Подорожуємо Чернігівщиною: ТОП-4 маловідомих місць з унікальною історією та краєвидами

Продовжуємо наш огляд цікавих локацій неподалік Чернігова, які ще не дуже відомі туристам, але доволі цікаві й заслуговують на нашу увагу. Критерії, за якими ми їх відбирали: аби їхати відносно недалеко і можна було впоратися за день чи декілька годин плюс аби мандрівка була досить бюджетною (нам не довелося витрачати купу грошей).

Олешня, садиба Софії Русової(60 км від Чернігова)

Напевно, досі мало хто з чернігівців знає, що в с. Олешня знаходилася садиби поміщиків Ліндфорсів. А ще менше тут бували, бачили родинні поховання, церкву, що звели поміщики. Саме тут, в Олешні, у швецько-французькій родині з’явилася на світ велика патріотка України, видатна педагогиня, громадська діячка Софія Русова. Нещодавно вона була героїнею нашої рубрики «Історична персона». Нагадаємо, що ця жінка відкрила в Києві перший приватний дитячий садок, написала першу українську абетку, розробила доктрину національного виховання.

Садиба (точніше, її рештки, бо будівля потребує відновлення) знаходиться у прекрасному місці, серед хвойних лісів. Колись тут були розкішні алеї, купальні на річці. Маленька Софійка жила у цій казковій місцевості до 10 років. Історико-меморіальний музей, що розповідає про життя Софії Ліндфорс-Русової, - невеликий за площею, але цікавий. Його створив місцевий підприємець і меценат Іван Чаус, який є засновником благодійного фонду імені Софії Русової. В експозиції побачимо особисті речі Софії Федорівни, передані її нащадками. В будівлі знайшлося місце і для колекції гончарних виробів, адже Олешня – один із відомих осередків гончарства в нашій області.

Садиба Софії Русової

Туристів сюди у першу чергу приваблюють «чернігівські Мальдіви» - дивовижні Блакитні озера з цілющою водою. Тут є декілька садиб, де можна зупинитися на ночівлю. Місцеві почали здавати свої будиночки в оренду. Є різні за умовами, зручностями та цінами варіанти, і цю інформацію можна знайти в інтернеті. Щоб не готувати самим, є кав’ярня на території садиби «Блакитні озера», де можна замовити обід, є «трапезна» в еко-садибі «На дерєвню, до дідуся», купа магазинчиків у селищі.

До слова, в Олешні збереглися старовинні дерев’яні будиночки з мереживною лиштвою – дуже автентичні, і їх чимало. На озерах можна не тільки купатися та засмагати, а й помандрувати стежками, подихати цілющим повітрям, взяти напрокат велосипеди та покататися. До масштабного вторгнення Блакитні озера відвідували десятки тисяч туристів щороку. Тут гриміли різноманітні фестивалі. Найвідоміший з них, напевно, - на Івана Купала. Нині людей тут дуже мало, адже зовсім поруч – кордон з білоруссю. Тож будьте готові, що вас зупинятимуть і перевірятимуть документи.

Під крилом «Білого Янгола» (близько 60 км)

Навіть якщо ви вже бували в Славутичі раніше, це місто, гадаю, зможе вас здивувати. Сюди варто завітати, тому що це місто-парк, місто-курорт. Будиночки розташовані буквально серед хвойного лісу. Коли гуляєш вуличками, виникає відчуття, що ти десь у санаторії. Зелених насаджень на одну людину тут в декілька разів більше, ніж у мегаполісах і навіть у Чернігові. Цікаво, що адміністративно Славутич належить Київській області, а територіально розташований у Чернігівській.

Місто унікальне не лише тим, що збудоване буквально за кілька місяців «з нуля» після аварії на ЧАЕС (і, відповідно, є наймолодшим в Україні). Його особливість - у архітектурі постмодернізму. Тут є 13 кварталів, названих на честь країни-забудовника. Можемо почати прогулянку з Єреванського чи Бакинського кварталу та перейти до кварталів країн Балтії - Вільнюського чи Ризького. Котеджі Талліннського кварталу – «Америка в мініатюрі». Іноземці порівнюють ці будиночки із забудовою передмість NY чи LА. Тільки беріть екскурсовода! Домовитися про екскурсію варто заздалегідь, контакти Інформаційно-туристичного центру (ТІЦу), де вам підкажуть гіда, також можна знайти в інтернеті.

А ще Славутич - одна з малих культурних столиць України. Тут живе величезна кількість талановитих творчих людей і до вторгнення росіян проходило чимало цікавих подій, фестивалів, виставок і концертів. Анонси, до слова, шукайте на сторінці того ж ТІЦу у фейсбуці.

Це місто надзвичайно спортивне! Тут добре розвинена інфраструктура для занять різними видами спорту, є басейн, куди чернігівці регулярно їздили поплавати, бо це було доступніше, ніж у нашому обласному центрі.

Символ міста – «Білий Ангел». Монументальну композицію з білого мармуру, в нижній частині якого знаходиться священний камінь, привезений з Єрусалиму, побачимо на центральній площі. Варто підійди, доторкнутися та загадати найзаповітніше бажання. Якщо маєте час, завітайте ще й до краєзнавчого музею міста Славутича та музею історії ЧАЕС (дуже цікаві, перевірено!).

А дістатися Славутича можна як електричкою, так і автобусом. Це якщо не маєте власного транспорту.

Юрій Дахно

«Я люблю Москалі» (близько 30 км)

Колись цей напис можна було побачити у с.Москалі, що розташоване неподалік Чернігова. Нині залишилася тільки літера «Я» і червоне серце. Коли 24 лютого 2022 в Україну ринули російські окупанти, знаки по населених пунктах знімали, аби їх заплутати, тож і назву «Москалі» прибрали також.

Нині у цьому селі залишилося близько 20 хат. Декілька з них – викуплені місцевим краєзнавцем і колекціонером Юрієм Дахном, який розмістив тут свою багатющу колекцію старожитностей. До війни ця приватна колекція та декілька тематичних музеїв (колекція одягу, колекція скринь і побутових речей, експозиція, пов’язана з випіканням хлібу та інші) приваблювали туристів з різних куточків України.

Пан Юрій і його родина – хранителі звичаїв і традицій цього краю, пісенної культури, неповторної місцевої мови, багатої на діалекти. Часто так буває, що «старожитності ніби знаходять пана Юрія самі». Хтось із сусідів, знайомих і незнайомих людей приносить йому якісь старовинні речі, призначення яких уже й забули. А він дбайливо все береже й розповідає зацікавленим.

Нині в етнографічній збірці родини понад 10 тисяч предметів: вози та кінська збруя, ткацький станок і прялки, різноманітні жорна, діжки для тіста, самогонний апарат з артилерійської гільзи, баняки, коробки для висівання, крупорушки, маслобійки, лави. Гордість дослідника — колекція скринь, в якій тільки мальованих двадцять штук. А його найбільша любов, напевно, — вишиті та ткані рушники, сорочки, різноманітні предмети одягу. Пан Юрій і сам може взяти в руки голку з ниткою і щось вишити чи підшити.

Музейні жорна стали в нагоді під час російської окупації. Щонайменше 10 днів у селі не було світла, тож жорна пішли в діло: селяни мололи і пшеницю, і кукурудзу, і жито. Дружина пана Юрія пекла оладки на саморобній заквасці — пухкі, як на дріжджах (дріжджів, звісно, теж не було). Їли пшеничну кашу та житній хліб.

Експонати дослідник збирає по всій Чернігівщини. Найбільше - з рідного села, з Москалів, із сусідніх поселень, а також з Чернігівського, Ріпкинського, Городнянського, Менського районів. Кожен з них по-своєму важливий і цінний, кожен може повідати дивовижні історії.

Домовлятися про екскурсію, звісно, варто завчасно. Як і про частування. В Москалях вам запропонують страви традиційної української кухні, а також розваги, які були колись популярні серед молоді. Це танці, співи, гойдалки, традиції залицяння, святкування тощо.

Ферма «Копиця сіна»

Ягідка з грядки на фермі «Копиця сіна» (с. Пархимів, 80 км від Чернігова)

Червень – сезон полуниці, тож саме в цей час, напевно, варто завітати на ягідну ферму в Ніжинському районі, де можна їсти ягідку прямо з грядки чи кустика! Окрім полуниці, тут вирощують смородину, лохину, ожину. З кустика можна їсти досхочу, а за те, що заберете з собою, треба доплатити. Ціна буде набагато меншою, ніж на базарі.

Окрім ягідних плантацій і лавандових клумб, на еко-фермі «Копиця сіна» можна побачити невеличкий зоопарк. Тут живуть корови, вівці, баранці, кізочки, кролі, олені, кінь, єнот, поні, пави, курочки, качки. Діткам точно буде цікаво побачити тваринок. Є також апі-будиночок, у якому можна відпочити та оздоровитися.

Ферма «Копиця сіна»

На фермі багато оригінальних фотозон, тож у вас точно вийде багато яскравих світлин і спогадів про цю мандрівку. А ще господарі виготовляють смачнющу продукцію з молока, дещо можна тут продегустувати, якщо сподобалося - купити (це, зокрема, різновиди сирів, молочка, мед, джеми). На фермі діє невеличке кафе, тож можна смачно поїсти. Або взяти перекус з собою, є простора дерев’яна альтанка для відвідувачів.

Плануйте свої подорожі заздалегідь і збирайте яскраві враження про рідний край!

Вікторія Сидорова

Чернігівськамедіа група