Как и сколько заработает Чернигов после выборов?

До местных выборов осталось всего несколько дней. Самое время определиться, напротив какой фамилии и политической силы поставить галочку в бюллетене в кабине для голосования. Мы в очередной раз настаиваем: ориентируйтесь не на лозунги, а на конкретные предложения кандидатов, как решить ту или иную проблему, с чего начать и где на все это взять деньги.

Через один-четыре дня (в зависимости от того, когда вы читаете эти строки), нам предстоит отправиться на избирательные участки и определить, какой именно будет местная власть в ближайшие пять лет.

Да, сегодня нередко говорят о том, что через два года после проведения территориально-административной реформы и полноценной децентрализации пройдут внеочередные выборы, но рассчитывать на это неправильно.

Важно понимать, что именно 25 октября (ну и несколько дней после – пока будет вестись подсчет голосов) определит качество нашей с вами жизни. Общество сегодня гораздо требовательнее, чем осенью 2010 года.

Многие нынешние депутаты в отдельности и целые партии потеряли почти всех сторонников, а другие, мало кому известные или даже несуществовавшие, политические силы приобрели большую популярность.

События, произошедшие в стране со времени предыдущих местных выборов (в основном в последние два года), должны радикально повлиять на то, какими будут новый мэр и депутаты. И сегодня главное для избирателей – в очередной раз не «повестись» на популистскую риторику и обещания, которые с реальностью имеют мало общего, но все так же активно эксплуатируются кандидатами.

Чтобы разбавить лозунги о снижении тарифов, создании контрактной армии и на прочие темы, НЕ ИМЕЮЩИЕ НИКАКОГО ОТНОШЕНИЯ к органам местного самоуправления, мы пять недель подряд пытались сориентировать кандидатов (и самое главное – избирателей) на местные вопросы. Те, для решения которых у городского совета есть все полномочия и часто даже деньги.

Именно для этого редакция «Семи дней» при поддержке Фонда развития СМИ посольства США в Украине накануне выборов реализовала проект «Местные выборы. Общество и СМИ формируют эффективную власть».

Как и сколько заработает Чернигов после выборов? (фото) - фото 1

Сегодня – заключительный пятый разговор, который коснулся фундаментальной темы – городских денег.

Почему деньги?

Выбирая темы для наших пяти круглых столов в рамках этого проекта, мы опирались на результаты социологического исследования, которое специально для нас провел Полесский фонд международных и региональных исследований.

При этом мы изначально решили, что на основании ответов отберем лишь четыре самые насущные для жителей Чернигова проблемы, а пятую посвятим не столько проблеме, сколько поиску «волшебного» рычага для их решения – финансовой состоятельности городской казны.

Ведь и дороги с тротуарами, и медицина, и уличная инфраструктура, и транспорт – темы, которые мы обсуждали ранее, – напрямую зависят от того, сколько мы можем на них потратить.

Впрочем, респонденты, не сговариваясь, нас поддержали и показали, что экономика города их волнует ничуть не меньше. В частности, сразу 10,3% черниговцев назвали нестабильную работу местных предприятий в числе приоритетных для решения.

Если добавить сюда такие же 10,3% тех, кого волнует неважная работа коммунальных предприятий, то получится, что каждый пятый черниговец видит, где недозарабатываются деньги.

Новый рисунок

И это мы не включили сюда высокие коммунальные платежи (о причинах написано выше) и «побочные» проблемы, каждая из которых завязана на деньгах.

Послесловие

Мы завершаем цикл круглых столов в рамках проекта редакции «Семи дней» под названием «Местные выборы. Общество и СМИ формируют эффективную власть».

Его суть заключалась в том, чтобы создать на страницах издания медиаплощадку, которая поможет избирателям понять взгляды политических партий и кандидатов на места во власти, узнать, как те видят пути решения ключевых проблем города.

В рамках проекта – прошло пять круглых столов, на которые мы приглашали представителей различных политических партий, чтобы они могли объяснить свое видение той или иной проблемы, рассказать о том, как в случае прихода к власти намерены решать наболевшие вопросы.

Каждое из мероприятий было посвящено различным вопросам, которые сами черниговцы считают наиболее острыми и тормозящими развитие Чернигова:
• «Общественный транспорт и сопутствующая инфраструктура» (18 сентября);
• «Уличное пространство и комфорт жителей» (25 сентября);
• «Состояние дорог и тротуаров в Чернигове» (2 октября);
• «Качество медицинского обслуживания, доступность медуслуг» (9 октября);
• «Экономическое развитие города: современное состояние и приоритеты» (16 октября).

По итогам проведения круглых столов в газете «Семь дней» и на сайтах 0462.ua и gorod.cn.ua каждое мероприятие подробно освещалось, что должно позволить читателям определиться со своим выбором – не исходя из принципа «нравится/не нравится», а основываясь на программных позициях политиков.

Ведь настоящие программы избиратели читают крайне редко, да и чаще всего они похожи одна на другую и перенасыщены лозунгами, а не конкретными механизмами исправления ситуации.

Насколько это возможно, мы вытащили на суд избирателя именно конкретику. Читайте, анализируйте, думайте.

Увы, но открыто общаться на предложенные нами темы согласились лишь кандидаты от шести политических сил из девяти нами приглашаемых. Но надеемся, что и в таком, несколько усеченном, формате наши материалы помогут избирателю определиться с выбором.

Отправляемся во взрослую жизнь

Деньги – это свобода. Это самый короткий и самый честный афоризм о финансах. Особенно если речь идет не об отдельном человеке (в конце концов, свободным можно себя ощущать и без гроша в кармане), а о населенном пункте.

Чтобы обеспечить все потребности горожан: выплатить зарплаты бюджетникам, оплатить коммунальные услуги, закупить транспорт, улучшить инфраструктуру и т. д. – нужно располагать достаточным количеством денежных знаков.

Увы, но пока что Чернигов этим похвастаться не может. То ли зарабатываем мало, то ли тратим не так. А возможно, и то и другое.

Нынешняя система государственного финансирования построена по типу пирамиды. Большинство уплаченных налогов сначала стекаются на самый верх – в общенациональную казну, а оттуда распределяются по областям, районам, городам, селам.

Однако пока деньги дойдут до «низа» – часть их «потеряется». Да и кто из принимающих решения в Киеве реально знает, в чем нуждается Чернигов, Борзна или село Ивановка?

Вот и приходилось постоянно представителям местных органов власти ездить наверх, «пробивать» (читай – выпрашивать у вышестоящих чиновников) деньги на те или иные нужды.

Нынешняя децентрализация после реализации реформы должна исправить проблему, поскольку именно власть на местах будет формировать свой бюджет, наполнять казну, решать, куда эти деньги направить и отвечать за последствия.

Соответственно, изменится и финансово-налоговая структура – гораздо больший процент налогов, заплаченных на территории Чернигова, пойдет не в общегосударственную казну, как это было раньше, а в бюджет города.

Например, сейчас налог на прибыль предприятия идет в госбюджет, а будет оплачиваться по месту ведения хозяйства и оставаться там же. Если у компании есть филиалы или отделы, они будут платить налог в бюджет населенного пункта, где находятся. То же самое произойдет и с другими налоговыми сборами.

Идея такова: община не только покроет расходы на собственные нужды, она сама будет заинтересована в том, чтобы к ней пришло больше инвесторов, а значит, будет развиваться.

Считается, что такая система поможет еще и частично выравнять экономический разрыв между разными регионами. Для Чернигова, который с 2002 года зарабатывал меньше, чем проедал, – вопрос крайне важный.

Новый рисунок (1)

Ищем стимулы

Кстати, о дотационности Чернигова в последние 13 лет. Зарабатывать больше Чернигов, возможно бы, и мог, но вот стимулов для этого не было никаких. Все равно большая часть средств уходила в Киев.

А оттуда на минимальное «поддержание штанов» (зарплаты врачам и учителям, отопление и освещение школ и т. д.) копейку всегда бы выделили. Вот и не напрягались особенно.

Тем более что города (те же Полтава или Сумы), которые выходили в плюс, сильно в финансовом плане от Чернигова не отличались. По крайней мере внешне этого не заметно.

После завершения децентрализации все будет иначе. И той же Полтаве, и Сумам опасаться нечего – они и так зарабатывали свою «минималку». Чернигову же предстоит серьезная работа.

«Обанкротиться» никто не даст – дотация выравнивания не ликвидирована, однако другие уйдут далеко вперед, оставив нас на нынешнем уровне.

Грубо говоря, до этого мы были подростком, которому родители (госбюджет) обеспечивали необходимый минимум (поесть, одеться, скромно отдохнуть).

Теперь же «взрослому» Чернигову придется или сидеть на шее у «родителей» с теми же крохами и запросами подростка, или учиться зарабатывать. Пока же…

Работаем в минус и за долги

Согласно данным статистики, крупные и средние предприятия Черниговской области (кроме предприятий сельского хозяйства и бюджетных учреждений) закончили первое полугодие с убытками.

Прибыль получили почти две трети предприятий (62%) на сумму 653 миллиона гривен. По сравнению с соответствующим периодом 2014 года этот показатель увеличился в 1,4 раза.

Основная часть прибыли сформирована предприятиями промышленности (67%), оптовой и розничной торговли; ремонта автотранспортных средств и мотоциклов (19%).

Из общего количества нерентабельно работали 38% предприятий, которые допустили почти 1,5 миллиарда гривен убытков, что в 1,6 раза больше, чем год назад.

Наибольшие убытки допустили предприятия, которые занимаются производством пищевых продуктов, напитков и табачных изделий (56%).

Отсюда же проистекает и проблема с выплатой зарплат. Самая плохая ситуация по Украине как раз в Черниговской области.

Недавно премьер-министр Арсений Яценюк выразил обеспокоенность тем, что в Сумской и Черниговской областях накопилась наиболее крупная задолженность по зарплате.

В качестве меры реагирования глава правительства подписал распоряжение о привлечении к дисциплинарной ответственности председателей Бобровицкой, Борзнянской, Варвинской, Городнянской, Ичнянской, Коропской, Корюковской, Куликовской, Менской, Новгород-Северской, Носовской, Прилукской, Репкинской, Семеновской, Сосницкой, Сребнянской, Талалаевской и Щорской райгосадминистраций.

Кроме того, Арсений Яценюк поручил главе Черниговской облгосадминистрации Валерию Куличу привлечь к дисциплинарной ответственности должностных лиц Козелецкой и Нежинской РГА за ненадлежащее исполнение полномочий по осуществлению контроля за своевременной оплатой органами местного самоуправления труда работников бюджетной сферы.

Таким образом, пронесло лишь руководителей двух районов на Черниговщине – Бахмачского и Черниговского.

Есть варианты

Словно дразня Чернигов открывающимися возможностями большей самостоятельности, на днях Европейский банк реконструкции и развития принял решение о выделении дешевого кредита в размере 100 миллионов евро, который пойдет на модернизацию общественного транспорта в нескольких городах Украины. Среди счастливчиков – Одесса, Черновцы, Чернигов.

Источники доходов

На вопрос: «Откуда деньги?» – проще всего ответить цифрами бюджета Чернигова на 2015 год. Город планировал самостоятельно заработать 516,3 миллиона гривен. Еще 784 миллиона – деньги из госбюджета.

Новый рисунок (2)

Кошелек – толще, ответственности – больше

«Нет никаких «общественных денег», есть только деньги налогоплательщиков», – говорила Маргарет Тэтчер.

А еще «железная леди» утверждала, что «пенни не падают к нам с небес, мы вынуждены зарабатывать их здесь, на земле».

Кроме того, единственная в истории Великобритании женщина-премьер-министр заявляла, что «никто бы и не помнил о «добром самаритянине», если бы у него были только благие намерения; у него также были и деньги».

Если перенести на наши реалии, деньги – основа для решения городских проблем. Падать из Киева они будут все реже, надо научиться зарабатывать больше самостоятельно, а главное – распоряжаться ими нужно с осознанием того, что это не «бюджетные деньги», а деньги, которыми скинулись горожане, чтобы их проблемы были решены.

Неудивительно, что в ходе заключительного круглого стола, посвященного «городской экономике», почти все гости так или иначе коснулись темы 20 миллионов – «лишних денег», которые были направлены не на решение действительно важных городских проблем, не на инвестирование в производство, чтобы эти деньги вернулись сторицей, а на раздачу малообеспеченным слоям населения.

Дело, конечно, богоугодное, но тех нескольких сотен гривен не хватит даже на мешок сахара, которого в свою очередь не хватит даже до следующих выборов.

В общем, как заработать – это лишь половина жизненно важного вопроса. Не менее важная половина – как грамотно потратить заработанное.

И эта часть будет все актуальнее, если помнить о том, что с децентрализацией бюджет города не просто получит больше денег благодаря перераспределению налогов, но и станет отвечать за гораздо более широкий спектр вопросов.

И тогда кивать на Киев, который не прислал достаточно денег, не получится. Отвечать за деньги придется здесь и сейчас.

Готовы ли к такому развитию событий кандидаты в мэры? Где они видят дополнительные источники наполнения казны? Обо всем этом мы пообщались с представителями политических партий накануне выборов.

Наши спикеры

Владимир Зуб («Самопомощь»), начальник управления здравоохранения Львовского городского совета.

Родился 12 апреля 1967 года в поселке Таврия (Казахстан).
Образование – высшее: Львовский государственный медицинский институт (1992).
1988 г. – санитар Черниговской станции скорой помощи.
1992 г. – врач Черниговской городской больницы № 2.
1992–1994 гг. – ординатор ЛГМУ.
1995–1996 гг. – врач-хирург Черниговской городской больницы № 2.
1996–1998 гг. – аспирант ЛГМУ.
1999–2001 гг. – врач-хирург Черниговской областной больницы.
2001–2006 гг. – заместитель главврача Черниговской областной больницы.
С 2006 г. – начальник управления здравоохранения, заместитель директора департамента гуманитарной политики Львовского городского совета.

Роман Семешко («УКРОП»), исполнительный директор Ассоциации по управлению аудиовизуальными правами «АРМА-Украина».

Родился 21 июня 1976 г. в селе Кленовое Харьковской области.
Образование – высшее: Харьковская национальная академия им. Ярослава Мудрого (2000), Одесская национальная юридическая академия (2010).
1998–2002 гг. – ведущий специалист – юрисконсульт и руководитель юридической службы управления образования и науки Черниговской облгосадминистрации.
2002–2011 гг. – руководитель представительства Государственного департамента интеллектуальной собственности в Черниговской и Сумской областях.
2015 г. – доверенное лицо кандидата в народные депутаты Геннадия Корбана.

Игорь Андрийченко («ДемАльянс»), предприниматель.

Родился 6 февраля 1984 г. в Соснице.
Образование – высшее: Полтавский военный институт связи (2005), Харьковский национальный университет радиоэлектроники (2006);/
С 2005 г. – командир взвода воинской части;
2007–2011 гг. – ведущий инженер АКБ «Укрсоцбанк».
С 2011 г. – предприниматель.
Апрель 2014 г. – апрель 2015 г. – мобилизован в ВСУ, девять месяцев провел в зоне АТО.
Заместитель председателя политической партии «ДемАльянс».

Владислав Атрошенко («Блок Петра Порошенко»), народный депутат Украины.

Родился 5 декабря 1968 г. в Чернигове.
Образование – высшее: Харьковский авиационный институт (1994), Национальная академия государственного управления при Президенте Украины (2005).
1993 г. – экономист Черниговского филиала банка «ИНКО».
1994 г. – финансовый директор ЗАО «Селянский торговый дом «АГРО».
С 1995 г. – финансовый директор ЗАО «Фалкон».
С 1998 г. – председатель правления ЗАО «Агроэнергопостач».
2002–2005 гг. – народный депутат Украины.
2005 г. – председатель Черниговской облгосадминистрации.
С 2007 г. – советник председателя правления ЗАО «Кредобанк».
С 2009 г. – председатель наблюдательного совета ОАО «Киевхлеб».
С 2012 г. – народный депутат Украины.

Светлана Живенко («Оппозиционный блок»), предприниматель

Родилась 19 ноября 1967 г. в Мукачево (Закарпатская область).
Образование – высшее: Московский всесоюзный заочный инженерно-строительный институт (1991), Киевский торгово-экономический институт (1997).
1989–1999 гг. – на различных должностях (в т. ч. начальник) отдела кадров Ивано-Франковского облавтодора.
1999–2010 гг. – частный предприниматель
С 2010 г. – директор ООО «СВ надежный партнер»

Будут ли у нас деньги?

При обсуждении всех предыдущих тем – транспорта, медицины, дорог, уличной инфраструктуры – мы так или иначе говорили о деньгах. Поскольку каждую из этих проблем легче разрешить с помощью политической воли и достаточного финансирования, нежели только с помощью политической воли.

Бюджетный вопрос тем более актуален, если учесть, что децентрализация стучится в дверь – и в будущем, если все пойдет так, как и было запланировано, городская казна будет все полнее. По крайней мере, инструменты для этого властям на местах дадут, а уж как они ими распорядятся…

– Чого ви очікуєте від децентралізації? Чи дійсно ми зможемо дозволити собі набагато більше, ніж могли до цього?

Ігор Андрійченко:
– На 2015 рік бюджет Чернігова – 1,3 мільярда. Але з них лише 500 мільйонів – це власні надходження, а 700 мільйонів – субвенції різного роду. Тому, звичайно, добре, що ми почали заробляти на землі, на акцизах, наповнювати бюджет здебільшого, який благополучно діючий мер починає роздавати «гречкою» нашим пенсіонерам. (Смеется.)

Роман Семешко:
– Не гречкою, грошима.

Ігор Андрійченко:
– Якщо ми говоримо про децентралізацію, то, перше, вона повинна бути не умовною, а фактичною. Якщо держава передає на місця ці гроші, то треба, щоб вони передавали їх максимально разом з повноваженнями, тобто повноваження і ресурси відповідно!

Друге – хочеться щоб влада міста, області, різних територіальних рівнів з цими повноваженнями і ресурсами розпоряджалася максимально мудро. Тому що корупційні схеми, які вже набридли за 20 років, є досі присутніми, на жаль. А лити в сито можна дуже довго. Відповідно, перше – це реальна децентралізація, друге – це мудре розпоряджання цими коштами.

Світлана Живенко:
– Ігор досить правильно сказав: щоб ці кошти використовувались і була прозорість використання. Щоб громада могла якось спостерігати, треба зробити відкритим спостерігання цих коштів. Щоб ми бачили, куди і на що вони йдуть.

Я вважаю, що має бути концентрація фінансового ресурсу, який нам буде приносити дохід не одноденний, а більш довгостроковий. А так я повністю підтримую Ігоря. У нас думки співпадають уже не перший раз, так що ми в правильному йдемо руслі поки що. (Смеется.)

Володимир Зуб:
– Об’єднуйтесь.

Світлана Живенко:
– Я об’єднуюсь поки що так.

Володимир Зуб:
– Насправді гроші в державі є. У нас їх нема! То це залежить від нас – будуть у нас ці гроші, чи не будуть. Тому треба правильно займати управлінську позицію, правильно працювати над тим, щоб грошей було якомога більше в міському бюджеті.

Зараз частково відбулася децентралізація – і бюджети міст, у першу чергу бюджети обласних центрів, збільшилися цього року на 40%. Це, з одного боку, вимагає відповідальності від управлінців, які розпоряджаються грошима, щоб не було таких от казусів, які сталися в Чернігові.

Держава гроші дала для того, щоб ми менше показували на центр: «От нам гроші не дають». Нам говорять: «Ми даємо вам гроші, але вирішуйте свої проблеми». Але скажу по своїй діяльності: державна субвенція, можливо ви цього не помітили, поступово зменшується.

Тенденція така: на делеговані державою повноваження приріст, який передбачається з 2015 до 2016 року, наприклад, на охорону здоров’я, менше, ніж приріст з 2014-го на 2015-й. Тобто ми отримаємо менше грошей. Приріст буде, але він точно не буде відповідати рівню інфляції і субвенції державної нам точно не буде вистачати. Держава при цьому говорить: ми вам на 40% залишили більше – розпоряджайтеся.

Тому дуже важливе питання відповідальності, правильних управлінських рішень щодо тих грошей, які залишаються. І не треба показувати в бік держави і жалітися на державу – держава така, яка вона є. І треба виконувати ті закони, які держава приймає, і правила гри, які держава встановлює. Треба самим працювати над тим, щоб власні надходження були більше ніж 500 мільйонів. І для цього є низка механізмів, засобів, правильне прийняття управлінських рішень. Я ще раз повторю: у держави гроші є. Чи будуть вони в нас? Залежить від нас.

Роман Семешко:
– Мені набридло слухати більше 20 років про те, що Чернігів – дотаційне місто, що нема коштів. Вибачте, якщо закопувати у Стрижень щороку по 3 мільйони гривень, або по 20 мільйонів викидати безвідповідально, або виділяти на комунальні підприємства з корупційною складовою по 30–40% бюджетних коштів – то ми завжди будемо дотаційні. Бюджетна децентралізація потрібна безсумнівно.

Новый рисунок (4)

Бо весь цей час мер працював не на громаду, а на центральну владу. Щоб щось реалізувати в Чернігові, він був вимушений їздити в Київ і вибивати ці кошти на реалізацію якихось проектів. Зрозуміло, що він був підпорядкований не громаді. Це моє особисте суб’єктивне розуміння.

Тому дійсно треба підійти досить жорстко до витрачання коштів, кожної копійки з місцевого бюджету. І не треба жалітись, що у нас немає коштів. Треба просто подивитись, яким чином вони розподілялись раніше.

Владислав Атрошенко:
– Найголовніша, змістовна частина бюджетної децентралізації – це мотивація громад ефективніше використовувати кошти. Ми збиралися з лікарями, обговорювали законопроекти поточні. І між іншим виникали розмови щодо доцільності чи недоцільності скорочення певних медичних закладів. Наприклад, у Прилуцьку районну лікарню майже не йдуть пацієнти. Ідуть у міську лікарню. Ніжинська районна – ідуть у міську…

Володимир Зуб:
– Через паркан, бо вони знаходяться поруч.

Владислав Атрошенко:
– І можна було перевести функції до одної лікарні, не витрачати кошти на опалення, але ці зекономлені кошти не працювали б на громади. Місцеві керівники не були зацікавлені робити ці речі, тому що вони б тільки збурювали людей і не працювали б на покращення медичного стану галузі і таке інше.

На сьогодні ми говоримо про те, що повинна менша кількість коштів при перерозподілі податків лишатися в Києві, більше лишатися тут, стимулюючи господарські рішення влади на користь створення робочих місць, відкритих, прозорих тендерних закупівель і так далі.

Залишаться кошти, які можуть далі піти у другий кошик – незахищені статі, – і ти можеш як керівник використати їх на благо міста, і закрутиться ось ця спіраль.

Друге, що я би додав до бюджетної децентралізації. Це та несправедливість, яку всі бачать… Треба повернути обов’язкову реєстрацію всіх державних органів: міліції, СБУ, Нацбанк, КРУ і так далі. Усі заробітні плати, усі податки зараз платяться в Києві. Це несправедливо. Людина живе в Чернігові, працює в Чернігові – будь ласка, плати тут. Фінансові банківські установи, великі потужні підприємства – Прилуцька табачка та інші – усі зареєстровані в Києві. Це несправедливо, і це питання однозначно потрібно регулювати на користь громади, де є це виробництво.

- Тут говорилось про те, що буде більше коштів, але ж буде й більша відповідальність, більше доведеться витрачати на себе. І тут треба згадати, що останній раз Чернігів заробляв більше, ніж витрачав, аж у 2002 році. І після цього понад 10 років місто виживало за рахунок дотацій. Чи зможемо ми тепер себе забезпечити?

Ігор Андрійченко:
– Велосипед видумувати не треба. І в Україні, і у світі є вже багато успішних прикладів, коли міста розвиваються. І на мою думку, міський голова повинен звітувати про кількість створення робочих місць, про наповнення бюджету, про його збільшення, а не тільки за те, що він вчасно там поклав плитку чи лише включив тепло.

У цілому б я розбив це питання на дві умовні частинки. Перше питання – це збільшення можливостей заробляння для того бізнесу, який працює в Чернігові. Тут уже є бізнес, є підприємства, є виробничі потужності. І цей бізнес звертається до потенційної влади нової…

Учора я підписував меморандум з малим, середнім бізнесом, який висловив свої вимоги. Вони здебільшого стосуються питання процедурних моментів по оформленню землі, по терміну оренди землі, по неможливості підключення до мереж. По «Обленерго» дуже багато питань…

Але першим пунктом у них там – припинити діючі корупційні схеми шляхом унеможливлення використання владних повноважень в особистих фінансових інтересах чиновників! Це бізнес чернігівський написав нам усім – не мені особисто, а всім нам. Значить, про що це говорить. Бізнес ставить цю проблему на перше місце навіть зараз, через два роки після Революції Гідності. Значить, вона не вирішена. Відповідно, давайте зараз допоможемо бізнесу, який у нас зараз працює і хоче заробляти більше і платити більше податків.

Це перегляд процедурних моментів по кількості днів щодо підготовки земельних рішень виконавчим комітетом. Це термін договору оренди: для одного це 15 років, а для іншого – три роки і не більше, щоб можна було більше стягнути.

Давайте дивитись про те, що місту вигідніше в перспективі: передавати у власність цю землю, наприклад, і отримувати земельний податок чи брати плату з оренди землі. Це теж треба думати в перспективі: якщо ця компанія працює років 20, то вона точно не закриється завтра. Бізнес просить про створення ради підприємців при виконавчому комітеті міської ради, для того щоб доносити свої думки, вимоги і необхідні рішення від влади, які вони очікують для свого розвитку.

Щодо другої частини – це те, кого ми хочемо долучити. Я переконаний, що Чернігів має виграти битву за інвестиції, так можна сказати. У світі багато грошей. В Україні багато грошей. Але так виходить, що в Чернігів не вкладають. Чому? Поняття заїжджене – «совок».

На мою думку, Чернігівська міська рада зовсім не підготовлена до інвестиційних пропозицій або проектів. Я от зробив роздруківку з чернігівського сайту, тут англійською мовою сторіночка про шість підприємств. Там «ЧеЗаРа», «Хімволокно», КСК і т. д., де у двох словах написано, що в нас є такі підприємства. Це для інвестора: заходьте, читайте. Тобто нуль.

Що мав би зробити толковий мер, аби люди були вмотивовані для залучення інвестицій. Перше – карти інвестиційних проектів. Що місто хоче запропонувати. Відкриття містобудівної документації в цілому як би інвестиційних проектів, починаючи від земельних ділянок, підключення туди мереж, документації, яку місто готове надати, відкритий перелік комунального майна, яке місто готове здати, з їх площею і фотографіями.

Містечко Долинське, здається, Івано-Франківської області (видимо, речь идет о городе Долина, – Прим. ред.) зробило перелік комунального майна в Інтернеті, де чітко вказано: об’єкт, фотографія, площа і т. д. Заходь, будь ласка, орендуй.

Влада міська має проявити свою готовність і відкритість до того, що вона хоче ці інвестиції. Я спілкувався з колишнім мером Славутича Удовиченком (він 25 років керував цим містом і сім разів пропонував переїхати одному з чернігівських підприємств у Славутич). Ось земля, ось комунікації – усе що хочеш. Приїдь тільки, тут плати і працюй, я тобі все створю. Це показує ставлення міського голови до залучення інвесторів. Це таке бажання творити, а не вкрасти те, що поки не вкрадено, і поділити, те, що не поділено.

Світлана Живенко:
– Ігор так багато говорить, що після нього більше нема, що сказати по цій темі. (Смеется.).

Ігор Андрійченко:
– Я не спеціально.

Світлана Живенко:
– Найбільш дохідна частина бюджету – це податки. Податки з підприємців, підприємств. На жаль, сьогодні податки з фізичних осіб скоротилися. За рахунок чого? Ліквідовано 19 підприємств, якщо я не помиляюсь, за минулий рік. І багато фізичних осіб пішли в тінь. Чому вони пішли в тінь – зрозуміло.

Недосконалий податковий кодекс треба трошки поміняти. Люди не влаштовуються офіційно на роботу, не хочуть показувати своєї заробітної плати. Треба стимулювати якось підприємців, щоб вони відкрито працювали і щоб у підприємства вливались інвестиції.

Новый рисунок (3)

У нас втрачені ринки збуту. На сьогодні Донецька, Луганська області, анексований Крим – ми це загубили. Росія для нас теж не є країна, в яку ми можемо свій товар реалізовувати. Тому ми втратили шляхи реалізації свого товару. І треба шукати нові, налагоджувати ці шляхи якісь і повертати довіру до влади. Бо сьогодні її немає. Люди ховаються, шукають, як можна неофіційно влаштуватися на роботу, тому що після податків нічого не залишається. Треба якось врегулювати це питання, але вже на рівні більш державному.

Володимир Зуб:
– Механізми, як заробити, відомі. Вони у всьому світі однакові. Якщо ми говоримо про гроші для міста, то треба розуміти, як формується бюджет. Сьогодні є загальний фонд бюджету, є бюджет розвитку. Є чітко визначені законодавством шляхи наповнення загального бюджету, є податки з доходів фізичних осіб. Це означає: чим більше робочих місць, тим більше ПДФО. І це пункт №1.

Крім цього, є акцизні збори, є єдиний податок, плата за оренду землі, майна і т. д. Але землі стільки, скільки є, оренди стільки, скільки є, а от скільки у нас робочих місць? Треба існуючій владі, майбутній владі всі зусилля зосереджувати на тому, щоб зберігати існуючі робочі місця, робити замовлення існуючим підприємствам і створювати нові робочі місця.

Як зберегти існуючі робочі місця? Тут дуже банально. Наприклад, є наш завод, я його називаю по-старому «завод автозапчастин». Там насправді вже три заводи, які можуть виробляти тролейбуси, автобуси, ремонтувати їх. У них можна замовляти для Чернігова. Ви згадали ринки збуту? Можна замовляти і для держави! Але для цього треба розуміти процес управління і процес економіки.

Я вже не буду згадувати про ті 20 мільйонів… Але є зараз у бюджеті міста гроші, їх більше ніж 20 мільйонів, для того щоб замовити на своєму заводі ремонт існуючих тролейбусів, замовити на своєму заводі виробництво автобусів поставити їх на комунальні маршрути, які ще наразі є, – і ми вирішимо багато проблем.

Ми підтримуємо існуючі робочі місця. Люди працюють чотири дні на тиждень, зробимо замовлення – будуть працювати по п’ять-шість днів на тиждень, будуть підтримувати свої сім’ї… Вони будуть платити податки знову ж таки в наш бюджет, а ми на лінію поставимо нові автобуси і тролейбуси.

Пане Владиславе, як представнику чернігівської групи народних депутатів, я вам пропоную: зібратися всім і пройтись. Ви чудово розумієте, про що я говорю, пройтись по кабінетах міністерських і владних – і просто вирвати зубами державне замовлення на виготовлення 50 чи 60 автобусів для України. Чому ні?!

Сьогодні державна програма прийнята в бюджеті 2015 року з розвитку екологічно чистого виду транспорту – трамвая. На виготовлення сімох трамваїв. Сімох усього, сім міст отримає по одному трамваю за державні гроші. А де будуть вироблятися ці трамваї, в якому місті? Львівські депутати зібрались, прийшли, провели… Чи вирішить це проблему трамваїв у Львові чи Вінниці? Ні не вирішить. А чи вирішить це проблему львівського «Електрону», який виготовляє ці трамваї? Точно вирішить!

І ще один приклад. Минулого року міський голова Львова Андрій Садовий приїхав у Чернігів. І хтось йому тут сказав, що ми можемо виготовляти автобуси. То він і каже: «О, так мені у Львів треба автобуси!» Замовив 18 автобусів для Львова, купив їх, підтримав чернігівського виробника. Нам що, усіх мерів треба сюди привезти? Чи, може, ми самі для себе купимо і підтримаємо свого виробника? І такі приклади можна приводити і по «ЧеЗаРі», і по КСК. Я говорив з керівниками: гіркими сльозами плачуть – ні державного замовлення добитися не можуть, ні місцевого.

І підсумовуючи: створення нових робочих місць і ПДФО – це пункт №1 у наповненні загального бюджету. Але треба сказати ще про бюджет розвитку. От ви сказали мільярд триста? Правильно, це загальний фонд. А який фонд бюджету розвитку затверджений? Три з половиною мільйони. А джерела наповнення бюджету розвитку – це продаж землі, продаж майна. Може, я чогось не знаю, але за три місяці не можу знайти хоч один прецедент продажу земельної ділянки з аукціону по максимально можливій ціні.

Ігор Андрійченко і Роман Семешко (хором):
– Нема такого.

Владислав Атрошенко:
– У нас єдине місто з обласних центрів, де нема…

Володимир Зуб:
– Значить, наскільки я розумію, – я не звинувачую, а передбачаю – земельні ділянки віддаються тим особам, які мають право на безкоштовне отримання. Хтось, певно, з цього щось має. І земля – найдорожче, що є в місті з матеріального, – роздається невідомо в який спосіб. От треба це все припинити тим, хто буде в міській раді, тим, хто буде міським головою.

І ті земельні ділянки, які непотрібні громаді для виконання якихось функцій, повинні виставлятися на аукціон. На початку року має бути відкрита інформація: які аукціони, по яких земельних ділянках, в якій частині міста будуть продаватися упродовж року. І люди собі оцінюють: беру – не беру, підходить – не підходить.

Ціна встановлюється, аукціон відкритий, приходить телебачення, уся громада бачить, і продають. І заробляємо гроші. А потім з бюджету розвитку виконуються ремонти в садочках, у школах, у лікарнях, ремонтуються дороги, тротуари, міжквартальні проїзди. І ніхто не розказує, що грошей нема. Бо ще раз повторюю: гроші в державі є і гроші в місті є – треба вміти їх правильно взяти і правильно використовувати.

Роман Семешко:
– Щоб не було ніяких припущень, куди йде земля... Ми, наприклад, з Ігорем (Андрийченко. – Прим. ред.) досить довго займалися як громадські активісти цими питаннями. Яскравий приклад: дві сесії тому з молотка міського голови пішло 28 га міської землі в районі Масани. Причому як вони пішли? Вони пішли в заморозку в постійне користування управлінню капітального будівництва. Потім там земелька осідає безоплатно і розділяється між своїми приватними структурами.

Треба ще сказати і про такі речі, як бюджет участі, який ось запровадили. І ми побачили, що є дуже багато цікавих ініціатив, які можуть давати місту заробляти. У нас ніколи не було зацікавленості в міської влади підтримувати такі ініціативи. Бо там були якісь юридичні перепони. Повинен існувати фонд підтримки місцевих ініціатив, який акумулюється з того ж самого і використовується з бюджету участі.

А стосовно механізмів заробити… Ми далі ще поговоримо про конкретні речі, а зараз лише про один механізм – зробити так, щоб не крали. Тоді буде зацікавленість у підприємців залишались тут, а не їхати і кошти виводити. І навчитись залучати інвестиційні кошти, бо, наприклад, той же Європейський банк з розвитку і реконструкції із задоволенням прийшов би в Чернігів уже давно. У нас давня історія зі сміттєпереробним заводом і щодо реконструкції транспортної системи…

І ще – оптимізація витрат. У мене далі буде декілька конкретних прикладів на цю тему.

Владислав Атрошенко:
– Є дві складові – це доходи і видатки. Треба всю затратну частину всіх комунальних закладів передивитися, проаналізувати їх собівартість, чи не зашиті ті роботи, про які ходять чутки, що є кримінальні справи прикриті. По водоканалу, наприклад, де є роботи, які фактично не проводились, а гроші перераховувались. Тобто питання видаткової частини, скорочення, оптимізація. І питання прозорості видатків з бюджету.

Тобто за ті самі кошти ми більше б купили послуг. Також варто залучити фахівців-юристів, щоб при тендерах, які проводять на перекриття покрівель, запровадити практику гарантій власників підприємств сукупно з працівниками, які роблять це. Ми цими гарантіями доб’ємось більш ефективного використання коштів.

Далі стосовно енергозберігаючих заходів. Я говорив уже про програму, яка лежить на поверхні. За оцінкою фахівців, близько 300 мільйонів гривень – люмінесцентні лампи.

Наш виробник готовий дати 10 років гарантію, я з фахівцями говорив. Будь ласка – «Рапід». Будь ласка – «Атілос». При однаковому світловому потоці приблизно у 3,5 рази менше затрата електроенергії. Розрахунок елементарний – півтора року окупності, навіть враховуючи кредитні кошти.

І ще не було тут сказано: паркова – джерело надходження. У нас комунальне підприємство у 2014 році звітує: більше 100 тисяч гривень збитків. І ви вдумайтесь: громадяни за свої кошти купляють збиток бюджету. Чи це не маразм?

Володимир Зуб:
– А керівник отримує 5500 заробітну плату.

Ігор Андрійченко:
– І на «лексусі» їздить.

Владислав Атрошенко:
– Що стосується енергозберігаючих заходів у лікарнях, школах, дитячих садочках... Вкладаєш кошти – отримуєш зниження плати за тепло.

А що, нікому не відомо, що половина, за приблизними оцінками, зовнішньої реклами стоїть поза законом без жодних документів? І не платять нічого. Будь ласка, інвентаризуйте, узаконьте, платіть податок. Скажіть: для кого з кандидатів є секрет, що половина зовнішньої реклами поза законом?

Роман Семешко:
– Тому Стах і сидить!

Владислав Атрошенко:
– МАФи – малі архітектурні форми. У мене нема точної інформації, але на сьогодні багато з тих архітектурних форм стоїть поза законом – і їх треба або прибрати, або узаконювати і платити податок.

Будь-які будівельні об’єкти треба адекватно оцінювати, для того щоб адекватно і справедливо визначати ціну, яку при здачі об’єкта вони мають направити на розвиток інфраструктури. А що, нікому не відомо у цьому місті, що зловживання в будівельній сфері при недооцінці і при мінімізації всілякими шляхами внеску в соціальний розвиток? А ми кажемо про чергу на квартири атошникам, інвалідам і т. д.

Далі – справедлива оцінка комунального майна, а особливо стратегічного і дороговартісного. Я вважаю, що першими кроками повинна бути сучасна, справедлива оцінка майна того самого ТЕЦ. По закону певний відсоток від оренди іде до бюджету.

Володимир Зуб:
– От бачите, колеги, ми всі підтверджуємо цю тезу. Мене дуже ображає фраза, яку я в Чернігові чую: «ми дотаційне місто». Ми просто неправильно користуємось. Бачите, усі підтвердили, що гроші є. І всі назвали де джерела, де ховається і де крадеться.

Какой путь выбрать?

Разумеется, идеальная с экономической точки зрения ситуация – параллельное полноценное развитие всех отраслей, включение всех направлений, которые могут принести дополнительный доход в бюджет.

Однако для многовекторных инвестиций в городе пока что денег недостаточно. А потому важно определиться с приоритетами. Чем может выстрелить Чернигов в экономическом смысле этого слова? Туризмом, как Львов или Каменец-Подольский? Торговлей, как Одесса или Хмельницкий? Наукоемкими технологиями, как Харьков или все тот же Львов? Сосредоточиться на мелком и среднем бизнесе или возродить градообразующие крупные предприятия, чтобы быть как Энергодар или Нетешин? Вариантов немало.

– На чому в першу чергу зосередитись? Що найпривабливіше для Чернігова з економічної точки зору: туризм, торгівля (з огляду на те, що сюди масово їдуть ті ж білоруси), мала промисловість чи малий бізнес?

 Владислав Атрошенко:
– Однозначно це – малий і середній бізнес. Я не хочу когось тішити ілюзіями. 70 кілометрів від країни-агресора, військовий штаб, половина ракетних комплексів середньої дії, координати заведені до нас… Процедура прийняття рішення потужним інвестором з 40–50 мільйонів інвестицій… Вирішують рада директорів чи акціонерні збори… Якщо це кредитні кошти – буде табу. Червоний флажок висить. Я все б зробив, щоб відкрити все, але ставку би робив на малий та середній бізнес.

І кошти при можливості нехай невеликі, але треба виділяти на підтримку стартапів. На сьогоднішній день цей напрямок маленький, але з нього можуть з’являтися… Колись Apple з такої мережі вийшов, а в підсумку маємо величезне виробництво. Хай 90%, може, не отримають, а 10%, може, переплюнуть усі очікування і створять і 100, і 200 робочих місць. І знов податок до бюджету.

І, безумовно, інфраструктура потрібна. Безумовно, фестивалі. Кожен турист 100 євро привіз і потратив – і пішло через каси, через зарплати в бюджет.

Володимир Зуб:
– Я теж вважаю, що в Чернігові треба стимулювати виробництво на рівні малого, середнього і підтримувати те, що є, те, що на металолом не попиляли: ЗАЗ, «ЧеЗаРа» і т. д. Коли виробляється суспільно корисний продукт – збільшується ВВП. І з цього ВВП тримається економіка тої чи іншої території.

Я не погоджуюся із заявами: «Зробимо Чернігів центром міжнародного туризму!». Хто робить такі заяви, не розуміє, що таке туризм. Чернігів – туристичне місто? Безперечно. Але треба багато років, бо багато років уже згаяно. Крім гасел – нічого. І міжнародним ми довго не станемо.

Львів навіть не став центром міжнародного туризму. Там основний турист – внутрішній, і десь 10–15% міжнародників. А чому? Тому що європейського туриста не задовольняє сервіс. Хоча сервіс у Львові набагато вище, ніж у Києві або Чернігові. Але все рівно європейського туриста це не задовольняє.

Що ми маємо в Чернігові? Декілька готелів і тільки два з них сертифіковані на три зірки. Європейський турист масово сюди не приїде. Я не говорю про тротуари, по яких треба ходити, про світло, яке вночі виключається, про наших офіціантів. Це дуже складна проблема. Туризм треба розвивати, але це не першочергова задача.

Розвиток виробництва, малого, середнього бізнесу і підтримка існуючих виробників, які ще животіють. Влада повинна створити всі умови для їх виживання.

Торгівля – вона буде і без міської влади. Треба, звісно, не душити, а впорядковувати. Щоб вона була цивілізована, санкціонована, щоб воно було більш-менш якісне.

Тому, по-перше, виробництво. Яке саме? Ну, сьогодні тільки лінивий не говорить про ІТ-технології. Для цього, насправді, багато не треба. Є випускники технологічного інституту, талановиті хлопці, я багатьох знаю, які приїхали з села, закінчили технологічний інститут. Хлопці по природі талановиті, вони чудово засвоїли програмування, вони працюють у цій сфері. І це високий заробіток, тому що ви чудово розумієте – це інтелектуальний продукт, він дорого коштує.

Значить, треба створити умови, щоб вони працювали не фрілансерами, щоб вони офіційно працювали, були офіційно зареєстрованими, отримували хорошу зарплату і офіційно платили податки.

Роман Семешко:
– Як мені це не болісно визнавати, але вимушений забити цвях у туристичний центр ще й іншим, крім того, що сказали, що сервісу нема. Багато людей навіть не замислюється, що у нас єдине пряме сполучення з іншими обласними центрами – це Київ. Це навіть внутрішній туризм убиває. У нас до Талалаївки люди добираються два дні, до райцентру Чернігівської області. То який туризм?

А коли турист іноземний сюди приїжджає, він за шість годин оббігає всі туристичні пам’ятки архітектури і тікає. Бо йому страшно дивитись на ті готелі, які в нас є. Це дійсно. У нас ніколи не було системного підходу і комплексної програми розвитку туризму. Лише бла-бла, вибачте.

Володимир Зуб:
– Це правда.

Роман Семешко:
– А до розвитку підприємства треба додати те, що я говорив раніше, – логістичний центр. І промислово-сільськогосподарський технопарк. Все ж таки у нас сільськогосподарська область, і, можливо, треба розвивати саме в цьому напрямку Чернігів.

Ігор Андрійченко:
– По туризму правильно говорили, але я пропонує все ж таки цвяшок не забивати, трохи залишити місця, бо в нас все ж таки є ресторатори, є готелі, є турфірми і багато людей, які хочуть цей потенціал, які хочуть його розвивати. Ми можемо просити, запрошувати і боротись за того ж таки туриста. Без ілюзій щодо зовнішнього, але за внутрішнього можна боротися.

Тепер по напрямках. Звичайно, брати один вектор – неправильно. Я думаю, що в нашій складній ситуації в плані наповнення бюджету треба дати можливість отримувати максимум від того, що наші ініціативні, креативні люди хочуть.

Була в нас людина, не пам’ятаю прізвища, яка до 2010 року створювала бізнес-інкубатор у нас тут, в агропроекті, але він благополучно загнувся. Потрібен нормальний бізнес-інкубатор або нормальні умови, коли місто дає стартапи ті самі, про що ми говорили. Я був просто у Трирі: місто дає майданчик, наприклад, 10 га, дає приміщення, міні-ангари метрів по 100 квадратних…

Новый рисунок (5)

Має бути багатовекторна політика. Інструмент для цього має бути міні-індустріальний парк.

Володимир Зуб:
– Чому «міні»?

Ігор Андрійченко:
– Індустріальний парк зараз наповнити повноцінно складно. Тому до 20, 30, 40, 50, 100 мільйонів доларів ви зараз не залучите. Я кажу зараз про мінімальне. Конкретний приклад – Трір. Дають тобі міні-ангар, підключають, дають тобі електроенергію, Інтернет… усе, що хочеш. П’ять років у тебе.

Є бізнес-план, тобі допомагають його писати, дають якийсь стартап з міста або з держави. І ти п’ять років розвиваєш своє підприємництво: столярка, метал… що завгодно. Через п’ять років ти вже купуєш, створюєш повноцінне підприємство, виробництво, а потім через п’ять років тебе просто виганяють з цього парку. Це те, що є у влади міста, – інструмент, по суті, таких от ініціатив, ідей і програм.

Ще напрямок. Звичайно, це виробництво або переробна галузь, якщо ми говоримо про аграрну галузь, про чернігівські можливості. Давайте створимо можливість конкуренції, щоб це були величезні агрохолдинги, бо, вважаю, що монополія – це погано, а конкуренція – це добре. Відповідно, створювати можливості для агровиробників, переробних, саме на конкретних умовах.

Наприклад, у нас відсутні конкурентні умови в Чернігові на ринку будівництва. У нас «Домобудівник» – банкрут, але в нас є «Укрсівербуд» Вереші, «Основа-буд-7» Тарасовців. Вони викуповують ділянки, претендують на землі для того, щоб потім побудуватись. Тобто це монополія.

У Чернігові є компанії, які хочуть будуватися, могли б будуватися. Їм треба дати можливість. «Чернігівбудінвест» – це зайва прокладка, її не має бути, вона заважає конкуренції. Конкуренція у нас відсутня на рівні ЖКГ, бо в нас не створюються ОСББ – відповідно, не створюються всі ці маленькі, середні компанії, які б надавали послуги у сфері ЖКГ.

Транспорт так само – нема конкуренції нормальної. У нас є Вакуленки. Тому від влади місцевої треба вимагати в першу чергу кроків до конкуренції. І не заважати. І всі ці напрямки, про які ми говоримо, почнуть розвиватися, вони будуть рухатись.

Володимир Зуб:
– Я мушу репліку сказати, бо Ігор так провокативно висловився, ніби він один за туризм, а ми проти. Не проти! Навпаки! Але той, хто заявляє, що зробить Чернігів центром міжнародного туризму, не розуміє, що таке туризм. у принципі. Нехтувати галуззю не можна, але якщо говорити про туризм, то треба вести окрему розмову, а не заяви робити. Я говорю, що це треба розвивати, але на цю хвилину…

І ще одну репліку до технопарків, або, як ви сказали, індустріального парку? Не треба їздити за кордон – сьогодні у Львові створюється технопарк, але до початку реалізації цього проекту ми йшли шість-сім років. Шість-сім років! Бо треба, щоб була довіра. 25 га землі виділили! І місто взяло на себе зобов’язання, що ми підведемо туди всі комунікації.

Як би важко не було з обленерго, але ми будемо домовлятися. Ми забезпечимо 25 га всією комунікацією. А от інвестор, голландська фірма, яка позиціонується як перша в Європі і третя у світі з реалізації таких проектів, заходить на ці 25 га і будує свої павільйони і все, що вони хочуть. Але працювати там будуть мешканці Львова. Це треба робити і в Чернігові в такому форматі. Це шлях більше стратегічний, треба декілька років працювати.

Новый рисунок (6)

Про кошти ЄБРР ви говорите… Чому не йде інвестор? От прямі інвестиції, це із сайта державної статистики прямих інвестицій на одного мешканця (демонстрирует график – смотрите ниже. – Прим. ред.). Менше Чернігова (з 76 доларами на одного мешканця) тільки Тернопіль. Суми – більше, Полтава – більше, Черкаси – більше, Житомир – більше, Луцьк – більші. І це я взяв міста співставимі.

Новый рисунок (8)

Владислав Атрошенко:
– Це говорить про корумпованість і закритість місцевої влади. Це показник прямий.

Володимир Зуб:
– Абсолютно вірно! Ось такі прямі інвестиції – це пряма ознака корумпованої влади. Щоб технопарк зробити, треба корупцію подолати.

– Якщо вже зачепили тему інвестицій, з чого почати, що запропонувати інвестору?

Роман Семешко:
– У мене є три особисті життєві історії: про будинок, про дерево і про каналізаційний люк. А потім уже про інвестиції.

Я займався реконструкцією дев’ятиповерхового будинку на ЗАЗі, коли міняли статус з гуртожитку. Я пройшов усі стадії, від початку отримання дозволів і декларацій. 10 років його робив. Ми успішно приватизували, дали людям квартири. Але справа в тому, що тоді, наскільки я пам’ятаю, оцей інвестиційний внесок на соціальний розвиток міста 10% складав.

Так от, тоді я лише за реконструкцію сплатив 48 тисяч гривень по тому курсу, який був. Це лише за реконструкцію! До чого я веду: зараз Чернігів другий чи третій в Україні по кількості забудов. Так ми тут взагалі повинні чудово жити. Але подивимось, скільки в черзі стоїть громадян і скільки отримало квартир. Одна на рік!

При цьому в нас працює управління з розподілу житла. Я не проти цих людей, щоб вони заробляли кошти, але для того, щоб вони обслуговували одну квартиру?.. А забудовники невідомо кому 10% віддають. От я не можу зрозуміти, де ці кошти. Це Клондайк.

Друга історія – про дерево. Проспект Миру, 180, напроти «Тойота Центру». У цьому дворі стоїть розчахнуте дерево, воно може в будь-який момент упасти, повбивати дітей, які там на майданчику дитячому. ЖЕК людям сказала ,що це не їх територія. Послали у КП «Зеленбуд».

А мені там говорять: зараз візьмемо план – будемо визначати, чи це прибудинкова територія, чи це наша зона обслуговування, чи це зона обслуговування ЖЕКу; ми повинні комісійно встановити, чи можна його зрізати, чи ні, отримати 20 підписів, штампів і т. д.

Мене це настільки здивувало… Не треба думати, кому воно належить. Треба думати – навіщо нам КП «Зеленбуд», КП «АПТ-2528», «Дільниця з благоустрою»? Навіщо нам купа комунальних підприємств, які між собою будуть розбиратися, що їм робити? Давайте звільнимо всіх керівників, вивільнимо зарплати, зробимо одне єдине підприємство, нормальне, з чітким підпорядкуванням громаді. І воно буде надавати цілісний спектр послуг.

І останній приклад – це каналізаційний люк. Мені сказали: шляхо-будівельне підприємство наше, яке очолює депутат міської ради, робить ремонти цих люків, підйом, якщо провалилися. По кошторису: один люк – 3100 гривень за рахунок міського бюджету. Так у Чернігові є підприємці, які готові таку ж саму роботу з гарантією робити за 900 гривень. От вам вивільнення коштів, от вам раціональний підхід до використання коштів місцевого бюджету.

А інвестора треба любити дуже-дуже сильно! От конкретно, що я можу запропонувати по інвестиційній програмі. Місяць тому ми звернулись до мера з пропозицією щодо землі, яку він вивільнив на Масанах – 28 га.

Ми залучили інвестора, який готовий вкласти протягом двох місяців 70 мільйонів євро в Чернігів. Вони готові освоїти 20 га землі для будівництва об’єктів соціальної інфраструктури і житлового фонду для учасників АТО. І запропонувати крім цього повноцінний реабілітаційний центр з повним спектром послуг, збудувати там робочі площі, школу і дошкільний навчальний заклад.

– Це якась благодійність.

Роман Семешко:
– Ні, це не благодійність. Це кошти Єврокомісії в розмірі 600 мільйонів євро, які зайшли в Україну. І це вже реалізовано в Житомирі, зараз реалізується в Одесі, і люди прийшли в Чернігів. Шість міст України попали під цю програму. Ось цей лист, Соколов на нього не відреагував.

Владислав Атрошенко:
– Давайте лист сюди.

Роман Семешко:
– Ні, я залишу. Я сам хочу його реалізовувати.

Володимир Зуб:
– Так, чекайте. Я хочу уточнити: інвестор приватний, чи ЄБРР, чи Світовий банк?

Роман Семешко:
– Світовий банк.

Володимир Зуб:
– А під який відсоток це пропонується?

Роман Семешко:
– Ну, про відсоток я ще не знаю. Я кажу, що воно є. Це конкретний інвестиційний план!

Володимир Зуб:
– Це гарний проект.

Владислав Атрошенко:
– Я зараз відкрито запрошую чернігівські юридичні фірми на волонтерських засадах на аудит усіх рішень останніх сесій, які приймалися проти міста і проти чернігівців.

Аналогічне тому, що ви наводили приклад (3100 і 900 гривень). До мене звернувся підприємець, який брав участь у тендері, який проводила міська влада на будівництво тролейбусної контактної лінії на вул. 50 років ВЛКСМ. Ось документи. Його пропозиція на мільйон і 100 тисяч гривень дешевша, ніж пропозиція, яка виграла цей тендер. Відповідь формальна – він не надав пояснення, куди у своєму кошторисі витратить 10–15 тисяч гривень, і це послужило приводом для того, щоб викинули його заяву.

Володимир Зуб:
– Насправді ж все починається з голови. Чернігівська міська рада потребує кардинального оновлення, зміни керівного складу. Ті люди, які там працюють, напевно, хороші люди, вони, напевно, колись зробили багато доброго для міста, вони, напевно, мають свої сім’ї, гарних дітей. Але вони сьогодні не спроможні працювати за сучасними правилами, за сучасними вимогами і не вміють використовувати принципи публічного управління, нічого не хочуть робити для громади.

От якщо будуть свіжі голови там, з правильно навченими принципами управління людьми, управління процесами, управління ризиками, управління інформацією й управління фінансами, що людей найбільше цікавить сьогодні. Тоді можна всі ці процеси давати. Тоді, можливо, появиться довіра і в інвестора. Бо якщо власні люди не довіряють своїй владі, то як інвестор буде довіряти?

Ігор Андрійченко:
– Я хотів два слова доповнити. Крім от оновлення все ж таки треба забрати спокусу в цих нових людей, про яких ви зараз говорите, тому що людина з новою головою, але. потрапивши в умови, коли можна сісти і очолювати… Треба створити умови, щоб незалежно від прізвища мера, президента, прем’єра… Щоб потрапляли в такі умови, коли просто не можна красти. Або сядеш, або нормально працюєш.

Володимир Зуб:
– Так все має бути отак от: сайт відкрив – і там усе. А ми генплан через суд вимагаємо. Я розпитав архітекторів: чому генплан ховають? Я логіки не бачу. Мені кажуть: ви такий наївний. Ви ж не розумієте, генплан треба обсудити, затвердити і сказати: будуємо тут, рухаємось туди. А в нас навпаки: спочатку забудують, потім вносять у генплан. А хто це робить? Це роблять конкретні люди.

16 жовтня (3)

– Давайте повернемося до інвестицій. Крім землі, що ми можемо запропонувати інвестору?

Ігор Андрійченко:
– Ну, сукупно ми вже про це говорили. А що можна конкретно: це перелік того, що місто може дати за власний рахунок або дати на умовах співфінансування інвестору. Це інвестпропозиція: готовимо під ключ ділянку з конкретним приміщенням, з конкретною документацією, з підключеними комунікаціями і т. д. Тобто ми пропонуємо банк ідей з готовим проектом, на який ми шукаємо інвесторів.

– Якісь, для прикладу, уже існують ідеї?

Володимир Зуб:
– Те, що у всіх на слуху, – це технопарк. Це проект на п’ять років для Чернігова, але це реальні інвестиції.

– На базі чого він може з’явитись?

Володимир Зуб:
– Треба генплан мати. І сісти, і дивитись, аналізувати спеціалісти мають.

Роман Семешко:
– Скільки в нас землі під промисловими підприємствами! Я не вірю, що вони колись відновляться в тому статусі, як є. Гектари землі, вона гуляє. Там одні каркаси залишились. Треба раціонально використовувати те, що є.

Володимир Зуб:
– Потрібно допомагати розвивати ІТ, у нас нема ІТ-кластеру в Чернігові. Але нам треба зробити все, щоб його розробити. Може, давайте залучим інвестора, який уміє це робити? Кошти Світового банку, ЄБРР і т. д. Це буде вигідний кредит.

Львів уже живе й розбудовується в значній мірі й за кошти Світового банку, ЄБРР і т. д. під малий процент (3%). Так, рівень довіри, звісно, вищий. Це правда, його треба завоювати. Але поки прийде час виплати по кредиту, ці 3% вже з’їдає інфляція. Ми нічого не втрачаємо. Нічого. Але для того, щоб у місто ЄБРР прийшов, треба, щоб до цієї влади була довіра. Це мають бути нові люди. Усе – коло замкнулось.

Владислав Атрошенко:
– Мені імпонує, що Володимир каже. Була довга тирада про те, що несучасне, чомусь там не відповідає. Коротше кажучи, «хороший парєнь – це не професія».

Те, що довіри стосується, – це однозначна умова. Якщо є інформація щодо відкритості на певній території, зрозумілості, чіткої позиції, відсутності корупції, підтримки юридичної й особистої підтримки інвестора, то навіть у рамках країни і ризиків країни це буде плюсом при прийняті рішень.

При прийнятті рішень інвестор буде враховувати: логістику, мінімальну заробітну плату, він піде туди, де ціна менше, а у нас є плюси в цьому плані. Це мінус загально, але це є плюс для інвестора. І ще додатково, якщо відкриті і зрозумілі принципи роботи влади, то це може бути тією останньою крапкою при прийнятті рішення щодо інвестицій. Вважаю, це надважливо.

Вместо итогов. Чего нам ждать?

В целом ситуация для Чернигова в ближайшее время в финансовом отношении сложится предельно просто: нам в кои-то веки из Киева дадут не рыбу, а удочки. То есть подачек-дотаций будет все меньше, но возможностей самостоятельно перекрыть (и даже с лихвой) эти финансовые потери за счет грамотной и умелой работы по зарабатыванию средств. Будем все делать правильно – получим масло на свой бюджетный бутерброд. В противном же случае – кусочек сухого хлеба даже без маргарина.

– Ми логічно підійшли до завершення. Хотілося б почути прогноз: чи будуть у наступному році доходи Чернігова перекривати видатки? Чи зможемо ми собі більше дозволити і за рахунок чого в першу чергу?

Володимир Зуб:
– Доходи збільшаться, коли прийде нова влада. Я переконаний, що чернігівці мудрі люди і розуміють, що відбувалось в останні роки. Буде обрана вона влада, новий депутатський корпус, буде обраний новий мер, ким би він не був. Сьогодні всі присутні кандидати говорили правильні речі. Якщо той, хто буде обраний, слова, які сьогодні говорив, буде перекладати на конкретну справу, то бюджет буде більший.

Джерел тут назвали повно. Це і збір податків, і ще ми не говорили про співпрацю із податковою, зарплати в конвертах. Це теж надходження в бюджет. Це і раціональний продаж землі… Ми не говорили, скільки в нас зарплати платиться в конвертах, але це предмет розмови міського голови з керівником податкової інспекції. Там теж не так усе просто в податковій, це своя республіка. Але треба говорити, вимагати.

Якщо вже говорити про податкову, коротко скажу: щомісяця податкова у Львові виходить на трибуну, кожний район, і кожен доповідає, як вони збирали податки. Стоїть опонент від міської влади і говорить, чому в цьому готелі заробітна плата покоївки отака, а в цьому, на протилежному боці вулиці, у п’ять разів менше. Усі знають, яка вартість проживання в центрі Львова. Але тут готель платить білу зарплату, а тут – у конверті. І 100 чоловік сидить і питає, камера записує, і всі все знають…

Так, частина людей прийде старих, із бажанням працювати по-старому. На жаль, так буде. Але я думаю, що нові сили, які зайдуть, не дадуть так просто місто дери банити, і от це повитягується, і бюджет буде наповнюватись.

Ігор Андрійченко:
– Я, знаєте, буду більш такий реалістичніший…

Володимир Зуб:
– А я ні?! А я фантастичніший?!

Ігор Андрійченко:
– Володимире Івановичу, я вас не перебивав. Знаєте, я дуже вболіваю, щоб оті гроші, які в нас уже заробляють, були витрачені ефективніше. Це буде першим кроком. Другим кроком до збільшення будуть ті речі, про які ми вже говорили: відкритість, прозорість...

Але вони навіть не можуть дати нам аж настільки бажаного результату в бюджеті. Єдине, за що я переживаю, чесно вам скажу: ці гроші, які зараз платяться в вибори багатьма, якось будуть потім відбиватись. Якщо компанія коштує мільйон, то, може, це меценати позбиралися і ведуть політику в Чернігові, але хотілось би, щоб ті, хто зайдуть, з різних партій, створювали умови для всіх бізнесів, а не лише для своїх. Щоб вони заробляли більше і потім платили більше податків.

Владислав Атрошенко:
– Ну, Ігоре, я бачу також і ваші якісь певні видатки в компанії…

Новый рисунок (7)

Те, що стосується росту бюджету, як практична людина, можу сказати: будуть закладені певні речі у 2016 році. Ці процеси, про які ми казали. Але реально 2016 рік буде стартовим. Я певен, що буде збільшення, але, на мою думку, цей процес стане зрозумілим у 2017 році, коли почнуть працювати закладені механізми.

Роман Семешко:
– Уже багато сьогодні було сказано, за рахунок чого збільшуються доходи. І якщо хоча б реалізувати на третину ініціативи – уже на третину доходи збільшаться. Повністю реалізувати, об’єднати програми людей…

Я погоджуюсь повністю з Володимиром: якщо прийде нова команда, вона змінить усе. Вона змінить кардинально, і вона змінить швидко. Основний механізм, на мою думку: влада місцева може бути відкритою, прозорою і відповідальною. І починати треба з того, що прибрати міліціонера з міськради. Він там непотрібен, нехай люди заходять, приходять, повісити їм там таблички інформаційні. Навіщо він там сидить? От мені незрозуміло особисто.

І нехай не бояться відповідальності. Мені особисто цікаво, як юристу: там, у новому законі, закладений механізм відкликання мера, там певні є процедури – так от мені цікаво, який перший мер не витримає. Не хотілося б, щоб це був Чернігів.

Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
Новости по теме

Отзывы и комментарии

Написать отзыв
Написать комментарий

Отзыв - это мнение или оценка людей, которые хотят передать опыт или впечатления другим пользователями нашего сайта с обязательной аргументацией оставленного отзыва.
 
Ваш отзыв поможет многим принять правильное решение

. Пожалуйста, используйте форму отзывов для оценок и рецензий, для вопросов и обсуждений - используйте форму комментариев, а не отзывов

Не допускается: использование ненормативной лексики, угроз или оскорблений; непосредственное сравнение с другими конкурирующими компаниями; безосновательные заявления, оскорбляющие деятельность компании и/или ее услуги; размещение ссылок на сторонние интернет-ресурсы; реклама и самореклама.

Введите email:
Ваш e-mail не будет показываться на сайте
или Авторизуйтесь , для написания отзыва
Автор
0/12
Актуальность
0/12
Изложение
0/12
Отзыв:
Загрузить фото:
Выбрать

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов. Для оценок и рецензии используйте форму отзывов