Площа чи вулиця? В Чернігові вирішують, що назвати іменем Левка Лук’яненка

Український політв’язень, дисидент, колишній народний депутат Верховної Ради чотирьох скликань Левко Лук’яненко помер 7 липня. 24 серпня автору Акта проголошення незалежності України мало виповнитися 90 років. Після його смерті у Чернігові заговорили про вшанування пам’яті героя: запропонували перейменувати на його честь вулицю Рокоссовського, на якій у 70-х роках Левко Лук’яненко жив разом із першою дружиною Надією.

З чого почалося

Першим про перейменування вулиці на честь Левка Лук’яненка заговорив заступник міського голови Олександр Ломако. Ще в день смерті Героя України він написав: «24 серпня йому було б 90. Згадаймо про нього, коли відзначатимемо 27-му річницю Акта проголошення Незалежності, автором якого був Левко Лук’яненко. Вважаю, потрібно до Дня Незалежності назвати його іменем одну з вулиць або площ Чернігова».

Наступного дня питання перейменування підхопив журналіст Василь Чепурний. Запропонував перейменувати вулицю Рокоссовського або (як запасний варіант) Лермонтова: «Думаю, що совок ще кріпко сидить в головах депутатів та обивателів, і така спроба перейменування (вулиці Рокоссовського. – Ред.) закінчиться нічим».

Ще за день, 9 липня, на сайті електронних петицій з’явилася пропозиція перейменувати саме вулицю Рокоссовського на проспект Левка Лук’яненка. Автор – голова Деснянської райради в Чернігові Володимир Грецький. Станом на 17 липня вона має 109 підписів. Щоб міськрада її розглянула, потрібно 250. Але навіть якщо буде необхідна цифра – чиновників це ні до чого не зобов’язує. Той же міський голова Владислав Атрошенко на нараді в мерії сказав, що вулицю Рокоссовського не радив би чіпати ще років 30–50, щоб з її назвою визначилися нащадки. Натомість запропонував назвати іменем Лук’яненка «площу» в районі П’ять Кутів: «На мій погляд, це буде більш вагомо, ніж якась вулиця».

Василь Чепурний назвав це – відчіпним: «Адже площі там нема, як і нема жодного будинку, на якому би могла бути табличка з ім’ям нашого видатного земляка. Є лишень транспортна розв’язка, що аж ніяк площею зватися не може. Навіть на карті.

А головне, що Владислав Атрошенко ще 30 років боїться чіпати Рокоссовського – мовляв, командуючий фронтом. Але за цією логікою можна назвати вулицю й ім’ям Верховного Головнокомандувача (Сталіна. – Ред. ) – він так само не був у Чернігові, не жив, а лишень «асвабаждал». А Левко Лук’яненко жив саме на вулиці Рокоссовського і на цій же вулиці, у братовій квартирі, проводив масу зібрань».

У підсумку Владислав Атрошенко дав доручення визначитися з цим питанням та провести громадські слухання. Перший крок – засідання комісії з питань топоніміки, яке відбулося 13 липня.

Про що сперечалися на комісії

На засіданні топонімічної комісії обговорювали питання появи на карті Чернігова імені Левка Лук’яненка. Чиновники, окрім начальника управління культури, підтримують ідею площі П’яти Кутів, щоб не було обурень серед містян. Історики – за вулицю Рокоссовського. Утім були й альтернативні варіанти, на випадок якщо з Рокоссовським не вийде.

Історик Сергій Леп’явко живе на П’яти Кутах. Каже, площі П’яти Кутів не існує – існує умовний район, де перетинається п’ять вулиць.

– На сьогоднішній день такої площі немає в жодному варіанті. Немає юридичної адреси – П’ять Кутів. Є лише проспект Перемоги і вулиці, які до нього примикають. То що там називати – шматок асфальту? Стан цього місця бажає кращого. Кожен дощ на П’яти Кутах – це море. Можна назвати – озеро імені Левка Лук’яненка. У дощі це буде дуже точна назва, – іронізує історик.

Заступник міського голови Ольга Хоніч згодна, що зараз це місце називати не можна. За її словами, скоро ділянку реконструюють, зроблять коловий рух, зелену зону, місце для якогось барельєфа. Асфальт приведуть до ладу.

Директор Історичного музею Сергій Лаєвський упевнений, що народна назва П’ять Кутів не зникне, а ім’я Левка Лук’яненка загубиться. Переконаний: на те, щоб у народній пам’яті стерлася народна ж назва, треба багато часу. Але й на вулиці Рокоссовського не наполягає. Директор музею пропонує інші об’єкти. Перший – площа Дружби Народів. У неї, мовляв, гарні сусіди – вулиця Чорновіла й вулиця Русової. Другий варіант – вулиця Московська. Утім згодом пояснює: це був просто приклад того, що на п’ятий рік війни у місті лишилися сумнівні назви.

Начальник управління культури Олександр Шевчук став одним із тих чиновників, хто запропонував не бути лояльним до ставлення й реакції містян, не опиратися на звички й ментальність.

– Можливо, спочатку після перейменування реакція буде погана. Але потім настане момент усвідомлення і патріотизму. На П’яти Кутах можна поставити площу, але ж назва на ній вже з’явилася сама собою через перетин вулиць і п’яти поворотів. Нащо ламати те, що в народній пам’яті тримається на якомусь підґрунті? Вулиця Рокоссовського – вулиця показна. Можливо, навіть запитання на кшталт, а чому її так назвали, а чому перейменували ,– будуть одним із великих кроків у патріотичному вихованні.

А от заступниця начальника управління культури Катерина Литвин – за площу П’ять Кутів. Сьогоднішні суперечки називає пострілами в небо, краще зробити малий крок, ніж не зробити жодного. Тому – назвати площу.

Згоди не дійшли. Варіанти найменувань/перейменувань площі П’ять Кутів, площі Дружби Народів і вулиці Рокоссовського поки винесуть на голосування на сайті міськради.

Міська влада не ініціювала, але підтримала ідею П’яти Кутів

Заступниця міського голови Ольга Хоніч пояснює, що не міський голова запропонував перейменувати площу. До міськради надійшло офіційне звернення депутата Деснянської райради міста Чернігова від «УКРОПу» Володимира Олексієнка. Він і запропонував П’ять Кутів.Мер підтримав такий варіант.

Заступниця кілька разів наголошує:

– Міська влада не може сама перейменувати вулицю. Для цього мають пройти громадські обговорення та слухання або загальні збори вулиці.

– Але складається враження, що міська влада просуває саме ідею площі на П’яти Кутах. Чому?

– Особисто мені здається, це буде легше. Ця територія не має назви. Завжди легше назвати щось нове, ніж перейменувати старе. І до міської ради часто є закиди: мовляв, вам нічого робити – чого ви ці вулиці перейменовуєте?

Будинок на Рокоссовського

Історик Сергій Леп’явко все ж наполягає на вулиці Рокоссовського, зауваживши, що варто почати з меморіальної дошки на будинку, в якому жив Лук’яненко.

Вулиця Рокоссовського – одна з найбільших у місті.Її проклали в радянський час і назвали на честь маршала Радянського Союзу, який керував операцією, що закінчилася відвоюванням Чернігова й форсуванням Дніпра. Сумнівно навіть те, чи був він у Чернігові, окрім як проїздом. Він похований біля Кремлівської стіни. У Києві є проспект названий на його честь.

Левко Лук’яненко жив на цій вулиці у будинку 41-б близько року після першого ув’язнення за виношування ідеї незалежності України від СРСР. Тоді його засудили до страти. Через 72 доби розстріл замінили на 15 років в’язниці.

Після звільнення жив у Чернігові, увійшов до складу правозахисної організації Української Гельсінкської групи. 1977 року його арештували вдруге – Лук’яненко голодує, відмовляється свідчити, відмовляється від громадянства. За антирадянську агітацію його засуджують на 10 років позбавлення волі й 5 років заслання. Для радянської влади він – особливо небезпечний рецидивіст.

1989 року вертається в Україну, у 1990-му стає депутатом Верховної Ради, членом комісії з питань законодавства і законності, пише Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, балотується в президенти.

Про Лук’яненка сьогодні в домі говорити охочі не всі: люди відмахуються й тікають до квартир. Хто сміливіший шепчуть, що тут в домі є ті, хто співпрацював з КДБ.

Пенсіонерка Ольга Андріївна піднімається на другий поверх, де все життя має помешкання. Каже, знає, що Лук’яненко жив тут, але бачила його мигцем. Він жив згори – зустрітися було ніяк. Перейменовувати вулицю не хоче.

– Не хочу, бо це тяганина з документами, мені треба буде кудись ходити. Я не проти самого перейменування чи появи вулиці Лук’яненка, він на неї заслужив. Але хай краще назвуть площу. Хочеться спокою.

Любов Миколаївна на дев’ять років молодша від Левка Лук’яненка. Сюди, до кооперативного будинку, вона заїхала одночасно з ним. Вона оселилася двома поверхами нижче. Мала за 30 років. Із Лук’яненком майже не говорила, пам’ятає тільки, як збігав по сходах, завжди рівний, мав характерні вуса.

– Увесь дім все одно знав, хто він і що він. Він був за незалежну Україну тоді, коли не можна було. Цими сходами навідувалося КГБ. Його перша дружина живе й досі там, ох і походили до неї. Тільки ви до неї не потрапите – вона зараз нікому не відкриває. Ще раніше я бачила, як виходила за хлібом, а після смерті Левка – то не бачу.

Любов Миколаївна не хоче перейменовувати вулицю Рокоссовського, бо боїться тяганини з документами й папірцями. І все. А вулиця Лук’яненка – хай з’явиться, аби це її не зачепило.

– Ви не знаєте, хто такий Рокоссовський, уже, а я ще знаю. Хіба ж йому не треба пам’ять якась теж? – тепер запитує пані Любов.

– Але ж він і похований під Кремлівськими воротами, і є проспект у Києві.

– А в Україні що, ніде не буде? Так не добре. Я не знаю, що думає дім, а як мене запитають, то я проти буду.

Пенсіонерка Олександра Василенко теж пам’ятає час, коли у домі жив Лук’яненко. Одного разу дружина Лук’яненка попросили її зайти до них. Жінка згадує багато стелажів із книгами. Каже, Лук’яненко не довго тут був: приходив – і його одразу забирали.

– Мій сусід таємно слухав «Голос Америки» вдома. Одного ранку він вийшов і каже до мене: «Вже нема Левка – «Голос Америки» тільки-но сказав, що його забрали вночі».

Чи перейменують вулицю – Олександрі Василенко байдуже.

– Якщо чесно, то мені все одно. Я розумію: Лук’яненко в нашому будинку жив, але й Рокоссовський – людина непроста, розумна.

Ярослав Пахалюк, який мешкає в цьому будинку з дитинства, Лук’яненка в домі не застав. Перейменування підтримує. Усе, що знає про Рокоссовського, – що це якийсь командувач у Другій світовій. Лук’яненко ближчий його розумінню.

– А в будинку щось про це говорять, як налаштовані люди? – запитую.

– Перейменування логічне, думаю, люди добре налаштовані, у моїй родині ніхто не проти. Заморочки з документами, мабуть, будуть, але не думаю, що критичні.

Що думає автор петиції про перейменування Рокоссовського

Автор петиції щодо перейменування вулиці Рокоссовського на проспект Левка Лук’яненка Володимир Грецький вважає, що найперше треба дивитися на масштаб постаті. Просить назвати комуніста, який відсидів би кілька років за свою ідею. Лук’яненко – відбув 27.

– Тому я пропоную підходити до питання не з боку, де зручніше, вигідніше, швидше й економічно доцільніше. Подібних постатей в нашій історії не багато, у сучасній історії його нема з ким порівнювати. Тому я кажу не тільки про перейменування Рокоссовського на Лук’яненка, але й вулиці на проспект. Після ремонту ця частина міста стане сучасною й модерною. Перейменування покаже ставлення чернігівців до його особистості, – говорить автор петиції.

Він також гадає, що площі у виховному плані нічого не дають. Ця назва не впишеться в чийсь паспорт, не проговорюватиметься щодня. Лук’яненко – народився на Чернігівщині й жив у Чернігові саме на цій вулиці. Відстоювання назви Рокоссовського Володимир Грецький називає «радянщиною».

– Я спостерігаю за реакцією соцмереж: люди не можуть пояснити, хто такий Рокоссовський і що вони захищають. Усе це – психологічні «скрєпи», які нав’язував Радянський Союз. Це, знаєте, як ковбаса по три сорок, горілочка по гривні двадцять і хліб за копійки. Люди просто до цього звикли.

Аргумент про мороку з документами автор петиції теж не сприймає:

– Людей це не зобов’яже збиратися й бігти за місяць, за два, навіть за півроку змінювати документи. Документи залишаються чинними, ніхто не має права вимагати їх змінювати. Чинним законодавством не передбачено необхідність внесення змін до документів про право власності на рухоме майно у зв’язку з перейменуванням вулиці, на якій розміщена нерухомість. Кажу, Рокоссовський – ще один «скрєп».