• Головна
  • «Ми не можемо відбудувати радянську систему освіти, заплативши таку ціну». Як школи Чернігова повертаються до життя після бомбардувань
10:38, 10 жовтня 2022 р.

«Ми не можемо відбудувати радянську систему освіти, заплативши таку ціну». Як школи Чернігова повертаються до життя після бомбардувань

«Ми не можемо відбудувати радянську систему освіти, заплативши таку ціну». Як школи Чернігова повертаються до життя після бомбардувань

На початку березня у Чернігові Росія бомбардувала не лише військові об’єкти. Вона також прицільно знищувала освітні заклади міста.

25 із 34 шкіл Чернігова – пошкоджені, 2 – повністю зруйновані. Але місто оживає попри руйнації. Сім’ї з дітьми повертаються додому. Уже розпочався навчальний рік, і освітній процес критично важливо відновлювати.

На жаль, у класи двох шкіл учні найближчим часом не повернуться. В інших закладах розпочали рік у змішаному форматі або дистанційно через пошкодження будівель.

Усім цим школам необхідна допомога. Не лише у відновленні приміщень, а й в облаштуванні бомбосховищ, у забезпеченні необхідними матеріалами для навчання. Бюджетних коштів на усе не вистачить, тому благодійний фонд savED взявся за допомогу у відновленні чернігівських закладів освіти.

Фонд заснувала ексміністерка освіти і науки Анна Новосад спільно із громадською організацією GoGlobal.

«Українська правда. Життя» побувала у трьох школах Чернігова та поговорила із Анною Новосад та керівницею ГО GoGlobal Оксаною Нечипоренко про стан освітнього середовища в Україні та як фонд допомагає його відновлювати.

Школа №21

Біля школи №21 – обладнаний сучасний спортивний майданчик, а територію закладу огортає масив хвойних дерев. Здається, ось-ось на спортивне поле вибіжать діти. Почнеться урок фізкультури, школярі робитимуть розминку під команди вчителя та гратимуть у м’яча.

Біля школи №21 обладнаний сучасний спортивний майданчик, але будівля школи вже не підлягає відновленню, Фото: Олександр Гуліч

Біля школи №21 обладнаний сучасний спортивний майданчик, але будівля школи вже не підлягає відновленню, Фото: Олександр Гуліч

Утім, руїни поруч нагадують про те, що найближчим часом сюди шкільне життя не повернеться.

Третього березня росіяни скинули бомбу на школу, в укритті якої ховалися учні з батьками та інші чернігівці, які жили поруч. Будівля не підлягає відновленню.

Росіяни скинули бомбу на школу, в укритті якої ховалися учні з батьками та інші чернігівці, які жили поруч, Фото: Олександр Гуліч

Росіяни скинули бомбу на школу, в укритті якої ховалися учні з батьками та інші чернігівці, які жили поруч, Фото: Олександр Гуліч

Коли почалося повномасштабне вторгнення, школа №21, як і багато інших у місті, стала сховищем для місцевих жителів.

«Оскільки бомбардування на той період в основному було вночі, то люди вночі приходили. А зранку ішли додому – поїсти, помитися, переодягнутися. Діти в нас були, маленьких немовляток у колисочках приносили», – розповідає директорка школи Інна Левченко.

Директорка школи №21 Інна Левченко, Фото: Олександр Гуліч

Директорка школи №21 Інна Левченко, Фото: Олександр Гуліч

У школі записували усіх, хто приходив ховатися від обстрілів. За даними директорки, на момент удару в укритті було близько 200 людей.

«Я намагалася, щоб всі, хто прийшов до школи, перебували в сховищі. Але я знаю людей, які вбігали у приміщення, коли літак уже летів», – каже директорка.

Росіяни скинули бомбу о 12:15.

Під завалами школи загинули люди. Дітей серед них, на щастя, не було.

Під завалами школи загинули люди. Дітей серед них не було, Фото: Олександр Гуліч

Під завалами школи загинули люди. Дітей серед них не було, Фото: Олександр Гуліч

«Дівчинка з восьмого класу вбігала у школу, коли усе вже почало летіти, і її порізало трохи», – переповідає Левченко.

У той момент директорка стояла у холі на першому поверсі. Її посікло осколками.

«Коли це трапилося, стояв дуже сильний пил. У мене потім із ран виймали зелену штукатурку. У мені залишилося скло. Я казала – давайте виріжемо, а лікарі попередили, що від цього буде тільки більше шкоди. Організм або сам має виштовхнути осколки, або вони капсулюються і там залишаться. І так в багатьох», – пригадує директорка.

У жінки внаслідок удару не стало верхньої повіки – лікарям довелося її нарощувати. Також пришивали вухо – були поламані усі хрящі. Кілька місяців директорка провела у лікарні. Її організм все ще потребує відновлення.

У той момент директорка стояла у холі на першому поверсі. Її посікло осколками. Лікарям довелося формувати верхню повіку жін..., Фото: Олександр Гуліч

У той момент директорка стояла у холі на першому поверсі. Її посікло осколками. Лікарям довелося формувати верхню повіку жінки та пришивати вухо, Фото: Олександр Гуліч

Більшість дітей закінчили навчальний рік у своїй школі. Але у вересні пішли в інші навчальні заклади міста, бо їхній рідний – розформували.

«Ми навіть провели невеличке святкове вручення у сусідній школі. Вшанували пам’ять загиблих, тому що з нашої школи загинув хлопчик з 8-го класу. На будинок його родини скинули бомбу», – розповідає директорка.

Школу №21 після завершення навчального року розформували, Фото: Олександр Гуліч

Школу №21 після завершення навчального року розформували, Фото: Олександр Гуліч

Сама директорка тепер також призвичаюється до нової школи, у якій почала викладати трудове навчання. Коли у місті знайдуть кошти на відбудову знищеної школи – поки невідомо.

Школа №20

Школа №20 зазнала пошкоджень ввечері 6-го березня. Момент прильоту зафіксував годинник в одному із кабінетів. 19:17. У ту хвилину на ньому зупинився час.

Момент прильоту у школу зафіксував годинник в одному із кабінетів, Фото: Олександр Гуліч

Момент прильоту у школу зафіксував годинник в одному із кабінетів, Фото: Олександр Гуліч

«Я змогла потрапити до школи наступного дня. Я побігла по школі, тому що коли мені телефонували, то сказали – Наталіє Іванівно, вашого кабінету немає, інформатики немає, учительської немає – я собі вночі уявила, що там взагалі вже нічого немає. Тому коли я побачила цілі стіни, то слава Богу, я... Тобто я побачила цілі стіни, а не діру в стіні», – переповідає директорка школи Наталія Малець.

Директорка школи №20 Наталія Малець, Фото: Олександр Гуліч

Директорка школи №20 Наталія Малець, Фото: Олександр Гуліч

Загалом у школі вибито 126 вікон, пошкоджено дах над спортивною залою, який нещодавно капітально відремонтували. Сильно посікло шифер над основною будівлею. Тепер затікає третій поверх.

У школі вибито 126 вікон, Фото: Олександр Гуліч

У школі вибито 126 вікон, Фото: Олександр Гуліч

Стіна одного з класів вкрита виямками від осколків. На ній видніється діра.

Одна зі стін у школі, яка постраждала від обстрілів, Фото: Олександр Гуліч

Одна зі стін у школі, яка постраждала від обстрілів, Фото: Олександр Гуліч

Школу уже активно відновлюють, відремонтували клас НУШ, кошти на який Анні Новосад вдалося зібрати від небайдужих на свій день народження.

1 вересня навчання розпочали поки дистанційно. Але, за даними директорки, близько 70% учнів хочуть повернутися у класи, коли школу відремонтують.

Школу уже активно відновлюють, Фото: Олександр Гуліч

Школу уже активно відновлюють, Фото: Олександр Гуліч

«Мабуть, найбільші труднощі – це поєднання психологічного, фізичного і морального навантаження всіх учасників освітнього процесу: батьків, учителів, дітей. По-перше, ми всі пережили стрес і переживаємо його і надалі. По-друге, у нас багато змін: змішування класів на паралелях, дистанційна освіта», – каже директорка.

Школа №3

Школа №3 – одна із тих, яким у Чернігові пощастило найбільше. Приміщення майже не постраждало. Однак ця удача не стосується людей, які там ховалися. У час боїв на Чернігівщині у школі пережили все – від народження до смерті.

Приміщення школи №3 майже не постраждало, Фото: Олександр Гуліч

Приміщення школи №3 майже не постраждало, Фото: Олександр Гуліч

Вранці 24-го директорка помчала у школу, щоб скоординувати вчителів і заховати матеріальні цінності, особові справи, трудові книжки працівників.

«Десь о 12 у нас була перша сирена. Всі, хто був у школі, спустилися приміщення тиру. Нас було семеро, враховуючи моїх двох онуків, бо вони в той день ночували у мене. Та вже надвечір була майже сотня людей», – розповідає директорка школи Олена Яковчук.

Школа відчинила ворота для місцевих жителів.

Директорка школи Олена Яковчук у сховищі, Фото: Олександр Гуліч

Директорка школи Олена Яковчук у сховищі, Фото: Олександр Гуліч

У той час директорка всім, хто перебував у закладі, говорила:

«Ви живі? Ваші близькі живі? Ви у відносній безпеці? У вас є три так? Значить, все нормально».

Сховище змогло вмістити понад 300 людей.

Укриття, у якому від окупантів ховалися чернігівці, Фото: Олександр Гуліч

Укриття, у якому від окупантів ховалися чернігівці, Фото: Олександр Гуліч

«Були наші школярі, випускники, містяни. Ми нікому не сказали, що нема місця – приходьте, ми стиснемося. Багато було людей з тваринками своїми. Пізніше, десь через, мабуть, днів 4-5 приїхали дві родини з дітками з особливими потребами. Дуже багато літніх людей. Була вагітна жінка на 9-му місяці. Вона народжувала 7 березня, а 5-го в неї загинув чоловік. Мабуть, було найстрашніше, коли я цій вагітній дружині повідомляла, що її коханий загинув», – розповідає директорка.

У час боїв на Чернігівщині у школі пережили все – від народження до смерті, Фото: Олександр Гуліч

У час боїв на Чернігівщині у школі пережили все – від народження до смерті, Фото: Олександр Гуліч

За перші місяці повномасштабного вторгнення від рук росіян загинуло троє учнів.

«5 березня загинула ціла родина – мати і двоє дітей, а 9 березня один хлопчик – його з Чернігова намагався вивезти брат. Вони потрапили під обстріл. Потім до травня навіть не могли знайти його могилу», – переповідає Олена Яковчук.

Богдан і Данило, учні 5-го і 8-го класів разом з матір’ю виїхали під Чернігів у село Красне. Згодом жінка вирішила евакуювати синів у безпечніше місце, оскільки Красне постійно обстрілювали.

«Вона постійно поривалася, щоб вивезти дітей. А Красне було так розташовано, що стріляли з обох боків. І в якийсь момент, зі слів дідуся, у неї здали нерви, вона сіла в машину, посадила синів і буквально від’їхала метрів 300, і в них поцілили. Троє на смерть, на його очах», – переповідає директорка.

Олена Яковчук в укритті говорила людям: «Ви живі? Ваші близькі живі? Ви у відносній безпеці? У вас є три так? Значить, все н..., Фото: Олександр Гуліч

Олена Яковчук в укритті говорила людям: «Ви живі? Ваші близькі живі? Ви у відносній безпеці? У вас є три так? Значить, все нормально», Фото: Олександр Гуліч

Навчання у школі відновили вже наприкінці березня.

«Спершу ми в укритті проводили для діток заняття, а потім уже коли перестали стріляти, почали підтягуватися люди з інших шкіл, вчителі і діти приходили: «А можна до вас? Ми чули, що у вас уроки».І коли ми дивилися на дітей, це нас рятувало.

Вони просили – то м’ячик, то бадмінтон. Діти як діти, вони почали трішки один одного реанімувати. І це, звичайно, вже почало так повертати до життя», – розповідає директорка.

Деякі вчителі, тільки-но виїхавши у більш безпечні місця, одразу відновили дистанційні уроки.

* * *

Чернігівські школи постраждали від обстрілів і вибухових хвиль. У будівлях вибиті вікна, двері, пробиті дахи, пошкоджені системи опалення.

Попри це, за даними директорів шкіл, відсоток зарахування в 1-й клас – приблизно 80% від минулорічного.

«Тобто це величезна кількість дітей, які йдуть в школу», – додає Анна Новосад.

«Наша мета – не просто відновити школи, а й внести в освіту нові сенси»

За словами Оксани Нечипоренко, в Україні на рівні держави не вистачає лідерства в освітньому напрямку.

«Освіта у війну не є першим пріоритетом на рівні держави. Саме тому лідерство у цій сфері на себе беруть громадські організації», – додає Нечипоренко.

Керівниця ГО GoGlobal Оксана Нечипоренко, Фото: Олександр Гуліч

Керівниця ГО GoGlobal Оксана Нечипоренко, Фото: Олександр Гуліч

Тому команда фонду взялася активно допомагати школам.

Чернігів став пілотним містом для фонду savED.

«Чернігів – це те місце, яке врятувало Київ, принаймні його величезну частину від наступу. Якби це місто впало, то було би дуже важко. Тому ми завдячуємо людям, які тут живуть, і дітям, які це все пережили. І, власне, ми вирішили, що будемо географічно займатися спочатку Черніговом», – розповідає Анна Новосад.

Сьогодні фонд шукає допомагає залучати іноземних донорів для відновлення освітнього середовища Чернігова.

Вже вдалося знайти гроші на оцінку пошкоджень у школах.

«Це коштує доволі дорого. Враховуючи усі зруйновані і пошкоджені школи, заклади профосвіти пошкоджені садочки, це буде коштувати десь 150 тисяч євро. Завдяки підтримці Посольства Фінляндії та Finn Church Aid ми разом з міською владою робимо оцінку всіх ушкоджених шкіл», – розповідає Новосад.

За словами Новосад, аудит потрібен для того, щоб показувати конкретні потреби і суми меценатам, вибудовувати з ними довіру.

Ексміністерка освіти і науки Анна Новосад, Фото: Олександр Гуліч

Ексміністерка освіти і науки Анна Новосад, Фото: Олександр Гуліч

Також фонд займається точковою відбудовою постраждалих класів. Бо місто, наприклад, вставить вікна в школі, але класи все ще залишаються ушкодженими. Наприклад, на зібрані кошти у школі №20 відновили клас НУШ, розпочали ремонтні роботи у класі інформатики

Друге важливе питання – бомбосховища.

«Ми всіляко спонукаємо донорів, з якими працюємо в Чернігові, ставити бомбосховища в пріоритет, тому що, як не дивно, ніхто з донорів взагалі не думає про укриття. Для них це – що це, для чого?» – розповідає Анна Новосад.

Утім, бомбосховища в українських школах сьогодні – це необхідність.

«Коли українки вирішують, чи повертатися додому, перше питання, яке вони ставлять – чи можна іти в школу, чи безпечно там? Тому нам важливо подбати про бомбосховища», – додає Нечипоренко.

Також у чернігівських школах фонд створює цифрові освітні центри. Там діти матимуть доступ до дистанційного і змішаного навчання. У центрах зі школярами додатково займатимуться вчителі, яких найняли в рамках програми.

«Це швидке рішення, щоб дати трішки більше доступу до освіти вже зараз», – пояснює ексміністерка освіти.

Та не лише будівлі в українській освіті потребують оновлення.

«Ми розуміємо, що деякі речі краще не відновлювати, тобто їх краще забути, нехай вони залишаться в минулому – сині стінки чи туалети без перегородок в школах. Воно звучить смішно, але насправді простір формує, в тому числі свідомість дитини», – розповідає керівниця GoGlobal.

У фонді також хотіли б залучити архітекторів та дизайнерів, щоб побачити, як можна випрацювати нові моделі школи і як працювати з темою війни у школі.

«Раніше ми мали реформувати все і одразу, а тепер маємо і відбудовувати, і реформовувати, і ще й створювати нові сенси прямо одночасно. Тобто маємо бігти ще швидше, ніж просто, щоб не залишатися на місці. Наша мета не просто відновити школи, а, власне, внести нові сенси», – додає Нечипоренко.

Надалі роботу щодо відновлення шкіл планують масштабувати.

«Ми б хотіли рухатися і працювати з тими, в кого є найбільш критична потреба і хто не має доступу до офлайн-навчання, принаймні не в такому обсязі, як це мають західні області», – додає Новосад.

Оксана Нечипоренко: «Ми не можемо, заплативши таку ціну, відбудувати радянську систему освіти. У нас немає на це права», Фото: Олександр Гуліч

Оксана Нечипоренко: «Ми не можемо, заплативши таку ціну, відбудувати радянську систему освіти. У нас немає на це права», Фото: Олександр Гуліч

«Мало хто розуміє, наскільки Росія прицільно знищує нашу освіту»

За словами співзасновниць фонду, міжнародна спільнота прагне допомогти, але не завжди розуміє реалії, в яких живе Україна.

«Нам потрібно розповідати міжнародній спільноті про те, що насправді відбувається в Україні в системі освіти. Тому що всі бачать ці страшні кадри, але мало хто розуміє, наскільки Росія прицільно знищує нашу освіту.

Це не випадковість. Росіяни, знищуючи нашу освіту, паралельно на окупованих територіях в перший же день впроваджують свою тоталітарну систему освіти», – пояснює ексміністерка.

За її словами, західна спільнота не до кінця усвідомлює, що Росія – це ціла система зла.

«Ми не можемо, заплативши таку ціну, відбудувати радянську систему освіти. У нас немає на це права.

Ми будуємо нову школу і сенси. Це має бути завдання громадянського суспільства, це мають вимагати батьки, і це має бути завдання держави Україна», – наголошує Оксана Нечипоренко.

Якщо ви хочете допомогти фонду відновлювати українські заклади освіти, дізнайтеся більше на сайті.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#школи Чернігова #освіта #російська агресія #благодійний фонд savED #відновлення
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...