Відновлення віддаленого селища: великі зміни починаються з малих кроків

Охайний, із рівною дорогою, новою зупинкою для громадського транспорту, зі впорядкованими тротуарами й бордюрами  таким тепер є центр одного із сіл Ріпкинського району у планах на найближчий час  децентралізація та масштабні ремонти.

Таку тональність у питаннях відновлення населеного пункту задав народний депутат Максим Микитась. В останні дні листопада він завітав у Добрянку, щоб оцінити масштаб перетворень.

Дороги на мільйони

Тепер центральна вулиця селища – Поліська – перестала бути травмонебезпечною: завдяки капітальному ремонту дорожнього покриття зникли всі ями та вибоїни, поверхня стала ідеально рівною.

Майже двома кілометрами нової асфальтованої дороги добрянці не натішаться. Пенсіонерка Світлана Щербакова на велосипеді тепер долає цю відстань за лічені хвилини. Ремонти в Добрянці їй теж дуже подобаються.

До хорошого, як відомо, звикаєш швидко - зараз уже не доводиться їздити та постійно дивитися під ноги. Також шляховики полагодили ще й майже кілометр тротуарів. На черзі - освітлювальні роботи.

На жаль, цих змін добрянці чекали майже 30 років. І дочекались.

Максим Микитась пояснює:

- Цей проект під моїм особистим контролем, тому й так швидко та якісно. Я вже оглянув усю ділянку - мені подобається. Тепер попрошу шляховиків, щоб і біля садочка «Івушка» дорогу зробили. Негоже, що діти, ідучи в садочок, місять багнюку. На весь цей ремонт – майже 2 мільйони гривень.

Однак це тільки початок добрих справ для Добрянки, зізнається Максим Микитась.

Бо з наступного року тут стартує реконструкція самого садочка – перероблюватимуть другий корпус споруди, щоб заклад міг прийняти більше вихованців. Проектно-кошторисна документація, зізнається народний депутат, селищною радою вже підготовлена.

І в 2018-му з Державного фонду соціально-економічного розвитку виділяються 1,5млн грн на садочок у Добрянці.

- Там багато потрібно зробити - актову, спортивну зали. Споруда досить стара, тож її необхідно утеплювати, відремонтувати дах. Тому ці перетворення - то моя особиста відповідальність, - зауважує Максим Микитась.

Приватну садибу 30 років тому переробили під садочок

Садочок «Івушка» розташований в одноповерховій будівлі, якій уже понад 100 років. Насправді місця для 20 дітей і трьох вихователів там замало. Відверто кажучи, будівля від самого початку не була пристосована під потреби дошкільного закладу. Це був колишній приватний будинок, а згодом - санаторій.

Нині в прикордонній Добрянці живе чимало військових, а буде ще більше, бо незабаром сюди приїдуть нові прикордонники на ротацію, відтак куди розмістити ще дітей із їхніх родин, у садочку просто не знають.

Тому вже зараз міркують про розширення та матеріально-технічну базу. 5-річний Ростик Лазоренко демонструє свої іграшки - фігурки з конструктора «Лего Ніндзяго», старі, побиті автівки, бо нових тут просто нема.

- Я люблю гратися, малювати, та й до школи вже хочу, бо в садочку мені нудно, - зізнається активна малеча.

Усі наявні іграшки – від батьків попередніх вихованців, які від безвиході заснували нову традицію: на випуск дарувати садочку нових ведмедиків та ляльок.

Максим Микитась і це врахував - до дітей завітав із новенькими футбольними м’ячами, спортивним приладдям.

Ольга Дубоділ, помічник вихователя, працює в садочку понад 20 років, каже, що до незручностей усі вже звикли. Хоч і маленький та затісний садочок, проте свій, рідний.

- Іншого ж немає. Та нам треба не лише приміщення розширювати, тут і матеріальна база застаріла: меблі пошарпані, рукомийники старі… Усе треба міняти… Але що тут вражає - у садочку чисто, тепло й затишно, ще й недорого для місцевого бюджету його утримувати - опалюють тут дровами.

На газ грошей не витрачають – дивина для містян.

Бракує місця для 20 дітей

Виробили тут свою тактику й щодо прийому вихованців: найперше приймають дітей учасників бойових дій, атовців, потім ідуть прикордонники, далі - решта. Інакше не можна - розводить руками керівництво. Місця замало.

- Черги в нас великі - до 20 дітей, батьки постійно запитують, чи є в нас місце, - говорить вихователька Галина Біляєва.

Нині в Добрянці діють два садочки: один муніципальний, інший - лісгоспу. У другому і фінансування краще, і відремонтовано все, і актова зала є.

Вихователі розповідають: мріють про те, щоб за рівнем комфорту і їхній садочок наблизився до відомчого. Самі трохи впорядковують приміщення - облаштували грубу та виклали її плиткою, поклеїли нові шпалери.

Максим Микитась оцінив старання працівників і готовий їм у цьому в подальшому допомогти. Завідувачка садочка Наталія Мацукова теж зізнається, що весь колектив мріє про розширення:

- У нас є ще одне приміщення, де може бути і актова зала, і ігрова кімната. Якщо там зробити санвузол, поремонтувати дах, підлогу та зробити утеплення, то можна й групу відкривати. Техніки та комісії всі в нас уже були, кажуть, це можливо. Наскільки я знаю, якраз триває робота над виготовленням проектно-кошторисної документації.

Час об’єднуватися

Народний депутат після оглядин приміщень зауважує - робота попереду масштабна й вартісна. Саме лише виготовлення проекту затягне під 100 тисяч гривень. Однак, якщо Добрянка визначиться зі своїми децентралізаційними прагненнями, навіть такі кошториси їй будуть під силу. Та й за графіком вибори в ОТГ уже навесні. Місцеві зізнаються - про об’єднання в громаду думали.

- От тільки до Ріпок іти не хочуть, та й побоюються, що їх до цього будуть схиляти, - схвильовано перепитує пенсіонерка Світлана Щербакова.

Максим Микитась заспокоює: головне – визначитися.

- Я мрію тільки про те, щоб ви стали ОТГ, а з ким та на яких умовах вам об’єднуватися – вирішуйте самі. Моє завдання – допомогти вам у ваших прагненнях. Бо лише в складі об’єднаної територіальної громади ви зможете отримати інфраструктурну субвенцію (а це великі кошти) і витрачати її на розвиток громади.

Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)