Чернігівське підприємство «Альтеп-Центр»: Перетворити колектив на родину, врятувати бандуру, дати тепло кожному

Підприємство «Альтеп-Центр» добре відоме тим, хто не має централізованого опалення. Їхні твердопаливні котли, що наразі випускаються під двома брендами – ALTEP і NEUS, особливого попиту набрали з 2014 року, коли стратегія України на енергонезалежність від російського газу почала реально втілюватися в життя.

Свого часу підприємство починало роботу на орендованому обладнанні, винаймаючи маленький куточок на одному з заводів. Сьогодні щороку завод, розташований на околиці Чернігова, виготовляє 6000 котлів різної потужності – від дачних до тих, які використовуються на великих промислових об’єктах. А ще – блочно-модульні котельні; теплоакумулюючі баки для накопичення надлишкового тепла, бункери для пелет, пелетні горілки.

Засновник підприємства Микола Кунденко за 11 років разом із дружиною (і тепер – заступником директора) створив виробництво повного циклу, яке включає проектно-дослідну групу, виготовлення продукції, сервіс (супровід, обслуговування, ремонт, модернізація). Сьогодні чернігівські товари добре знають не лише по всій Україні («Альтеп-Центр» входить до п’яти найпотужніших заводів країни), але й у Білорусі, Молдові, Румунії. Не за горами – польський ринок. І все це – зусиллями колективу з 200 людей, які не просто співробітники, а велика родина. Ми поспілкувалися з Миколою та Аліною Кунденками і дізналися про те, як досягти успіху, не зупинятися на досягнутому і сформувати справжню команду однодумців і друзів на підприємстві.

Перший котел – на трьох квадратних метрах і з болгаркою

– Найцікавіший момент будь-якої успішної бізнес-історії – старт. Як це відбувалося у вас?

Микола:

– У меня было 20 или 23 тысячи гривен на 2007 год. Папа – обычный инженер. Мама – рядовой бухгалтер в крупной бюджетной организации. И еще у нас был старенький микроавтобус РАФ, который я на первом этапе привлекал, и собственная болгарка. И это все. Я даже не скажу, что мне мама помогала вести бухгалтерию, – сам вел. И денег мне с 19 лет не давали – я устроился работать слесарем.

Теперь, через 11 лет, у нас около 200 сотрудников.

– А перший котел як з’явився?

Микола:

– А начиналось все с того, что я работал менеджером по продажам, и на фоне кризиса 2008 года нам нужно было найти для заказчика котел. При этом импортные польские из-за обвалившегося курса были фактически недоступны.

Сначала нашли конструктора. Объяснили: нужно вот это и вот это. Нарисуешь – заплачу. Так появились чертежи. Теперь надо, чтобы их кто-то прочитал и сделал все по ним. Из-за кризиса заказчик аванс не дает. Нашли сварщика, которому на предыдущем месте работы не заплатили. Спрашивает: на сколько заказ. Объясняю: пока один котел нужен. В итоге арендовали за 600 гривен на месяц три квадратных метра и сварочный аппарат на заводе «Металлист». Собственной болгаркой вручную нарезали металл – а это 35 кругов и всем этим дышишь. Сварили, договорились с заводом, чтобы их работники нам порубали обшивку на котел, заплатили им за два час работы…

Второй котел мало чем отличался. Приехал я на металлобазу. Говорю, давайте: вы мне лист металла (а он тогда 800 гривен стоил), а я – когда сделаю и продам котел – деньги принесу. Поверили. Теперь мы берем у этого поставщика 300 тонн металла в месяц.

– Ви працювали менеджером до цього. Це допомогло з базою збуту?

Микола:

Помогло скорее желание добиться поставленной цели. Понимаете, это 2008 год. Покупателей не было. Не до того им было. Появился один заказчик, который устанавливал котлы в школах.

Тут скорее избавлялись от лишнего. Лесное хозяйство купило польские котлы, но их пришлось продать. Покупали за 30 тысяч один, а найти попросили покупателя хотя бы за 11. В итоге – получилось продать дороже, а комиссионные вложить в развитие производства.

– Що порадите тим, хто не наважується започатковувати власну справу?

Микола:

Пока молодой, пока есть желание – стартовать и не бояться. Всегда были и всегда будут те, кто скажет: у тебя не получится. Главное, не обращать внимания на такие разговоры – смотреть вперед и добиваться успеха. Да, легко не будет. Здесь же как: сначала проблема – нет денег. Но в развитии появляются другие. Проблема персонала, проблема управления, проблема технологий, производственная площадка, оборудование… Ты все это проходишь с нуля и до конца, которого не видно. Но важно видеть цель, пробовать и не бояться.

Академія і баня

– Зараз чути багато скарг на проблему з кадрами: виїздять за кордон, не хочуть працювати, а хочуть отримувати зарплатню… Як у вас із кадрами?

Микола:

К нам вернулись люди, которые попробовали поработать в Польше и Финляндии. На самом деле это не так легко, как многим тут кажется. Во-первых, заплати налог за то, что там работаешь.Во-вторых, 12-часовой рабочий день и 6-дневная рабочая неделя. В-третьих, надо решать вопросы с жильем и питанием… Многие купились, а потом на себе ощутили, что если в таком режиме работать дома – у квалифицированного специалиста получится заработать примерно столько же.

– Якщо повертаються до вас – значить бачать переваги роботи саме тут. У чому секрет?

Аліна:

Один із секретів полягає в тому, що ми дуже багато уваги приділяємо розвитку людей, які у нас працюють, – професійному і особистісному. Ми прагнемо розвивати і підтримувати співробітників, бо від їхнього рівня задоволеності роботою залежить продуктивність праці.

Це і комплексне навчання працівників усіх відділів, і регулярне підвищення кваліфікації, і тренінги з планування та організації роботи. Цікавий проект – регулярне перехресне внутрішнє навчання, коли один підрозділ навчає інші основ своєї роботи. Це допомагає краще зрозуміти роботу кожного, усвідомити важливість кожної людини для загального успіху.

Микола:

– Еще один наш проект, которым можем гордиться, – академия сварщиков. Поскольку с каждым годом общий уровень квалификации молодых сварщиков падает, появилась необходимость готовить их. У нас молодежь может приобрести все нужные навыки не сидя за партой, а на производстве – перенять опыт у профессионалов, которые по десять лет работают.

Для этого сначала наши старожилы саккумулировали все знания, написали программу подготовки к должности, взяли и обучили технолога – и запустили академию.

– А молодь приходить влаштовуватися?

Микола:

Приходят разные люди. Одни с порога спрашивают, сколько заплатим. Другие вовсе заявляют: если 15 тысяч не заплатите – не пойду. Ну, говорим, иди ищи дальше. У нас позиция несколько иная – есть процедура принятия на любую должность. Того же сварщика ставим на несколько дней к «старикам», чтобы проверить не только навыки, но и взаимодействие с коллегами. Был один вроде бы адекватный парень, хороший профессионал, но за два дня переругался со всеми – не прижился.

Аліна:

У нас є кодекс корпоративної культури, усі положення якого ми обговорюємо, формуємо і доносимо, щоб всі розуміли, за якими правилами ми живемо і працюємо.

А щодо новачків, то існує спеціальна програма адаптації.

– Як це виглядає?

Аліна:

Коли приходить нова людина, ми не кидаємо її відразу в робочий процес. Під кожну людину в нас складається програма покрокового перебування. Перший блок – тестовий тиждень. Працівник просто знаходиться на підприємстві і виконує прості завдання. Другий блок – випробувальний термін уже з глибшим зануренням в обов’язки. Перші дні нового співробітника супроводжує безпосередній керівник і менеджер з персоналу. Це допомагає познайомитися та налагодити стосунки з іншими відділами. У новачка є план роботи на день, на тиждень, інструкції… Це реальна адаптація людини до нового місця роботи.

Микола:

У нас не просто рабочий коллектив, а большая семья. Мы проводим тут по восемь часов, после работы дважды в неделю все вместе участвуем в спортивных мероприятиях (футбол, волейбол, настольный теннис…). Раз в неделю арендуем баню для сотрудников.

Колектив – велика родина

– Це зайві витрати. Навіщо вони?

Микола:

Не все измеряется в денежном эквиваленте. Хочется, чтобы была какая-то активная жизнь и после работы, чтобы люди проводили время вместе с семьями. Для этого каждых два месяца проводим какие-то общие мероприятия: День матери, Новый год, перед 1 сентября дарим детям-первоклассникам наших сотрудников рюкзаки…

Спортивная составляющая – это не про деньги. Это сплоченность коллектива, пропаганда здорового образа жизни. Вот мы в прошлом году впервые приняли участие в бизнес-спартакиаде среди черниговских производителей. Соревновались в футболе, волейболе, драгонботе, пейнтболе, боулинге, картинге. Где-то выиграли, где-то проиграли, но в общем зачете стали победителями. Наверное, в следующий раз нас не позовут (улыбается). Это подняло боевой дух.

Аліна:

На робочих посадах у нас в основному чоловіки. Часто все, що діти знають, – «тато пішов на роботу». А коли приходять родинами – бачать, чим він тут займається, розуміють, що в багатьох домівках тепло, оскільки для цього працює тато.

– Майбутні кадри готуєте?

Микола:

В основном у наших сотрудников дети – до 5-го класса. Вот через пять лет, когда у них будет стоять вопрос, куда двигаться дальше, – обязательно будем заниматься этим.

Аліна:

Екскурсій для дітей майже не проводимо – це питання охорони праці. Але коли один раз це реалізували – зупиняли все виробництво. Працюючим лишали тільки одного робота, який пензликом малював Мадонну з дитиною. Діти були вражені.

– Футбол і лазня – це все ж більше чоловічі розваги…

Аліна:

Щоб тримати баланс, ми запровадили проект жіночого розвитку «Лілея», головна мета якого – гармонійний розвиток жінки в чотирьох напрямках

Жінка-професіонал – це можливість постійно навчатися і підвищувати кваліфікацію.

Жінка – громадський діяч – це залучення до благодійної роботи (ми підтримуємо дитбудинки, хворих діток, сім’ї, які потребують допомоги), участь у внутрішніх проектах.

Жінка як така – це регулярні майстер-класи на підприємстві з візажистами, фотографами, заняття з фейсбілдингу.

Жінка з власним хобі – можливість відвідувати спортивні заходи, танцювальний гурток…

Микола:

Нам скучно на корпоративах, поэтому решили воспитать танцоров и массово записались на обучение (улыбается).

Аліна:

Якщо ми забезпечимо комплексний розвиток, якщо людина повністю задоволена, відчуває себе корисною, може собою пишатися – це завжди плюс. Ми відповідальні за людей, а від продуктивного співробітника залежить благополуччя всіх нас.

– Підприємство «Альтеп» уже кілька років є членом Торгово-промислової палати. Навіщо це вам?

Аліна:

– ТПП дає можливість організувати взаємодію бізнес-спільноти, спілкування. Це платформа, щоб зустрітися, обмінятися досвідом, навчитися бути корисним одне для одного. І нам хотілося стати частиною цієї платформи, щоб знайти натхнення.

До речі, минулого року ми здобули перемогу як найкраще підприємство в номінації «За високі досягнення в розвитку виробництва». А особисто мене Торгово-промислова палата висунула на конкурс «Жінка року», в якому я також здобула нагороду.

Місія – врятувати бандуру

– Крім основного напрямку роботи – виробництва котлів, у вас є ще чи то супутній бізнес, чи то поки що хобі… Звідки ідея робити бандури?

Микола:

Это было случайно. Рассказать кому – не поверят.

– А ви спробуйте.

Микола:

– Когда еще жил у тещи, решили переделать коридор. Позвали помочь соседей. После первого дня, когда часть работы была уже сделана, как полагается ужинаем «по трудам» – и разговорились. Один оказался бывшим моряком, а другой говорит: «Столяр. Делал бандуры». Как это? Почему «делал»? А, говорит, сейчас Музыкалка окончательно закрывается, все режут на металлолом. Я не сдержался. Так это же наше достояние! А его на металлолом?! Давайте заберем, спасем – может когда-то медаль получим (улыбается).

– Спасли?

Микола:

Сразу же сели в машину, поехали – а там уже полный ЗИЛ загруженный с оборудованием, «приспособами», документацией. Кто что ухватил – тот и молодец. Говорю – давай вези не на металлолом, а к нам. В общем, основную часть инструмента и чертежей мы выкупили – вытащили буквально из-под ножа и горелки. И начали формировать парк оборудования, чтобы заниматься производством. Сделали у тещи пристройку, взяли сотрудников.Пока не могли их загрузить в полной мере – работали они у нас слюсарями, а потом постепенно выводили людей на их прямую специальность.

– Получилось?

Микола:

Сначала пошагово возрождали технологии, восстанавливали чертежи, которые в основном все были вручную нарисованы, автоматизировали. В итоге все это вылилось в полноценное производство музыкальных инструментов.

Аліна:

– Усього існує три типи бандури – класична, підліткова і з механічним перемиканням тональностей. Ми освоїли класичну і дитячу.

– Це вже бізнес, чи поки що хобі?

Микола:

Не бизнес. Пока что не продаем, а усовершенствуем технологию. Одну бандуру подарили детям на конкурсе. Изготовили несколько больших и маленьких, чтобы отточить все процессы. Бандура – это же не просто кусок дерева. Здесь и порода материала, и процедура заготовки, и масса других нюансов.

Вот корпус делают из вербы и тополя. С этим проще. А деко – из карельской ели по технологии нужно делать, которая растет в России. Понятно, что просто так поехать туда и спилить – не получится. Да и говорить, что наш украинский инструмент сделан из российской ели, не вариант. Поэтому начали искать заменитель в Украине, который бы не повлиял на результат. Нашли смереку.

Раньше костяные подструнники делали как? Ехали на мясокомбинат, выбирали там кости, варили их и потом вытачивали подструнники. Сейчас комбината нет. Тех, кто поедет выбирать кости, тоже нет. В итоге мы остановились на меди…

Аліна:

Але все ж ми дотримуємося технологій класичної чернігівської бандури. Вона вважалася найкращою, отримала визнання, і технологія виготовлення була унікальною. Змогли знайти, зберегти, але час рухається і з’являються нові технології покриття, полірування…

Микола:

Для примера: полироль раньше везли из Пакистана. Представляете размах?! Где Чернигов, где карельская ель, а где Пакистан.

– Але все ж очікуєте, що ваші бандури будуть купувати?

Аліна:

Восени ми випустили першу партію. Не реалізували її, а віддали інструменти на апробацію музикам. Вони нам дали рекомендації: струни розташувати трішки вище, щоб жінки не чіпляли нігтями, малюнок перенести, щоб діти не відволікалися… Так що поки це експериментальне виробництво, але попит є. Про нас дізналися, телефонують, замовляють… У нас є окрема людина, яка займається цим напрямком.

Це дуже велика відповідальність. Не хочеться робити абияк. Краще почекати і зробити все без промахів.

– В Україні ще хтось робить бандури?

Микола:

Есть Львов, но там другая технология. И мастера-одиночки. Вроде бы все.

– Навіщо це все? Адже основний напрямок розвивається, приносить прибуток…

Микола:

В наших условиях, в которых живем, мы потеряли что-то… Теперь – жажда работать ради бабок и машин. Но от их количества счастливей не становишься. Больше кайфа, когда придумал и воплотил новую модель. Это достижение. Партия бандур – это достижение! Получаешь удовольствие. детский лагерь под киевом

Я не за славой гонюсь, но спасение инструмента для меня как патриота (хотя я никому не говорю по телевизору про это) – это мой вклад, который я могу сделать сейчас. И это останется.

еженедельник "Семь дней"
Альтеп Микола Кунденко Аліна Кунденко котли бандура
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует

Комментарии

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов

ІМІДЖ
Чи втрачає наш обласний центр статус одного з найзеленіших міст в Україні? Навіщо працівники КП «Зеленбуд» зрізають верхівки дерев у Чернігові? Які складнощі по догляду за зеленими зонами їм доводиться долати? Які рослини найкраще підходять для нашої місцевості? Ця тема викликає значний інтерес у ЗМІ та активно обговорюється в соцмережах. Аби уникнути перекручення фактів, некомпетентних висновків, ясність у ці питання вносить головний інженер КП «Зеленбуд»...
Происшествия
Сьогодні, 21 листопада, на Чернігівщині піротехніки ДСНС знищили 44 вибухонебезпечні предмети часів минулих війн. Про це йдеться у повідомленні Управління ДСНС України в Чернігівській області. Спочатку міну калібром 82 мм виявили на відкритій території біля села Черняхівка Ніжинського району. Знищили її у спеціально відведеному місці. Пізніше, біля села Рогізки Сновського району, знайшли та знищили артилерійський снаряд калібром 152 мм, 27 мінометних мін к...
Культура
19 листопада, в обласній універсальній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка, відбулась презентація видань Українського інституту національної пам’яті на тему Голодомору 1932-33 років. Про це йдеться у повідомленні Департамент інформдіяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської ОДА. Представники Українського інституту національної пам’яті в області Сергій Бутко та Сергій Горобець представили шість книг: «Спротив геноциду», «HOLODOMOR 1932-193...
Общество
Управление транспорта Черниговского горсовета ищет перевозчиков на 6 автобусных маршрутов. Подробную информацию о конкурсе обнародовала пресс-служба Черниговского горсовета. Предлагаются такие маршруты: Обязательные условия конкурса Для осуществления перевозок пассажиров на городских маршрутах общего пользования в Чернигове допускаются автобусы: зарегистрированные в соответствии с действующим законодательством; находящихся в надлежащем техническом состоян...
Общество
На 1 жовтня 2019 року чисельність наявного населення Чернігівської області, за оцінкою, становила 995,1 тис осіб. З початку року кількість жителів зменшилася на 10,6 тисяч осіб. Про це йдеться у повідомленні Головного управління статистики у Чернігівській області. У січні–вересні цього року на Чернігівщині з’явилися на світ 4 665 малюків (2 427 хлопчиків та 2 238 дівчаток). Майже половина жінок (46%) народили первістків, 39% – стали мамами вдруге, а кожна...
Общество
Близько ще 100 мільйонів гривень знадобиться Чернігову для того, аби виплачувати кошти пільговим категоріям пасажирів, у випадку запровадження монетизації пільг на проїзд. Про це заявив міський голова Чернігова Владислав Атрошенко, коментуючи ініціативи уряду і державний бюджет на наступний рік. Монетизація передбачає скасування практики безкоштовного проїзду в громадському транспорті, але пільговикам натомість  «живими» грошима. – Монетизовані перевезення...
Происшествия
А на месте ДТП "оставил" зеркало заднего вида. Информацию об этом обнародовало ГУНП в Черниговской области. Патрульные во время ночного дежурства в Семеновке 20 ноября обнаружили разбитую остановку общественного транспорта. Там же нашли и зеркало заднего вида от «Fiat Doblo». Проверив местных жителей на наличие такого авто - вычислили совершившего ДТП. Прмечательно, что водитель был пьян, и в таком состоянии уже не первый раз водил машину. За не трезвое в...
Общество
Городской голова Чернигова заявил о том, что существующая в Чернигове сеть медицинских учреждений не позволяет эффективно использовать средства и развивать отрасль. Владислав Атрошенко привел пример Таллинна, где недавно побывал. В столице Эстонии, по его словам, сеть больниц существенно меньше, чем в Чернигове. – У Таллінні, де живе 457 тисяч мешканців, працює дві лікарні. І зараз їх зводять в одну. У нас самі лікарі кажуть, що не потрібно 3 чи 4, які пра...
Общество
19 листопада, відповідно до розпорядження нового голови ОДА Андрія Прокопенко, керівником апарату Чернігівської облдержадміністрації призначили Наталію Мужикову. Про це йдеться у повідомленні Департаменту інформдіяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської ОДА. Раніше Наталія Мужикова очолювала юридичний відділ апарату ОДА. Нагадаємо, з серпня 2018 року виконувала обов’язки керівника апарату - Ірина Соломаха, яка ще з березня 2016 року працювала...