Що почитати. Тетяна Малярчук «Забуття»: синій кит Липинського

Продовжуємо проєкт «Літпорада», який реалізується Чернігівською Медіа Групою у партнерстві з Чернігівською міською бібліотекою імені М.М. Коцюбинського. Сьогодні до вашої уваги книга «Забуття» Тетяни Малярчук.

Таня Малярчук «Забуття». ВСЛ, 2016

Цей роман можна було б назвати історичним, адже головний герой — В’ячеслав Липинський — один з борців за незалежність України початку 20 століття. Цей роман можна було б назвати автобіографічним, адже головна героїня, від імені якої ведеться оповідь, навдивовижу схожа на авторку.

Отже, роман зачіпає дві епохи: самий початок 20 століття з усіма його пертурбаціями і початок 21 століття, про який мовиться крізь призму особистого досвіду оповідачки. Постать Липинського об’єднує ці, здавалося б, непоєднувані лінії в гармонійну картину. Безіменна оповідачка (авторка?) переживає глибоку особистісну кризу, а хоч якось дати раду з нею допомагають розвідки про маловідомого історичного діяча. Вивчення його життя спонукає дізнаватися більше про власну сім’ю, й це знання дає змогу примиритись і з власним життям, усвідомити себе нащадком всього 20 століття.

Що нам відомо про В’ячеслава Липинського? Поляк шляхетного роду, він вирішив бути українцем й змінив своє ім’я з Вацлава на В’ячеслава. Талановитий історик, політичний діяч, філософ. Прибічник монархії. Вважав, що для об’єднання українців навколо ідеї створення власної держави необхідний такий об’єднавчий елемент, чия законність не викликала б сумніву. Його він бачив тільки в монархії, тому й був прибічником режиму Скоропадського. Але поза цими загальними відомостями ми не знаємо про Липинського майже нічого. Авторка розкриває його життя послідовно й так майстерно, що врешті він стає настільки близький, ніби наш родич чи знайомий.

Окрім Липинського в романі з’являються й інші історичні постаті того часу, навіть Іван Франко — вже наприкінці свого життєвого шляху й у найгіршій формі. Загалом роман має дві виразні площини — історичну й індивідуальну. Масштаб бурхливих подій, які захопили всю Європу, раптом звужується до переживання оповідачкою панічних атак, а недуги Липинського неможливі без поразки незалежницьких ідей.

Чому ж забуття? Бо авторка досліджує пам’ять і час, який поглинає все ніби кит. Аби віднайти себе, їй доводиться зануритись у черево того кита й пройти крізь всю історію 20 століття, яку покоління до неї воліли забувати.