• Головна
  • Протести в Казахстані. Український погляд зсередини країни
15:10, 16 січня 2022 р.

Протести в Казахстані. Український погляд зсередини країни

Протести в Казахстані. Український погляд зсередини країни

Уже більше ніж тиждень на перших шпальтах газет усього світу – новини з Казахстану. Там у перші дні нового року розпочалися акції протесту, після яких почалися збройні виступи, що були жорстко придушені. За різними даними, загинуло до 200 чоловік, кілька тисяч учасників були заарештовані. Активна фаза «Казахстанського майдану», як його встигли охрестити деякі українські ЗМІ, згорнута. Утім про те, що влада перемогла у цій боротьбі, говорити поки зарано.

Уявлення про події в Казахстані українці складають переважно з інформаційних повідомлень у випусках новин (і часто – не з українських каналів). Вони нерідко неповні чи маніпулятивні. Ми поспілкувалися з колишньою журналісткою газети «Сім днів» Іриною Лепкиною, яка понад три роки працює у столиці Казахстану Нур-Султані (до 2019 року місто мало назву Астана).

Якраз перед Новим роком вона з чоловіком приїхала до України, тож очевидцем свіжих подій у Казахстані не була. Та й у столиці, за словами її місцевих друзів, протестів не спостерігалося. Тож у спілкуванні ми зосередилися не на перебігу подій, а на тому, аби спробувати розібратися, чим саме можуть бути невдоволені казахи, які загалом почуваються впевненіше в економічному плані, ніж українці.

– Давай по порядку. В якому статусі ти живеш і працюєш у Казахстані?

– Я переехала в октябре 2018 года. То есть уже три года и три месяца работаю в этой стране. Первый год жила по рабочей визе, а после получила вид на жительство, который мне дали до 2028 года. Кстати, процедура его получения заняла два с половиной месяца. Для сравнения, в Украине процедура получения «посвідки на постійне місце проживання для іноземця» будет длиться около года. Причем документов в Украине нужно меньше, но их еще и «ручками» придется собирать, а потом ждать. В Казахстане в этом плане все более «цифровизовано».

Так что сейчас я гражданка Украины с видом на жительство в Казахстане. До недавнего времени работала на должности PR-директора технопарка Astana Hub (найбільший міжнародний технопарк IT-стартапів у Центральній Азії, як указано на сайті організації. – Прим. ред.).

– Через три дні після вашого прильоту в Україну в Казахстані почалися акції протесту. Як про це дізналися?

– Мы прилетели 30 декабря. На тот момент все в стране было нормально, ничего не предвещало таких событий. Узнали обо всем 2 января, когда наши друзья начали нам звонить, чтобы узнать все ли у нас в порядке. А мы на фоне новогодних праздников телевизор не смотрели, новости не искали, потому удивились: «А что случилось?».

В любом случае, мы живем в Нур-Султане в столице Казахстана. Там было всё спокойно. Не было ни столкновений, ни акций протеста, ни митингов, как нам рассказали друзья.

До розмови підключився чоловік Ірини – етнічний українець з громадянством Казахстану, який живе і працює там уже більше 20 років, – Олександр.

– В Нур-Султане действительно спокойно. Началось все с западного региона, а основные события были на Юге – в Алматы.

– Все почалося з економічних вимог – люди були обурені різким зростанням ціни на газ. Це настільки суттєвий фактор, аби спровокувати акції протесту?

– Цена на газ действительно выросла, но даже после двукратного подорожания она все равно гораздо ниже, чем в Украине. 50 тенге – сколько стоил газ до подорожания – это 4–5 гривен. То есть подняли, грубо говоря, до 10 гривен. В целом я первый раз услышала, что заправка машин газом – это проблема. Бензин в Казахстане тоже в два раза дешевле, чем в Украине, и большинство заправляется как раз бензином.

– Яким чином економічні вимоги переросли в політичні і на якому етапі почалися сутички?

– Я не совсем понимаю. В первый же день требования митингующих президент удовлетворил – вернул прежнюю цену и отправил в отставку правительство. А когда начались мародерства в Алматы… Это не те люди, которые выходили митинговать. Люди на видео, которые бьют витрины и грабят магазины, – это явно не те люди, которые борются за светлое будущее своей страны. В какой-то момент на волне митинга появилися бандиты.

Олександр:

В Казахстане очень сильны родственные связи. Казахи всегда хорошо знают свою родословную до 8 поколений, свой род, принадлежностью к которому обязательно гордятся. Есть три основных жуза – Старший, Средний и Младший, они в свою очередь еще разделены на роды. Это также откладывает свой отпечаток и на политике, и на бизнесе. Нередки ситуации, когда в компаниях после смены первого руководителя, относящегося к определенному роду, могут поменять большую часть персонала. К примеру, в крупном холдинге, где я работал ранее, после назначения нового руководства было сменено около 80% коллектива и отнюдь не по причине непрофессионализма. Возможно, на волнемитингов кто-то почувствовал возможность добраться к власти.

– Оскільки номінально все почалося з економіки, важливо зрозуміти, як в економічному плані живеться казахам.

– Уровень доходов выше. Когда я только переехала, моя зарплата выросла в три раза. При этом в Украине у меня была руководящая должность, а в Казахстане я была обычным PR-менеджером. Можно говорить, что это Астана и крупная компания, но и здесь я работала в Киеве, и, мягко говоря, не в последней компании – Торгово-промышленной палате.

Да, есть люди, которые чем-то недовольны. Я спрашивала, чем именно. Мне всегда отвечали примерно так: «Казахстан богатая страна. У нас очень много ископаемых. Нефть и газ. Нормально, что Казахстан должен быть богаче Украины. Другие нефтяные страны живут гораздо круче, чем мы сейчас. Неправильно сравнивать с Украиной. У нас больше предпосылок, чтобы быть богаче».

Олександр:

В народе бытует мнение, мол в Казахстане должны жить, как в Эмиратах. Чтобы при рождении каждыйродившийся гражданин получалчасть национального достояния в денежном эквиваленте, ведь Казахстан очень богатая страна, где есть очень много природных ископаемых, нефть, газ и др.

Средняя зарплата в Казахстане – около 500 долларов. Это как в Украине. Но газ и бензин намного дешевле. Коммунальные услуги – тоже. Мы за квартиру площадью 62 квадратных метра платим зимой около 45 долларов – 1237 гривен. Это электричество, тепло, интернет, телефон, ЖКХ… И это зимняя цена – летом еще меньше. Продукты – примерно на таком же уровне. Мы в «Новус» заходили перед Новым годом – показалось даже немножко дороже.

Цены на жилье и проезд тоже почти не отличаются. В столице проезд – около 10 гривен, однокомнатная обычная квартира без внутренних работ – около 45 тысяч долларов.

– А пенсії?

– Работает государственная пенсионная накопительная программа. Человек из зарплаты откладывает деньги в специальный фонд, а когда там наберется определенная сумма, может ее использовать даже на жилье или лечение или просто воспользоваться возможностью раньше выйти на пенсию.

А еще я восхищаюсь государственной программой для студентов – «Болашак», которая позволяет талантливым казахстанцам обучаться в лучших вузах мира за государственные деньги. Государство оплачивает обучение, а молодой специалист потом должен отработать в Казахстане 5 лет или вернуть вложенные в него деньги. Есть целый ряд программ финансовой поддержки малого бизнеса, и речь не о кредитах, а о получении прямого финансирования на развитие компании или продукта. И предприниматели не должны возвращать эти средства.

Олександр:

Пенсионная программа работает в зависимости от возраста. В настоящее время проходит переход на новую систему, по которой постепенно снижается доля государственного финансирования пенсий в зависимости от возраста и осуществляется переход на накопительную систему самих граждан. В скором будущем, сколько у человека было пенсионных отчислений от зарплаты, такой уровень пенсии он и будет получать.

– Однією з вимог учасників мітингів нібито було скасування обов'язкової вакцинації від коронавірусу. Це проблема для Казахстану?

– На самом деле я не слышала, чтобы были какие-то акции от «антиваксеров». Ни призывов, ни выступлений. В большинстве своем люди нормально относятся. Около 70–80 процентов казахов вакцинированы. В основном это был российский «Спутник В» и китайский «Синофарм». «Пфайзер» был в очень ограниченном количестве, но сейчас обещают привезти его и «Модерну». Учителя, медики, сфера обслуживания обязаны были получить вакцину, чтобы иметь возможность работать. Я считаю, что это правильно.

Есть приложение, где человеку может быть присвоен один из трех статусов: красный (болеет и никуда не может попасть), синий (не вакцинирован, ограниченный доступ) и зеленый (вакцинирован – все двери открыты). С синим статусом на выходные не пускают в торгово-развлекательные центры, рестораны, кафе, спортивные клубы, кино… И это реально контролируют на входе, а не так, как в Украине.

Олександр:

– Тут сильнее чувствуется влияние государства. В том числе и в вопросе вакцинации.

– Як казахи поставилися до Майдану в Україні і до протестів у Білорусі 2020 року?

– Должна сказать, что в Казахстане большое влияние российских СМИ. Помню, как в 2017 году работала в павильоне Украины на ЭКСПО и постоянно узнавала много нового о событиях в Украине об обычных казахстанцев, которые приходили к нам в павильон.

Многие считали, что у нас опасно – бьют, стреляют. Боялись ехать, спрашивали, как мы выживаем. Но в целом выражали поддержку: молодцы, боретесь за свои права. Понимали, что Украина борется за независимость, что делает правильные шаги. С учетом Крыма, казахи опасаются, что на севере Казахстана то же самое может произойти.

Олександр:

Простые казахстанцы положительно относились к событиям в Украине. Поддерживали украинцев в борьбе за независимость.

С Беларусью немного сложнее. И в Беларуси, и в Казахстане люди считают, что государство, как и при СССР, должно дать работу, зарплаты, пенсии, образование, медицину и так далее. И требуют у государства всего. Украина – другая. Здесь просят не мешать зарабатывать и обеспеичвать себя. В этом разница ментальная.

Як це було

Початок

Протести почалися 2 січня у Західному Казахстані, Мангистауській області, через підвищення цін на скраплений газ. У цьому регіоні протести відбувалися переважно в мирній формі.

Натомість у кількох інших регіонах з 4–5 січня протести переросли в сутички із силовиками та захоплення держадміністрацій. У колишній столиці Казахстану, Алмати, на півдні країни розгорнулися справжні вуличні бої, які тривали до 7 січня. Це сталося після того, як близько тисячі мітингарів спробували розігнати правоохоронці.

Чужі війська

У МВС заявили, що «ситуацією скористалися терористичні, екстремістські та кримінальні групи для ескалації напруги та насильства».

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв назвав протестувальників «міжнародними терористичними бандами», заявив про 20 тисяч «бандитів» і звернувся по допомогу в «ліквідації терористичної загрози» до Організації договору про колективну безпеку. ЗМІ пов’язують це з небажанням казахських військових воювати з власним народом. У відповідь 6 січня до Казахстану ввійшли підрозділи «миротворців» з Росії, Білорусі, Вірменії і Таджикистану.

Пізніше Токаєв додав, що під час заворушень у країні намагалися здійснити держпереворот.

Жертви

У неділю, 9 січня, МВС Казахстану повідомило у Telegram про 164 загиблих у протестах. Але потім цей допис зник. За словами президента Казахстану, унаслідок заворушень 16 силовиків загинули, ще 1300 отримали поранення.

Токаєв також стверджує, що учасники заворушень нападали на морги, звідки нібито викрали тіла «терористів».

10 січня в країні було оголошено днем національного трауру.

Наслідки

За участь у заворушеннях у Казахстані затримали вже 7939 чоловік, повідомило на початку тижня Міністерство внутрішніх справ країни.

Раніше, 8 січня, стало відомо про затримання Каріма Масімова – найближчого соратника колишнього президента Нурсултана Назарбаєва, який очолював на час заворушень Комітет національної безпеки. Масімова підозрюють у державній зраді.

У понеділок, 10 січня у країні знайшли мертвими двох високопосадових силовиків – начальника поліції Жамбильської області генерал-майора Жаната Сулейменова та полковника Комітету нацбезпеки Азамата Ібраєва.

Першому з них міг загрожувати трибунал через випадки переходу поліцейських на бік демонстрантів.

Що далі

На початку цього тижня в Алмати відновили інтернет-зв’язок, роботу АЗС (хоча фіксувалися великі черги за бензином), запраццювали банки і банкомати, крамниці та деякі кафе.

Діє комендантська година. Періодично в місті чути постріли. За даними ЗМІ, таким чином військові попереджають людей, щоб вони не збиралися в групи чи не підходили до постів.

Утім, експерти не виключають, що протистояння продовжиться за межами великих міст.

Президент Токаєв оголосив про завершення місії ОДКБ і анонсував виведення іноземних військ протягом 10 днів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Казахстан #Ірина Лепкіна
Оголошення
live comments feed...