Що не так із маршрутом до Яцева

До нашої редакції пожалілася читачка. Вона практично щодня відвідує кладовище Яцево. Нині його з рештою міста сполучає лише автобусний маршрут № 26. Однак для того щоб сісти на автобус, жінці доводиться чекати ледь не по 40 хвилин. Через великі розриви між маршрутками, каже вона, на окремих зупинках до машини (яка, до слова, тимчасово підбирає людей ще й у районі «Сіверянки») набивається повний салон людей. У часи коли лише в Чернігові щодня фіксують ледь не по 500 нових заражених на коронавірус, значна частина з яких помирає, переповненість маршруток – це не тільки незручно, а й небезпечно.

Крім того, на маршрутників скаржаться і жителі району «Сіверянки». Мовляв, автобуси частенько ігнорують тимчасові зміни (поки тут не можуть їздити тролейбуси) та не звертають на вулицю Малиновського. Через це люди змушені виходити на зупинки максимально рано, аби встигнути на роботу або ж навчання в потрібний час. Ми вирішили розібратися, чи справді маршрут настільки проблемний і як можна виправити ситуацію.

Сім замість вісімнадцяти

Скаргу на маршрут № 26 ми переповіли начальнику міського управління транспорту Олександру Рижому. Він визнав, що, відповідно до договору з перевізником, на маршруті повинно бути не менше 18 машин. Однак по факту максимальна кількість зрідка сягає 8–10. Як правило ж, можна зустріти 6–7. Тобто фактично у два, а то й три рази менше, ніж мало бути. Проте вплинути на ситуацію в управлінні не можуть.

– Ми фіксували цю проблему. У такому випадку договір з перевізником можна було б розірвати, але питання в іншому – хто зайде на цей маршрут? Наприклад, на 35-му вже тривалий час немає бажаючих обслуговувати. Хоча я б не сказав, що він збитковий. З іншими дачними маршрутами таких проблем немає. Чи зайде хтось новий на 26-й – також під питанням, – каже Олександр Рижий.

Основна проблема більшості перевізників міста – зношеність автопарку та дефіцит водіїв. Зокрема, останніх мало вдовольняє заробітна плата. Вони про це відверто зізнаються журналістам, проте не під запис. Перевізники ж не хочуть чи не можуть платити більше. Тим більше що через карантинні обмеження, які періодично вводяться в країні впродовж останніх років, пасажиропотік, а відповідно, і прибуток – нестабільний.

Крім того, постійно росте ціна на паливо і запчастини, а отже про оновлення автопарку мова не йде. Це, у свою чергу, ще одна з причин нестачі водіїв. Адже на маршрутках у кепському стані не хочеться їздити не тільки пасажирам.

– Якщо вивчати ринок водіїв, то можна подивитися, що хороші спеціалісти незадоволені умовами в Чернігові, їдуть до кращих міст. Багато хто звідти їде до Польщі, оскільки самі поляки їдуть до Німеччини. Ті, хто добре освоївся у Польщі та навчився їздити по території ЄС, також згодом знаходять роботу в Німеччині. При всьому бажанні заробітна плата у півтори-дві тисячі євро на місяць для водія, яку пропонують там, для Чернігова сума недосяжна, –наголосив Олександр Рижий.

Однак це не єдина можлива причина затримок і великих розривів, на які скаржилася наша читачка. Не слід забувати, що періодично транспорт потрапляє у так звані «тянучки» (що, на жаль, стає для нашого міста звичним явищем) і вибивається з графіка. Найчастіше до цього призводять ДТП, які відбуваються на вулиці Героїв Чорнобиля.

Проте Олександр Рижий наголосив: випадки, коли чекати на транспорт треба аж так довго, явище ненормальне і про них потрібно обов’язково повідомляти до управління транспорту, адже там у змозі розібратися із причинами. Головне – запам’ятати час поїздки та бажано номер самої маршрутки.

Загалом управлінець стверджує, що для того, аби вирішити питання і з водіями, і з кількістю справних маршруток, шлях лише один – підвищувати вартість проїзду. Однак, усвідомлюючи соціальні наслідки такого кроку, на нього ніхто не зважиться. Нинішні підвищення – це лише намагання компенсувати для перевізників збільшення їхніх витрат на обслуговування громадян.

«Сіверянка» без власного транспорту

У розпал ремонту на вулиці Малиновського, уздовж якої розташовані район «Сіверянки» та частина Бобровиці, будь-яке транспортне сполучення з цим районом припинилося. Раніше ж туди ходив тролейбус № 1. Власне, після того як дорожнє полотно відремонтували, тролейбус туди так і не пішов – прокласти нові контактні лінії виявилося складніше, ніж асфальт.

Оскільки цілий мікрорайон залишився відрізаний від транспорту взагалі, на кінцеву в районі «Сіверянки» запропонували заїздити маршруткам № 26, як по дорозі на Яцево, так і на зворотному шляху.

Певний відсоток водіїв вирішили не звертати увагу на нововведення. Дехто з них запитує, чи потрібно комусь на «Сіверянку», і якщо бажаючих у салоні не знайшлося, їде далі по Шевченка. Однак запитують далеко не всі. Тож пасажири змушені виходити не на тих зупинках, де потрібно.

– Бувають різні випадки – як неповага до пасажирів з боку водіїв, так і неповага від пасажирів у бік водіїв. Бувають відхилення від маршруту, небажання обслуговувати пільговиків і багато всього іншого. Але це не норма. Якщо трапився прикрий випадок, потрібно записувати номер маршрутки, час, коли це сталося, і звертатися до нас, – наголосив Олександр Рижий.

Ситуація має покращитися, коли монтаж контактної мережі для тролейбусів завершиться, і «рогатики» знову повернуться до обслуговування маршруту. А це щонайменше додаткових шість машин. Тож жителі району «Сіверянки» й Бобровиці, що тимчасово змушені їздити на 26-му, повернуться на електротранспорт, і додаткове навантаження на маршрутки до Яцева спаде.

До слова, тролейбуси мають повернутися на Малиновського вже на початку наступного місяця.

Побачити на власні очі

Для того аби перевірити, як працює 26-й маршрут, ми вирішили проїхатися ним самотужки, а заодно й поспілкуватися з пасажирами. У маршрутку пощастило застрибнути майже одразу, як прийшли на зупинку. Людей усередині було не надто багато. Єдина неприємна ситуація – словесна перепалка між водієм та жінкою, яка вже на території кладовища попросила висадити її біля каплички загиблим в російсько-українській війні. Водій відреагував достатньо грубо, сказавши, що «зупинятися кожні два метри не збирається». На слова жінки, яка сказала, що навпроти каплички стоїть зупинка, водій відповів, що «вона там для того, аби ховатися від дощу». Зрештою, жінка, як і ми, вийшла на кінцевій.

Близько двох годин ми пробули на кінцевій зупинці, спілкуючись з тими, хто очікує маршрутку, та паралельно слідкуючи, з яким інтервалом їздять машини.

Слід зазначити, що особливого напливу людей не було. Більшість із тих, хто погодився поділитися враженнями від маршруту, розповіли, що певні перебої виникли з ним, лише коли водії почали заїздити на «Сіверянку». Проте різниця в часі не перевищувала п’яти хвилин. Однак у цілому ті, хто регулярно їздить на кладовище, маршрутом більш-менш задоволені.

Також ми засікли, з яким інтервалом ходять маршрутки та чи довго вони стоять на кінцевій. Найдовше довелося чекати 17 хвилин. Більше трьох хвилин на кінцевій простояла лише одна машина. Переважна кількість вирушала майже одразу по приїзді.

Неприємність трапилася вже на зворотному шляху, коли водій, не питаючи, проїхав поворот на вулицю Малиновського і покурсував далі по Шевченка. Хтось із пасажирів тихо обурився і вийшов на наступній зупинці.

Ще одне нарікання, не власне на сам 26-й маршрут, а на транспортну систему в цілому, ми почули від жінки, яка саме чекала на машину. Мовляв, вона живе на Шерстянці, тож для того аби потрапити на Яцево, змушена їхати спочатку від залізничного вокзалу до Єськова, а потім пересідати там на 26-й. Поїздка туди й назад, відповідно, обходиться їй у 32 грн. Тож, виходить, що ледь не половина містян не може комфортно дістатися основного міського кладовища.

Коли ми розповіли про цю проблему Олександру Рижому, він відповів: теоретично зробити маршрут, який би сполучав вокзал і Яцево, підбираючи людей з центру, можна. Проте тут знову ж таки постає проблема – хто з перевізників захоче цим займатися?

– Наприклад, буде на тому маршруті дві-три машини, що ходитимуть з годинним інтервалом. Хто їх буде чекати стільки часу? П’ять – вісім років тому бажаючих на чернігівські маршрути було безліч. Зараз цей бізнес відчутно просів, а отже й нових бажаючих уже нема. Особливо протягом останніх років, коли на перевізників наклали купу обмежень, – розповів керівник управління.

Як би там не було, нинішні проблеми з транспортом можуть бути вирішені хіба що після пандемії.

– Ми зараз концентруємо увагу на тому, щоб покращувати ті моменти, які перевізники та водії можуть вирішити. Наприклад, змусили їх познімати шторки, спонукаємо регулярно мити салон і тому подібне. Щоб не було так, наче на чому їхав, на тому й приїхав. Але, на жаль, питання перевезень комплексне. Буквально за місяць для більшості маршрутів шукатимуть нових перевізників. Ми виставили вимоги, аби той же 26-й мав великогабаритні автобуси. Але якщо знову прийдуть з «рутами», а інших бажаючих не буде, то контракт все одно отримають. Але лише на рік, – розповів начальник міського управління транспорту Олександр Рижий. Ті перевізники, які виконають умови – матимуть угоду на 5 років.