Виконавче провадження відкрито — і поряд із боргом у документах з'являється ще одна сума: винагорода приватного виконавця. Виглядає це як щось автоматичне, майже як податок на сам факт звернення стягувача. Насправді ні. У справі 500/7546/23 суд скасував постанови про примусове стягнення 1 402 683,83 грн такої винагороди. Для боржника це різниця між сумою в постанові й сумою, яку доведеться реально віддати.
Логіка судів проста, хоча й не очевидна для боржника. Винести постанову про нарахування відсотків на старті провадження виконавець має право, і це підтверджено у справі 580/31/23, де йшлося про понад 13 мільйонів гривень. Але право нарахувати не дорівнює праву утримати. Касаційна практика зводиться до одного: відкриття провадження і надіслані запити самі собою не є достатньою підставою для стягнення основної винагороди, потрібне фактичне виконання рішення. Тобто ключове питання завжди одне: скільки грошей реально надійшло стягувачу.
Різницю добре видно на цифрах: скасування стягнення винагороди виконавця суди мотивують саме розміром фактично стягнутого. У справі 160/26568/21 стягувач відкликав виконавчий документ, реально стягнутою виявилася сума 425 725,65 грн, і суд визнав неправомірним утримання винагороди в розмірі 238 160,02 грн, порахованої від первісних вимог. У справі 360/2855/20 виконавець претендував на понад 27 мільйонів, і Верховний Суд відправив справу на новий розгляд, бо суди не перевірили факт реального стягнення; у справі 500/4626/22 підставою для нового розгляду стала неповна оцінка доказів. Тексти цих рішень відкриті в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Дзеркальна історія складається і з державною виконавчою службою: у справі 400/13873/25 суд скасував виконавчий збір на 39,2 млн гривень, у справі 320/3438/26 — на 16,2 млн, а у справі 400/788/26 — понад 492 тис. грн, і саме такі спори формують загальний тренд.
Окрема історія — коли боржник має спеціальний статус. У справі 500/7546/23 підприємство було внесене до реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості на ринку природного газу, а закон у такій ситуації вимагає зупинити примусові дії. Ухвалою від 27 липня 2026 року суд визнав дії виконавця протиправними і присудив боржнику 5 368 грн судового збору. Тому перевіряти реєстри варто до появи постанови, а не після неї, і довідку краще додавати до позову одразу.
І типові помилки тих, хто вже пішов до суду. Оскаржити дії виконавця за статтею 287 КАС недостатньо: якщо гроші вже утримані, їх треба окремо вимагати назад як безпідставно набуті, інакше виходить перемога на папері, а кошти залишаються на рахунку виконавця. Витрати виконавця на власного адвоката теж не є автоматичними — в одній зі справ суд, застосувавши статтю 130 ГПК, відмовив йому у стягненні 50 000 грн, бо залишення скарги боржника без розгляду ще не доводить її безпідставності.
