14:39, 22 лютого 2020 р.
Луїджі Россі в Чернігові: Мистецтво для мене неначе ліки
В останній день січня в обласному художньому музеї імені Григорія Галагана відкрилася виставка картин під назвою Сhromosthesia. Її автор – італо-німецький художник Луїджі Россі завітав до Чернігова на відкриття, а 1 лютого провів творчий майстер-клас.
Під час події учасники створили велике полотно Robota під керівництвом митця. А поки «відходили» від творчого процесу, нам вдалося поспілкуватися з майстром сучасного мистецтва про творчість, життя й феномен українців.
Про життя і творчість
Я наполовину італієць, наполовину німець. Народився в маленькому рибальському поселенні в північній частині Італії, недалеко від Женеви й досить близько до кордону з Францією. Зовсім юним почав їздити до Німеччини в зимові сезони, а через кілька років остаточно лишився там. Ця країна надавала більше можливостей для навчання та кар’єри, хоча я ніколи не втрачав контакту з Італією. А тридцять років потому вирішив переїхати на Мальту й припинити роботу в традиційному її значенні. Почав перетворювати своє улюблене заняття в професію. Тож професійно займаюся малюванням на постійній основі близько семи років.
З раннього дитинства мав велике бажання створювати щось власними руками, на зразок декоративно-прикладного мистецтва. І на цьому етапі життя займаюся не лише картинами, а й скульптурою та дизайном. Важлива річ, яку маю відмітити, – це те, що найкращу частину моєї індивідуальності заклала моя бабуся німкеня. Вона була неймовірно розумною жінкою.
Про мову
Німецьку я вивчив на слух. Як і французьку з іспанською. Англійську опанував через потребу спілкуватися з людьми різних країн. Мені було легше в цьому плані, бо виріс в багатомовній родині, але зусиль теж докладав. Просто я люблю мови й моїм пріоритетом завжди було розуміння інших людей.
Про бабусю
Зовсім мало дорослих людей вміють пам’ятати все життя, як це бути дитиною. Моя бабуся ніколи не забувала, як треба спілкуватися з дітьми. Якщо я хотів малювати – то малював, якщо хотів щось будувати – будував. Хочеш щось зруйнувати – руйнуй, але потім збери назад. Хочеш на футбол – іди пограй, а тоді сідай за навчання. І зараз я усвідомлюю, що вона була розумнішою, ніж я уявляв. Ця жінка далекоглядно спрямовувала мене на те, до чого мав здібності.
Про незалежність
Я ніколи не був хорошим студентом. Коли ти дитина, яка добре відчуває нав’язування, то не можеш просто так коритися. Ти стаєш «неправильним», бо не вгинаєшся. Через це я завжди ухвалював рішення так, як сам вважав за потрібне, а не так, як мені іноді наказували. Загалом, спілкування з людьми і сила-силенна життєвих ситуацій стали для мене більш ефективною освітою, ніж школа чи університет.
Про роботу і мистецтво
Раніше я також малював, але мої полотна ставали відомими через окремих людей, які їх купували. Це була така собі «словесна реклама», коли хтось один радить певний продукт іншій людині, а та наступній і так далі. Паралельно я офіційно працював керівником креативного відділу в німецькій компанії, що пов’язана зі створенням нових проєктів та розвитком певної продукції. Цей менеджерський досвід мені згодився для створення власного творчого проєкту.
Чотири роки тому я та моя партнерка Ґабріелла відкрили арт-менеджмент-платформу під назвою «Арт-Мальта». У сучасному мистецькому світі ти не зможеш розвиватися без команди на міжнародному рівні, тому ми започаткували свою мистецьку асоціацію. Вона включає студії, галерею, виставки, мистецькі заходи та комунікаційну платформу в соціальних мережах.
Мені подобалася попередня праця, але її було вже забагато для мене. Я маю досить хаотичне мислення. Одна важлива для мене людина також порадила: «Відпусти свій хаотичний розум і дозволь йому привести тебе туди, куди йому йдеться. Але визнач для нього межу і постав собі ціль. А тоді ще одну, і продовжуй далі». Це допомогло мені знайти себе і зрозуміти своє покликання у віці сорока років.
Я розмежовую поняття «робота» і щось, що я люблю робити. Якщо я щось не люблю, то не буду цим займатися. На щастя, я точно усвідомлюю свої дві головні цінності: свобода й прийняття рішень. Звичайно, ти сам відповідаєш за наслідки.
Про визнання
Так, праця художника нелегка, але якщо ти все робиш правильно, ринок сам робить запит на твої полотна. План, в якому ти ставиш заробіток на перше місце, а мистецтво – на друге, не спрацює. Мистецтво для мене неначе ліки і найбільш близька по духу реальність.
Суть мистецтва полягає в тому, що ти одразу відчуваєш, подобається тобі робота чи ні. І якщо подобається, ти не можеш пояснити чому. Перше – художнику слід віднайти власний стиль, який буде визнаний хоча б однією людиною. Далі слід розвивати й удосконалювати його, і згодом ринок прийде до такого митця.
Про Мальту і розклад дня
Мальта – місце постійного проживання для мене. Там я маю дім, студію, галерею та команду професійних людей. Мешкаю в найсучаснішій частині острова поряд з морем. Вікна моєї студії якраз виходять на море. Відстань від неї й до мого будинку десь чотири милі. Як правило, ходжу туди й назад пішки зі своїм псом.
Встаю о п’ятій ранку кожного дня. Маю три кави й три сигарети, щоб «завести двигун», як то кажуть. Приходжу до студії не пізніше шостої ранку і працюю, поки вистачає сил. Мало кому відомо, що написання картин на постійній основі швидко виснажує. Періодично починають боліти навіть кістки. Трапляється, що мене повністю поглинає робота, і я забуваю поїсти чи попити.
Про відпочинок від творчості
Щоб повернути рівновагу, я готую. Роблю це щодня. Куховарство як «ліки від ліків»: мистецтво – моя ехінацея для життя, а приготування їжі – перезавантаження для продовження творчості. А ще люблю відкривати нові місця, знайомитися з людьми – власне те, що я зараз роблю в Чернігові.
Про Україну
Моя подорож по Україні поки що включає дорогу з Київського аеропорту до Чернігова і власне перебування в Чернігові. Не можу сказати, що знаю Україну, але внутрішні відчуття зазвичай підказують мені про справжній стан речей. На мою думку, Україна має величезний потенціал, що знаходиться в руках молодого покоління. Молоді слід усвідомити, що треба багато працювати і боротися, щоби зробити свою країну кращою. Важливо пам’ятати: сидінням на місці й скаргами нічого не змінити.
Тут, в Україні, мені нагадали про справжнє значення слова «гідність». Коли я прогулювався Києвом, побачив на вулиці жінку років шістдесяти п’яти. Уже був пізній вечір, а вона ще продавала свою консервацію. Манера, в якій людина щось робить, має велике значення. Те, як пані стояла зі своїми продуктами, виглядало гідно. Це не була гордість, а саме гідність: «Я працюю, заробляю і борюся за своє краще завтра, незважаючи ні на що». Тут я побачив вираження цієї чесноти в реальній людині, що мене глибоко вразило.
Гідність – це найцінніша свобода кожної людини. В яких би обставинах не опинився, ти не можеш втратити власну гідність. У нинішньому світі її нечасто побачиш, і це є захворюванням сучасного життя. В Україні цього не втратили, тому ваша країна буде мати для мене ще більше значення, ніж раніше.
Про щастя
Щастя для мене в тому, що паралельно з плануванням цієї виставки я створив невелику мініатюру «Перший сніг». За день до відкриття експозиції ми вийшли з музею і почався сніг. Ото й було щастя. Чому перший? Тому що я ніколи ще не зображав сніг на полотні. Дрібниці вибудовують наше щастя. Помічати їх означає бути живим.
Важливо кожного дня стишитись і просто подумати про себе чи щось інше, але без зайвих подразників. Зайти в дім, вимкнути всі звуки, сісти, налити чаю і подумати, що я сьогодні зробив, що приємного побачив чи почув, – прості речі. Ми всі забули про красу простоти.
***
Луїджі Россі 2016 року познайомився на Мальті з чернігівцем Олексієм Соловйовим. Майбутні друзі зустрілися на одній з тамтешніх виставок, де Луїджі був одним із співорганізаторів. Наш земляк запропонував художнику допомогу в оформленні майбутніх експозицій. Вони спільно попрацювалинад кількома виставками. Коли запустилася платформа «Арт-Мальта» (мистецький проєкт Луїджі), Олексій став одним з його координаторів. Тоді виникла ідея привезти картини Россі до чернігівського музею.
Уперше Чернігів побачив роботу мальтійського художника під назвою RoundMidnight у серпні минулого року. Відвідувачі були в захваті від неї, тож директор музею Юрій Ткач залюбки домовився з митцем про демонстрацію інших його полотен у 2020 році.
Луїджі планує повернутися до Чернігова цього літа і пожити тут, щоб ближче познайомитися з містом, відвідати українську столицю і просто перезавантажитися.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
ТОП новини
Спецтема
Оголошення
12:32, 1 жовтня
09:36, 29 вересня
00:00, 2 жовтня
15:38, 24 вересня
00:00, 24 вересня
live comments feed...