«За кордоном і півстоліття тому не було гірчичників» – розмова про доказову медицину з чернігівською педіатринею Любовʼю Фіалковською

Лікування хвороб у багатьох країнах світу базується на препаратах і методах, ефективність яких доведена дослідженнями. Доказова медицина в США та Європі вже працює понад півстоліття, в Україні – меншедесяти років. Про доказову медицину в педіатрії, про міфи щодо лікування дітей і забобони батьків розповіла в інтервʼю лікарка-педіатриня чернігівського медичного центру «Сімʼя+» Любов Фіалковська.

«У СВІТІ ДОКАЗОВА МЕДИЦИНА В ПЕДІАТРІЇ – ЦЕ НЕОБХІДНІСТЬ, В УКРАЇНІ – НА ЖАЛЬ, МОДА»

- Пані Любове, як зʼявилася в Україні доказова медицина в педіатрії? Це мода, тренд чи необхідність?

- У світі доказова медицина — це необхідність. Натомість в Україні — все по-іншому. Нині бути доказовим лікарем модно, бо пацієнти надають перевагу таким лікарям. Але на мій погляд, ситуацію з лікуванням на доказовій базі можна порівняти з вишиванками: всі вдягли вишиванки та не всі українці!

Доказова медицина використовується в західноєвропейських країнах та США десь уже 60 років. В медицині України ми маємо справу з нею не так давно. Та й загалом, у нашій країні вона не може бути стовідсотково тим, чим є у світі, бо ми такі люди.

В Україні старт доказової медицини в педіатрії супроводжувався скандалом. Це була конференція педіатрів «Захід зустрічає Схід: педіатрична практика в системі громадського здоров’я» у 2016 році, організована активними лікарями, серед яких – Євген Комаровський, Леонід Дубей, Андрій Пеньков та інші. Ця конференція стала першим заходом, організованим поза офіційною установою – Академією післядипломної медичної освіти імені Шупика, що десятиліттями визначала вектор руху медичної галузі.

Конференції проводилася у Вінниці, вона була платною, але вільних місць у залі не було. Лікарі за свої гроші стояли день і це було диво дивне – таким був старт доказової медицини в педіатрії в Україні. Я теж була присутня на цьому заході.

У конференції брала участь тодішня очільниця МОЗ Уляна Супрун. Вона зробила значний внесок у розвиток доказової медицини. Також дозволила лікарям-ФОП вакцинувати пацієнтів, що доказово і важливо. Ми мали доказову базу щодо вакцинації, деякі колеги відставали і це важко було врегульовувати між лікарями.

З активної частини лікарів зорганізувалася закрита група в Фейсбуці. Вона налічувала 300-400 лікарів, які просували доказову медицину в країні. Спочатку було важко, адже першопроходьцям завжди непросто. Пацієнтам доводилося чути від «класичних лікарів» – не ходіть до доказових лікарів, бо вони лікують «неправильно». Але поступово ситуація змінювалася. Молоде покоління більш прихильне до доказової медицини. Зараз більше лікарів працюють за цими стандартами.

«У ДОКАЗОВІЙ МЕДИЦИНІ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ НАРОДНІ МЕТОДИ, ГОМЕОПАТІЯ, ТРАВИ»

- Власне доказова медицина – щоце таке?

- Я би сказала, це правильна медицина: що потрібно — ти лікуєш, що не потрібно — не лікуєш. У цій медицині не використовуються народні методи, гомеопатія, трави. Один із моїх старших колег якось підкреслив - «я не проти, що це може працювати, але це не може бути для всіх». І я погоджуюся. Нетрадиційні методи лікування мають право на існування, але вони не можуть допомагати всім і завжди.

Доказова медицина ґрунтується на доказах. Перед тим, як складається протокол лікування, відбуваються дослідження, в тому числі плацебо контрольовані. Міжнародні медичні організації проводять дослідження щодо фармацевтичних препаратів і протоколів лікування.

Але, на моє переконання, завжди має бути золота середина. Адже людина — по-перше, це живий організм, а по-друге, унікальний організм. Тому не вийде лікувати всіх однаково.

Завжди можуть бути ситуації-винятки, коли потрібно все зважувати, аби досягти результату. Нещодавно розглядали ситуацію лікування дитини з аутизмом, хлопчик не міг приймати доказові ліки через страх інгаляцій, тому йому лікарі вимушені були призначити не дуже доказовий препарат.

Крім цього, є препарати щодо яких дослідження, то дають доказову базу, то ні. Тому професіоналізм лікаря і здоровий глузд мають вирішальну роль у лікуванні. У всьому потрібна «золота середина», з крайнощами завжди дуже складно.

Доказова медицина – це ще і про комунікацію з пацієнтами. Не призначати те, що не потрібно, і пояснювати пацієнтам, чому. Приміром, дітям до 4-6 років не рекомендовано призначати сиропи від кашлю.

«ЧОМУ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ЗНАЧНО ПЕРЕВИЩУЄ УКРАЇНСЬКУ? АКЦЕНТ РОБИТЬСЯ НА ПРОФІЛАКТИЦІ»

- Тобто, доказова медицина базується на дослідженнях ліків і методів лікування. Але ж потрібно ще встановити діагноз.

- У цій сфері теж маємо справу із гіпердіагностикою, коли пацієнту пропонують здати десятки аналізів, частина з яких є непотрібними. Лікар має призначати те, що потрібно і не більше, а не так, що зробіть і це, й інше. Або зробили КТ/МРТ в одному місці, а лікар говорить - ні, йдіть краще зробіть в іншому місці.

Тому перебуваючи за кордоном, українці із незадоволенням розповідають, що там «неправильно» призначають аналізи – занадто мало, і загалом, «медицина в європейських країнах геть погана». Але тоді логічне питання постає — чому ж у цих країнах тривалість життя значно перевищує українську? Акцент робиться на профілактиці. Вакцинація від багатьох хвороб є обов’язковою. І національний календар щеплень у європейських країнах є ширшим, аніж нині в Україні.

- Як виявилося, застуду, кашель не лікують гірчичниками чи медичними банками, гарячими ванночками для ніг, гарячими аплікаціями з вареної картоплі на грудну клітину тощо, як багатьох із нас лікували в дитинстві мами і бабусі.

- Так, у доказовій медицині зараз не лікують, хоча за кордоном і півстоліття тому не було гірчичників. У світі загалом немає фізкабінетів. Та й типи інфекцій змінюються. За мою 17-річну практику це було кілька разів. Крім цього, ми активно мігруємо, переміщуємося, комунікуємо з людьми з різних країн. Ви ж памʼятаєте, як до війни за годину в Борисполі сідали і злітали чи не сотня літаків. І в одному місці «перемішані» люди з різних куточків світу.

Змінюються умови життя, а відповідно, те, що працювало й допомагало 70-100 років тому, зараз не працює.

- Як знайти свого доказового лікаря?

- Оскільки доказова медицина в тренді, то всі одномоментно стали «доказовими лікарями». Але не завжди доказові на практиці – призначають сиропи, антибіотики у великій кількості і там, де вони не потрібні. В педіатрії обов’язковою є вакцинація, хоча, на жаль, не всі колеги навіть із науковими ступенями її підтримують. У багатьох країнах лікар за некоректні висловлювання і неадекватні призначення може втратити ліцензію, яку потім неможливо відновити.

У педіатрії базові речі доказової медицини - це грудне вигодовування, вакцинація, дотримання протоколів лікування.

До мене часом приїздять пацієнти з громад, і я питаю, як дізналися про мене, то люди відповідають, що із групи в Фейсбук «Доказові батьки». Ця група об’єднує до 400 тис. підписників. І там можна знайти доказових лікарів із різних регіонів України. Цей перелік сформований за відгуками колег і батьків.

«НАСПРАВДІ ГОДУЮЧИМ ЖІНКАМ МОЖНА ЇСТИ І ШАШЛИК, І НАВІТЬ САЛАТ «ОЛІВ’Є», ОБМЕЖЕНЬ НЕМАЄ»

- З якими міфами чи навіть забобонами доводиться мати справу в практичній діяльності?

- Найперше — трави нешкідливі. Люди чомусь вважають, що їх можна вагітним, приміром. Однак є дослідження, що звичайна ромашка може порушити кровообіг плоду, що пов’язаний із матір’ю. Тому з ромашкою вагітним варто бути вкрай обережними.

Далі — жінки в очікуванні дитини не стрижуть волосся. Як це логічно пояснити, я не знаю.

Ще чимало міфів, повʼязаних із грудним вигодовуванням.

До мене приходять на прийом мами з голодними очима. В жодній країні немає дієти годуючої мами, бо жінка, яка недоїдає, не може мати достатньо молока для дитини. Жінка голодна, нервується – і ГВ, до побачення!

Коли я говорю жінкам зайти в кафе і випити лате, з’їсти чізкейк, приміром, то частина починає плакати, інша — нервово сміється. А насправді годуючим жінкам можна їсти і шашлик, і навіть салат «Олів’є». Обмежень немає.

- Яких помилок найчастіше допускають батьки, коли дитина хворіє?

- Дуже часто батьки говорять, що не можуть збити температуру дитині. А причиною цього є неправильно розрахована доза жарознижувальних препаратів. Вони розраховуються на вагу дитини і це потрібно зробити правильно.

Потім відхаркувальні препарати. Їх не призначають, бо дитина не може відкашляти мокротиння в силу своєї фізіології. Сиропи дітям не призначають до 4-6 років.

Натомість зустрічаю острах чи застереження щодо вакцинації від грипу. А її можна робити дітям з 6 місяців. Моя сім’я щороку вакцинується від грипу восени чи не десятиліття. І це працює.

Спілкувалася Ірина Синельник
Чернігівська Медіа Група