Жінка у війську

Альоні Інтуловій 32 роки, дівчина служить у реактивному артилерійському дивізіоні бригадної артилерійської групи 1-ї окремої танкової Сіверської бригади з Гончарівського. Вона розповіла про себе, своє дитинство у військовому містечку, дитяче бажання піти на службу та речі, які все змінили.

Про дитинство у військовому містечку

Гончарівське дім з дитинства. Народилася у родині військових. Від початку військовим був лише тато, а потім до нього приєдналася й мама. Їх заледве побачиш: то на службі, то на полігонах. Вдома мама сиділа й вчила устав, а тато її перевіряв. Часто мама приносила додому засоби індивідуального захисту й тренувалася одягати їх, поки тато засікав час. Мама не вкладалася і починала знову. Я спостерігала за нею й думала, що це якесь знущання – одягти протигаз за сім секунд, ще й устигнути прокрутити його, щоб було чим дихати.

Часто вночі вмикалися тренувальні сирени. Нині Гончарівське є ОТГ, а колись це було повноцінне закрите військове містечко, і сигнали тривоги не були чимось новим. Це для чернігівців дивина, коли над ними пролітає вертоліт, а тут може здивувати хіба реактивний літак. Тому під ці сирени, вертольоти й стукіт у двері – мовляв, тривога й збори – ми спокійно спали.

Пам’ятаю: третя ночі, умикаються сирени чергова навчальна тривога. Я лежала в ліжку й одним оком дивилася, як збираються мама й тато. Вони виходять, я залажу під ковдру й засинаю. Тоді думала, що ні я, ні мій чоловік не будуть військовими. Бо це не життя.

Про сирени, які змінили життя

Після закінчення школи постало логічне запитання куди йти далі? Точно не у військо. Поїхала в Полтаву вивчати товарознавство та комерційну діяльність. Після навчання повернулася до Гончарівського й у 2007 році почала працювати в гарнізонному Будинку офіцерів. У ньому проводили концерти, співали, організовували студії вокалу, гри, танцю для військових та їх родин. Тобто для всіх.

Найгарнішими були офіцерські бали. Військові та їх дружини довго вчилися, а потім увесь вечір кружляли. Ми пишалися. Студії, свята, концерти в той час не робили задля підтримки бойового духу. Усе було більше розвагою, спробою відволіктися від служби, яка у військовому містечку суцільна. Усе змінив 2014 рік.

О 20-й годині 1 березня 2014 року в Гончарівському заволали сирени. Вони були не тренувальними. Росія ввела свої війська у Крим. На той час я була одружена з чоловіком, який не так давно сам служив. Ми виховувалипівторарічного сина, жили в Чернігові, я працювала в рекламі. Цього дня ми були на весіллі моїх друзів з Гончарівського. Звісно, частина гостей були військовими й мали повертатися в частину.

Про біль утрати

З початком війни в сім’ю прийшли суперечки. Чоловік, хоч і військовий, не надто серйозно поставився до мобілізації, зрештою переїхав до Росії, де в нього була рідня. Я розлучилася і з маленьким сином повернулася до Гончарівського. Це вже майже літо.

Брала участь у ході візочків у містечку. Зробили сину із картону й фанери танк, розфарбували його, додали української символіки. Начепили цей макет на велосипед і поїхали. Хтось фотографувався з нами. У містечку ще намагалися жити як жили, жартувати й думати, що скоро все закінчиться.

Усе змінює біль утрати, який приходить раптово, і ти не встигаєш отямитися. Танкова бригада поїхала на схід. Наш танкіст згорів у танку їх колону обстріляли, коли вона йшла на допомогу до заблокованого Луганського аеропорту. Якийсь час хлопця вважали безвісти зниклим. На жаль, це не так.

Я не знала, що робити, як це все сприймати. У 2015 році сину виповнювалось три роки, я бачила, що жінок уже беруть на службу і доволі активно. Я сказала мамі, що підписуватиму контракт. Вона перепитала, чи я впевнена, бо це дуже серйозний крок. Я була впевнена.

Про роту дівчат та навчання

Мені пропонували фінансову службу, кухню, але хотілося кудись усередину війська. На всіх етапах лякали тим, що буде важко. «Потрібно їхати в навчальний центр, там будеш повзати в землі, носить важке».

На психологічному тестуванні запитували щось на кшталт того, що я робитиму, якщо моєму побратиму відірве ногу під час бойових дій. Я казала: «Надам першу допомогу, якщо це буде потрібно, зроблю все, чого мене навчать. Мене ж навчать?» Логічні відповіді й дії. Не плакати ж.

У навчальний центр нас приїхало 98 дівчат. Супроводжували військові комісари, бо побоювалися, щоб ми не розгубилися дорогою. Але нема чого тікати, якщо ми самі попросилися до війська.

Серед величезної казарми ми чекали наступних команд. Я сіла на стілець біля ліжка. За уставом, у тумбочці мінімум речей, ліжко ідеально заправлене, рушничок на бильці. А ти сидиш лише на стільці. Мама дзвонить й запитує, що роблю. Кажу, що на стільці. Потім ще раз дзвонить. Я все ще на стільці. Вона запитує чого. Кажу, бо такий устав. До нас прийшов командир батальйону, який наступні три дні до підписання контракту на нас тиснув: ви попали, тут буде пекло, через тиждень повмираєте, «броніки» в мене тягать будете, у землі лазить, тому маєте шанс ще спакуватися й поїхати додому.

Контракт підписала вся жіноча рота.Але три дні до підписання контракту робити особливо було нічого. Ходили в їдальню в цивільному, але вже шеренгою. З нас через це піджартовували. Але коли після нас приїжджали нові молоді люди, ми зрозуміли, що це дійсно трохи смішно – усі такі розгублені.

Про березень, грязюку й відповідальність

Спочатку мали тиждень підготовки, а потім вперше на полігон. Це був березень, падав мокрий сніг, ідемо й місимо грязюку. На полігон добирались пішки в ще нерозношених берцях. Перші десять кілометрів більш-менш вільно. Останні два були важчими, бо ми отримали зброю й бронежилети. Разом із каскою й боєприпасами, думала, на мені кілограм 25. Командир батальйону все ще пропонував нам передумати й повернутися додому, хоч контракт уже підписано. Хтось у грязюці посковзався і падав. Командир кидав під ноги вибухові пакети – для атмосфери.

Під час першої стрільби я потрапила у дві мішені, але не дотягнула до третьої найвіддаленішої. Мені страшенно сподобалося, хотілося ще. Дівчата показали гарні результати, навіть кращі, ніж результати хлопців, які були після нас. Пізніше наше командування дуже нами пишалося. Ми й досі з багатьма спілкуємося.

Згадую маму й її вечірні тренування. Набила собі на губі гулю, коли вчилася вдягати протигаз, бо був на мене замалий. Одягнула не за сім, а за вісім секунд. На «четвірку».

Присягу склала на третьому тижні навчання в центрі. Дуже важливо складати її отак на людях, урочисто, щоб відчувати ще більшу відповідальність. Хай контракт на три роки, але коли ти вже присягнув на вірність українському народу – це назавжди. І якщо народ потребуватиме тебе – маєш прийти.

Про допитливість та користь

У свою танкову бригаду в Гончарівському повернулася як радіотелефоністка. Мені все було цікаво, я залазила в запилені машини, натискала кнопки, запитувала, що воно означає – усілякі сигнали, умовні позначки, налагоджувала зв’язок. Почала допомагати іншим. У навчальному центрі вивчила радіостанції, які в нас ще тільки починали застосовувати, тому навчала інших користуватися ними. Згодилися всі мої конспекти. Але це не завжди. Є й рутинна робота, як наряди, папери. Але все має бути.

Тиждень тому я знову підписала контракт. Уже другий місяць, як я служу в реактивному дивізіоні, а до того була в батареї управління та артилерійської розвідки.

Про місце у війні

Перший раз на схід наш підрозділ поїхав без дівчат. Можливо, боялися нас брати. Вдруге поїхала й я. Працювала як радіотелефоністка в спеціальній розвідувальній техніці. Фіксувала дані розвідки, передавала їх на штаб, щоб артилерія отримала дані, наприклад, про ворожу техніку.

Роботу розвідника якнайкраще схарактеризують рядки з пісні нашого капітана Юрія Веселки Войтишина: «Артилерійська розвідка – «циганський» стиль життя. І до шляхів, що пройдені, нема нам вороття. У дощ, мороз чи спеку ми крокуємо вперед. І інколи, де ходимо, сам чорт не розбере.Ми воюємо тихо! Наша зброя планшет. Дав кути по бусолі. «Два снаряди вперед!»

Про сина та самостійність

Сину казала, що у відрядженні. Відправляла йому іграшки. Він взагалі розуміє, що я військова, часто запитує щось. Запитує: «Чи стріляєш ти, мамо, у людей».

Я, дідусь, бабуся… гадаю, що син може захотіти на службу. Можливо, я спробую його відмовити, бо це таки важко. Але не наполягатиму – зробить так, як відчуватиме. Але нині він цікавиться музикою. Через те, що я часто на службі, син росте доволі самостійним. Може прийти зі школи, зробити собі чай і бутерброди, зібратися в музичну школу.

Про жінку

Боїшся щось зробити лише вперше. Далі вже не страшно. Служба навряд чи якось змінила мене, можливо, зробила ще більш відкритою й сильною. Але суттєвих змін не відчуваю. Але тут я почуваюся впевнено й бачу себе. Багато проблем, але вони є всюди.

Жінка на службі – це гарно. Гадаю, що це навіть мотивує бути ще витривалішою: вона може – і я можу.

Жінок і чоловіків на військовій службі зрівняли, але ще можна побачити здивовані очі, коли на КПП виходить жінка.

еженедельник "Семь дней"
Альона Інтулова армія Гончарівське танкова бригада
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Оцените первым
(0 оценок)
Пока еще никто не оценил
Пока никто не рекомендует
Авторизируйтесь ,
чтобы оценить и порекомендовать

Комментарии

Общество
Протягом останнього року в Україні відбувся помітний сплеск тероризму, який взяли на озброєння зловмисники, що хотіли донести владі або громадянам певні вимоги або ідеї. Наприклад, на вимогу луцького терориста, Володимир Зеленський записав відеозвернення у якому закликав дивитися усіх документальний фільм про експлуатацію тварин у світі. Цей вчинок став небезпечним прецедентом і сигналом: повторюйте – і ваші вимоги будуть виконані, ну або принаймні про них...
Общество
Ще у кінці 80-х років ХХ століття в мікрорайоні вулиці Савчука планувався басейн. Тоді ж його і почали будувати разом із кількома багатоповерховими будинками з надією створити великий фізкультурно-оздоровчий комплекс для цілого мікрорайону. Багатоповерхівки встигли здати в експлуатацію в 1990 році, а ось будівля басейну так і залишилась незавершеною. Вона перетворилась на притулок для кількох поколінь асоціальних людей, які вживали там алкоголь і наркотики...
Здоровье
Уряд вкотре продовжив карантин – тепер до 31 серпня. І, судячи з динаміки виявлення нових випадків інфікування COVID-19, це не остання дата. До того ж, тепер Україну поділили на 4 зони відповідно до загрози поширення коронавірусу і у найбільш складних випадках карантин будуть навіть посилювати: знову забороняти громадський транспорт, роботу ресторанів та дитячих садочків… Луцьк і Тернопіль, які потрапили до «червоної» небезпечної зони вже незгодні з таким...
Криминал
60 діб тримання під вартою без визначення розміру застави – такий запобіжний захід обрали 26-річному громадянину, який підозрюється у вбивстві дівчини в місті Семенівка, яке сталося 26 липня 2020 року. Таку інформацію оприлюднила пресслужба обласної прокуратури. Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний з 2013 року перебуває на обліку у лікаря психіатра. Слідство триває. Нагадаємо, що зловмисник був затриманий вчора у Семенів...
Происшествия
Дві легкові автівки зіштовхнулися сьогодні на вулиці Литовській близько десятої ранку. Один з водіїв був на підпитку. Про це розповіла пресслужба патрульної поліції. В наслідок ДТП, частини авто були розкидані по всій дорозі. Поліцейські, що прибули на місце, побачили - ДТП сталася між ВАЗ-21093 та Peugeot 206. За кермом Peugeot перебувала 30-річна жінка. Вона скаржилася на самопочуття, тому їй одразу викликали "швидку". В результаті постраждалу шпиталізу...
Происшествия
Двоє жителів Бахмача опинилися в зоні ризику через пожежу, яка сталася в сусідній квартирі. Їх врятували пожежники, які вивели пенсіонерів на вулицю. Про це повідомила пресслужба ДСНС. Сьогодні о шостій ранку, загорілася одна з квартир першого поверху п’ятиповерхівки, що знаходиться на вулиці Першотравневій. За викликом на місце пригоди прибуло відділення з чотирьох рятувальників. На той момент в під`їзді будинку спостерігалось щільне задимлення. Працюючи...
Общество
Стратегічно-командні штабні навчання "Об'єднані зусилля - 2020" відбудуться цього року на території одного з районів області. Під час них будуть відпрацьовуватися дії усіх структур влади у випадку вторгнення ворога на територію Чернігівщини. Про це повідомлялося під час брифінгу присвяченому особливостям цьогорічного призову до війська. Зокрема, зазначалося, що такі заходи корисні для всіх військовозобов’язаних: згадати вміння та навички, отримати новий до...
Криминал
На Городнянщині поліція притягнула до відповідальності місцевого мешканця за пиятику з неповнолітнім. Поліцейські ювенальної превенції склали адміністративний протокол на чоловіка, який свідомо довів 16-річного підлітка до стану алкогольного сп’яніння. Про це повідомила пресслужба нацполіції. Нетверезий стан школяра став предметом пильної уваги правоохоронців під час з’ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, в яку потрапив юнак на власному мопеді....
Общество
За інформацією Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА станом на 11 годину 7 серпня в області виявлено 23 нові випадки COVID-19. Таку інформацію оприлюднила пресслужба облдержадміністрації. ПЛР-дослідження підтвердило інфікування у семи чернігівців, чотирьох жителів Ічнянського, трьох - Козелецького та одного Ніжинського районів. По два випадки зареєстровано у Прилуках, Ніжині, у Носівському і Чернігівському районах. Двоє інфікованих перебувають на л...