«Війна довела, що у Чернігова насправді є «яйця» - Фагот і Фоззі з ТНМК

Гурт «Танок На Майдані Конго» 8 липня зіграв у Чернігові благодійний концерт в рамках фестивалю «Арт-Маніфест», який організував «Єдиний мистецький простір». Зараз хлопці їздять по країні і збирають на своїх виступах гроші для ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення вони не стояли осторонь – хтось взяв до рук зброю, хтось почав активно волонтерити. Двоє музикантів гурту служать і зараз.

Свого часу ТНМК був досить популярним на расії і мав "за порєбриком" певну аудиторію. Що з цього приводу хлопці думають зараз? Що цікавого в новій українській музиці та чи варто годувати «свій власний Воронєж»? Чому встояв Харків та яке враження на хлопців справила оборона Чернігова? Про це та багато іншого перед чернігівським концертом в гримерці драмтеатру говоримо у «Великій розмові» з фронтменами ТНМК: Олегом Фаготом Михайлютою та Олександром Фоззі Сидоренко.

«В ЯКИЙСЬ МОМЕНТ СВОЄЇ ВЕЛИЧІ ЧЕРНІГІВ ВИРІШИВ ТРОШКИ ОХОЛОНУТИ, І НОРМАЛЬНО СЕБЕ ВІДЧУВАЄ В СКРОМНОСТІ, В ЩАСТІ, В ДОСТАТКУ І В ГАРМОНІЇ»

Іван Матвєєв:

- Хлопці, дуже радий вас вітати нарешті в Чернігові!

Фагот:

- Наскільки ти радий нас вітати в Чернігові?

Іван Матвєєв:

- На 100%! Може й більше. Перше питання, які небанальні асоціації з Черніговом? Ви ж тут багато бували раніше.

Фагот:

- Багато. У мене знаєш, яка асоціація – коли ти в’їжджаєш в місто і бачиш цю чудову церкву і пригадуєш, як якийсь чорт в неї в’їхав на машині не повернувши. Оце головна асоціація з Черніговом.

Фоззі:

- А ми ніби наступного дня чи за кілька днів вперше приїхали до Чернігова саме після тієї пригоди.

Іван Матвєєв:

- Це якийсь там «нульовий» рік чи 01-й. А так, що ще згадати?

Фоззі:

- Церкви. Церква при в’їзді, їх тут багато у вас, пам’яток.

Фагот:

- Я завжди, до речі, коли в Чернігів їду, пригадую історію цього міста. Взагалі, місто в якийсь момент своєї величі, так вирішило трошки, знаєш, охолонути. І нормально себе відчуває в скромності, і в щасті, і в достатку, і в гармонії.

Іван Матвєєв:

- Ми тут нещодавно з одним ресторатором спілкувались і згадували про вас, я думав ви теж про нього згадаєте.

Фагот:

- Ти про Вареника? Звичайно, Ігорюня, респект!

Іван Матвєєв:

- Поза камерою ще говорили про готель «Україна», здається ти там зупинявся.

Фагот:

- Був, так. Останній раз я якраз в Чернігові зупинявся в готелі «Україна».

Іван Матвєєв:

- Давайте поговоримо про сьогодення. Як ви зустріли 24 лютого 2022 року?

Фагот:

- Фозз готувався, готував дружину з дітьми на виїзд. Він вірив більше, ніж я, що це можливо. Я чомусь вірив в любов, розумієш, вірив, що в кацапах є щось людське, а нє.

Фоззі:

- Діти маленькі, тому я зважував ризики, оскільки будинок розташований на березі, де якраз ракети з півночі могли йти руслом Дніпра, і їх мали збивати… Коротше, ті люди, які всерйоз казали, що війна буде і треба одразу, якщо є маленькі діти, їхати. Ті люди виявилися праві, тепер до їх слів ставлюся більш серйозно.

Іван Матвєєв:

- Тобто, ти встиг вивезти родину?

Фоззі:

- Ні, я вивіз вже на другий день, тому що ми чекали родичів з Харкова, але так і не дочекалися… Коротше, це був такий жах, в усіх був.

«МИ ВСІ ЛИШИЛИСЯ, ТОМУ ЩО ВОНИ САМІ СОБІ ГОВОРИЛИ, ЩО МИ ГОТОВІ ВМЕРТИ, АЛЕ НІКОЛИ НІКУДИ ЗВІДСИ НІХТО НЕ ПІДЕ»

Іван Матвєєв:

- Але потім бачили в соцмережах, що Фагот був зі зброєю, там десь працював.

Фагот:

- Просто в перші дні, коли я всіх своїх відправив, зрозумів, що я хочу повернутися, і мені треба зброя. Як мені потім на казармі пацани говорили, що ми всі лишилися, тому що вони самі собі говорили, що ми готові вмерти, але ніколи нікуди звідси ніхто не піде. Приблизно таке відчуття було, знаєш. І я повернувся, шукав автомат, мені дали зброю. Зрозуміло, що потім з’ясувалося, що я, як людина зі зброєю, менш ефективна, ніж людина, котра допомагає. Воно все дуже так текло і притекло в те, що є.

Іван Матвєєв:

- Зараз, я так розумію, багато волонтерства, постійно від вас щось є. Я постійно бачу у Фозза фотки з якимись такими штучками для аптечок.

Фагот:

- Саша Бетадин.

Іван Матвєєв:

- Розкажи цю історію. Що це, наскільки це важливо і для чого це? Ти формуєш аптечки?

Фоззі:

- Так, ми збираємо тактичні аптечки і наплічники, вони бувають різних стандартів. Коли ми починали, нам фронтовий медик сказав, що в аптечках НАТівського стандарту зовсім мало компонентів. В них є головні критично важливі речі, але вони виходять з того, що лікар постійно поруч. А в умовах нашої війни, коли двоє там на посту, двоє там за кілометр, треба більше компонентів, оскільки розраховувати на лікаря не завжди можна. Тому в нас дуже багато компонентів, і серед них Бетадин, перекис водню, який у нас ніхто не любить розливати. Тільки мені це подобається, тому що мозок вимикається: ти сидиш і цілий день розливаєш пляшки по 30 мг, слухаючи музику, не читаючи новин, не знаючи нічого. Я розливав пляшки, коли була спроба заколоту в Росії, і всі сиділи в телеграмі в режимі реального часу десятками годин чекали, що воно – все. Люди розривали договори на західній Україні, повертатися, все-все. «А якщо завтра все закінчиться?» Я казав: вам потім буде боляче.

Іван Матвєєв:

- Коли зрозумієте, що нічого так швидко не закінчується?

Фоззі:

- Так. Краще розливайте Бетадин. «От всех болезней нам полезней Бетадин!».

«ЦИНІЗМ, ПІДЛІСТЬ І ЛИЦЕМІРСТВО – НІХТО КРІМ «РУСЬКИХ» НЕ МОЖЕ БУТИ КРАЩИМ В ЦЬОМУ»

Іван Матвєєв:

- Давайте поговоримо трохи про московитів. Це ж до речі правильна назва історична. Хочу так поставити питання. Всі МИ певним часом їздили в росію, щось нас пов’язувало, якісь проєкти. У вас багато виступів там було і кліпи знімались. Чи відчувалась якась фігня в той момент?

Фагот:

- Іване, ми всі ставимося до всього світу, котрий навколо нас з любов’ю. І так само весь цей час ми і до кацапів намагалися ставитися з любов’ю і намагалися їм довести, що ми одні, вони інші. А їх саме це і бісить: якщо людина не говорить, що вона «рускій» і не погоджується бути підлим, цинічним, меркантильним… що і є собою «рускій», його уособлення. Цинізм, підлість і лицемірство – ніхто крім «руських» не може бути кращим в цьому. Коли ти ставишся до них з любов’ю, з любов’ю, а розумієш, що вони саме за те тебе і ненавидять. Тому що вони ненавидять себе, вони ненавидять всіх навколо, і всьо. І ця війна насправді... Якщо люди трошки копають в історію, то розуміють, що ця війна триває вже декілька сотень років. Вони нас ненавидять, вони ненавидять, що ми не хочемо бути «рускімі», і ми не «рускіє». А вони: ну як це? Якщо ти не хочеш жити в лайні і жерти, хлібати понос свій, ти що не хочеш бути таким, як ми? – А ми не хочемо. І вони за це нас ненавидять. Ми не хочемо їсти лайно, а вони в цьому виросли, зросли і були виховані, вони живуть в лайні і хочуть в це лайно всіх затягнути. І тому ця війна крізь століття, вона не зараз почалася. Зараз, якщо хтось захоче свідомо пірнути в історію, він це зрозуміє.

Іван Матвєєв:

- Я думаю, що ми всі зрозуміли, очі відкрилися…

Фоззі:

- Не всі.

Фагот:

- Не всі, нажаль.

Іван Матвєєв:

- Ну, ми кажемо про нормальних…

Фоззі:

- 100%-вою буває лише смертність, нажаль.

Іван Матвєєв:

- В ті моменти були відчуття, що якась фігня з ними? От, наприклад, я по собі пам’ятаю, коли обрали Ющенка через перший майдан, то казали дехто з росії: «Как вы могли выбрать президента, не посоветовавшись с Путиным?» Ну, ти їм просто ржеш в обличчя у відповідь. От ви якісь такі моменти, тригери, бачили, що щось не те з ними?

Фагот:

- Вони черті апріорі, і все. Як може людина свідомо хотіти жити в лайні і не хотіти з нього вилізти, а захотіти туди затягнути всіх решта?

Фоззі:

- Історія каже, що нічого нового з ними не відбулося. Я якось сформулював таке запитання «Що нового ви дізналися про Росію після 24 лютого?» В нас великий прошарок населення відкрив для себе погану Росію після ракетних обстрілів і т. д. До того було дуже зручно вдавати, що воно все десь там, що там хтось наживається на цій війні, як ми можемо воювати, вони ж такі самі! І це великий прошарок населення. Тому є певна користь в тому, що вони напали – це прискорення, тригеризація українства. Дуже багато людей, мільйони, можливо десяток мільйонів людей раптом відчули себе українцем, а не незрозуміло ким з колишнього Радянського Союзу. Нічого нового з Росією не сталося, те саме, що вони робили раніше: анклави, контроль, Придністров’я, Абхазія, Осетія, Крим…

Фагот:

- Лайно, лайно, лайно. Росія - це лайно.

«В ХАРКІВ ТОДІ ПРИЛЕТІВ ЛІТАК З ВІННИЦЬКИМ СПЕЦНАЗОМ І ВИБИВ З ОБКОМУ НАХ…ЙВСЮ ВАТУ. ЯКБИ ТАК СТАЛОСЯ В ЛУГАНСЬКУ, ДОНЕЦЬКУ ЧИ СЛАВ’ЯНСЬКУ, МОЖЛИВО ІСТОРІЯ ПІШЛА Б ІНШИМ ШЛЯХОМ»

Іван Матвєєв:

- Ви родом з Харкова, у вас там зв’язки, родини. Чому, на щастя, в Харкові не сталося те, що сталося в Донецьку, Луганську? Хоча ж московити дуже сподівались на Харків?

Фоззі:

- Так, була ж та історія з Обкомом, коли і Жадана звідти виводили тим коридором…

Фагот:

Мені здається, що Харків почув історію. Харків почув історію, як мінімум, про будинок «Слово». Як московити робили з творчою інтелігенцією Харківською, коли окупували Харків, вони ж взагалі, не те щоб не церемонились, вони ж просто вбили всіх, розумієш? Розстріляне відродження, пам’ятаєш? Хтось цього і до цього часу не знає, але свого часу харків’янам, більшості тих, хто був радикально налаштований, їм нагадали всі ці речі. А це ж важливо, важливо знати, як воно все відбувалося до того. А з ними і правда, як Фозз сказав, нічого за декілька століть не помінялося. Тому, знаєш, якщо Харків почув, як до нього ставляться, то харківський гонор і спрацював!

Фоззі:

- Давайте не будемо забувати про один фактор: на відміну від Луганська і Донецька в міністра внутрішніх справ не було активів в Донецьку і в Луганську, а в Харкові були. Тому прилетів літак з вінницьким спецназом і вибив нах…й з Обкому всю вату. Якби так сталося в Луганську і Донецьку, або в Слав’янську, можливо історія пішла б іншим шляхом. А в Харкові співпало, тому корупція, «недвіга» – прийшли на поміч.

Фагот:

- Буває й так! ))

Фоззі:

- Угу. Спрацювали в плюс!

Іван Матвєєв:

- Певно що у вас на момент 2022 року залишалась якась там аудиторія в Росії. Якісь були приколи, що вам там хтось щось писав.

Фагот:

- Слухай ніхто про них не думав ніколи, насправді. Нам цікаво було, звісно ми туди їздили, а потім зрозуміли, що нас там називають яскравими представниками «южнорусской рэп-школы». І тоді ти розумієш, що вони всі йдуть нах…

Фоззі:

- А ми приїхали з Харкова. Чому нас не можна просто назвати українцями? Це що так важко?

«МИ ПРОСТО НАМАГАЄМОСЯ ВІДЧУТИ ТЕ, ЩО МИ НАЙКРАЩЕ ВМІЄМО РОБИТИ, ЩО БУДЕ НАЙКОРИСНІШИМ ДЛЯ НАШОЇ СПІЛЬНОЇ ІДЕЇ, І ВСЕ»

Іван Матвєєв:

- Переходимо тоді до чогось більш такого близького до серця, до творчості.

Хотів запитати таке, багато чим ви займаєтесь: музика, гурт, якісь сольні спроби, книжки, волонтерство, озвучка, дубляжі. Які у вас є правила тайм-менеджменту, щоб все це встигати?

Фагот:

- А можна наступне питання? Ну братуха, ну який тайм-менеджмент?

Іван Матвєєв:

- Наступне питання: коли ви все встигаєте?

Фагот:

- Коли йде війна, ти розумієш, що в тебе наступна секунда кожна буде іншою. У нас є пісня «Ми смішили Бога», це от приблизно так само. Ми собі щось можемо думати, але як воно станеться, ніхто не знає, тим більше зараз…

Фагот:

- Навіть у мирний час ти не розумієш, що з тобою станеться впродовж дня, а зараз…

Іван Матвєєв:

- Але все це, те що я перерахував, все це актуально, ви всім цим займаєтеся зараз?

Фагот:

- Звісно. Ми просто намагаємося відчути те, що ми найкраще вміємо робити, що буде найкориснішим для нашої спільної ідеї, і все.

Іван Матвєєв:

- До речі, я згадав про озвучку. Оці всі зараз розклади про те, що треба українську озвучку прибрати. Ти ж один з таких яскравих представників української озвучки. Як ти до цього ставишся?

Фагот:

- Це президент щось стратив. Він зараз оцим законопроектом, який він намагається просунути, шось трошки стратив. Я розумію, чому взагалі цей законопроект з’явився, тому що це може бути такий реверанс в бік наших партнерів, там, британських, американських, але по-суті – це не те, що нам треба. Нам якраз треба, тому що український дубляж був одним з найпотужніших джерел, скажімо так, українізації України.

Іван Матвєєв:

- Це вб’є українську озвучку чи просто на другий план її відставить?

Фагот:

- Ні, її не стане просто. Ніхто не буде в це вкладатись. Я не кажу про індустрію, люди котрі в цьому працюють, я там краями зайшов, зробив одну роботу, тоді запросили вдруге, втретє, вп’яте. Щось зробив там яскраво, круто, мені сподобалося, всі задоволені. Але не це головне. Індустрія – це важливо, але головніше те, що люди, котрі були антагоністично налаштовані, типу, «На шо це? Як це буде звучати?», вони буквально через місяць-два-три після початку дубляжу всіх світових шедеврів українською мовою, зрозуміли, що вони місцеві. Вони пригадали, що, навіть, якщо вони в побуті спілкуються російською мовою, ця мова до них ззовні приходить, і вони все своє коріння і всі рухи згадують.

Фоззі:

- Боротися треба за наступні покоління.

Фагот:

- Так, якраз за дітей.

«ДЛЯ ТОГО, ЩОБ СПІВАТИ ПРО ПЕРЕМОГУ, ТРЕБА ЙТИ І СТРІЛЯТИ. ТУТ КРИТЕРІЙ ПРОСТИЙ: АБО СТРІЛЯЙ, АБО НЕ П…ЗДИ»

Іван Матвєєв:

- Що з книжками зараз, пишуться? Вже пішла воєнна тематика?

Фоззі:

- Ні-ні, я не хочу писати про воєнну тематику і наврядчи буду. Загалом – пишеться, просто поки ще нема про що сказати. Коли все буде підписано, тоді. Я не люблю забігати наперед.

Іван Матвєєв:

- Тобто в Ремарки не підеш?

Фоззі:

- Ні.

Фагот:

- В дитячі казки – оце боротьба за ЗАВТРА!

Іван Матвєєв:

- Під час війни яка має народжуватись музика? Деякі почали супер-патріотично валити, деякі вже співають про перемогу. Які у вас настрої?

Фоззі:

- Для того, щоб співати про перемогу, треба йти і стріляти. Тут критерій простий: або стріляй, або не п…зди. Тому що ці от розігріви суспільства, це як з очікуванням, що завтра Пригожин принесе на блюдці спокій. Це дуже дурнувато виглядає, і це може закінчитися дуже погано, оскільки очікування суспільства можуть не виправдатись. І хто все це розбиратиме потім? Кожен співає про своє. Зрозуміло, що маятник хитнувся, я сидів якось у лікарні і просто порахував, скільки за годину на ХІТ-ФМ пролунає слів «Україна», «Перемога». В піснях, в рекламі, я вже там збився, чи 27-й раз…

Фагот:

- Та, слава Богу! Хай так.

Фоззі:

- Маятник хитнуся. Зрозуміло, що це байрактарщина, шароварщина, і той самий жлободром, але це НАШ жлободром. Краще буде наш, тому най буде! Мільйон раз казали, мільйон раз повторювали: якщо ми не нагодуємо свій ментальний Воронєж, його нагодує той справжній Воронєж.

Іван Матвєєв:

- Танок На Майдані Конго – що зараз у ваших піснях? Щось нове відбувається?

Фоззі:

- Ми записали, ми мали випустити в травні минулого року новий альбом, другу частину ВАТРИ, «ВАТРА black». Ми її відклали, оскільки на той момент, рік тому, пісні не про війну під час війни – це було б неправильно. Зараз записана велика частина матеріалу вже під час війни. Фактично ми можемо випустити зараз два альбоми: один – пісні воєнного часу, один – пісні довоєнного. Але, чи випускати зараз, не знаю. Наше завдання зараз – зібрати гроші для частин, в яких служать наші гітаристи, допомогти частині, в якій був Фагот, допомогти фонду «Згуртовані» по аптечках. Оце от наше завдання сьогодні.

Іван Матвєєв:

- Доречі, треба озвучити, скільки у вас людей служить на цей момент?

Фоззі:

- На даний момент двоє. Гітарист в ЗСУ, він вийшов зараз по ротації, був в Бахмуті, і бас-гітарист в Національній гвардії.

Іван Матвєєв:

- Це важливо. Добре, олдскульне питання. Зараз так не кажуть, але я спитаю: що зараз у вашому плеєрі, що слухаєте, що дає розгрузку, наснагу?

Фагот:

- Та тьма всього в плеєрі, знаєш, воно несеться і несеться. Музики тьма хорошої: і світової нової народжується, і в Україні, не дивлячись на байрактарщину, все нормально розвивається. Іноді такі яскраві треки з’являються, що ти думаєш: «ВАУ!» У нас же дуже часто так було, що артисти працювали в росії, щоб розмивати кордони, а потім зрозуміли, що це була помилка дуже велика. Будь-яка пісня написана російською мовою, вона стає частиною російського культурного контенту, тобто, якщо ти щось російською пишеш, ти одразу стаєш «руськім», і все. А зараз свідомі люди розуміють, що бути руськім – це бути чмом, це бути лайном для всього світу.

«НЕ БУВАЄ МУЗИКАНТА, ЯКИЙ НАПИСАВ ПІСНЮ, ЩОБ ЇЇ ПОЧУЛИ ТІЛЬКИ ДРУЗІ В ЦІЙ КІМНАТІ, ВІН ХОЧЕ НАПИСАТИ ПІСНЮ, ЯКУ Б ПОЧУВ ВЕСЬ СВІТ»

Іван Матвєєв:

- Хто вразив із українських артистів останнім часом? Якщо хочете про це говорити.

Фагот:

Та багато чого. Стася нам з Фоззом зайшла дуже, дуже добра, яскрава дівчинка. Чуваки, які лайном кидаються «Хейтспіч», теж смішні чуваки, прикольні. Та тьма!

Іван Матвєєв:

- В такі складні часи щось цікаве народжується завжди. І певно, що це саме той випадок.

Фагот:

- Всім хочеться підкорити весь світ. Не буває музиканта, який написав пісню і захотів, щоб його почули тільки друзі в цій кімнаті. Він хоче написати пісню, щоб її весь світ почув, кожному так хочеться. Але зараз все стає по пунктах: якщо ти реально хочеш бути «руськім», то ти йдеш нах…

Іван Матвєєв:

- Коли є час на релакс, то що це?

Фагот:

- Віскі.

Іван Матвєєв:

- Фільми, серіали? Сашко, здається, знов повернувся до оглядів чи ні?

Фоззі:

- Ні. Дивлюсь в дорозі зараз. Раніше просто це було хобі, я хотів писати і писав сценарії для серіалів, вчився, передивляючись їх, і готувався до нового фаху. Раніше я щотижня якийсь новий серіал дивився і писав про нього, а зараз за рік – два-три.

Іван Матвєєв:

- Колись написав Положинський, що якось на вулиці хтось з ним сфоткався, а потім сказав: «Ой, ви так подобаєтесь моїм батькам!» У вас на концертах яка публіка?

Фагот:

- Є гірша ситуація, коли до тебе підходить дуже красива дівчинка і така типу: «А можна з вами сфоткатися?» – Ну, можна. «А можна автограф?» – Можна. А потім вона говорить: «Ви так моїй мамі подобаєтесь!»

Іван Матвєєв:

- Що б хотіли сказати чернігівцям наприкінці розмови?

Фагот:

- Чернігів, ви такий фортпост, що після того, що відбулося в 22-му році… Яйця в Чернігова були саме тоді, коли Чернігів був центром всесвіту Зараз трошки ніби все помінялося, Чернігів пішов в такий свій підсвідомий спокій, але яйця лишилися. Це якраз війна довела. Чернігів - це був, напевно що, один із тих переломних моментів, коли вся Україна зрозуміла, що ми їх «зробимо» і висушимо. Суми, Охтирка, Харків, Чернігів – це такий квадрат, квадрат яєць!

Іван Матвєєв:

- Що ж, дякую за розмову!

Фагот:

- Бережи себе, і намалюй ще одну обкладинку!

Спілкувався: Іван Матвєєв
Оператор: Віктор Крестов

*  *  *

Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
- в TELEGRAM
- у VIBER
- в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!