• Главная
  • Сьогодні – 30 років референдуму про Незалежність України. Як це було
13:08, 1 декабря 2021 г.

Сьогодні – 30 років референдуму про Незалежність України. Як це було

30 років тому – 1 грудня 1991 року на загальноукраїнському референдумі українські виборці більшістю у 90,3 % підтримали незалежність України проголошену 24 серпня того ж року.

Зокрема у Чернігівській області частка тих, хто висловився за сягнула 93 %. Це дуже високий показник – у лідерів – Тернопільській та Івано-Франківський областях було 98 %, у Львівській – 97 %, у Києві – 92 %.

Навіть традиційно більше орієнтовані на Росію регіони (Крим, Донбас), куди десятиліттями спеціально переселяли етнічних росіян, більшістю підтримали Акт проголошення незалежності. Донецька і Луганська області – по 83 %, Севастополь – 57 %, Крим загалом – 54 %.

До 30-річниці цією знакової позиції Український інститут національної пам'яті нагадав основні події того періоду.

Сьогодні – 30 років референдуму про Незалежність України. Як це було, фото-1

Напередодні

На початку 1980-х років верхівка комуністичної партії СРСР розпочала «перебудову» – «косметичний ремонт» системи для виходу із глибокого застою. Проте паростки свободи зробили процес неконтрольованим і радянська імперія стала розпадатися…

Навесні 1990-го проголосила незалежність Литва. Близькими до цього були Латвія й Естонія. 12 червня державний суверенітет задекларувала РРФСР. Прийняття російським парламентом цього акта призвело до того, що протистояння між керівниками СРСР і РРФСР Михайлом Горбачовим та Борисом Єльциним (на той час головою Верховної Ради Російської Федерації) досягла апогею. Відтак Горбачов зосереджувався не на подіях в Україні, а на нейтралізації головного опонента.

Україна тим часом вирувала. Унаслідок демократизації і гласності множилися організації, що виступали за свободу та незалежність. Постало багато громадських організацій, спілок і товариств, метою яких була боротьба за ліквідацію монополії впливу комуністичної ідеології на суспільне життя.

На початку 1990-х років активізувався національно-визвольний рух і суспільно-політичне життя. Широкої популярності набули такі громадські об’єднання, як «Меморіал», Товариство української мови iмені Тараса Шевченка, Студентське братство, Український культурологічний центр тощо.

Трохи раніше, у вересні 1989 року, виникла перша масова, фактично опозиційна до влади політична структура – Народний рух за перебудову.

У березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад. У парламенті вперше з’явилася чисельна група депутатів. Завдяки їм ідея незалежності зазвучала на повний голос у стінах законодавчого органу. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР схвалила Декларацію про державний суверенітет України. 

Проголошення незалежності

У квітні 1991 року з ініціативи Президента СРСР Михайла Горбачова до Ново-Огарьово, що під Москвою, з’їхалися керівники дев’яти республік (Росія, Україна, Білорусія, Казахстан, Узбекистан, Туркменія, Киргизія, Таджикистан і Азербайджан).

Тема переговорів – зміст нового союзного договору. Підписати його планували на з’їзді народних депутатів СРСР у вересні – жовтні 1991 року. Представники національно-демократичної опозиції готувалися до акцій протесту, щоб не допустити цього.

З іншого боку, група найконсервативніших представників союзних спецслужб, компартійної, радянської та військової бюрократії вважали проєкт нового союзного договіру надто ліберальним. Вони створили Державний комітет з надзвичайного стану (російською – ГКЧП) і 19 серпня 1991 року здійснили державний переворот, оголосивши запровадження надзвичайного стану та увівши в Москву війська.

Народний рух України, Партія демократичного відродження України та інші демократичні сили закликали народ до непокори ГКЧП. Керівництво КПУ стало на бік заколотників. Країною прокотилися акції на підтримку законно обраної влади та державного суверенітету.

21 серпня переворот провалився. Спроба відновити тоталітарну радянську систему і згорнути демократичні процеси зазнала краху. 24 серпня 1991 року відбулася позачергова сесія Верховної Ради Української РСР, на якій було ухвалено Акт проголошення незалежності України. Історичне рішення було прийнято абсолютною більшістю: 346 голоси віддано за незалежність, і лише 1 – проти. 

Референдум

Постановою Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 року ухвалено рішення щодо проведення всеукраїнського референдуму на підтвердження Акта.

11 жовтня 1991 року постановою Верховної Ради України затверджено текст бюлетеня та звернення до народу.

Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України і запитання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».

Спеціальне звернення Верховної Ради України містило також заклик до громадян України підтримати Акт: 

«Співвітчизники! Будьмо єдині в прагненнях наших, в розбудові незалежної державності України! Наша земля пережила багато кривд і страждань, неволі, лихо засівало її – тож 1 грудня сама історія дає нам шанс, можливо останній, стати справжніми громадянами, творцями своєї держави, будівниками «власної хати», де панують «своя правда, і сила, і воля».

Участь у референдумі 1 грудня 1991 року взяли 31 мільйон 891 тисяч 742 виборці. Це – 84,18 % від усіх, хто мав право голосу.

90,32 % тих, хто брав участь, або 28 804 071 громадянин, висловилися на підтримку незалежності України.

Плебісцит мав імперативний характер, його рішення було загальнообов’язковим і не потребувало окремого затвердження. За підсумками опитування було зміцнено правові засади державного суверенітету, створено умови для розгортання державотворчих процесів у незалежній Україні.

Перший президент

Одночасно із референдумом українці обирали першого президента України. Тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук 30 серпня 1991 року підписав Указ Президії Верховної Ради «Про заборону діяльності Компартії України» як організації, що брала участь у державному перевороті, і того ж дня вийшов із її лав. 

На президента, крім Леоніда Кравчука, балотувалися ще п’ятеро висуванців від громадських і національних рухів. Вони не змогли узгодити єдину кандидатуру.

61,59 % виборців підтримали Леоніда Кравчука. Він посів перше місце в усіх регіонах, крім Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Там переміг В’ячеслав Чорновіл, який загалом набрав 23,27 %.

Наслідки референдуму

Референдум унеможливив перегляд рішення депутатів і остаточно підтвердив народження незалежної Української держави.

Тільки після 1 грудня Україну почали визнавати інші країни світу. 2 грудня – Канада і Польща, 3 – Угорщина, 4 – Латвія і Литва. 5 – РФ, Аргентина, Болгарія і так далі.

8 грудня лідери України, Росії і Білорусі підписали угоду про те, що Союз як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування.

25 грудня перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов оголосив про свою відставку. Союз Радянських Соціалістичних Республік перестав існувати.

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
#референдум #незалежність #історія
0,0
Оцените первым
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Объявления
live comments feed...