Як часто чернігівці зустрічаються з проявами корупції?

9 грудня у світі відзначається Міжнародний день боротьби з корупцією. Цього дня у 2003 році в мексиканському місті Мерида на політичній конференції високого рівня була відкрита для підписання Конвенція ООН проти корупції. На кінець 2009 року Конвенцію підписали майже 140 держав і близько 80 – ратифікували. Україна ратифікувала угоду 18 жовтня 2006 року. Ця конвенція зобов’язує країни, які підписали її, встановлювати відповідальність за корупцію за законом.

Ми дізнавались у спілкуванні з чернігівцями, чи вони стикались із корупцією, в яких сферах життя зустрічаються такі випадки та як це побороти.

Анна, офіціантка:

– Звичайно, випадки корупції я зустрічала. Це відбувається в абсолютно різних сферах життя – від перебування в лікарні до участі у виборах. У лікарні, аби тобі приділяли достатньо уваги, треба заплатити. Гречка виборцям або якась соціальна угода з кандидатом – це пряма корупція. Мені й самій пропонували певну матеріальну допомогу за те, що я віддам свій голос «за кого треба». Мені на той час ще не було 18 років, а якщо і було б, я би не погодилась.

Наприклад, у наших закладах вищої освіти пропонують купувати певні книги перед екзаменом, знаю випадок про проходження медичної комісії у воєнкоматі за $ 200…

Усе це є проявом корупції, вона була і, на жаль, нікуди не зникла.

Федір, гід:

– Корупція в нашому житті присутня. Ось найпоказовіший приклад корупції, з яким зіткнувся. Коли у 2014 році я спробував влаштуватись на роботу в школу після університету, у мене це не вийшло. Бо, як виявилось, у цьому випадку також треба було «занести».

Сфера освіти та медицини найбільш корумповані, і там можна кожного дня знаходити якісь випадки. Медкомісії – це взагалі жах: залежно від ситуації хворій людині можуть написати, що вона здорова, а здоровій, що вона хвора. Усе це через малу зарплатню як в освіті, так і в медицині. Люди просто шукають додатковий дохід, і знаходять його в хабарах.

Ольга, викладач:

– Слава богу, мені пощастило: із корупцією майже не зтикалась. У часи мого навчання в університеті жодного разу ніхто не намагався витягнути з мене якусь неправомірну вигоду. Я навчалась на історичному факультеті, і в нас із цим було доволі суворо. Мені особисто як викладачу також ніхто не пропонував хабара.

На мою думку, у нас студенти суто за своїм матеріальним становищем не мають змоги навіть спробувати дати хабар, адже перш за все треба за щось харчуватись. А ось у київських університетах, можливо, і є така ганебна практика.

Інна Юріївна, пенсіонерка:

– Чесно кажучи, я не зустрічала у своєму житті корупції. Ніколи та нікому не давала хабарів. Коробку цукерок та шампанське, після виписки з лікарні, я до уваги не беру. Багато лікувалась у різних медичних установах, але ще раз кажу: жодного разу нікому не давала якихось додаткових грошей.