Ілля Шраг - німець за походженням, що став прикладом справжнього українця

В історії України та нашого краю є певні особистості, котрі хоч і мали неукраїнське походження, але завдяки справам свого життя та любов’ю до нашої землі стали прикладом справжнього українця. Такою була, наприклад, героїня одного з попередніх нарисів Софія Русова (Ліндфорс). До українців по духу належить і сьогоднішній герой рубрики «Історична персона» Ілля Людвигович Шраг (1847–1919). Це громадський діяч, що зробив значний внесок в українське державотворення.

Дитинство у провінційному містечку, молодість у столиці

Ілля Шраг з’явився на світ у 1847 році в маленькому славетному містечку Седнів Чернігівської губернії. Батько Іллі Людвиг Шраг - німець за походженням, був вихідцем із провінції Саксонія та працював сімейним лікарем у маєтку поміщиків Лизогубів. Мати Парасковія Кирилівна походила з родини дрібнопомісних дворян Колодкевичів.

З дитинства Ілля Шраг приятелював з юними Лизогубами, навчався з ними і загалом зростав в народній атмосфері. У 13 років він вступив до другого класу Чернігівської гімназії та разом з батьками переїхав до Чернігова. Як свідчить чернігівська науковиця, авторка капітальної монографії «Батько Шраг» Тамара Демченко, лідерські якості та волелюбний характер Іллі Шрага дали про себе знати ще під час навчання в гімназії. У 1864 році юнак разом зі своїми товаришами-однокласниками не стерпів спроб адміністрації закладу завести серед гімназистів «стукачів», які б доповідали керівництву про все, що відбувається в учнівському колективі. Як наслідок – на знак протесту Шраг разом з товаришами залишають гімназію.

Після такого демаршу за наполяганням батька-медика Ілля вступив до Петербурзької медично-хірургічної академії. Проте через півтора року перервав медичні студії та перейшов на юридичний факультет Петербурзького університету. Ілля Шраг знову серед активістів студентської молоді. Через це на початку 1869 року його виключають з університету із забороною вступати до будь-яких вишів тогочасної Російської імперії та висилають на батьківщину під поліцейський нагляд.

Гласний, але невгодний владі

У нашому місті молодий Шраг добивається певної протекції тодішнього губернатора князя Голіцина, який допоміг йому влаштуватися дрібним клерком до губернської земської управи. Ця робота була низькооплачуваною та не давала можливості забезпечувати родину. А всі спроби Іллі переїхати до Києва на кращі місця роботи блокувалися через «неблагонадійність». На певний час він стає невиїзним із Чернігова.

Врешті-решт Шрагу підвищують оплату, він починає працювати секретарем редакції друкованого органу земства – «Зємского сборніка». Наполегливість він виявляє і у здобутті вищої освіти – таки отримує позитивні характеристики від тодішніх чернігівських чиновників, екстерном складає іспити та отримує диплом юридичного факультету Київського університету.

Діяльність Шрага як правника розпочалася в 1875 році, коли він став помічником присяжного повіреного (адвоката) окружного суду в Чернігові. На юридичній ниві Ілля Людвигович досяг певних успіхів, його приймають до складу Київського юридичного товариства.

В середині 70-х років XIX століття активного молодого юриста вперше обирають гласним Чернігівської міської думи. Ця діяльність тривала аж до 1906 року. Невтомним Ілля Шраг був і в якості гласного повітового та губернського земських зібрань. Свою посаду в земстві він використовує для того, аби домогтися викладання української мови в початкових класах. Так, у 1893 році він готує відповідний проєкт, проте наступного року його відхилили на губернському рівні.

Не зважаючи на повагу колег і жителів міста, взаємини з чернігівськими губернаторами та іншими посадовцями в Іллі Людвиговича не склалися. Відомий факт: у 1901 році клопотання міської управи Чернігова про відзначення Шрага, Хижнякова та ще одного діяча чернігівського місцевого самоврядування Ходота званням «Почесний громадянин» відхилили чернігівський губернатор і міністерство внутрішніх справ російської імперії.

Відомо також, що як юрист Ілля Шраг активно захищав у судах представників української ліберальної та національної інтелігенції: Олександра Кониського, Миколу Лисенка, Івана Нечуя-Левицького, Софію Русову. Під впливом Олександра Кониського та Володимира Антоновича він приєднався до українського національного руху. Ілля Шраг приятелював з письменником Михайлом Коцюбинським.

Мав семеро дітей – власних і прийомних

Сіроокий двометровий гігант з оксамитовим басом – так змальовували Іллю Шрага його друзі та знайомці. Не дивно, що він викликав симпатію у багатьох жінок. У 1869 році він вперше одружився. Його супутницею стала смоленська міщанка Євдокія Захарівна Козловська. В шлюбі вони прожили 20 років, дружина пройшла з ним шлях від бідності і невизнання до повноцінної реалізації Іллі Людвиговича як правника та громадського діяча. Спільних дітей у подружжя не було, а перша дружина померла у 1889 році. Втім, у Іллі Шрага був позашлюбний син, котрий народився у 1885-му і наступного року його усиновили. Матір’ю дитини була вдова міщанина з Санкт-Петербурга Олександра Степанівна Георгондопулло. Втім, цей роман не був тривалим.

Після смерті Євдокії Захарівни Шраг знову одружився. Його обраницею стала вдова присяжного повіреного Єлизавета Ісаківна Віхман (у дівоцтві Мачерет), котра мала трьох дітей у першому шлюбі. У парі вони народили ще трьох і прожили разом до останніх днів життя.

Депутат 1 державної думи

Наприкінці XIX століття Шраг очолює чернігівську українську громаду. А з початком революції 1905–1907 років в росії ще активніше включається у громадсько-політичну діяльність. Втім, варто відзначити, що Ілля Шраг не був схильний до будь-якого радикалізму у своїх політичних поглядах.

Під тиском революційної хвили імператор Микола II був змушений піти на певні поступки в суспільно-політичному житті і дозволив створити в імперії представницький орган – Державну думу. Втім, забігаючи наперед, скажемо, що і це на перший погляд прогресивне рішення було обмеженим і тимчасовим. Самодержець зберіг контроль над діяльністю Думи, мав повноваження розпускати її і взагалі ставився до думської установи як до способу «випустити пар» суспільного невдоволення без будь-яких реальних наслідків.

Зважаючи на визнаний авторитет Іллі Шрага в суспільстві, саме його обирають депутатом I Державної думи від Чернігівської губернії у 1906 році. Там він очолив українську думську громаду та разом із земляками виступав за українську національну автономію. Загалом діяльність першого складу Думи викликала невдоволення Миколи II через її «ліберальність та революційність», тому через 72 днів роботи Дума була розпущена імператором. 180 демократичних депутатів першого складу Думи в якості протесту підписали так звану Виборзьку відозву, де засудили таке рішення самодержця. Серед підписантів була чимала кількість депутатів з українських губерній, у тому числі - Ілля Шраг. За цей сміливий виступ проти самодержавства герой нашої публікації, як й інші підписанти, були засуджені до тримісячного ув’язнення у петербурзькій в’язниці «Крєсти».

Після відбуття терміну Шраг повернувся на Чернігівщину, де працював мировим суддею та головою місцевого суду. Разом з тим продовжував суспільно-політичну діяльність у складі поміркованої Української демократично-радикальної партії та в якості заступника голови Товариства українських поступовців, яке утворилося у 1908 році після розпаду вищевказаної партії. Шраг був одним із засновників Чернігівського осередку товариства «Просвіта».

Після Лютневої революції 1917 року, яка спричинила падіння російської монархії, Ілля Людвигович підключається до процесу українського національного державотворення. З квітня 1917 року на Всеукраїнському національному конгресі його обрали членом Української Центральної Ради, він увійшов до складу комісії з розробки проєкту статуту автономії України.

Після проголошення Української Народної Республіки (УНР) Шрагу навіть пропонували очолити уряд, але він відмовився через проблеми зі здоров’ям. Такі ж пропозиції надходили від представників Гетьманату Павла Скоропадського. Проте Ілля Людвигович тверезо оцінював свої можливості: напружена робота та суспільно-політичні потрясіння підірвали здоров’я нашого героя, стрімко прогресувала серцево-судинна недостатність.

Вшанування пам’яті

Коли на початку 1919 року більшовицькі загони окупували Чернігів, родина тяжкохворого Шрага, який на той час уже майже не вставав із ліжка, опинилася під їхнім контролем. Іллю Людвиговича помістили під домашній арешт, і він доволі швидко зачахнув. Земний шлях українського патріота з німецьким корінням закінчився 11 квітня 1919 року.

Ім’я Іллі Шрага, як і багатьох діячів українського національного руху, у роки панування радянської влади перебувало в забутті. Пам’ять про видатного сина Чернігівщини відродилася після здобуття Україною незалежності. У 2007 році на честь Іллі Шрага перейменували одну з вулиць нашого обласного центру. Пам’ятають і досліджують життя та діяльність Шрага науковці Інституту історії, етнології та правознавства імені О. М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. На регулярній основі тут проводять наукові конференції «Шрагівські читання».

Андрій Подвербний