Місяць в підвалі, евакуація, повернення додому: історія трійні, що народилася у Чернігові в перший день широкої війни

Емілія, Олівія та Меланія 24 лютого 2023 року святкують свій перший день народження. Перша трійня за три роки народилася в Чернігові рік тому — у день повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За цей рік дівчата пережили реанімацію, місяць в підвалі під вибухами в оточеному Чернігові, евакуацію в Київ на реанімобілі, життя за кордоном і, зрештою, повернення додому в Чернігів. Про їхнє життя — читайте далі у матеріалі «Суспільне Чернігів».

ФОТО: Суспільне Чернігів

Лікарка акушер-гінеколог Олена Колос пригадує, як рік тому, 24 лютого, троє дівчат народилися.

– Почалася війна і в цей день була призначена операція з приводу трійні, ми і оперували, так воно і було. Підготували жінку і пішли на операцію. Це трійня, таке буває не так часто, ми дуже хвилювалися, але все пройшло вдало.

Лікарка акушер-гінеколог Олена Колос, ФОТО: Суспільне Чернігів

Дівчата народилися здоровими, але маленькими, тож всі потребували інтенсивного догляду та реанімації.

На п‘ятий день вторгнення мама трійні Анна Березинець повідомила журналістам, що дівчата молодці й почали самі дихати.

Архівні фото: новонароджена трійня, ФОТО: Суспільне Чернігів

Архівні фото: новонароджена дитина, ФОТО: Суспільне Чернігів

Зараз дівчата почувають себе добре. Жінка згадує, на той момент про війну не думала, адже чекала зустрічі із дівчатами.

– Ми нормально пішли на операцію, з нормальними думками, не думали ні про війну, ні про що. Хотіла скоріше їх побачити. Я все міряла-мріяла, уявляла.

Мама трійні Анна, ФОТО: Суспільне Чернігів

Вранці жінці зробили кесарів розтин. Діти народилися з різницею у хвилини.

– Мені розповідають: – «Так, я буду діставати по черзі, ти ж знаєш де хто?» – «Так, звісно знаю. Одна, друга, третя». – «Так, дістаю першу». А вони як котенятка, такі маленькі, мені показують і такі – «Няяв», – розповідає Анна.

Чоловік Ані був поруч. З 24 лютого і до 20 березня сім’я більше не покидала пологовий. Перший тиждень батьки з трійнею жили у бомбосховищі пологового, потім перемістилися у підвал лікарні.

– Звичайно, ми розуміли, що війна і нам потрібно виїжджати. Але одразу після пологів ми зрозуміли, що нам їхати нікуди, не те, щоби нікуди, а ми не можемо їх забрати. Тому що всі три були в реанімації, потім вже двох віддали, але одна все одно залишалась в реанімації. І ми повинні були бути тут рівно стільки, скільки ми тут і були, – каже тато трійні Андрій Березинець.

Архівні фото: Андрій та Анна – батьки трьох дівчат у бомбосховищі пологового, ФОТО: Суспільне Чернігів

В бомбосховищі пологового досі залишається все на своїх місцях. Генеральний директор Чернігівського пологового будинку Василь Гусак пригадує, тут у період активних обстрілів перебувало до 100 людей та новонароджені діти.

Бомбосховище пологового будинку зараз, ФОТО: Суспільне Чернігів

Чоловік каже, що у пологовому будинку перебувала ще одна трійня та дві двійні. За місяць пройшло 127 пологів, було 134 дитини. В окремій кімнаті в бомбосховищі лікарі пологового прийняли до 20 пологів.

– Вважайте на адреналіні, не відбулося ні одних кровотеч, ніяких ускладнень, за цей місяць все пройшло ідеально, – каже Гусак.

Генеральний директор Чернігівського пологового будинку Василь Гусак, ФОТО: Суспільне Чернігів

20 березня, завдяки волонтерам та реанімобілю, сім'ї вдалося евакуюватися з Чернігова до Київського Охматдиту, адже маленька Олівія, досі сама не дихала. Вони їхали «дорогою життя» майже п'ять годин, об'їжджаючи позиції росіян.

– Ми виходимо на вулицю, я перший раз вийшла просто щоби постояти й почути, що там відбувається. А там все свистить над головою, щось бахкає, там дим. І так страшно за дітей. Їхали ми на шаленій швидкості, щоб бігом-бігом. Там все було погодинно, вони там якусь тишу дали і якийсь коридор, щоб проїхати й все, могли бути обстріли, – пригадує Анна.

В травні сім’я виїхала до Словаччини. Жінка каже, що дуже плакала, коли покидала Україну. Та вже у вересні сім'я повернулася додому, у Чернігів.

– Ми, коли покидали домівку, я так плакала. Хотілося, щоб все було добре, і ми приїхали, і так було радісно. Це наша країна, наші люди, наша мова.

Анна з дівчатами повернулися у Чернігів, ФОТО: Анна

До першого дня народження дівчаток Анна чекала на повернення свого батька, який весь цей час захищав країну, спочатку Чернігів, а потім пів року чоловік перебував під Бахмутом. Та 11 січня, під час евакуації побратимів, Анатолій Чирва загинув, так і не зустрівшись зі своїми онуками.

– Він вискочив з машини й побіг в будинок, який горів, щоб витаскувати хлопців. Прилетіло знову в той будинок і його там і вбило. Ми не віримо досі. Вчора було 40 днів, як його немає, а мені наче, ну як це. Я досі не вірю, що його немає.

Анна з татом, ФОТО: Анна Березинець

Свій рік життя з трьома немовлятами батьки називають фільмом, однак додають – любові та щастя відчувають втричі більше.

– Колись, наче в страшному фільмі, а другий раз, так наче якась комедія. Як взагалі це все можливо, що ми це все пережили і якось це все згадуєш, взагалі хотілось, щоб все було по-іншому, – каже мама дівчаток.

Батьки з трійнею, ФОТО: Суспільне Чернігів

*  *  *

Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.