Медреформа націлена зовсім не на доступну і якісну медицину, – Валерій Дубіль

ПОЗИЦІЯ. Народний депутат від партії «Батьківщина» Валерій Дубіль разом із командою вже тривалий час вивчають обіцянки МОЗа, і були шоковані - фактично кожна з них виявилася неправдивою, а «медреформа» МОЗа - націленою зовсім не на доступну і якісну медицину. Про це повідомив нардеп на своїй сторінці у Facebook.

Щоб кожен українець міг у цьому пересвідчитися, вони із командою започаткували публічний проект – «МІФи «медреформи», у якому не тільки розвінчують створені МОЗом міфи довкола «реформи», а й розповідають про те, як буде насправді, якщо чинна влада доведе задумане до кінця. Нижче пропонуємо останні напрацювання команди нардепа в цьому напрямку.

Міф – «Медреформа» повністю відповідає українському законодавству та Конституції

«Медреформа» приймалася у Верховній Раді поспіхом і з порушенням регламенту, не зважаючи на застереження правників. Маємо результат – вона суперечить Конституції і діючому законодавству.

У минулому році прийняли два реформаторських законопроекти, які змінюють організаційно-правову модель медичного обслуговування населення. Разом із нею змінилися й обов’язки медустанов і лікарів – тепер, за вимогами МОЗа, безкоштовну меддопомогу вони надаватимуть тільки певним пацієнтам, за певним переліком і в певному обсязі. Це – прямо суперечить Конституції, яка зобов'язує їх надавати безоплатно будь-яку медичну допомогу в будь-якому обсязі будь-якому пацієнтові!

Що задекларовано у Конституції

Згідно з рішенням Конституційного суду у справі за поданням 53 народних депутатів від 29 травня 2002 року щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 49 Конституції України, «в державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу і без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги». 

За порушення цих конституційних гарантій, а саме за вимогу оплатити медичну допомогу в державному або комунальному лікувальному закладі, встановлено кримінальну відповідальність (ст. 184 КК України).

Як реформаторський законопроект порушує Конституцію

Після прийняття реформаторських законопроектів, первинна допомога надається безкоштовно тільки в обсязі, визначеному підзаконними актами МОЗа. Пацієнт обслуговується тільки в медичній установі, до якої він приписаний (з якою уклав декларацію) і тільки цій установі держава оплачує лікування пацієнта.

Якщо на прийом до вузького спеціаліста пацієнт приходить за направленням від «сімейника», він отримує спеціалізовану допомогу безкоштовно. Якщо звертається сам за подібною допомогою, то повинен сплатити її в повному обсязі (остання норма ще не закріплена підзаконними актами і є гіпотетичною – існує у вигляді інформації від офіційних осіб МОЗа).

Обсяг і перелік послуг, які надаватимуть медзаклади за державні гроші (читай – безкоштовно для прикріплених до нього пацієнтів) – ОБМЕЖЕНИЙ.

Міф – Меддопомога буде платною, якщо не укладений договір із сімейним лікарем

За відмову надати медичну допомогу, вимогу сплатити медичну допомогу та/або направлення в іншу медустанову, в якій пацієнтові запропонували заплатити за медичну допомогу, лікар і адміністрація комунального або державного медичного закладу можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 184 КК України.

Практично це може відбуватися у трьох випадках:

1) Меддопомога не надається безкоштовно у повному обсязі

У ст. 35-1 закону «Основи законодавства України про охорону здоров'я» міститься широке визначення первинної медичної допомоги, в якому ні про які обмеження обсягів або переліку послуг не йдеться. Якщо лікар безоплатно надасть тільки первинну допомогу за переліком і обсягом, вказаним в додатку до договору з НСЗУ, а решту – відмовиться або зажадає плату, настає кримінальна відповідальність. 

2) Відмова пацієнту, який не «приписаний» до медзакладу

Кримінальна відповідальність настає і в тому разі, якщо пацієнту відмовлять у медичній допомозі через те, що він не підписав декларацію з даним медичним закладом або взагалі не зареєстрований у системі eHealth. Або якщо лікар відмовляється підписувати декларацію з пацієнтом через технічні або організаційні проблеми і надавати медичну допомогу через неможливість підписати декларацію.

3) Направлення на спеціалізовану медичну допомогу

Сімейний лікар, який направив пацієнта на «вторинку» (надання спеціалізованої меддопомоги), і там йому запропонували оплатити надання відповідних послуг, стає співучасником. І немає значення, чи пацієнт дійсно потребував спеціалізованої допомоги, чи міг отримати допомогу на первинному рівні.

Міф — Держава захистить конфіденційну інформацію і персональні дані в системі е-Health

Підписання декларацій при виборі медичного закладу – інформаційна афера століття. 

Пацієнт підписує декларацію і надає згоду на обробку своїх даних електронною системою охорони здоров'я (власником даної системи і адміністратором центральної бази даних). А медичний заклад без його згоди передає дані в абсолютно іншу інформаційну систему - «електронну систему обміну медичною інформацією».

Те, що це абсолютно різні інформаційні системи стає зрозумілим з тексту постанови КМУ «Про затвердження порядку Функціонування Електронної системи охорони здоров'я», яку прийняли 25.04, яка наказує провести включення і верифікацію даних з «електронної системи обміну медичною інформацією» в «електронну систему охорони здоров'я».

Як визначити момент, коли «електронна система обміну медичною інформацією» раптом стане «електронною системою охорони здоров'я»?

До якої системи відноситься офіційний сайт електронної системи охорони здоров'я eHealth, що знаходиться за адресою https://portal.ehealth-ukraine.org і які дані там публікуються? На ці запитання відповідей немає.

Інформація до «електронної системи обміну медичною інформацією» надходить через посередника, який здійснив підключення медичного закладу - власника і оператора медичної інформаційної системи. Зараз таких посередників 8, які МОЗ відібрав за незрозумілими критеріями.

Правила роботи і відповідальність за забезпечення зберігання конфіденційних даних пацієнтів цими посередниками не визначені ніякими нормативними актами, немає типового/однакового для всіх операторів МІС договору між ними і медичними установами, в якому чітко визначається їхня відповідальність за збереження інформації та її доступність. Немає затвердженого регламенту роботи електронної системи охорони здоров'я, а той який є, затверджений громадською (!) організацією. У деяких випадках конфіденційна інформація українських пацієнтів у операторів МІС знаходиться за межами України.

Декларація на вибір медзаклада вступає в силу не в момент підписання між пацієнтом і медичним закладом, а тоді, коли медичний заклад підпише договір з НСЗУ на медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій. Так, персональні дані пацієнта вже зберігаються і обробляються і в самому медичному закладі, і в електронній інформаційній системі ще до того, як починає діяти згода. 

Окрім того, кожен медзаклад зберігає екземпляр підписаної пацієнтом декларації та копії наданих ним документів (ідентифікаційного коду та паспорта) у паперовому вигляді (Зараз цю норму відмінили і немає необхідності подавати та зберігати паперові копії документів пацієнтів, але вона діє для персональних даних майже 11 млн. пацієнтів.).

Власник даних (медзаклад) має організувати базу персональних даних у вигляді картотеки, офіційно її зареєструвати в державному реєстрі баз персональних даних, забезпечити упорядкування, збереження і режим доступу до картотеки. На селі на це немає ресурсів. З порушенням режиму зберігання персональних даних, навіть якщо таке порушення не привело до наслідків для пацієнтів (не відбулася їх крадіжка і несанкціоноване використання), медзаклад несе адміністративну відповідальність за ст. 188-39, 188-40 кодексу адміністративних правопорушень.

Конфіденційна інформація і персональні дані українців повністю не захищені - держава не відповідає за їхнє збереження. Адміністрація і лікарі медичних установ, які взяли участь у кампанії з вибору сімейного лікаря не тільки несуть повну відповідальність перед пацієнтами за збереження їхніх персональних даних (яку вони фізично не можуть забезпечити), але і вже вчинили і продовжують вчиняти дії, які підпадають під ст.182 Кримінального кодексу і ст. 188-39 і 188-40 Кодексу адміністративних правопорушень.