• Главная
  • Юлія Броварчук про колекцію вишивки, династію та картину "Географічна мапа світу"
10:12, 7 января

Юлія Броварчук про колекцію вишивки, династію та картину "Географічна мапа світу"

Юлія Броварчук про колекцію вишивки, династію та картину "Географічна мапа світу"

Вишивка хрестиком – найдавніша техніка рукодільного мистецтва, яке й досі популярне в усьому світі. Наша героїня, хоч і в дорослому віці, але також почала вишивати хрестиком, продовживши справу своєї бабусі та прабабусі. Скільки треба грошей, аби почати вишивати, чому зараз, а не в дитинстві, скільки вишила картин і яка з них є перлиною колекції, чи вишивала картини на замовлення? Відповіді на ці та інші цікаві запитання читайте в нашому інтерв’ю з талановитою Юлією Броварчук.

Юлія Броварчук про колекцію вишивки, династію та картину "Географічна мапа світу", фото-1

Продовження династії

– Із чого почалося ваше захоплення вишивкою?

– Не скажу, що все це йде з дитинства, але певні зачатки були вже тоді. Маленькою я хоч і пробувала вишивати, але мені не зайшло. Можливо, був не той вік і мені ну дуже не вистачало терпіння для цього. До вишивки я повернулася вже у дорослому віці, десь дев’ять років тому. І з того часу дуже захоплена вишивкою і знаю, що ниткою і голкою можна «намалювати» не менш шикарну картину, ніж фарбами і пензлем. Моя бабуся і прабабуся теж дуже багато та гарно вишивали. У мене збереглися їхні вишиті рушники, сорочки, картини, і я бережу все це як одну велику родинну реліквію. У цих речах залишається пам’ять про них не тільки для мене, а й для моїх нащадків.

– А самі малюєте?

– У дитинстві малювала, як і всі, але тільки тоді. Зараз малюю по-іншому. Та творча уява нікуди не поділася, і завдяки цьому я можу змінювати або доповнювати окремі дизайни з вишивки. Мені це подобається, і коли бачу, який шедевр можна створити власноруч, то ще більше захоплююся цією справою. Вишивка ж дає не лише результат у вигляді картини, вишиванки або рушника, це і дуже корисний процес виховування в собі терпіння, стриманості та планування своїх дій.

Щодо планування, то це виховується завдяки тому, що під час вишивання не варто забувати про зворотну сторону картини, і тому завжди треба продумувати наперед, як цього домогтися. Спочатку виворіт у моїх картин, природно, був не дуже охайний, але з часом це приходить, і ти вже знаєш, як робити все бездоганно.

– Скільки вишили картин та яка з них є перлиною колекції?

– Я вишила вже 12 картин. Найбільшою за розмірами (63,5 х 44,5 см) та тою, якою безмежно пишаюся, є «Географічна мапа світу». Звісно, вони всі в мене з різними сенсами, адже колись настрій більш романтичний, інколи сумуєш, і все це відбивається на бажанні вишивати той чи інший дизайн. Проте ця картина для мене особлива.

– Коли ви взялися за цю картину, який мали досвід у вишивці?

– На той час вишивала вже десь років шість, не менше. Я тоді побачила цю картину вже вишитою і не змогла встояти, щоб самій не взятися за цю масштабну роботу. Ще й люблю подорожувати, тому для мене це як навколосвітня подорож, але на одній картині. Можу по ній планувати, куди поїхати наступного разу. (Сміється.) Дуже сподобалася сама ідея картини, а також те, що її можна розглядати годинами та знаходити все нові й нові деталі, які тебе заворожують.

– Це просто давня мапа чи в ній є якісь інші сенси?

– Коли я взялася за неї, спочатку не дуже й усвідомлювала, що саме вишиваю. Потім мені стало цікаво, і я почала шукати інформацію про цю мапу. Дізналася, що на ній зображено, і ще більше надихнулася до її якомога скорішої вишивки. На ній зображені науковці та мислителі, зокрема Герард Меркатор, який і створив одну з перших «Географічних мап світу». Також тут можна побачити чотири стихії, у кожній з яких є свої міфічні істоти. Є цікава, як на мене, частина мапи, де є глобус і багато фруктів. Вона розповідає про багатство й родючість нашої планети. Окремо хочу виділити вогняну частину цієї картини, її вишивала з великим завзяттям, адже в мене теж вогняний знак зодіаку. Та й взагалі, кожна частина цієї великої картини може існувати самостійно, бо несе в собі багато естетичного задоволення.

– Скільки часу пішло на вишивання такої картини?

– Вона в собі налічує 48 кольорів. Із перервами на роботу я її вишивала протягом двох років і двох місяців. Якщо б займалася лише нею, то могла б і за пів року вишити, але в мене не було такої можливості. Також трошки вповільнило роботу освоєння техніки «бекстич», тобто шва «назад голкою». Після завершення цієї картини, багатої на елементи бекстичу, можу сміливо називати себе професіоналом у цій техніці. Подібного відчуття гордості, як за цю картину, не відчувала за жодну свою роботу.

«Робота над картиною «Географічна мапа світу» вважається дуже складною навіть серед досвідчених вишивальниць. Не кожна візьметься її вишивати, адже тут багато такого шва, як «бекстич», а тим паче коли в тебе немає досвіду його використання».

Картини не на замовлення

– Ви вишиваєте лише хрестиком чи іншими техніками також?

– Ні, тільки хрестиком. Чомусь він мені подобається найбільше. Можливо, у майбутньому освою й інші, але поки вистачає вишивання хрестиком. Просто на нові техніки необхідно доволі багато вільного часу, а через роботу в мене його обмаль.

– Надходили вам пропозиції вишити картину на замовлення та чи думали про стабільний заробіток від продажу своїх робіт?

– Таких пропозицій не було, але одну з робіт я продала своєму знайомому. Дуже вона йому припала до душі. Щодо вишивки картин для постійного продажу я навіть не думала. Для цього знову ж таки необхідно дуже багато часу, аби вкладатися у ті терміни, які необхідні замовнику. Не люблю вишивати, коли мені цього не хочеться. Навіть якщо картина вже на 90 відсотків завершена, а я зараз не хочу вишивати, то не візьмуся, бо не отримаю задоволення від процесу. Навіть прикмета є така, що з поганим настроєм вишивати не можна, ось і я її теж дотримуюся.

– А в які ще прикмети чи забобони вірите?

– Насправді, для мене найголовніше – це займатися вишивкою з душею та гарним настроєм. По собі вже помічала, що сідати вишивати, аби заспокоїтися, – це погана ідея. Після такої вишивки точно треба буде витратити ще купу часу, щоб виправити всі помилки, які наробила. З того часу вишиваю тільки з гарним настроєм. Інша справа – вишивання на виконання певних бажань, ось у це я вірю. Це коли вишивальниця обирає певний конкретний сюжет, який має допомогти у виконанні твого бажання, до прикладу маяк або водяний млин. «Будинок відьми» вишивають, аби нарешті мати свою власну оселю. У зв’язок цих картин з реальністю я більше вірю, ніж в інші забобони.

– Ви подібні картини вже вишивали?

– Саме такі мотиви ще ні, але у листопаді почала вишивати дуже цікавий дизайн картини «Берегиня» від спілки українських дизайнерів «Хитра синиця». Він мені дуже сподобався, і я не встояла та одразу взялася за неї після закінчення «Мапи старого світу». Вона буде трохи менша за мапу, але теж доволі велика. Там буде жінка у вигляді хати з лелекою у незвичному такому переплетінні. Для мене це буде ще одна значима картина, і маю надію, що, завершивши її, можливо, і я матиму власне житло.

– Скільки треба грошей, щоб почати вишивати хрестиком?

– 250 гривень достатньо, аби придбати гарний набір для початку вишивання. Рекомендую не братися із самого початку за великі роботи, а краще зупинитися на чомусь маленькому та більш простому. Коли я починала, то вишивала зовсім маленьку церкву за великодніми мотивами. Десь вона в мене збереглася, але, скільки я тоді заплатила за матеріали, не пам’ятаю. Проте точно можу сказати: обирала все самотужки, бо на стипендію не могла собі дозволити придбати цілий набір. Нитки, наприклад, використовувала ще бабусині, і вони виявилися і справді дуже гарної якості, як не дивно. Також економила на тому, що купувала нитки на метраж, а не цілі мотки, коли тобі необхідний усього метр тієї нитки.

«Занадто багато душі та любові я вкладаю у свої картини, аби просто так з ними розставатися, хоч і за гроші. Для мене вишивка – це особливий та інтимний процес, адже я хочу більшість своїх робіт залишити на пам’ять про себе та у спадок. Для мене це важливо, бо я сама бережу вишивки своєї бабусі та прабабусі, і хочу щоб мої правнуки теж мали щось від мене і пишалися своєю бабусею».

Сумніви – двигун удосконалення

– Ви самоучка в плані вишивки?

– Так, більшості у вишивці я навчилася сама. Перші свої роботи вишивала ще в університетському гуртожитку в Ніжині. Там мене наша вахтерка багато чого навчила та завжди підказувала, як зробити свою вишивку більш охайною. Особливо обережно та уважно треба вишивати рушники, бо тут виворіт має бути ну просто ідеальним, без жодного вузлика. На даний момент я вже вишивала рушник своїй сестрі на весілля і пересвідчилася у складності й відповідальності такої вишивки на власному досвіді. На жаль, коли я вперше пробувала вишивати, у бабусі вже був дуже поганий зір, і вона не могла мені на власному прикладі щось показати. Проте вона багато розповідала і радила, як краще вишивати, за що їй дуже вдячна.

– Скільки пішло часу на навчання і розуміння того, що вмієте вишивати?

– А я досі не впевнена, що вмію вишивати. (Сміється.) Я ніколи ні в чому не впевнена, тому мені здається, що завжди можна зробити краще і бути самій набагато кращою. Мої знайомі, коли побачили готову «Мапу старого світу», то в один голос почали казати, що я вже справжній професіонал і мені під силу будь-який дизайн. Але я досі не впевнена у своїх надможливостях, бо знаю кожну помилочку в цій картині, яку, на жаль, не змогла обійти. Мій маленький критик завжди в мені, і, можливо, добре, що він мене не покидає, бо завдяки цьому я завжди вдосконалюватиму свої навички та вміння.

– Не передавали ще своє ремесло наступному поколінню?

– У мене є донька, їй 10 років, і ми з нею потрошку пробуємо вишивати. Поки що в неї не вистачає тої посидючості, яка так необхідна під час вишивання, але вона пробує. У мене мама в’яже, я вишиваю, і коли ми вдвох сідаємо за справу, то доньці не залишається нічого, окрім як сісти з нами та вишивати. (Сміється.)

У неї є свій перший дизайн, але він ще не до кінця вишитий. Не хочу сильно наполягати, аби не відбити бажання, але мене вже радує те, що вона не забуває про нього і завжди, коли відчуває, що є натхнення, повертається до роботи. Скоріше за все, вона ще не розуміє, чи вишивка їй дійсно подобається, як і я свого часу. Тому просто чекаю та чим можу допомагаю.

– Які плани на майбутнє?

– Насправді, планів дуже багато. Є купа цікавих мотивів і дизайнів для вишивки, яких мені, напевно, до пенсії вистачить. (Сміється.)

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
#вишивка #колекція #ремесло #народна творчість #майстриня #мистецтво
0,0
Оцените первым
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Объявления
live comments feed...