Вулиці нашого міста

У Чернігові 400 з гаком вулиць. А якщо додати ще й провулки, вийде більше 500. І з них щонайменше третина підлягає перейменуванню. Усього робоча група (історики, військові, активісти) при Чернігівській міській раді, проаналізувавши карту міста, винесла 148 об’єктів топоніміки названих на честь російських чи радянський діячів або історичних подій, які стали складовою пропаганди на території окупантів з Росії.

Деколонізацію з огляду на таку кількість назв, вирішили впроваджувати поетапно – і минулого тижня під час засідання круглого столу на суд громадськості винесли перший список з 10 назв вулиць, яким не місце в українському місті.

Саме зараз на часі

Противники, які діють за тими самими лекалами, що і у 2015-2016 роках, коли в Україні пройшла хвиля перейменувань у рамках декомунізації. Тодішній їхній головний аргумент «це наша історія» нині вже не просто є недієвим, але й потенційно ризикованим (за таку «спільну з Росією історію» можна зараз і отримати), тож на зміну прийшов інший. Мовляв спершу потрібно перемогти у війні (варіанти – відбудувати зруйноване окупантами житло, відновити економіку тощо), а вже потім починати перейменовувати. Коротше кажучи, деколонізацію називають не серед пріоритетів.

Втім, достатньо глянути на дії російських загарбників, які власне і насаджують пропагандистські заперечення про «це наша історія» і «не на часі». Змінені таблички міст – «Мариуполь» замість «Маріуполь» у перші ж дні захоплення міста, повернення пам’ятників Леніну в Херсонській області, перейменування вулиць у Бердянську і Мелітополі. Пропагандисти дуже добре розуміють, що це НА ЧАСІ. Тож звертати увагу на такі аргументи не варто. Більше того, після перемоги ці люди активізуються і з усіма симптомами стокгольмського синдрому з подвійної енергією почнуть доводити, що «Пушкін, Толстой чи міста Кострома і Курськ ні в чому не винні». А саме зараз під час воєнного стану латентні фанати «руського міру» будуть більш поступливими. Крім того, наразі є можливість реалізувати усі заплановані зміни без «референдумів мешканців», які у мирний час несуть великий ризик саботажу ініціативи.

Утім, необхідність провести деколонізацію саме зараз не означає, що процес має перетворитися на анархію та фарс. І до кожної зі 148 вулиць чи провулків потрібно підходити індивідуально. Не лише у питанні лишати чи не лишати (тут значно простіше провести межу), але й у питанні нової назви. У міській раді на початку поки що правильно підійшли до цього – анонсували обговорення, провели круглий стіл а тепер організували прийом побажань та зауважень від жителів міста. Побачимо, як буде далі.

Перша порція

Перші десять нових назв, які обговорили, стосуються воєнних дій на території Чернігівської області в лютому–березні 2022 року. «Під ніж» мають піти 3 вулиці, названі на честь російських/радянських воєначальників – генералів Бєлова та Пухова і маршала Рокоссовського. Цікаво, що усі троє за великим рахунком мали би зникнути з мапи міста ще у 2016-му під час декомунізації, оскільки брали участь в тому числі у окупації більшовиками України в різні періоди у 1918-1920 роках. Вже під час Другої світової війни вони командували з’єднаннями, які серед іншого брали участь у вигнанні з території Чернігівської області нацистів. Також у списку – одне з таких з’єднань – 77-ма гвардійська дивізія, на честь якої років 10 тому перейменували колишню Проектну. Не секрет, що багато в чому викривлена історія Другої світової є одним з наріжних каменів нинішньої російської пропаганди, що навіть отримало термін «побєдобєсіє».

Ще п’ять вулиць – ті, що були названі на честь російських та білоруських міст – Брестська, Гомельська, Костромська, Курська, Московська. В умовах широкомасштабної агресії з боку РФ та з території Білорусі, таких назв у Чернігові бути не повинно, переконані члени робочої групи. Також історики та активісти пропонують прибрати назву 1-го Травня з огляду на політичну заангажованість свята, яке було та лишається одним з найбільш важливих у рамках офіційних ідеологій радянського та російського суспільств.

І якщо з цими назвами все зрозуміло, то до нових запропонованих – є кілька питань. Відразу зазначимо, що немає жодних зауважень по суті, а лише по формі. Вже добре, що обійшлося без варіантів, які по суті є намірами відхреститися від власних героїв та власної історії – на кшталт Веселкової чи Соняшникової.

Нові вулиці Чернігова

Чотири вулиці з першого списку можуть отримати іменні назви – на честь Героїв України (це не просто епітет, а констатація факту – усім присвоєне це звання).

• вулиця Брестська – вулиця Максима Білоконя (танковий екіпаж 24-річного командира, під час оборони Чернігів від російських окупантів знищив 27 лютого 2022 року ворожу ДРГ та два танки – українські воїни загинули в цьому бою).

• вулиця Курська – вулиця Олексія Сенюка (танкіст, 47-річний учасник АТО – загинув 27 лютого 2022 року, обороняючи Чернігів від російських окупантів та знищивши в бою дві ворожі БМП і захопивши танк Т-72).

• вулиця Костромська – вулиця Віктора Орленка (уродженець Ніжинського району, учасник Євромайдану, де 18 лютого 2014 року отримав від снайпера кульове поранення у голову; після тривалого лікування помер у червні 2015 року у віці 54 років).

• вулиця Рокоссовського – проспект Левка Лук'яненко (дисидент, правозахисник, політичний в’язень радянського режиму, автор Акту проголошення незалежності України). У 2018 році після смерті видатного борця за незалежну Україну, такий варіант пропонували, але він не знайшов підтримки серед представників міської влади, тож обмежилися меморіальною дошкою на одному з будинків на цій вулиці.

• вулиця Бєлова – вулиця Комунальників. Логіка в тому, що на цій вулиці чимало комунальних підприємств (Муніципальна варта, частково АТП-2528, поруч – Зеленбуд і ЖЕК-10 плюс приватне але важливе для інфраструктури ліфтове господарство), працівники яких навіть під час бойових дій виконували свою важливу для міста роботу.

• вулиця Гомельська – вулиця Медиків. Героїчна робота медиків також варта того, аби бути відзначеною на мапі міста. Обрали для цього невелику вулицю на Котах. Поруч – велике медичне містечко з Центром онкології, обласною лікарнею, лікарнею УМВС. Можливо, був сенс назвати на честь медиків саме вулицю Михалевича (радянський математик, уродженець Чернігова), на якій усі ці заклади розташовані.

• вулиця Московська – вулиця Героїв Маріуполя. Тут коментарі зайві, тим більше, що серед оборонців міста були й наші земляки.

Найбільше питань

Власне, усі дискусії звелися до трьох назв. Ще раз підкреслюємо – винятково щодо форми, а не щодо суті. Необхідність вшанування подвигів захисників Чернігова не обговорюється. Питання лише щодо того, в якому форматі це зробити найкраще. Отже:

• вулиця 77-ї Гвардійської дивізії – вулиця 58-ої окремої мотопіхотної бригади ім. Гетьмана Івана Виговського.

• вулиця Пухова – вулиця 119-ї окремої бригади територіальної оборони.

• вулиця 1-го Травня – вул. 1-ої окремої танкової Сіверської бригади.

Усі три випадки мають спільне слабке місце – запропоновані неоковирні назви. Вже зараз можна гарантувати, що такі топонімічні покручі на 5–9 (!) слів не приживуться. А це загрожує тим, що абсолютна більшість чернігівців у розмовах будуть використовувати старі назви, як це досі відбувається з Проектною (чи просто – біля «Голівуду»).

Є й інші показові приклади, які дають підстави робити такі прогнози. Це Олімпійський навчально-спортивний центр «Чернігів», який ще років 12 тому втратив назву «імені Гагаріна», але його досі так називають не лише у розмовах, але й у ЗМІ. І Чернігівський обласний молодіжний центр. Ніхто навіть скорочений варіант ЧОМЦ не вживає за межами документообігу – лише «кінотеатр Щорса». Тож обіцянки з боку міської влади та окремих членів робочої групи щодо того, що буцімто назви вулиць будуть скорочені, не заспокоюють. Які тут можуть бути скорочення? Вулиця 119 ТРО? Чи вулиця 58 ОМБ? Даруйте, але чернігівці ледве оговталися після вулиці 50 років ВЛКСМ. А якщо спрощувати до «вулиця Тероборони» чи «вулиця Танкістів» – то це вже ніби і не зовсім на честь саме захисників Чернігова…

Власне, на це вказує і більшість читачів сайту 0462.ua, коментуючи відповідну новину. І аргументи ці варто враховувати.

«Пропонована назва, при всій повазі до наших захисників, не вміститься ні в паспорті, ні в інших документах. Назва повинна бути короткою та місткою».

«Гарна ідея, вулиці не повинні носити ім’я російських генералів, але коли назва вулиці з 6 слів, то це не зручно, не гарно, маленькій дитині важко запам'ятати свою адресу…».

«Треба віддати шану захисникам Чернігова. Але, чи практично буде користуватися такими довгими назвами?».

«Воно той так, щоб змінили назви, але це «перебор». Це тіпа дзвониш у таксі й кажеш «будь-ласка мені машину на вулицю п’ятдесят восьмої окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського».

«Если переименовывать то нужно делать с толком, что это за названия из надцати слов? А если больному человеку вызвать скорую или вызвать срочно полицию? А при заполнении документов, где одна ошибка, которую смогут сделать и госслужащие, считает этот документ не действительным? А как детям запомнить свой адрес?»

«Не забувайте, що поштову назву, яка складається з декількох слів, дуже незручно писати навіть на листівках, не те, що в офіційних документах».

Пропозиції

«Критикуєте – пропонуйте», кажуть у відповідь на висловлені претензії. Що ж, ми готові. Для початку – 58-ма окрема мотопіхотна бригада ім. Гетьмана Івана Виговського, 119-та окрема бригада територіальної оборони та 1-ша окрема танкова Сіверська бригада безперечно заслужили на вшанування. Але це мають бути не скорочені назви вулиць, з яких навряд чи здогадаєшся про кого мова, а повноцінні інформаці йні стенди та пам’ятні знаки по периметру міста в тих місцях, де відбувалися бої з російськими окупантами. Також доцільним буде присвоїти їхні назви, наприклад, школам. У побуті це додасть незручностей (в пріоритеті буде номер школи), але натомість вчителі, учні та їхні батьки будуть щодня бачити цей (повний!) напис на фасаді школи та в документах (табелі успішності, грамоти тощо). Такий формат видається ефективнішим.

Щодо альтернативних назв для цих трьох вулиць, то тут ще простіше. Майбутній проспект Левка Лук’яненка доцільно продовжити до Ялівщини, включивши в нього і невелику за кількістю будівель вулицю 77-ї Гвардійської дивізії. Паралельно зникне і дивна вулиця Седнівська (назву можна буде використати для іншого перейменування), яка зараз існує лише по одній стороні і налічує менше 10 приватних будинків.

Вулиця 1-го Травня взагалі має претендувати на повернення однієї з історичних назв – вулиця Вознесенська або ще краще – вулиця Шведська (Німецька) слобода. Так, нинішня вулиця лише невеликою часткою накладається на ті, що були раніше, проте для такого міста, як Чернігів принцип збереження і відновлення старовини має бути в пріоритетів. До того ж, у випадку зі схваленням назви Шведська слобода місто отримає оригінальну самобутню не схожу на інші назви, яких у Чернігові бракує (колись на карті були Мачеретівщина, Дача Тіволі тощо). Також це в майбутньому може бути використано, як елемент демонстрації вдячності західним партнерам за надане Україні озброєння – зокрема за шведські переносні протитанкові керовані ракети малої дальності NLAW.

У випадку з вулицею Пухова про повернення історичної назви не йдеться (до 80-х – Радгоспна), проте наявність поруч популярного місця відпочинку чернігівців – парку Березовий гай – дає підстави розглянути однойменний варіант і для вулиці.

Наразі усіх чернігівців, які не змогли долучитися до обговорення на перших етапах, запрошують надсилати свої пропозиції та зауваження на електронну адресу управління культури та туризму [email protected]

*  *  *

Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.