Український гірничо-металургійний комплекс у 2025 році став прикладом того, як стратегічна гнучкість допомагає вистояти навіть у турбулентні часи. Підприємства працювали в умовах воєнних ризиків, складної логістики та мінливої кон’юнктури, але змогли не просто зберегти позиції, а й розширити присутність на зовнішніх ринках. На тлі глобальних коливань сировинних ринків і таких факторів, як ціна на металолом, українські виробники уважно рахували економіку кожної поставки та шукали нові точки зростання.
Важливою частиною екосистеми ГМК залишається ринок брухту, який забезпечує сировиною металургів і водночас підтримує циркулярну економіку. У 2025 році експорт брухту чорних металів зріс більш ніж на половину, а ключовим напрямком стала Польща. Для бізнесу й населення це також сигнал, що вторинні ресурси мають реальну вартість: рішення здати металолом дедалі частіше розглядають не лише як спосіб заробітку, а і як внесок у раціональне використання матеріалів.
Показово, що металургія дедалі більше інтегрується у глобальні ланцюги постачання. Українська сировина та продукція знаходять покупців на різних континентах, а ринок брухту стає міжнародним. Навіть побутова ідея сдать металлолом сьогодні пов’язана з великою індустрією, де кожна тонна може поїхати на експорт і повернутися у вигляді нової продукції з високою доданою вартістю.
Найяскравіше зростання продемонстрував експорт чавуну — плюс понад 50%, майже до двох мільйонів тонн. Головним драйвером стали поставки у США, які закупили левову частку українського чавуну. Це свідчить про довіру до якості та конкурентності продукції, попри дорожчу логістику. Довгий прокат також додав у обсягах: активні закупівлі з боку Румунії та Польщі підтримали українських виробників у непростий період.
Плоский прокат показав помірніше, але все ж позитивне зростання. Така динаміка говорить про диверсифікацію ринків збуту: компанії не покладаються на одного покупця чи регіон, а формують широку географію продажів. Це зменшує ризики і дозволяє швидше реагувати на зміни попиту.
Водночас не всі сегменти почувалися однаково впевнено. Експорт залізної руди скоротився, адже просідання попиту в окремих країнах ЄС переважило зростання поставок до Китаю. Напівфабрикати втратили понад чверть обсягів, а трубна продукція зіткнулася зі зниженням закупівель у США та Німеччині. Ці тенденції відображають глибші процеси в європейській промисловості, де висока собівартість енергії та екологічні вимоги стримують виробництво.
Перспективи 2026 року значною мірою залежатимуть від відновлення економіки Євросоюзу, глобальних цін на сталь та логістичних можливостей. Якщо європейська промисловість пожвавиться, попит на руду й напівфабрикати може зрости. Водночас утримання позицій у США та Азії залишатиметься стратегічним завданням.
Українська металургія вкотре доводить: навіть у складних умовах вона здатна адаптуватися, знаходити нові ринки та формувати додану вартість для економіки. А розвиток ринку вторинних ресурсів, модернізація виробництва й розширення експортної географії можуть стати фундаментом для ще стійкішого зростання у найближчі роки.
