У XXI столітті світовий енергетичний сектор переживає глибоку трансформацію. Під тиском кліматичних змін, зростання попиту на чисті технології та посилення екологічних стандартів перехід до відновлюваних джерел енергії стає головним пріоритетом. У цьому контексті особливо помітним є вплив зеленої енергетики на вугільну галузь — багаторічний фундамент світової економіки, транспорту та промисловості.
Занепад ролі вугілля зумовлений як технологічними проривами, так і соціально-економічними змінами. Роман Білоусов досліджує, як відновлювані джерела трансформують позиції вугілля і що це означає для економіки, політики та екології.
Протягом століть вугілля було основою індустріальної цивілізації. У XIX–XX століттях воно живило електростанції, металургію та транспорт. Ще у 2010-х роках його частка перевищувала 40% світової генерації. Водночас вугілля стало головним джерелом забруднення: його спалювання призводить до викидів CO₂, оксидів сірки й азоту та дрібнодисперсних частинок, що погіршують якість повітря. За даними Міжнародного енергетичного агентства, на вугілля припадає близько 40% глобальних викидів вуглекислого газу.
Натомість відновлювана енергетика стрімко розвивається. Ціни на сонячні панелі та вітрові турбіни різко знизилися, а державна підтримка — через субсидії, податкові стимули та квоти на генерацію — зробила чисту енергію дедалі конкурентнішою. «Такі заходи фактично позбавляють вугільні компанії фінансової стабільності», — зазначає Білоусов. Банки називають вугільні проекти «ризиковими активами», а вуглецеві податки роблять вугільну генерацію ще менш вигідною.
Втім, екологічне питання залишається складним. Теоретично відмова від вугілля має знижувати рівень забруднення й викидів. Але, підкреслює Білоусов, довгостроковий екологічний ефект енергетичного переходу потребує зваженої оцінки.
Зелена енергетика змінює і геополітичний баланс. Колись країни з великими запасами вугілля — Китай, США, Росія, Австралія, Індія — мали стратегічну перевагу. Сьогодні ж залежність від імпорту вугілля поступово зменшується. Парадоксально, але Китай, залишаючись найбільшим виробником і споживачем вугілля, водночас є світовим лідером у розвитку сонячної та вітрової енергетики.
І все ж повна відмова від вугілля у найближчі десятиліття малоймовірна. Для Китаю, Індії, В’єтнаму, Індонезії та низки африканських країн воно залишається доступним і дешевим ресурсом. «Довгостроковий тренд демонструє поступове скорочення частки вугілля, — підсумовує Роман Білоусов, — але воно навряд чи буде повністю витіснене сонячною, вітровою чи навіть ядерною енергетикою».
