Добрянка: селище на мільйони

ПОЗИЦІЯ. ПОЗИЦІЯ. Сьогодні часто можна почути заклики до необхідності підтримки села. Що провінцію треба розвивати: будувати тут підприємства, прокладати шляхи. Однак, як це нерідко трапляється, більшість красивих фраз, висловлених можновладцями, так і зависають у повітрі, лишаючись фантазією. Насправді до сіл, навіть перспективних, черги з інвесторів не стоять. А з популістів зазвичай виходять погані управлінці. Тому й нікому почути заклики селян про допомогу. На щастя, наша історія має зовсім інший – щасливий – початок і фінал.

Ремонтом дороги в селищі Добрянка позитивні зміни не закінчуються. Повірте, тут є ще багато про що писати!У далекому прикордонному селищі Добрянці Ріпкинського району всі звикли покладатися на себе. Це й недивно, бо відстань до обласного центру чимала — майже 100 км. Алебрак коштів та інвесторів призвів до того, що селищне майно поступово занепадало. Мова йде і про водонапірну башту,і про стан вулиць, доріг та й узагалі про зовнішній вигляд центральної частини селища. Так тривало доти, доки селище не обрало собі за представника у Верховній Раді молодого та енергійного народного депутата Максима Микитася. Той одразу перейшов від слів до справ, зібравши думки добрянців щодо подальшого розвитку селища.

ПЕРШЕ СЕЛИЩЕ,ЯКЕ ЗУСТРІЧАЄ БІЛОРУСЬКИХ ТУРИСТІВ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

Містечко потребує впорядкованого зовнішнього вигляду, бо є транскордонним. Повз нього часто їздять білоруси. Аби не соромитись і не позичати очі в Сірка перед туристами, Добрянку потрібно робити красивою та комфортною. Саме тому місцеві жителі просили народного депутата подбати про це. Навіть підписи збирали. Тому влітку за його підтримки підготували проект ремонту двох вулиць Добрянки — Центральної і Поліської. Як ми вже згадували минулого тижня, активна фаза ремонтних робіт стартувала в листопаді. Та ремонтом самого лише дорожнього покриття справа не завершиться. Будуть облаштовуватися бордюри, тротуари й не тільки. Максим Микитась із гордістю розповідає:

— Ремонт дорожнього покриття майже завершений, але в планах також велодоріжки для малечі,ремонт паркану біля кам’яної стели до 300-річчя Добрянки, вуличне освітлення поліпшимо. Деякі світильники навіть будуть ультрасучасними— живитимуться за рахунок сонячних батарей. А ще ми облаштуємо в центрі зупинку.

Загальний кошторис ремонту центральної частини Добрянки наближається до 2 мільйонів гривень. Такий обсяг робіт і фінансування — безпрецедентні для містечка. Як виявилося, щоб цей проект став реальністю, довелося таки добряче попітніти і місцевій владі, і Максиму Микитасю.

Селяни ідею з ремонтом та іншими перетвореннями підтримують. Задля цього навіть готові миритися з тривалим гуркотом у центрі й деякими іншими незручностями.

Григорій Романович, пенсіонер:
— Як повітря потрібно нам ремонтувати селище. Дороги, вулиці, водогін! Мина цей ремонт чекали роками. Дякуємо депутату за те,що він не забуває про обіцяне нам, добрянцям.

Андрій,місцевий житель:
— Звісно, мене тішить сам факт ремонту, бо за цей час уже остогиділи ямки та тріщини. Мабуть, для Добрянки такий ремонт — уже саме по собі свято. Звісно, ми знаємо, кому цим завдячуємо — Максиму Микитасю. Гадаю, що кожен, хто має транспорт і їздить повз селище, вдячний за перетворення.

Неля,велосипедистка:
— Наша вулиця була схожа на решето. Тут були такі дірки, що навіть удень можна легко зламати об них велосипед. Справді, я рада,що нарешті це сталося і ми дочекалися ремонту в Добрянці. Тепер усе буде краще,знатимеш, що не впадеш, не травмуєшся. Та й селище матиме гарний вигляд. Знаю,Максим Вікторович казав,що візьметься за цю справу. Добре, що незабув.

ДОБРЯНЦІ МРІЮТЬ ПРО ДОБРОБУТ

Селищний голова Михайло Шабовта не приховує свого задоволення:нарешті в сонній Добрянці чутно робочий гуркіт змін і прогресу. Подія,на яку селяни чекали роками, відбудеться ще до початку перших заморозків. Тобто впорядкування центральної частини селища. Сільський чиновник підкреслює значимість перетворень тим, що самотужки невеликий бюджет Добрянки навряд чи зміг би осягнути такий масштаб робіт. Та й капітально ремонтували дороги в Добрянці хіба в 2010-му чи 2008-му,Михайло Шабовта точно й не згадає.

Максим Микитась півтора року тому збирав думки селян. Тоді всі зізнавалися — хочуть комфорту і краси в рідному містечку. Мріють про те, щоб воно реалізувало свої децентралізаційні можливості. Бо поруч багаті північні ворота України — села Нові Яриловичі та Горностаївка. Там шалені суми лишаться на місцях. За ці гроші можна багато соціальних проектів здійснити. Та поки дійде справа до виборів голів об’єднаної територіальної громади,треба ж і самим добрянцям показати, чого вони варті. Ось тут і знадобилися підтримка та поради Максима Микитася. Сам Шабовта вірив словам Максима Микитася, єдине, що змусило понервувати, — затримка з фінансуванням на реконструкцію центральної частини смт Добрянки.
— Перший транш надійшов ще в липні. Але з незрозумілих причин до нас він не дійшов, тому ми зверталися до помічників Максима Вікторовича,щоб він нам допоміг. Завдяки їхній наполегливості частину грошей ми змогли отримати у вересні, а на початку жовтня — і решту. Тоді ми уклали договори з підрядниками, і роботи стартували.

Селищний голова зауважує:Максим Микитась у Добрянці частий гість, але, звісно, громаді хотілося б бачити його тут ледь не щодня. Бо коли він тут, і перевізники працюють сумлінно, і роботи виконуються вчасно, і селище має розвиток. Та й планів на масштабне перетворення в Добрянці чимало —потребують ремонту місцевий садочок і харчоблок у ньому, місцева водонапірна вежа та інші об’єкти. А ще потрібна підтримка в децентралізаційних прагненнях селища. На все це народний обранець зауважує: співпраця не припиняється. От завершиться ремонт центру Добрянки — настане час і для нових справ. Було б бажання в місцевих, а гроші та підтримка завжди знайдуться.