Максим Микитась: «Ріпкинська школа № 2, мабуть, одна з найкращих опорних в Україні»

Одна з найкращих українських шкіл – за інноваціями, впровадженнями сучасної педагогіки та знань, співпрацею із різноманітними міжнародними організаціями. Це все про неї – школу № 2 у селищі Ріпках. Саме тут триває міністерський навчальний експеримент для початкових класів, які вже вчаться за новою програмою – гнучкою, спрямованою на розвиток особистості, без дзвоників на урок і обов’язкового сидіння за партою.

Але вже досягнутих вершин цьому закладу мало, тому тут планують стати ще й енергоефективними та покращити матеріально-технічну базу. І ось тут стане в нагоді підтримка народного депутата Максима Микитася, який у рамках робочого візиту до округу завітав до цієї школи.

Максим Микитась: «Ріпкинська школа № 2, мабуть, одна з найкращих опорних в Україні», фото-1

Названий заклад – один із найбільших та найкращих у районі: нині тут навчаються 540 школярів із 19 навколишніх сіл. Сюди вони дістаються п’ятьма шкільними автобусами. Адміністрація школи, щоб підкреслити свій масштаб, зауважує – сьогодні саме тут навчається половина Ріпкинського району.

Сергій Лебедко, директор школи, готовий годинами водити екскурсії по своєму закладу й дуже обурюється, коли установу називають «Швецарією» – на честь колишнього керівника.

Максим Микитась: «Ріпкинська школа № 2, мабуть, одна з найкращих опорних в Україні», фото-2

«Повірте, нам є чим хвалитися і зараз, – говорить він. – І цього навіть більше, ніж наші колишні здобутки. Весь український експеримент з опорними школами починався саме в нас. Усі розробки напрацьовувалися тут. І я дуже вдячний долі, що учасником «пілоту-24», тобто однією із 24 шкіл, де саме початкові класи навчатимуться за новою програмою, стала й наша школа».

Про «Microsoft» і не тільки

Якщо запитувати, чи є Інтернет у школі, то вчителі сміються: мовляв, тут таке запитання звучить недоречно. Бо в закладі вже діють два незалежні провайдери з максимальною швидкістю до 100 МБіт/сек. Усі освітні кабінети під’єднані до всесвітньої павутини.

Враховуючи такі технічні можливості, школа з легкістю приймає в себе різноманітні семінари, у тому числі й директорів та освітні конференції загальноукраїнського рівня.

Що стосується якості вчительського колективу, то директор наводить такий приклад: їхнього шкільного вчителя фізики навіть переманювала до себе на роботу знаменита корпорація «Microsoft», однак той лишився і продовжує викладати науку дітям.

Учні цієї школи їздять у навчально-пізнавальні мандрівки у Швейцарію, Норвегію. Вони – одні з кращих в Україні за результатами ЗНО з-поміж сільських шкіл. У закладі є окрема стіна, завішана учнівськими відзнаками.

«Тут переможці всеукраїнського рівня. У 2015-му в області п’ять учнів отримали 200 балів з української мови і літератури. Одна дівчинка – наша. Цього року наші діти вперше стали переможцями обласних олімпіад з англійської мови. Це проста сільська школа порівняно зі спеціалізованими школами міст Чернігова, Прилук чи Ніжина. Але дуже приємно, що наші діти показують такі результати, вступають у кращі виші України та Польщі», – показує Сергій Лебедко на свою найбільшу гордість.

Викладання – наче космос

А ще школі надала фінансування Агенція з міжнародного розвитку США – USAID: за кошти закордонних грантів відремонтували шкільну їдальню, поставили нову вхідну групу з металопластиковим профілем, почали замінювати вікна. На додачу тут працюють за інклюзивним напрямком, і 10 особливих діток відвідують уроки, як усі. За гроші благодійників у школі зробили пандус і сучасний туалет на першому поверсі. А ще цей навчальний заклад посів перше місце в обласному конкурсі опорних шкіл і отримав фінансування в 1,6 мільйона гривень на обладнання – 20 мультимедійних комплексів.

Учителька математики зізнається: тепер вона дуже рідко користується крейдою. Традиційна темна дошка тут поруч, але дуже маленька, та й, швидше, вона як нагадування, аніж реальний інструмент для користування. А все тому, що виручає мультимедійна дошка. Завдання роздати – теж не проблема, бо поруч є цифровий принтер, який робить якісні роздруківки.

«Це все дуже просто: писати на дошці можна будь-яким кольором, якщо помилився – витер або просто повернувся. Можна зберегти всі правки. Не потрібні маркери. У дошки є аудіо-супровід. Це все дуже економить час, і за урок ми можемо розв’язати більше задач. Та й мені як учительці знадобиться менше часу на підготовку до уроку. Порівнюючи з тим, що було кілька років тому, тепер для нас викладання – наче космос», – розповідає Ірина Лебедко, учителька математики.

Максим Микитась: «Ріпкинська школа № 2, мабуть, одна з найкращих опорних в Україні», фото-3

Окрім цього, у школі паралельно ведеться і методична робота. Саме тут буквально «обкатуються» освітні програми.

«Це наша дослідницька робота, ми дивимося, яких дисциплін можна більше, яких менше, що подобається дітям, а що ні, що доцільно, а що ні. А потім робимо аналіз усього», – наче мимохідь розповідають ріпкинські вчителі, потихеньку перетворюючи свою школу на своєрідний вітчизняний феномен, який свого часу (неодмінно) теж стане предметом для аналізу і вивчення.

Одного лінгафонного кабінету вже замало

Такого немає більше ніде на Чернігівщині, навіть у Києві не часто зустрінеш. Кабінети природничо-математичного профілю обладнані всім необхідним, є навіть вартісне ізраїльське наочне приладдя. У школі працює лінгафонний кабінет (комплекс обладнання для самостійної роботи), а ще вдосконалювати вимову допомагає носій англійської мови – американець-волонтер Корпусу миру. Така база дуже впливає і на світогляд учнів. Ростислав, дев’ятикласник школи № 2, бачить себе перекладачем чи філологом, бо нині без англійської взагалі нікуди.

«Хочу пов’язати своє життя з англійською, – каже хлопець. – У школі дуже серйозно ставляться до новинок, у нас багато аудіювань, часто працюємо з Інтернетом, це цікаво й корисно».

Анастасія Приймаченко також хоче стати перекладачкою, мріє мандрувати, пізнавати світ, та й початок уже покладений: минуле літо дівчина провела у Швейцарії. Тільки поки що на мрію бракує освітніх ресурсів.

«У нас лише один такий сучасний кабінет англійської, – розповідає вона. – Звісно, хотілося б більше. Бо якщо нам пощастило вчитися тут, то іншим дітям – ні. Вони не можуть прослуховувати аудіо, дивитися відео, серфити тексти онлайн тощо».

Є в школі й робота Максима Микитася. Поки інші зважуються бодай на один лінгафонний кабінет, тут уже й у другому потреба назріла. Щоб обладнати такий клас, потрібні чималі кошти – кілька сотень тисяч гривень. Що таке сучасний клас англійської мови нині? Це 10 ноутбуків, мультимедійна дошка, спеціальні меблі, бо парти – то минуле століття. Тепер потрібні конференц-стільці з відкидними столиками.

Народний депутат переповідає свої плани та ділиться враженнями від візиту перед педагогічним колективом школи № 2.

«Ви знаєте, я в Києві такого не бачив, як у вас тут, – говорить він. – Не знаю, чи можуть інші міста бодай спробувати наздогнати вас, тут усе просто супер. Я з великим задоволенням буду вам допомагати. Уже виділені шість мільйонів гривень на заміну покрівлі в школі. Також виділені кошти на закупівлю нового класу англійської мови – це майже 600 тисяч гривень. Будемо працювати далі!»

Крім цього, народний депутат пообіцяв подумати над вирішенням питання заміни решти шкільних вікон на ощадливі металопластикові.

Микитась школа Ріпки
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Оцените первым
(0 оценок)
Пока еще никто не оценил
540 просмотров в апреле
Пока никто не рекомендует
Авторизируйтесь ,
чтобы оценить и порекомендовать

Комментарии