Незламний театр незламного міста відкриває 98-й сезон

19 серпня російська ракета поцілила в саме серце Чернігова — наш Драмтеатр. Світ здригнувся від жаху, побачивши кадри страшних руйнувань. Але попри все театр вистояв і вже 6 жовтня розпочне новий, 98-й, театральний сезон прем'єрною виставою “Гріх” за п'єсою Володимира Винниченка.

Не зважаючи на те, що будівлю визнано аварійною, вона є частково придатною до експлуатації у разі дотримання певних обмежень. За словами генерального директора театру, Сергія Мойсієнка, глядацька зала театру наразі є небезпечною. Вона зазнала найбільших руйнувань, людям знаходитись там не можна. Доступною для показу вистав локацією є Біла сцена театру. Також можливі вистави формату “Сцена на сцені”, коли декілька рядів крісел розміщують прямо на сцені театру у безпосередній близькості до акторів. За таких умов переглядати вистави одночасно зможе не більше ста глядачів.

Камерні покази вистав на зазначених вище локаціях не становлять загрози для життя за здоров'я глядачів. У випадку повітряної тривоги усіх супроводять до укриття театру. Воно вірою й правдою служило чернігівцям, які знайшли там прихисток у перші місяці повномасштабного вторгення, і остаточно довело свою функціональність під час трагедії 19 серпня. Людей, що знаходилися всередині театру на момент удару, врятувало те, що вони зайшли до укриття.

6-го жовтня 98-й сезон розпочнеться прем'єрною виставою “Гріх” за однойменною п'єсою Володимира Винниченка у постановці Андрія Бакірова.  Події відбуваються понад сто років тому у Києві напередодні падіння російської імперії, але п'єса не лише не втратила актуальності в наші дні, а й набула нових сенсів. Серед найближчих творчих планів шевченківців - презентувати чернігівському глядачу у листопаді прем'єрну виставу “П'ять пісень Полісся” за п'єсою сучасної української драматургині Людмили Тимошенко. Її режисером став запрошений з Києва Ігор Матвіїв. Творчий колектив театру працює над адаптацією репертуарних вистав минулих років до реалій камерних локацій. Також у планах — гастролі Україною та Чернігівською областю.

Сергій Мойсієнко, генеральний директор театру:

“Ми рухаємося. Те, що можемо — робимо. Що буде завтра? Буде Україна, буде перемога. Але ми працюємо кожен день над тим, щоб театр вижив, театр повернув з часом всі свої приміщення. А сьогодні треба налагодити роботу, щоб театр міг працювати в тих умовах,в яких ми опинилися”.

Відновлення з руїн багато в чому стало можливим завдяки тому, що українці — надзвичайні люди. Злагоджена робота колективу театру разом з небайдужими містянами на толоках стала прикладом того, як спільна біда може згуртувати нас. Люди розбирали завали, приводили до ладу понівечене приміщення. Хто не міг долучитися фізично, допомагав посильним донатом. Донатили не лише з України: поміж інших, шевченківцям допомогли не знайомі особисто театри з Данії, а також актор з США, який колись брав участь у Чернігівському міжнародному фестивалі моновистав. І замість того, щоб стати уособленням горя та смутку, Чернігівський театр перетворився на символ незламної волі української народу, яка живе, не заважаючи ні на що.

Андрій Бакіров, художній керівник театру:

“У першу чергу, я хотів би сказати велике “Дякую” чернігівцям, людям, які відгукнулися на цю біду. Практично з наступного дня ми тільки те й робили, що піднімали слухавки й відповідали всім друзям, хто може допомогти. За півдня зробили такий обсяг роботи, який, нам здавалося, ми робитимемо тиждень-два. Тому велика шана й дяка людям, які відгукнулися: хто — руками, хто — серцем, хто — словом, а хто — грошима. Це відчуття, коли ти не один, що до тебе небайдужі.... Наприклад, колеги з Сумського театру для дітей та юнацтва просто перерахували нам добову заробітну плату. Повністю, весь театр. І за рахунок всієї цієї допомоги ми змогли триматися, рухатися.”

Ольга Мелашенко

Чернігівська Медіа Група