• Главная
  • Ляльки не тільки для дітей: чернігівська майстриня Наталія Кудін про своє хобі
10:44, 9 мая

Ляльки не тільки для дітей: чернігівська майстриня Наталія Кудін про своє хобі

А ви добре пам’ятаєте свою першу ляльку? Якою вона була і як довго ви з нею гралися? Вам придбали її у крамниці чи пошив хтось із рідних? А можливо, вона й досі живе у вашому домі? Любов до ляльок далеко не завжди минає разом із дитинством. Інколи вона зберігається протягом усього життя. А буває й так, що навпаки – приходить у дорослому віці.

У дитинстві чернігівка Наталія Кудін гралася ляльками, мабуть, не більше і не менше за інших дівчат. Однак, зрештою, відкрила для себе світ ляльок, і навіть більше – створює його сама.

Найскладніша – Ксена – принцеса-воїн

– З чого почалося Ваше захоплення ляльками? Чому вирішили їх створювати?

– Як не дивно, моє захопленняляльками почалося, коли я вже була далеко не маленькою дівчинкою. Ні, звісно, у дитинстві я бавилася ляльками, але, як то кажуть, без фанатизму. Коли подорослішала, з’явились інші інтереси, було не до ляльок. Хоча був один випадок: побачила в магазині ляльку, дуже схожу на справжню дитинку, і настільки вона мені сподобалась, що не втрималась і купила. Пізніше з’явилася власна жива лялька – моя донечка – і почала бавитися з нею (сміється). Отут, власне, і повернулися в моє життя ляльки – ті, з якими гралася моя дитина.

Захоплення ж прийшло дещо згодом. Спочатку наштовхнулася в інтернеті на статтю про філіппінського художника, який робить звичайних ляльок Барбі схожими на живих людей, тобто бере готові фабричні портретні ляльки (фірма «Барбі» випускає чимало ляльок – копій різних відомих акторів, співаків, кіногероїв і т. д.) і перемальовує їм обличчя, аби досягти максимальної схожості з прототипом. Так от, подивилася я на все це, позахоплювалась на зразок «Ну нічого собі, оце круто! І як він таке робить? А може, і собі спробувати?» та й забула. А кілька років потому шукала в мережі чергову ляльку донечці на подарунок і випадково натрапила на ляльку ООАК (абревіатура, що походить від англійського виразу Оne Of A Kind, що буквально означає «Єдина у своєму роді»).

Не зрозумівши, що воно таке, почала шукати інформацію. Виявилось, що це якраз і є щось на зразок того, чим займається той філіппінський художник, роботи якого мене так вразили, тільки в дещо більшому масштабі. Оскільки тут уже мова не лише про перемальовку обличчя ляльки, а й про створення нової зачіски, одягу і так далі, словом – нового образу. Таким чином звичайна фабрична лялька перетворюється на унікальну, єдину у своєму роді. Тут уже я насправді зацікавилась, почала збирати інформацію, дивитись відео і, врешті, вирішила спробувати.

Взяла доньчину поламану ляльку Монстер Хай (щоб не було шкода, якщо зіпсую), обрала для неї майбутній образ (Настя Каменських) і, спираючись на отримані знання, почала творити. Як не дивно, перший млинець вийшов не гливким, роботою я залишилася задоволена і вирішила продовжувати спроби. Так з’явилися мінікопії Наталії Могилевської, Мадонни, Анжеліки – маркізи янголів, Юлії Тимошенко… А далі почала створювати ляльок на продаж, на замовлення.

– Наскільки це складно?

– Буває по-різному. Усе залежить від обраного образу. Іноді достатньо просто перемалювати обличчя і пошити простий одяг, а інколи треба ще й створити відповідну зачіску, зробити якісь аксесуари, обладунки, взуття і так далі. Тому бувають дійсно складні роботи.

Щодо процесу, починається все з видалення фабричного макіяжу ляльки (хоча спочатку, звісно, вибір образу, іноді додатково створення ескізу). Часто також прибирається волосся – там свої особливості, тобто це не просто взяти і повисмикувати. Потім ляльці вживлюється нове волосся (цей доволі кропіткий процес у колі лялькарів зветься перепрошивка) або ж створюється перука.

Далі малюється нове обличчя. Іноді буває, що треба підкорегувати риси обличчя, тоді доводиться працювати скальпелем і шліфувальними приладами та матеріалами. Буває і таке, що треба, навпаки, щось доліпити.

Інколи розписую не тільки обличчя, а й тіло ляльки (цей процес називається блаш) – буває, малюються шрами, татуювання, волосся на грудях у хлопців, приміром, і так далі, щоб досягти максимальної схожості з тією людиною чи персонажем, портретна лялька якої створюється. Іноді робляться так звані гібриди – тобто голова ляльки пересаджується на інше тіло, підходяще за розмірами та скінтоном (тобто кольором).

Найчастіше це робиться, коли береться основа зі статичним тілом (де руки та ноги не згинаються), а хочеться, щоб готовій ляльці можна було надати будь-яку позу (наприклад, для більш реалістичного фотографування). Тоді й підбирається шарнірне тіло (або купується окремо, або«позичається» в іншої підходящої ляльки. Завершальний етап – це пошиття одягу, взуття, створення аксесуарів, якщо обраний образ цього потребує.

Напевно, це й увесь процес. Але легко і швидко це лише на словах, насправді робота дуже кропітка і доволі тривала. Знову ж таки все залежить від складності образу. До речі, ООАК можна зробити не лише на Барбі та подібних, а на будь-якій ляльці, будь-якого розміру.

Складнощі виникають, коли образ вимагає істотної зміни молда (готового обличчя) ляльки. Хоча, як правило, намагаюся підбирати ляльку-основу з найбільш підходящим молдом. Але все одно буває, що треба змінити форму носа, вух або ще чогось. Якраз для цього потрібні спеціальні інструменти і матеріали – зрізати, доліпити, зашліфувати, пофарбувати.

Також своя специфіка у заміні волосся і виготовленні перук – там теж використовуються спецінструменти і матеріали, зокрема власне саме волосся (може бути штучне або натуральне). Для перемальовки обличчя – свої матеріали: олівці, фарби, пастель, спеціальний закріплювач, надтонкі пензлі (тому що доводиться малювати дуже дрібні деталі – очі, брови, губи, іноді зуби).

Для виготовлення одягу, а особливо, взуття – теж потрібно чимало спеціальних матеріалів та інструментів. Наприклад, для взуття треба підошва, шкіра або замінник, мініатюрні люверси та шнурки (якщо це чоботи або черевики). Для одягу також, окрім тканини, ще потрібна різна спеціальна дрібна фурнітура – ґудзики, липучки, заклепки і так далі. Словом, і матеріалів, і спеціальних інструментів треба чимало. І, звісно, бажано, щоб вони були якісні (читайте – недешеві), аби і результат був якісний і довговічний. І така от унікальна і неповторна лялечка довго радувала свого власника.

– Чому ляльки – це не тільки для дітей? Що в цьому знаходять дорослі?

– З цього приводу можу, дійсно, тільки висловлювати припущення. Оскільки особисто я захоплююсь не стільки ляльками, скільки процесом їх перетворення. Хтозна – може, хтось не награвся в дитинстві, а хтось просто бачить в ляльках свою естетику. Але єдине, що можу сказати напевно, ляльки ООАК справді більше розраховані на дорослу аудиторію.

Ляльки не тільки для дітей: чернігівська майстриня Наталія Кудін про своє хобі, фото-5

Хоча б тому, що вони, як правило, доволі недешеві й відносно вразливі до механічних впливів. Звісно, там все закріплюється спеціальними засобами, приклеюється, фіксується і так далі, але все одно такі ляльки потребують більш бережливого ставлення. А діти є діти – вони особливо церемонитися не будуть.

– Які ляльки Ваші улюблені? Чи були улюблені ляльки в дитинстві і чи є зараз?

– Звісно, були улюблениці в дитинстві. Добре пам’ятаю ляльку, яку подарував хрещений на Новий рік, років п’ять-шість мені було. Пам’ятаю свою першу Барбі, яку купила вже сама років у п’ятнадцять. А ще дуже гарну німецьку ляльку, яку мій тато подарував мамі ще в період залицяння. І як мені ну дуже хотілося з нею погратися, а не дозволяли, щоб не зламала пам’ятну річ. Може, завдяки цьому вона і досі живе в нас.

Щодо нинішніх вподобань… Відтоді як я почала займатися ляльками, звісно, стала трохи краще на них розумітися – які бувають, чим відрізняються, що існують ігрові, колекційні, вінілові, фарфорові, м’якотілі і так далі. І улюблені теж з’явилися, які вирізняються своєю красою, якими хочеться милуватися. Зокрема, подобаються ляльки фірми Аdora (навіть одну собі придбала), Gotz, Paola Reina, Berenguer, Antonio Juan, реборни. Мрію про Phicen – це ляльки формату 1/6 (приблизно розміру Барбі) з безшовним супергнучким і суперреалістичним тілом із силікону, виглядають як справжні люди. Хотіла б спробувати зробити ООАК на основі такої.

– Яких персонажів найбільше любите створювати?

– Кожен проєкт цікавий по-своєму. Але, звісно, найбільше подобається працювати над якимись яскравими, упізнаваними образами. Наприклад, найскладніша на даний момент моя робота – це Ксена – принцеса-воїн. Оскільки там потрібно було виготовити специфічний шкіряний одяг і взуття, обладунки, зброю.

Було складно, іноді навіть екстремально (особливо наморочилася з металевими обладунками), але дуже цікаво. Робота над цим образом стала для мене цінним досвідом, тому що треба було не просто зробити, а придумати, із чого це зробити і як це зробити. Взагалі, більше люблю створювати портретні ляльки. Хоча буває, що просять зробити просто фантазійну переробку, так би мовити, щоб лялька виглядала красивішою і реалістичнішою.

– Створюєте на замовлення чи для душі? Якщо так і так, то чи по-різному ставитеся до виробів?

– І на замовлення, і для душі. Але в будь-якому разі працюю з душею. Принаймні, поки що нецікавих чи нудних замовлень не було. У кожному образі, який створюю, знаходжу свою родзинку, свій неповторний і важливий досвід. Люблю всі свої роботи по-своєму, бо всі вони Оne Of A Kind – єдині у своєму роді. Думаю, навіть якщо і візьмуся якийсь образ повторити, все одно він вийде хоч трішечки, але іншим. Це тільки на фабриці штампують все однакове. А тут все-таки ручна робота.

Іноземний фанат Юлії Тимошенко

– У колекційних ляльок, як і в справжніх людей, є паспорти. Що таке паспорт на ляльку?

– Справді, існує такий документ, як ляльковий паспорт (або сертифікат). Він, як правило, видається авторським лялькам (тобто, які повністю виготовлені майстром від і до). У такому документі вказані ім’я ляльки, дата її створення (народження), кількість копій; матеріали, які використовувались під час виготовлення; ім’я, підпис, іноді координати автора; можуть міститися рекомендації щодо поводження з лялькою та деяка інша інформація (за побажаннями автора чи замовника). Робляться такі паспорти і для ляльок ООАК. Я також розробила власний макет такого документа й іноді додаю його до замовних робіт.

– Чи багато людей взагалі колекціонує ляльок у Чернігові та в Україні загалом?

– В Україні таких, як з’ясувалось, достатньо. І не тільки звичайних колекціонерів (тобто які просто колекціонують ляльок, зберігаючи їх на полицях і милуючись ними), а й так званих колекціонерів-ігрунів, які не просто колекціонують, а купують для своїх ляльок різні аксесуари, комплекти одягу, влаштовують фотосесії вдома і на природі, ведуть блоги і так далі.

Ляльки не тільки для дітей: чернігівська майстриня Наталія Кудін про своє хобі, фото-6

Причому колекціонери бувають різні – хтось збирає виключно колекційних ляльок, номерних, рідкісних, старовинних і так далі, а дехто колекціонує ляльок за іншими ознаками як правило, виходячи з особистих уподобань: тобто, просто подобається – значить беру, і неважливо, має вона якусь колекційну цінність чи ні. Про все це дізналася, коли в якості спостерігача, а не активного учасника почала вступати в різні тематичні групи та відвідувати форуми більше.

Це стало для мене певною необхідністю, оскільки в таких місцях можна отримати потрібну інформацію і навіть придбати необхідні матеріали та ляльок для майбутніх переробок (чи принаймні дізнатися, де це можна зробити). З чернігівськими колекціонерами ляльок, на жаль, не знайома, якщо такі і є.

Що стосується ООАКів, які я роблю, то їх замовляють не лише колекціонери. Просто, наприклад, у когось є улюблений кіногерой, актор, співак і тощо – чому б до колекції плакатів, листівок абощо не додати ще й ляльку – копію свого улюбленця. Так, приміром, один іноземний прихильник Юлії Тимошенко замовив у мене її портретну ляльку (на додачу до колекції своїх календариків, книжок, значків та інших предметів, пов’язаних з її життям і діяльністю).

А хтось просто хоче мати вдома мінікопію себе самого або ж своєї дитини, коханого, батьків, бабусі. Чи зробити такий незвичайний подарунок своїм близьким чи друзям. Наприклад, замовляла в мене жінка портретну ляльку своєї донечки, яка займається танцями і має багато нагород. Було також цікаве замовлення, коли попросили зробити портретну ляльку за старою чорно-білою фотографією (це була чи то бабуся, чи то прабабуся замовниці). Іноді просять створити ляльку за мотивами фільмів і навіть мультфільмів. Над таким персонажем, наприклад, працюю зараз.

– Пошиття одягу для ляльки відрізняється від пошиття звичайного одягу?

– Одяг створюється, в принципі, за всіма правилами виготовлення звичайного одягу – робиться викрійка, переноситься на тканину, розкроюється, зшивається, прасується і так далі. Єдине, чим справді відрізняється, – це розміри. Можу сказати, що, як на мене, ляльковий одяг навіть складніше шити, принаймні на невеликих ляльок формату Барбі.

Адже деталі бувають настільки дрібні, що жодна машинка не бере. Тому лялькові речі часто доводиться шити вручну. І це дуже кропітка робота. Особливо, коли для створення образу потрібні не просто звичайні штанці та футболка, а якесь складне вбрання – приміром, шкіряний плащ, сукня XVIII століття чи лицарський обладунок.

– Чи виготовляєте іграшкові меблі?

– Так, був такий досвід. Одна замовниця попросила виготовити для ляльки подарункову коробку. Але щоб вона була не простою, а функціональною. Подумала я і вирішила зробити коробку у вигляді лялькової шафи – з шухлядками, вішачками, дзеркалом, усе як годиться. І результат, і процес мені сподобалися. Тому, думаю, однією шафою не обмежусь.

Наприклад, планую зробити лялькове крісло або диван для більш ефектних лялькових фотосесій. Тому що, коли виготовляєш ляльку на продаж, важливо ще й зробити гідні фото, аби зацікавити потенційного покупця. А це, скажу я вам, теж свого роду мистецтво.

– Даєте лялькам імена?

– Оскільки роблю переважно портретних ляльок, то вони у мене вже від самого початку названі (сміється). Коли виготовляю портретну ляльку на замовлення, то ім’я повідомляє замовник (принаймні, якщо це потрібно, наприклад, для лялькового паспорта). Тому, в принципі, необхідності давати імена лялькам у мене немає. Хіба що, якщо це якась лялька, придбана особисто для себе (або подарована), не портретна. Тоді так, чому б і не назвати. Наприклад, свою Адорочку, про яку розповідала вище і яка у мене працює моделлю трикотажного одягу для немовлят (який я іноді шию), я назвала Алінкою.

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
#ляльки #майстриня #творчість
12,0
Высокие оценки пользователей за Достоверность
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Объявления
live comments feed...