Українська металургія в умовах війни стикається з гострим дефіцитом сировини. Істотне скорочення територій заготівлі, втрата доступу до промислово розвинених регіонів, забруднення земель вибухонебезпечними предметами та постійні обстріли зробили ринок вторинних металів надзвичайно напруженим. У результаті звичний лом дедалі складніше зібрати в необхідних обсягах, тоді як попит з боку підприємств продовжує зростати.
Металургійні компанії змушені шукати альтернативні джерела сировини всередині країни. Одним із таких напрямів стає військовий металобрухт — знищена техніка, фрагменти боєприпасів, гільзи та інші металеві залишки бойових дій. Цей сегмент поступово перетворюється на важливу складову загального балансу, проте його використання потребує суворого дотримання технічних і безпекових вимог.
Ключовою умовою допуску такої сировини у виробництво залишається вибухобезпечність. Будь-які металеві відходи військового походження мають проходити ретельну перевірку, очищення та підтвердження відсутності небезпечних елементів. Йдеться не лише про збереження обладнання, а передусім про безпеку персоналу та стабільність виробничих процесів. Лише після цього сировина може бути залучена до металургійного циклу.
Сьогодні металобрухт використовується у виплавці практично кожної тонни сталі, тому його нестача безпосередньо впливає на обсяги виробництва. За дефіциту вторинної сировини підприємства змушені коригувати плани, збільшувати частку чавуну та переглядати економіку процесів. На цьому тлі металолом ціна якого дедалі частіше відображає не лише ринкові чинники, а й загальну ситуацію з доступністю ресурсу.
Додатковим викликом залишається майбутній перехід до низьковуглецевої металургії. Електродугові печі, які розглядаються як основа екологічного виробництва сталі, потребують у рази більше металобрухту, ніж традиційні технології. Без системної державної політики та стабільного внутрішнього ринку реалізація таких проєктів може бути ускладнена.
Заборона на експорт стратегічної сировини до кінця 2026 року спрямована на збереження ресурсів усередині країни та підтримку переробки. За цих умов усе більше учасників ринку розглядають можливість сдать металлолом саме українським підприємствам, забезпечуючи економіку сировиною та зменшуючи залежність від зовнішніх факторів.
