після школи донька має знайоме місце, де може відпочити, погратися, поспілкуватися з іншими дітьми та втілити власні ідеї.
"Я знаю, що вона тут пограється, відпочине. Я за неї спокійна. Якщо щось станеться, зі мною зв'яжуться", - говорить Альона.
Родина живе у Вихвостові близько 7 років. Раніше Альона з Крістіною мешкали у Харкові та Куп'янську, однак переїхали до села ще до початку повномасштабного вторгнення.
Для Крістіни "Вулик" став природним продовженням її шкільного дня: після останнього уроку вона приходить сюди до друзів, бере папір і ножиці та починає створювати щось нове.
Діти самі попросили більше простору
Сьогодні розширений "Вулик" дає дітям більше місця для занять, творчості, спілкування та відпочинку. Нове приміщення також дозволяє одночасно проводити більше активностей і залучати до них учнів гімназії, вихованців розташованого поруч дитячого садка та інших жителів громади.
"Ви бачили цих дітей? Вони чудові. Неможливо не відреагувати на такий запит. Це дуже важлива підтримка саме тих, хто хоче, старається і намагається", - говорить Анна Пуцова, співзасновниця благодійного фонду savED.
За її словами, рішення підтримати громаду не потребувало довгих переговорів.
"Ми точно знали, що хочемо допомогти цій громаді і саме цьому закладу” - підсумувала співзасновниця благодійного фонду.
Простір став більшим. Причина залишилася дуже простою - щоб для дітей села теж були доступні комфортні умови саморозвитку, реалізації та місця, де можуть побути з друзями і цікаво провести час.
За цими короткими фразами - те, що складно виміряти квадратними метрами: місце, де дитину чекають друзі, де її ідею готові почути, де можна створити щось власноруч, навчитися нового або просто провести кілька годин поруч з іншими дітьми.
В умовах війни такі простори допомагають повертати дітям регулярність, спілкування, підтримку дорослих і частину звичного дитинства. Вони також залишаються в громаді та продовжують працювати для дітей після завершення окремих програм і проєктів. Саме тому "Вулик" у Вихвостові став більшим, бо діти вже показали, наскільки він їм потрібен.
Розширення освітнього центру "Вулик" у Вихвостівській гімназії відбулося в межах проєкту "Стійка освіта: комплексна підтримка дітей", який благодійний фонд savED реалізує у партнерстві з Kindernothilfe (KNH) за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).
Проєкт поєднує оновлення освітньої інфраструктури, доступ до навчання та психоемоційну підтримку для дітей і педагогів у громадах Чернігівщини.