Старий вокзал: чернігівці на іншому березі Десни

Для багатьох чернігівців місто починається, коли, в’їжджаючи з боку Києва, очам відкривається Катерининський собор. Але насправді це не так: чернігівці живуть навіть на іншому березі Десни – тому, до якого раніше вів знищений російськими загарбниками міст…

Чернігівці зі 130-річним стажем

Ще наприкінці грудня на сесії Чернігівської міської ради було запропоновано облаштувати «Пункт Незламності» біля пішохідного мосту, щоб люді, які приїжджають з навколишніх сіл, не мерзлиу холоди.

Але на тому березі Десни знаходяться не тільки села: офіційно з іншого боку зруйнованого мосту знаходяться дві чернігівські вулиці: Київське шосе (так, це офіційна назва вулиці) та Старий вокзал. А в районі Старого вокзалу досі живуть люді. Вже понад 130 років живуть…

-Ще коли Чернігову надавали Магдебургське право, 400 років тому, це була територія міських земель. Там (в історичних документах, - прим.) не дуже детально розписані (точні межі міських володінь, - прим.), бо Десна розливалася, й все навколо заливало до Количівки. Але, це (територія сучасного Старого вокзалу, - прим.) було територією міста,- говорить про історичну приналежність цього району до міської агломерації представник Українського інституту національної пам’яті, історик Сергій Горобець. - Залізниця (вузькоколійка) прийшла до Чернігова у 1890-х. Міст через Десну для автомобілів (та гужового транспорту) був вже тоді, й до нього підвели залізницю. З того часу там почали жити люді. Спочатку це були станційні смотрителі.

Як ми писали раніше, пасажирські поїзди до Старого вокзалу ходили до 1928-го року. Але, як розповідає Сергій Горобець, вузькоколійка функціонувала на цьому місці й пізніше, і потяги (хай і не пасажирські) приходили на станцію до 1957-го року.

Мандрівка з Чернігова до Чернігова

До 24 лютого Старий вокзал був не тільки вулицею, а і назвою зупинкового комплексу – кінцевої 7-го автобуса. Але у воєнний час автобуси до Старого вокзалу не доходять, а коли не працює понтонна переправа, дістатися до цього району Чернігова можна тільки нелегким маршрутом через пішохідний міст.

Від мосту до Старого вокзалу веде ґрунтова дорога. Хоча сніг трохи й прикрив землю, тут цього не відчувається: йти доводиться по пилу (навіть сам сніг прикритий пристойним шаром брудно-жовтого кольору – аж чхати хочеться), проте щастить – під ногами не слизько.

Тут же їздять маршрутки та приватні автівки: як кажуть мешканці Старого вокзалу, від повороту на трасу (до якого від них треба ще дійти – метрів 700-1000) до пішохідного мосту можна доїхати на маршрутці, але ані розкладу, ані фіксованої вартості немає – за проїзд можуть взяти 10 гривень, а можуть 12, 15 та навіть 25… Чи просто не зупинитися. При цьому на Старому вокзалі наразі живуть не тільки дорослі, які працюють, як вони самі кажуть, «у місті», а і, щонайменше, дві школярки, одна з яких щодня їздить до школи.

-Ходимо пішки на пішохідний міст. Йду, мабуть, годину, а, мабуть, йбільше, - розповідає Олексій Бєляков – пенсіонер, що мешкає на вулиці Старий вокзал – за продуктами, в основну частину Чернігова, він вибирається раз на тиждень.

До найближчого магазину «на тому березі» Десни від Старого вокзалу 6 кілометрів 100 метрів. Втім автору цього матеріалу пощастило: одна з машин (вітчизняна «Славута», якщо бути точним) зупинилася й водій – чоловік років 35-ті, запропонував підвезти.

Дорогою говорили про те, чим зараз діляться ледве не всі містяни: згадували облогу Чернігова, сварили Путіна та росіян і обмінювалися думками: коли буде українська Перемога.

Знищена пам’ять та живі люді

-Станційний комплекс зберігся – це будівлі, які видно, коли виїжджаєш з автомобільного мосту у бік Києва,- розповідав нам Сергій Горобець.

Але насправді ці дані – станом на 23 лютого 2022-го року. Під час наступу на Чернігів, російські окупанти зруйнували історичну будівлю чернігівського вокзалу – від неї залишилися тільки кам’яні труби. Зрозуміло, не оминула біда і інші будинки.

-В багатьох постраждали дахи. Залатали як могли, - каже мешканка вулиці Старий вокзал Тетяна Власенко. – Під час облоги Чернігова ми трохи посиділи у погребі, а потім виїхали – тут нікого не було. Тут же бомбили й міст, й навкруги… В нас всі хати у тріщинах.

Загалом же наразі Старий вокзал – це невеличка вуличка буквально на кілька будинків. Опалення тут дров’яне (як кажуть місцеві, дрова цьогоріч дорожезні – машина коштує 12 тисяч гривень, а таких машин треба на зиму дві), природного газу немає – потрібно привозити балонний, немає й централізованого водопостачання – воду беруть з колодязя, або свердловини (деякі з мешканців собі її пробурили).

Єдиною зручністю залишалося світло. Однак зараз проблеми, які відчуває вся Україна внаслідок російських атак на українську інфраструктуру, призводять до відключень електропостачання й на Старому вокзалі:

-В нас півроку, з 3 березня по 31 серпня не було світла узагалі. Ми куди тільки не писали й не зверталися… - згадує Тетяна Власенко.

Відключення тривають й у січні 2023-го:

-Було спочатку, що відключали на 5-6 годин, потім не було 1,5 доби. Тепер світло може бути 3 години, може – чотири, - зауважує Олексій Бєляков.

До широкомасштабного вторгнення тут жили 13 сімей. Але зараз залишилося менше:

-Доводиться винаймати житло у Чернігові (тобто на іншому березі Десни, - прим.), бо на роботу дістатися дуже важко, - каже пані Тетяна.

Сполучення між Старим вокзалом та іншою частиною міста після відступу окупантів та початку «мирного життя воєнного часу», переривалося безліч разів. Почастішали ці перерви з листопада 2022-го року.Востаннє ж рух перекрили 3 січня 2023-го.

Ця невизначеність призводить до того, що родичам доводиться розлучатися: поки хтось залишається на Старому вокзалі, інші на зиму переїхали «у місто» (так тут називають основну частину Чернігова):

-Онуки мої зараз теж у місті – раніше жили тут. Коли ходили автобуси, й в садочок їздили, й у школу…- згадує мирне життя пан Олексій.

Тепер, щоб доїхати від Старого вокзалу до основної частини обласного центру на машині, доводиться долати 180 кілометрів. Згадуючи, що це поїздка з Чернігова до Чернігова і займає вона, щонайменше 3 години… складнощі можна лише уявити. Якщо ж треба на залізницю – доводиться йти за 3 кілометри на станцію Количівка: підходячи до Старого вокзалу автор цього матеріалу зустрів пенсіонера з паличкою, який не зміг зупинитися на розмову: «Поспішаю на електричку», - сказав він, й додав ходу.

-Ми всі працюємо у місті, платимо податки у місті, а зараз відчуваємо себе відрізаними, - підкреслює Тетяна Власенко.

Проблеми на Старому вокзалі й банально-життєві – з продуктами:

-Хлібу в нас купити неможна: магазинів же немає. Гуманітарку нам привозили одного єдиного разу – у червні. Й те, отримали тільки ті, хто прийшов з паспортом. Хто був на роботі, чи десь ще – не отримали, - жаліється пані Тетяна. – Якби можна було б, щоб хоча б раз на місяць нам привозили гуманітарку! В нас же є пенсіонери, інвалід… Щоб не їхати за хлібом у місто. Це була б підтримка.

-По селам гуманітарку дають: Количівка, Іванівка… - додає Олексій Бєляков.

Як розповідають пані Тетяна та пан Олексій, схожі проблеми відчувають й мешканці сусідніх дачних товариств (по іншій бік траси розташовані «Придесення», «Жайворонок» та «Гудок»), деякі з них, також за словами місцевих, живуть у товаристві постійно й також є чернігівцями – прописані на вулиці Київське шосе.

Слово влади

Ми надіслали інформаційний запит до Чернігівської ОВА та попросили чиновників пояснити за яких погодних умов експлуатація понтонного мосту стає неможливою, чи планується організація паромної переправи через Десну у місто, в які терміни має бути відновлена постійна переправа через ріку у Чернігові. Та чи здійснюється у період, коли понтонний міст не працює, допомога з продуктами та поїздками на інший берег Десни для мешканців вулиць Старий вокзал і Київське шосе.

-За інформацією, наданою Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, автомобільні дороги загального користування державного значення у Чернігівській області знаходяться на балансі Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, зокрема і автомобільна дорога М-01 Київ – Чернігів – Нові Яриловичі (на м. Гомель), на якій розташована понтонна переправа через річку Десна. Зазначена вище дорога не перебуває на балансі Управління, та відповідно Управлінням не здійснюється відновлення стаціонарного мосту через річку Десна. У Чернігівській обласній державній адміністрації відсутня запитувана інформація, оскільки вона не є її розпорядником, - таку відповідь за підписом заступниці голови Чернігівської ОВА Жанни Шерстюк нам надали чиновники, зазначивши, що переслали наш запит до Служби автомобільних доріг.

Назад автор цього матеріалу повертався пішки. Невеличкий мороз, вітер з пилом в обличчя… Все це призвело до того, що на півдорозі йому стало погано: на щастя, основної частини Чернігова вдалося дістатися, але думки про медичне забезпечення мешканців Старого вокзалу у голові з’явилися.

На дорогу від Старого вокзалу до зупинки «Алея Героїв» пішли 1 година та 11 хвилин. Й це тільки в один бік.

Як раз у четвер запустили новий маршрут від пішохідного мосту до другої автостанції. Й це, гадаємо, дещо покращить ситуацію. Але не набагато.

-Ми терпимо. Чекаємо на перемогу і сподіваємося, що все буде добре, - каже Тетяна Власенко.

Віримо у перемогу над російсько-білоруським агресором й ми. І сподіваємося, що влада – як міста, так й області, не забуде про чернігівців на іншому березі Десни й допоможе їм жити, працювати та, як наслідок, допомагати Україні наближати нашу спільну Перемогу.