• Головна
  • Шедевр із мівіни, борщ без м'яса, юшка з акули. Фуд-блогери з Чернігова зібрали свою першу 1000 постійних глядачів
14:01, 23 січня 2022 р.

Шедевр із мівіни, борщ без м'яса, юшка з акули. Фуд-блогери з Чернігова зібрали свою першу 1000 постійних глядачів

Шедевр із мівіни, борщ без м'яса, юшка з акули. Фуд-блогери з Чернігова зібрали свою першу 1000 постійних глядачів

Півтора року тому на простори найбільш масштабного відеосервісу в інтернеті – Youtube – вийшов перший ролик кулінарного блога «Корсар-шоу». Від початку він задумувався не як суто кухарський (про це трохи далі), але нині міцно асоціюється саме з цікавими рецептами і головними героями – чернігівцями Олегом Морозом та Денисом Домоцьким.

Перший – директор ринку «Нива» і колишній депутат міської ради, а другий – педагог, колишній учитель і заступник директора школи № 27, а нині – помічник ректора університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Разом вони створили свій канал, для якого вже записали більше ніж 120 відео, третина з яких має понад 1000 переглядів, а найбільш популярні відеорецепти – більше ніж 7 тисяч. Буквально напередодні нашої розмови «Корсар-шоу» зібрало першу 1000 постійних глядачів – тих, хто побажав отримувати нагадування після появи кожного нового сюжету.

На початку січня ми поспілкувалися з Олегом Морозом, якого активно протягом інтерв’ю підтримував і доповнював Денис Домоцький. Точно як у їхньому кулінарному блозі.

«Люблю чистить чеснок и разбирать селедку»

– Це у вас що за списки? (Питаємо, побачивши, як перед розмовою Олег Мороз перегортає роздруковані сторінки з позначками.)

– Наши видео. Зеленым – те, что уже вышли на канале. Остальные – снятые, но еще не опубликованные и те, что в планах для съемки.

– Тобто у вас тут плани, розклади і графіки. Вже настав час заробляти на своєму каналі?

– Мы живем в свое удовольствие, снимаем в первую очередь для друзей. Это не способ заработать, а стиль жизни скорее.

– Але такий ґрунтовний підхід натякає, що бажання таке є?

Д. Д. – Було би непогано. Але поки що це швидше для себе. Олег Володимирович любить готувати, отримує від цього задоволення. Я, якщо чесно, ненавиджу готувати. Навіть більше, ніж математику. А він, це можна побачити на наших відео, навіть коли оселедця розбирає – очі горять.

– Люблю чистить чеснок и разбирать селедку. (Сміється.)

– І різати цибулю?

– Да!

– З чого все починалося?

Д. Д. – Хотіли якісне щось знайти на ютуб. І не знайшли. Вирішили зробити самі… Якось ми їхали відпочивати на плот і я взяв із собою фотоапарат. Це був 2014 рік. Просто зняв відео, як готували. Олегу Володимировичу сподобалося. Але на тому все. Минуло 5 років, і він каже: «Денис, ми ж можемо бути кулінарними блогерами». – «Звісно, можемо». Зняли борщ, раків, і потім знов пауза – рік нічого не знімали. І вже наступного року Олег Володимирович каже: «Є ідеї, давай робити серйозно».

– Сначала снимали на плоту, а потом, когда сезон закончился, переехали на кухню. И так пошло-поехало. Летом был год… Сегодня какое число? Десятое? Сегодня как раз полтора года. Первое видео мы сняли как раз 10 июня 2020 года – итальянский суп.

Сначала делали по возможности: когда собралися, тогда и сняли. А сейчас – графики. По пятницам одно видео, по вторникам – следующее и так далее. Летом переходим на одно видео. На плоту много не снимешь.

– А якщо глибше копнути? Звідки така пристрасть до кулінарії?

– Мне, наверное, от мамы передалось. Мама работала поваром всю жизнь. А я любил и люблю готовить. С детства. Сначала ничего сложного: яичницу пожарить, картошку сварить. У меня был период, начиная класса с 5-го, когда родители поздно приходили с работы. И у меня были обязанности – забрать сестру из садика, начистить и сварить картошку на ужин, сделать пюрешку. Родители приходили в 8–9 вечера. Сестра должна была уже поесть, и они после работы тоже.

Так что дома для себя я готовил давно, а первый раз что-то серьезное – уже во взрослом возрасте. Мы с друзьями были на плоту. Еще не на моем, на более простом – на бутылках, бочках. Впервые для компании на плоту приготовил плов. Всем понравилось. С этого и началось.

«Утка нам попалась спортивная, мускулистая»

– Існує два протилежних варіанти стереотипів. Перший – про те, що найкращі кухарі – чоловіки. Другий – коли чоловік уміє посмажити яєчню, це вже чудово. Де правда?

– И то и то может быть правдой. Если у тебя получается готовить, ты получаешь удовольствие от процесса и результата. А если не получается, не получаешь удовольствия и ненавидишь все это.

Д. Д. – Можливо, чоловіки – найкращі кухарі, якщо говорити про якісь заклади, але ми з дитинства звикли, що найсмачніша їжа – у мами.

– Точно. Все по вкусам равняются на свое детство – на то, как готовила мама. Всем нравится то, что готовила мама в детстве.

– Є такий рецепт, якому вас навчила мама, і ви тепер готуєте за тим самим рецептом для рідних, друзів?

– Да. Мои любимые жареные пирожки с картошкой и «Мушкетеры», или, как мы его называли, «Праздник на столе». Это разновидность мяса по-французски – с картошкой и брынзой. Кстати, оба этих блюда есть на нашем канале.

Если говорить о тех блюдах, которые готовлю на плоту, – то это кубанский борщ. Его знают все друзья и всегда ждут, когда приезжают. Он без мяса, но с грибами, фасолью. Получается настолько вкусно, что никто даже не замечает, что борщ – без мяса.

Д. Д. – А ще нова фішка на плоту – страви в афганському казані. Хто коштував – у захваті. Олег Володимирович кладе туди різні кістки і цілу картоплю нечищену. Вона потім, коли її розламуєш, ніби там усередині пюре.

– А кости с хвостов пальцами можно раздавить легко. Это как скороварка. В горах вода кипит при 75 градусах, и мясо так приготовить вкусно не получится, поэтому афганцы такой казан и придумали. Рецепты могут быть любыми, и можно ставить на костер, на газ, в печь...

– Усі ваші рецепти – звідки вони? Родинні, авторські імпровізації чи десь підгледіли?

– По-разному. Многие рецепты я увидел где-то. Обычно я записываю рецепт, который где-то услышал, и потом решаем, когда его лучше приготовить и снять. И скажу честно, многое готовили для видео в первый раз. В основном не пробуем перед этим, а снимаем «с колес». И еще не было такого, чтобы не получалось.

Вот дома откопал тажин – это такая марокканская посуда. Лет 5 назад его забросил, а теперь найдем для него рецепты.

– Жодного невдалого рецепта за півтора року? Чи все ж було щось, що вам особисто не сподобалося?

– Было один раз. С уткой. Там история такая. Мне ее привезли, я бросил в морозилку и забыл. Она пролежала год. Вытащили приготовили – а она сухая и плохо жуется. К тому же это была не магазинная утка, выращенная на комбикорме, а домашняя – мускулистая и спортивная. (Посміхається.)

Но в любом случае мы публикуем все видео. Даже если кому-то из нас не очень понравилось – людям, которые нас смотрят, может этот рецепт зайти. Это дело вкуса. Я многих знаю, кто готовит по нашим рецептам.

Д. Д. – Качка дійсно вийшла жорсткою, але смачною. А от ми буквально вчора готували «Том Ям» (суп, який називають національною стравою Лаосу і Таїланду. – Прим. ред.) – мені не зайшло.

– А я люблю. Ты посмотри на бюджет. (Простягає чек Денису.) 700 гривен на все ингредиенты пошло. Дети пришли и сказали: в Киеве тарелка «Том Ям»в ресторанах стоит 500 гривен.

Д. Д. – Воно того не варте, коротше…

– Були у вашій кулінарній кар’єрі страви, на які витратили багато часу, коштів – і пересвідчилися, що вони не варті цих ресурсів?

– Мы никогда не считали, стоит или нет блюдо потраченных денег. Тот же «Том Ям»: мы его готовили в том варианте, как делают в Таиланде, а не в наших ресторанах. Нашли и заказали все оригинальные ингредиенты (бере чек і читає вголос): галангал свежемороженый, листья лайма свежемороженые, лемонграсс свежемороженый.

По времени – никогда не было такого. Нет таких блюд, чтобы целый день у плиты стоять. Единственное – с тестом у меня не очень – покупаем готовое.

– Ми все про готування і готування. А яка фірмова страва авторів «Корсар-шоу» «для поїсти»?

– Очень люблю жареную картошку.

– За якимось секретним рецептом?

– Нет. Просто на сале, с лучком…

Д. Д. – А я люблю картопляне пюре зі смаженим м’ясом. Будь-яким.

– Денис у нас фанат стейков и очень страдал, когда мы летом на плоту готовили кучу блюд без мяса. Лето – время овощей.

Д. Д. – За все літо був один раз кролик і один раз – курка. Бідне якесь літо було. Ми були максимально близькі до того, щоб запустити канал для вегетаріанців. (Посміхається.)

Кулинарный шедевр из… мивины

– Де ви найчастіше купуєте продукти для зйомок?

– На рынке покупаем в основном. Там знают, что мы готовим, ведем канал. Многие следят за ним. И я знаю, что Маша торгует мясом, Валя – овощами. Чего нет на рынке – заказываем в интернете.

Закупаемся обычно два раза в месяц. Я составляю список продуктов, которые нужны, заезжаем, берем и готовим за день 5–6 блюд.

– Шанувальники вашого каналу не пропонують знижку, як директору ринку?

– Нет. Всё на рабочих отношениях. Да, нас знают, но мы никогда не просим скидок. Это ведь заработок людей.

– А за рекламу на каналі? Ви нам – знижку, а ми розкажемо, у кого купувати м’ясо і овочі…

– Мы никого не рекламируем. Нас ведь много людей не из Чернигова смотрят. Много вообще за границей. Не стоит вопрос рекламы.

– Є якась страва, можливо екзотична, яку би ви хотіли приготувати для блога?

– Давно хотел как раз приготовить и снять «Том Ям», но вот тепер это сделали. Новой такой цели нет. Мы вообще-то уже на часть февраля наснимали. Сейчас смотрим, что бы еще интересное запланировать. Одна из идей – мивина «на максималках». Хочется показать, как из нее приготовить хороше блюдо.

– А це можливо?

– Конечно. Мы уже делали один раз в сковородке – все могут посмотреть на нашем канале. Вышло вкусно.

Экзотика у нас, кстати, была уже. Заказали свежемороженую акулу и готовили из нее уху и стейки.

Д. Д. – Акула, до речі, була так собі…

– Я не ждал многого, потому что уже пробовал раньше и не впечатлился. У нее особенность такая, что чувствуется сильный запах аммиака, и ее нужно очень сильно вымачивать, чтобы его убрать. Первый раз я даже не мог есть.

Д. Д. – Якщо говорити про мету – хотілося би влітку дещо розбавити меню.

– М’ясними стравами?

Д. Д. – Це точно, але я про інше. Акула мені не дуже сподобалася, а формат відео, розбавлений життям і подорожами, – навпаки. Хочеться, щоб раз на тиждень був рецепт, а другий раз – про те, як ми подорожуємо, про природу. Власне, ідея спочатку і була, щоб відрізнятися від усіх фуд-блогерів, які часто знімають і взагалі нічого не коментують. Ми і назвали це «Корсар-шоу», щоб говорити про життя на плоту, про усю «двіжуху». Але часу вільного якось минулого літа було небагато.

– Ориентировались на рыбалку, на то, как проснулись, что приготовили покушать… Но постепенно сместились в кулинарию.

– Ваш плот – це хобі чи бізнес?

– Мы очень любим путешествовать. На плоту несколько раз из Новгорода-Северского до Чернигова по Десне спускались. Места между Радичевым и Деснянским – это просто фантастика. Мое любимое место – Пузырева гора (можливо, найкращий оглядовий майданчик на Десну. – Прим. ред.).

Это хобби. Мы сдаем плот туристам только иногда и только для того, чтобы капитану зарплата была. Это больше для нас и для наших друзей.

Обычно собираем его в 20-х числах мая, потому что только с 21-го можно спускать на воду. У меня день рождения 25-го. На плоту обычно и празднуем. А разбираем 7 сентября, после дня рождения друга. Так что сезон сам нарисовался.

«В ресторанах я не был уже года три»

– Ви підпускаєте когось до кухні чи це виключно ваші володіння?

– У нас демократия. И жена, и я готовим. В тишине мне не обязательно быть, это не мешает. Это я могу жене мешать потом, когда она кухню отмывает. (Посміхається.) Вообще-то я стараюсь ничего не оставлять после схемок. Иначе жена возненавидит эти все наши видео.

Д. Д. – Підтверджую. Олег Володимирович навіть у процесі зйомок переривається і миє дошку чи інше щось. Бо засохне – потім не віддереш.

– Є страви, які від вас вимагає приготувати внучка?

– У нее любимое – макароны с сыром и пюрешка. И всё это ей готовит бабушка.

– Готувати можна навчитися чи це талант і спадковість? Це мистецтво чи ремесло?

– Ремесло. Каждый может научиться. Даже Денис научился. (Посміхається.)

Д. Д. – Навчитися можна, але треба, щоб до цього лежала душа. Ось мені 2 січня захотілося супу харчо. Я ніколи не готував цю страву, але захотілося – зробив. І мені сподобалося. Правда, дружина сказала більше ніколи не готувати цю фігню, але ж я можу адекватно оцінити, смачно вийшло чи ні. Вважаю, мені вдалося. Просто він гострий – може дружині саме тому не сподобалося.

І плов навчився готувати, і мої улюблені ребра. Якщо я дуже хочу – зроблю дуже смачно. А якщо вдома скажуть на завтра щось приготувати, щоб було що поїсти, таке і вийде. Але загалом, готувати – не моя тема.

– У нас на канале так и написано: Олег готовит, а Денис говорит.

Д. Д. – І знімає пробу. Ну а як? Мені не важко. Я люблю їсти. Весь процес подобається: зйомки, дегустація, монтаж, читання відгуків. Шкода, що їх поки не так багато, як хотілося би, але нарешті 1000 підписників взяли. Це приємно. Ми довго до цього йшли.

Олег Володимирович вимагає бути професіоналом. Я можу десь раздолбайства додати, а він тримає: тут так знімай, тут світло ось так, тут звук ось так…

– Яку страву неможливо зіпсувати, навіть якщо не вмієте готувати?

– Яичницу. Начинать учиться готовить стоит именно с яичницы.

– Ваші відео ви знімаєте або на плоту, або на власній кухні. Потрібні для цього якісь спеціальні прибори і каструлі за 5 тисяч гривень?

– Мы используем обычную посуду домашнюю, в которой я каждый день готовлю. Никаких специальных эксклюзивных вещей нет.

– У вас ще було власне виробництво ковбас і різних м’ясопродуктів…

– Это для себя и больше как эксперимент. Там нужна температура 8–12 градусов и влажность 75 %. Климат-комнаты нет, поэтому я делал это на балконе. Но не прижилось. В том числе и из-за запаха. Было очень вкусно, но в этом сезоне не делали.

– Як ви ставитеся до ресторанної їжі і чи можете відзначити якісь місцеві заклади? Є улюблені місця та чи не було бажання відкрити власну точку?

– Я больше люблю провести время в домашней обстановке, на природе, на даче. Ресторанный формат отдыха – не мое. Последний раз был в ресторане где-то года три назад, так что не знаю, кого похвалить. Частенько захожу только в «Хинкальню». Но приехал, забрал хачапури по-аджарски и уехал.

А чтобы заниматься рестораном – это совсем другое отношение должно быть. Надо постоянно этим заниматься и только этим. Так что нет.

Бліц для Олега Мороза

Яку найдорожчу річ купили протягом року?
Ничего такого: планшет с телефоном.

Подорож куди найбільше запам’яталася?
Моя любимая странаШри Ланка. Мне очень там нравится. Это одна из немногих стран, где на тебя смотрят не как на кошелек. Если белый человек – смотрят как на бога. А если такой большой, как я, – все хотят дотронуться на счастье.

Цитата чи афоризм, яким користуєтеся по житті?
Там, где жадность, там и бедность.

Хобі, на яке можете пожертвувати значну частину сімейного бюджету і часу?
Водный туризм.

Подобається більше готувати чи їсти?
Готовить.

Коти чи собаки?
Собаки. Коты были, но собаки мне больше нравятся.

Чай чи кава?
Чай. Люблю простой цейлонский черный чай.

Художня література чи навчальна?
Научно-популярная.

Фільм, який готові переглядати щороку?
Такого чтобы «ах!» – нет. Я смотрю всё подряд, очень люблю фильмы, сериалы. А телевизор с новостями вообще не смотрю.

Будинок Вашої мрії: де він і який?
На берегу Десны – рядом с Пузыревой горой.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Олег Мороз #Денис Домоцький #Корсар-шоу #Youtube-канал #фуд-блогери #рецепти
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...