ТОП-5 дворянських маєтків Чернігівщини від екскурсовода Володимира Пилипенка

Суспільне Чернігів разом з істориком та екскурсоводом Володимиром Пилипенком вирішили познайомити з найбільш цікавими дворянськими маєтками Чернігівщини. Цей ТОП-5 є суб’єктивним і не побудований на основі туристичних рейтингів, але це місця, які варто побачити на власні очі.

СОКИРИНЦІ, маєток Ґалаґанів

Сокиринці стали маєтністю родини Ґалаґанів на початку XVIII ст., відтоді нові власники розпочали активно розбудовувати село. Окраса Сокиринців зараз — гарно збережений палац початку ХІХ ст., зведений у стилі ампір.

У проєктуванні палацу брав участь власник садиби – Павло Ґалаґан. Палац зберігся до нашого часу із мінімальними змінами та в дуже хорошому стані, позаяк із 1920 року там діяв навчальний заклад.

Палац є органічною частиною комплексу, в якому збереглася і частина паркової архітектури. Цікавим прикладом якої є готичний місток.

ВИШЕНЬКИ, палац Рум’янцева-Задунайського

Палац збудований наприкінці XVIII ст. спеціально до приїзду імператриці Катерини ІІ. Архітектор палацу невідомий, але майстру вдалося дивним чином поєднати різні архітектурні стилі: романтизм, готику, класицизм.

Таке незвичне поєднання створює захват від палацу, незважаючи на те, що сам палац потребує ремонту.

Зовсім поруч із палацом збереглася Успенська церква у стилі класицизм із подвійними баштами та портиками із колонами.

Будинок Григорія Глібова У Чернігові

Приклад рідкісного для Чернігівщини архітектурного стилю — неоготики. Зведений наприкінці ХІХ ст. на околиці Чернігова вже тоді дивував містян своєю ексцентричністю. Архітектор невідомий, але, скоріше за все, не чернігівський, адже у провінційному місті так не будували.

Будинок зберігся у хорошому стані й тому, що із ранніх 1920-х років там був санаторій-профілакторій, а з 1961 року – там знаходиться інститут сільськогосподарської мікробіології.

У декорі будинку використанні геральдичні елементи Глібова та його дружини – представниці роду Тарновських.

Білорічиця (Вейсбахівка)

Село завдячувало такою дивною назвою своєму власникові – генералові Вейсбаху. У другій половині ХІХ ст. воно переходить у власність родини Рахманових-Волконських, які і починають створювати тут парково-палацовий комплекс.

На сьогодні зберігся лише гостьовий флігель, де нині розміщена Миколаївська церква, але навіть цей об'єкт дає змогу уявити, наскільки незвичним і красивим був цей комплекс.

Тут поєдналися елементи української та російської народної архітектури. Від української – планування житлових площ, від російської – шатрові завершення та дерев'яні декоративні елементи.

Головний палац нагадував давньоруські палати, був багато декорований полив’яною плиткою та дерев'яним різьбленням. Спроектував житлові споруди архітектор та майстер кераміки Олександр-Едуард Янг.

ЛИНОВИЦЯ, маєток де Бальменів

З-поміж перерахованих вище дворянських родин, власники Линовиці мали, мабуть, найбільш карколомну біографію. Походили вони зі старовинного шотландського клану, відомого ще із ХІІ ст., але через політичну кризу в Шотландії були змушені емігрувати. Спочатку до Франції, де до їхнього прізвища Бальмен додалося французьке «де», а потім і до Росії.

Власниця Линовиці одружилася із графом де Бальменом 1809 року і таким чином цей дивний рід потрапив на Прилуччину.

У Линовиці гостювали Котляревський і Гребінка, Шевченко і Муравйов-Апостол та багато інших діячів культури та політики ХІХ ст.

Зараз від маєтку де Бальменів, який замальовував Лев Жемчужніков, лишився флігель, конюшня та брама-вежа у готичному стилі. Але навіть ці жалюгідні залишки палацу продовжують зберігати цікаву історію власників та гостей цього місця.