Чернігівське підприємство «Альтеп-Центр»: Перетворити колектив на родину, врятувати бандуру, дати тепло кожному

Підприємство «Альтеп-Центр» добре відоме тим, хто не має централізованого опалення. Їхні твердопаливні котли, що наразі випускаються під двома брендами – ALTEP і NEUS, особливого попиту набрали з 2014 року, коли стратегія України на енергонезалежність від російського газу почала реально втілюватися в життя.

Свого часу підприємство починало роботу на орендованому обладнанні, винаймаючи маленький куточок на одному з заводів. Сьогодні щороку завод, розташований на околиці Чернігова, виготовляє 6000 котлів різної потужності – від дачних до тих, які використовуються на великих промислових об’єктах. А ще – блочно-модульні котельні; теплоакумулюючі баки для накопичення надлишкового тепла, бункери для пелет, пелетні горілки.

Засновник підприємства Микола Кунденко за 11 років разом із дружиною (і тепер – заступником директора) створив виробництво повного циклу, яке включає проектно-дослідну групу, виготовлення продукції, сервіс (супровід, обслуговування, ремонт, модернізація). Сьогодні чернігівські товари добре знають не лише по всій Україні («Альтеп-Центр» входить до п’яти найпотужніших заводів країни), але й у Білорусі, Молдові, Румунії. Не за горами – польський ринок. І все це – зусиллями колективу з 200 людей, які не просто співробітники, а велика родина. Ми поспілкувалися з Миколою та Аліною Кунденками і дізналися про те, як досягти успіху, не зупинятися на досягнутому і сформувати справжню команду однодумців і друзів на підприємстві.

Перший котел – на трьох квадратних метрах і з болгаркою

– Найцікавіший момент будь-якої успішної бізнес-історії – старт. Як це відбувалося у вас?

Микола:

– У меня было 20 или 23 тысячи гривен на 2007 год. Папа – обычный инженер. Мама – рядовой бухгалтер в крупной бюджетной организации. И еще у нас был старенький микроавтобус РАФ, который я на первом этапе привлекал, и собственная болгарка. И это все. Я даже не скажу, что мне мама помогала вести бухгалтерию, – сам вел. И денег мне с 19 лет не давали – я устроился работать слесарем.

Теперь, через 11 лет, у нас около 200 сотрудников.

– А перший котел як з’явився?

Микола:

– А начиналось все с того, что я работал менеджером по продажам, и на фоне кризиса 2008 года нам нужно было найти для заказчика котел. При этом импортные польские из-за обвалившегося курса были фактически недоступны.

Сначала нашли конструктора. Объяснили: нужно вот это и вот это. Нарисуешь – заплачу. Так появились чертежи. Теперь надо, чтобы их кто-то прочитал и сделал все по ним. Из-за кризиса заказчик аванс не дает. Нашли сварщика, которому на предыдущем месте работы не заплатили. Спрашивает: на сколько заказ. Объясняю: пока один котел нужен. В итоге арендовали за 600 гривен на месяц три квадратных метра и сварочный аппарат на заводе «Металлист». Собственной болгаркой вручную нарезали металл – а это 35 кругов и всем этим дышишь. Сварили, договорились с заводом, чтобы их работники нам порубали обшивку на котел, заплатили им за два час работы…

Второй котел мало чем отличался. Приехал я на металлобазу. Говорю, давайте: вы мне лист металла (а он тогда 800 гривен стоил), а я – когда сделаю и продам котел – деньги принесу. Поверили. Теперь мы берем у этого поставщика 300 тонн металла в месяц.

– Ви працювали менеджером до цього. Це допомогло з базою збуту?

Микола:

Помогло скорее желание добиться поставленной цели. Понимаете, это 2008 год. Покупателей не было. Не до того им было. Появился один заказчик, который устанавливал котлы в школах.

Тут скорее избавлялись от лишнего. Лесное хозяйство купило польские котлы, но их пришлось продать. Покупали за 30 тысяч один, а найти попросили покупателя хотя бы за 11. В итоге – получилось продать дороже, а комиссионные вложить в развитие производства.

– Що порадите тим, хто не наважується започатковувати власну справу?

Микола:

Пока молодой, пока есть желание – стартовать и не бояться. Всегда были и всегда будут те, кто скажет: у тебя не получится. Главное, не обращать внимания на такие разговоры – смотреть вперед и добиваться успеха. Да, легко не будет. Здесь же как: сначала проблема – нет денег. Но в развитии появляются другие. Проблема персонала, проблема управления, проблема технологий, производственная площадка, оборудование… Ты все это проходишь с нуля и до конца, которого не видно. Но важно видеть цель, пробовать и не бояться.

Академія і баня

– Зараз чути багато скарг на проблему з кадрами: виїздять за кордон, не хочуть працювати, а хочуть отримувати зарплатню… Як у вас із кадрами?

Микола:

К нам вернулись люди, которые попробовали поработать в Польше и Финляндии. На самом деле это не так легко, как многим тут кажется. Во-первых, заплати налог за то, что там работаешь.Во-вторых, 12-часовой рабочий день и 6-дневная рабочая неделя. В-третьих, надо решать вопросы с жильем и питанием… Многие купились, а потом на себе ощутили, что если в таком режиме работать дома – у квалифицированного специалиста получится заработать примерно столько же.

– Якщо повертаються до вас – значить бачать переваги роботи саме тут. У чому секрет?

Аліна:

Один із секретів полягає в тому, що ми дуже багато уваги приділяємо розвитку людей, які у нас працюють, – професійному і особистісному. Ми прагнемо розвивати і підтримувати співробітників, бо від їхнього рівня задоволеності роботою залежить продуктивність праці.

Це і комплексне навчання працівників усіх відділів, і регулярне підвищення кваліфікації, і тренінги з планування та організації роботи. Цікавий проект – регулярне перехресне внутрішнє навчання, коли один підрозділ навчає інші основ своєї роботи. Це допомагає краще зрозуміти роботу кожного, усвідомити важливість кожної людини для загального успіху.

Микола:

– Еще один наш проект, которым можем гордиться, – академия сварщиков. Поскольку с каждым годом общий уровень квалификации молодых сварщиков падает, появилась необходимость готовить их. У нас молодежь может приобрести все нужные навыки не сидя за партой, а на производстве – перенять опыт у профессионалов, которые по десять лет работают.

Для этого сначала наши старожилы саккумулировали все знания, написали программу подготовки к должности, взяли и обучили технолога – и запустили академию.

– А молодь приходить влаштовуватися?

Микола:

Приходят разные люди. Одни с порога спрашивают, сколько заплатим. Другие вовсе заявляют: если 15 тысяч не заплатите – не пойду. Ну, говорим, иди ищи дальше. У нас позиция несколько иная – есть процедура принятия на любую должность. Того же сварщика ставим на несколько дней к «старикам», чтобы проверить не только навыки, но и взаимодействие с коллегами. Был один вроде бы адекватный парень, хороший профессионал, но за два дня переругался со всеми – не прижился.

Аліна:

У нас є кодекс корпоративної культури, усі положення якого ми обговорюємо, формуємо і доносимо, щоб всі розуміли, за якими правилами ми живемо і працюємо.

А щодо новачків, то існує спеціальна програма адаптації.

– Як це виглядає?

Аліна:

Коли приходить нова людина, ми не кидаємо її відразу в робочий процес. Під кожну людину в нас складається програма покрокового перебування. Перший блок – тестовий тиждень. Працівник просто знаходиться на підприємстві і виконує прості завдання. Другий блок – випробувальний термін уже з глибшим зануренням в обов’язки. Перші дні нового співробітника супроводжує безпосередній керівник і менеджер з персоналу. Це допомагає познайомитися та налагодити стосунки з іншими відділами. У новачка є план роботи на день, на тиждень, інструкції… Це реальна адаптація людини до нового місця роботи.

Микола:

У нас не просто рабочий коллектив, а большая семья. Мы проводим тут по восемь часов, после работы дважды в неделю все вместе участвуем в спортивных мероприятиях (футбол, волейбол, настольный теннис…). Раз в неделю арендуем баню для сотрудников.

Колектив – велика родина

– Це зайві витрати. Навіщо вони?

Микола:

Не все измеряется в денежном эквиваленте. Хочется, чтобы была какая-то активная жизнь и после работы, чтобы люди проводили время вместе с семьями. Для этого каждых два месяца проводим какие-то общие мероприятия: День матери, Новый год, перед 1 сентября дарим детям-первоклассникам наших сотрудников рюкзаки…

Спортивная составляющая – это не про деньги. Это сплоченность коллектива, пропаганда здорового образа жизни. Вот мы в прошлом году впервые приняли участие в бизнес-спартакиаде среди черниговских производителей. Соревновались в футболе, волейболе, драгонботе, пейнтболе, боулинге, картинге. Где-то выиграли, где-то проиграли, но в общем зачете стали победителями. Наверное, в следующий раз нас не позовут (улыбается). Это подняло боевой дух.

Аліна:

На робочих посадах у нас в основному чоловіки. Часто все, що діти знають, – «тато пішов на роботу». А коли приходять родинами – бачать, чим він тут займається, розуміють, що в багатьох домівках тепло, оскільки для цього працює тато.

– Майбутні кадри готуєте?

Микола:

В основном у наших сотрудников дети – до 5-го класса. Вот через пять лет, когда у них будет стоять вопрос, куда двигаться дальше, – обязательно будем заниматься этим.

Аліна:

Екскурсій для дітей майже не проводимо – це питання охорони праці. Але коли один раз це реалізували – зупиняли все виробництво. Працюючим лишали тільки одного робота, який пензликом малював Мадонну з дитиною. Діти були вражені.

– Футбол і лазня – це все ж більше чоловічі розваги…

Аліна:

Щоб тримати баланс, ми запровадили проект жіночого розвитку «Лілея», головна мета якого – гармонійний розвиток жінки в чотирьох напрямках

Жінка-професіонал – це можливість постійно навчатися і підвищувати кваліфікацію.

Жінка – громадський діяч – це залучення до благодійної роботи (ми підтримуємо дитбудинки, хворих діток, сім’ї, які потребують допомоги), участь у внутрішніх проектах.

Жінка як така – це регулярні майстер-класи на підприємстві з візажистами, фотографами, заняття з фейсбілдингу.

Жінка з власним хобі – можливість відвідувати спортивні заходи, танцювальний гурток…

Микола:

Нам скучно на корпоративах, поэтому решили воспитать танцоров и массово записались на обучение (улыбается).

Аліна:

Якщо ми забезпечимо комплексний розвиток, якщо людина повністю задоволена, відчуває себе корисною, може собою пишатися – це завжди плюс. Ми відповідальні за людей, а від продуктивного співробітника залежить благополуччя всіх нас.

– Підприємство «Альтеп» уже кілька років є членом Торгово-промислової палати. Навіщо це вам?

Аліна:

– ТПП дає можливість організувати взаємодію бізнес-спільноти, спілкування. Це платформа, щоб зустрітися, обмінятися досвідом, навчитися бути корисним одне для одного. І нам хотілося стати частиною цієї платформи, щоб знайти натхнення.

До речі, минулого року ми здобули перемогу як найкраще підприємство в номінації «За високі досягнення в розвитку виробництва». А особисто мене Торгово-промислова палата висунула на конкурс «Жінка року», в якому я також здобула нагороду.

Місія – врятувати бандуру

– Крім основного напрямку роботи – виробництва котлів, у вас є ще чи то супутній бізнес, чи то поки що хобі… Звідки ідея робити бандури?

Микола:

Это было случайно. Рассказать кому – не поверят.

– А ви спробуйте.

Микола:

– Когда еще жил у тещи, решили переделать коридор. Позвали помочь соседей. После первого дня, когда часть работы была уже сделана, как полагается ужинаем «по трудам» – и разговорились. Один оказался бывшим моряком, а другой говорит: «Столяр. Делал бандуры». Как это? Почему «делал»? А, говорит, сейчас Музыкалка окончательно закрывается, все режут на металлолом. Я не сдержался. Так это же наше достояние! А его на металлолом?! Давайте заберем, спасем – может когда-то медаль получим (улыбается).

– Спасли?

Микола:

Сразу же сели в машину, поехали – а там уже полный ЗИЛ загруженный с оборудованием, «приспособами», документацией. Кто что ухватил – тот и молодец. Говорю – давай вези не на металлолом, а к нам. В общем, основную часть инструмента и чертежей мы выкупили – вытащили буквально из-под ножа и горелки. И начали формировать парк оборудования, чтобы заниматься производством. Сделали у тещи пристройку, взяли сотрудников.Пока не могли их загрузить в полной мере – работали они у нас слюсарями, а потом постепенно выводили людей на их прямую специальность.

– Получилось?

Микола:

Сначала пошагово возрождали технологии, восстанавливали чертежи, которые в основном все были вручную нарисованы, автоматизировали. В итоге все это вылилось в полноценное производство музыкальных инструментов.

Аліна:

– Усього існує три типи бандури – класична, підліткова і з механічним перемиканням тональностей. Ми освоїли класичну і дитячу.

– Це вже бізнес, чи поки що хобі?

Микола:

Не бизнес. Пока что не продаем, а усовершенствуем технологию. Одну бандуру подарили детям на конкурсе. Изготовили несколько больших и маленьких, чтобы отточить все процессы. Бандура – это же не просто кусок дерева. Здесь и порода материала, и процедура заготовки, и масса других нюансов.

Вот корпус делают из вербы и тополя. С этим проще. А деко – из карельской ели по технологии нужно делать, которая растет в России. Понятно, что просто так поехать туда и спилить – не получится. Да и говорить, что наш украинский инструмент сделан из российской ели, не вариант. Поэтому начали искать заменитель в Украине, который бы не повлиял на результат. Нашли смереку.

Раньше костяные подструнники делали как? Ехали на мясокомбинат, выбирали там кости, варили их и потом вытачивали подструнники. Сейчас комбината нет. Тех, кто поедет выбирать кости, тоже нет. В итоге мы остановились на меди…

Аліна:

Але все ж ми дотримуємося технологій класичної чернігівської бандури. Вона вважалася найкращою, отримала визнання, і технологія виготовлення була унікальною. Змогли знайти, зберегти, але час рухається і з’являються нові технології покриття, полірування…

Микола:

Для примера: полироль раньше везли из Пакистана. Представляете размах?! Где Чернигов, где карельская ель, а где Пакистан.

– Але все ж очікуєте, що ваші бандури будуть купувати?

Аліна:

Восени ми випустили першу партію. Не реалізували її, а віддали інструменти на апробацію музикам. Вони нам дали рекомендації: струни розташувати трішки вище, щоб жінки не чіпляли нігтями, малюнок перенести, щоб діти не відволікалися… Так що поки це експериментальне виробництво, але попит є. Про нас дізналися, телефонують, замовляють… У нас є окрема людина, яка займається цим напрямком.

Це дуже велика відповідальність. Не хочеться робити абияк. Краще почекати і зробити все без промахів.

– В Україні ще хтось робить бандури?

Микола:

Есть Львов, но там другая технология. И мастера-одиночки. Вроде бы все.

– Навіщо це все? Адже основний напрямок розвивається, приносить прибуток…

Микола:

В наших условиях, в которых живем, мы потеряли что-то… Теперь – жажда работать ради бабок и машин. Но от их количества счастливей не становишься. Больше кайфа, когда придумал и воплотил новую модель. Это достижение. Партия бандур – это достижение! Получаешь удовольствие. детский лагерь под киевом

Я не за славой гонюсь, но спасение инструмента для меня как патриота (хотя я никому не говорю по телевизору про это) – это мой вклад, который я могу сделать сейчас. И это останется.

еженедельник "Семь дней"
Альтеп Микола Кунденко Аліна Кунденко котли бандура
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Оцените первым
(0 оценок)
Пока еще никто не оценил
Пока никто не рекомендует
Авторизируйтесь ,
чтобы оценить и порекомендовать

Комментарии

Общество
Партнерські пологи в Чернігові дозволять. Навіть тести на коронавірус будуть необов’язкові. За словами начальника управління охорони здоров’я Владислава Кухаря, враховуючи «прийнятні» показники щодо захворюваності на корнавірус у Чернігові, було ухвалено рішення дозволити партнерські пологи. – Якщо жінка поступає з переймами терміново, то чоловік може бути присутнім без тестування. Якщо пологи штучні і плануються заздалегідь – необхідно буде здати ПЛР-тест...
Общество
В Єдиній системі місцевих петицій зареєстрували пропозицію, в якій закликають міську владу побудувати Колесо огляду саме на Алеї героїв навпроти Інституту історії. Авторка петиції Олена Виноградська аргументує своє бачення тим, що центральна частина міста найбільш цікава з точки зору потоку людей. "До нас приїжджає багато туристів. І саме з перехрестя проспекту Миру та вулиці Єлецької, де планується розміщення нового колеса огляду, турист зможе побачити ві...
Происшествия
Предмет, схожий на металеве з'єднання для труб, який міг травмувати відпочивальників знайшли днями під водою на неофіційному пляжі в межах озера Земснаряд. Про інцидент повідомила пресслужба обласного управління ДСНС. На місце події прибули фахівці відділення групи рятувальних робіт Аварійно-рятувального загону спецпризначення ДСНС, які за допомогою лебідки спецавтомобіля вилучили з водойми металеву конструкцію.
Происшествия
Чернігівська поліція встановлює обставини дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої загинула людина. Про це повідомляє Сектор комунікації поліції Чернігівської області. 18 червня близько 10:58 водій автомобіля Toyota Land Cruiser 200, рухаючись вулицею Єлецькою у напрямку вулиці Преображенської, поблизу будинку №13 по проспекту Миру наїхав на пішохода, який перетинав проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу. Внаслідок дорожньо-тр...
Общество
До 15 жовтня (зазвичай цей день означає початок увімкнення система центрального опалення) лишилося не так багато часу, як може здатися – трохи більше трьох місяців. Підприємства теплового комплексу продовжують готуватися до опалювального сезону Днями представники управління Державної інспекції енергетичного нагляду України у Чернігівській області взяли участь у роботі комісії з визначання стану готовності об'єктів підприємства АТ «ОТКЕ» до роботи в опалюва...
Общество
«Чернігівська політехніка» поступилася майже 20 обласним центрам і не потрапила навіть до ТОП-50 рейтингу вищих навчальних закладів України. Центр міжнародних проєктів «Євроосвіта» в партнерстві з міжнародною групою експертів IREG Observatory on Academic Ranking and Excellence презентував 14-й академічний рейтинг закладів вищої освіти України «Топ-200 Україна 2020». При складанні цьогорічного рейтингу експерти брали до уваги 10 ключових критеріїв – оцінку...
Новости компаний
Собираясь в отпуск, лучше спланировать все до мелочей, чтобы отдых прошел хорошо. Поэтому мы подготовили для вас гид по Бердянску! Тёплое море и песчаные пляжи – это далеко не всё, чем может порадовать отдыхающих курортный Бердянск. В этой статье мы расскажем, что обязательно нужно посетить в нашем городе, чтобы провести время с пользой и оставить об отдыхе в Бердянске наилучшие воспоминания. Как же сюда добраться? Предлагаем рассмотреть несколько варианто...
Власть
Видання «Обозреватель» склало рейтинг міських голів, в основу якого потрапили корупційні ризики. Оцінювали мерів за більш ніж 10 критеріями. Найгіршим за оцінками експертів редакції виявився мер Чернігова Владислав Атрошенко, найкращим став міський голова Вінниці Сергій Моргунов. П'ятірка найкращих (хто отримав високі оцінки) Вінниця (Сергій Моргунов)Тернопіль (Сергій Надал)Львів (Андрій Садовий)Житомир (Сергій Сухомлин)Хмельницький (Олександр Семчишин) П'...
Общество
Завтра, 7 липня, у Чернігові та області очікуються грози та встановлено І рівень небезпечності (жовтий). Про це повідомляє Чернігівський обласний центр з гідрометеорології. Місцями можуть проходити значні дощі, а при грозах можливі шквали вітру в районі 15-20 м/с. Подекуди може випадати град.