Реформы в Черниговской области идут, а врачи… убегают

В Черниговской области готовятся к оказанию медицинской помощи по-новому.

  Не смотря на то, что врачи убегают, в перспективе всё будет лучше, чем было, обещают реформаторы

В марте нынешнего года Кабмин утвердил состав госпитальных округов Черниговщины и еще 10 областей Украины. Остальные регионы, как было отмечено, пока не готовы сделать даже такой шаг. У нас же – и готовы, и сделали: разделили область начетверо. Теперь у нас официально есть Региональный медицинский округ № 1 с центром в Чернигове, № 2, центр которого еще определяется, № 3 с центром в Нежине и № 4 с центром в Прилуках.

Что это значит – мы уже писали: таким образом будет значительно сокращено количество койко-мест в больницах (а именно, до 2020 года планировали избавиться от 4628 койко-мест), что позволит уменьшить расходы на медицинские потребности в области. Но пока всё находится на стадии разработки. Так, в настоящее время во всех четырех округах начинается подготовка (до конца 2017 года необходимо продумать план работы) к созданию госпитальных советов, которые и будут решать насущные проблемы каждого из них.

– Зараз ми збираємо пропозиції з районів. Планується, що до складу госпітальної ради будуть входити не тільки медики (керівники або ж представники медичних закладів), а й представники районних рад та об’єднаних територіальних громад, – отмечает Владимир Пулин, заместитель начальника Управления здравоохранения Черниговской облгосадминистрации.

Правильно ли поделили?

Учитывая то, что количество госпитальных округов изначально должно было быть большим (предварительно область делили и на пять, и даже на семь округов), возникает вопрос: правильно ли в итоге поделили?

Итак, порядок создания госпитальных округов гласит: «Зона обслуговування госпітального округу визначається своєчасністю прибуття до багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування, яка не повинна перевищувати 60 хвилин та повинна бути еквівалентна радіусу зони обслуговування 60 кілометрів за умови наявності доріг із твердим покриттям».

Опустив уточнение «за умови наявності доріг із твердим покриттям» (где они в наших-то селах?!), проверяем просто километраж. Ну, к примеру, от Бахмача до Нежина – порядка 87 км, от Новгорода-Северского до Корюковки – все 100 км. Уже нестыковочка! Но есть одно но: административным центром госпитального округа, в котором должна находиться больница интенсивной терапии, определяется населенный пункт с числом жителей более чем 40 тыс. При этом больница интенсивной терапии первого уровня должна обслуживать не менее 120 тыс. человек, а второго уровня – 200 тыс. У нас же в районах, как вы знаете, с численностью населения – напряженка! Поэтому сделали как сделали, несмотря даже на то, что в округе № 2 – теоретически всего 174 474 пациента, а в Прилукском и того меньше – 164 192 пациента. Взамен пообещали построить дороги. Это – одна из первых задач, которую должны будут решить органы местного самоуправления.

– Основне завдання госпітальних рад – забезпечення безперебійної роботи округу, вирішення фінансових питань, а потім – відстоювання інтересів жителів території округу у плані отримання медичної допомоги, – отметил начальник Управления здравоохранения Черниговской облгосадминистрации Петр Гармаш еще весной в прямом эфире черниговского радио. Тогда же он подчеркнул, что госпитальный совет должен позаботиться о том, чтобы местные власти взяли решение вопроса дорог под особый контроль. А кроме того, усовершенствовали процесс транспортного сообщения между отдаленными населенными пунктами и центром госпитального округа.

Что ж, будем ждать.

Что уже сделали и чем это грозит?

– У районах уже створені центри первинної медико-санітарної допомоги (нині в області працюють 26 таких ЦПМСД). Це адміністративні заклади, яким підпорядковані всі ФАПи, амбулаторії і так далі. А наразі – перехід лікарень у неприбуткові підприємства. Тобто лікарня фактично буде підприємством, а головний лікар (призначається на посаду шляхом укладання із власником закладу охорони здоров’я контракту строком від 3 до 5 років) – директор підприємства. І він сам буде хазяйнувати. Національна служба здоров’я, яка буде виконувати функції фінансової агенції, виділятиме кошти на надання медичних послуг. Тобто треба буде зробити звіт за певний проміжок часу (стільки-то операцій зробили, стільки-то хворих пролікували…) і звертатися до агенції за відшкодуванням цих коштів. Якщо ж головний лікар зможе за ці кошти виплачувати зарплатню лікарям, утримувати будівлю, закупати обладнання, медикаменти, харчування, транспорт – то це буде хороший головний лікар і лікарня буде діяти. А інакше – доля закладу під питанням… – разъясняетВладимир Пулин, заместитель начальника Управления здравоохранения Черниговской облгосадминистрации.

– Значит, такая больница рискует быть закрытой?

– Закриватися лікарня не буде. Потрібно лише кожній визначитися, що вона може. Якщо, наприклад, у лікарні нема анестезіолога, один акушер-гінеколог, один хірург – яку допомогу вони можуть надати? Ніяку. Без анестезіолога – це просто ризиковано. Лікарня цілодобового лікування повинна надавати допомогу 24 години на добу сім днів на тиждень. Постійно! І постійно повинні бути певні лікарі. А у нас, на жаль, катастрофічний дефіцит лікарських кадрів. Із середнім медичним персоналом питань нема – ми забеспечені практично стовідсотково. А ось лікарськими кадрами укомплектовані десь відсотків на 72–73, це в середньому, а є й менше. Наприклад, Талалаївська лікарня укомплектована лікарями на 39 відсотків.

– Реализуются ли в Черниговской области какие-то программы по привлечению врачей в районы?

– Ми направляємо лікарів-інтернів щороку. Вони проходять інтернатуру і потім... тікають. Бо не витримують. Це не функція охорони здоров’я – забезпечувати житлом спеціалістів. Так, останнім часом почали забезпечувати житлом. А я працюю тут 10 років. І коли років сім назад ми кричали: «Робіть що-небудь, лікарі від вас тікають!» – це ніхто не брав до уваги. Так тоді ще лікарів було більше! А зараз багато хто з них уже вийшов на пенсію, а дехто, вибачте, помер, бо всі вони пенсійного віку. І як результат – зараз нема кому їхати в райони.

– А как же целевые направления?

– З минулого року вони відмінені. І що таке «цільові направлення»? Є певний перелік причин, за якими людина може не відробляти. Це вагітність, вийшла заміж за військовослужбовця, батьки-інваліди… Люди знаходять ці причини – і правдами-неправдами тікають. Із тих лікарів, які приїздять в область, лишається відсотків п’ятдесят, не більше. Хоча воно й не дивно – тут інколи таке житло лікарям давали: приїхала молода, 23 роки, дівчина працювати, а їй дали хату напіврозвалену, туалет за тридцять метрів від хати, вода десь там у колодязі. То хто там буде жити?!

Зараз уже в усіх районах прийнято програми місцевих стимулів. Але ж як вони будуть виконуватися – усе залежить від фінансування.

– Какой выход из этой ситуации?

– Я бачу приклад Польщі. Там теж були такі лікарні, але потім вони самі позакривались. Не змогли існувати. Бо головний принцип польської медицини – «Гроші йдуть за пацієнтом». Те ж саме береться за основу й у нас. У невеличкій (плановій) лікарні буде працювати декілька лікарів. Уночі – черговий лікар, середній медичний персонал. Якщо потрібно – викличуть підмогу. Усе. У нас населення в області старе, багато пацієнтів із хронічними захворюваннями, які потрібно лікувати, чим в основному і будуть займатися лікарні планового лікування.