Відбудовують руїни, вшановують захисників і чекають на волонтерів: репортаж з Лукашівка за два роки після звільнення

За 20 км від Чернігова є село Лукашівка. Воно стало відомим після звільнення області. Саме тут 9 березня 2022 року тривав довгий кривавий бій, після якого настала окупація та розпочалися вбивства та катування цивільних і військових. Місцеві досі здригаються від звуків вітру, коли той стукає хвіртками чи намагається зірвати напів відірвані шмати металу з дахів. А місць, де він потенційно може це зробити, чимало, адже за 3 тижні окупації в селі зруйновано понад 30 будинків, пошкоджень зазнали усі.

Влітку 2022 року до Лукашівки поїхали сотні волонтерів відбудовувати село. Люди з різних континентів жили тут впродовж будівельного сезону 2022, 2023 і зараз село очікує на черговий заїзд помічників. Як живе Лукашівка за два роки після звільнення, що нового на місцевій фермі та як тут вшановують пам’ять захисників – далі у репортажі.

На фермі відновлюють тваринництво, впроваджують переробку та зелені технології

Цю картину фермеру Григорію Ткаченко подарував товариш, Фото Наталії Найдюк

У конторі ФГ “Напорівське”, що на в’їзді в село, висить картина бика. Він напористо вдивляється в кожного, хто чекає на прийом до керівника господарства Григорія Ткаченка, ніби сканує наміри. Фермер займається тваринництвом. Під час окупації російські військові фактично знищили господарство: вбили 158 корів, зруйнували приміщення, техніку. За словами Ткаченка, збитки склали понад 42 млн грн.

Та за два роки підприємство частково відновилося: засіває поля озимою пшеницею, кукурудзою та соняшником, відновлює тваринництво, але до довоєнного рівня ще далеко.

Власник ФГ “Напорівське” Григорій Ткаченко, Фото Наталії Найдюк

“Зараз головне – виграти війну, зберегти родину та підприємство. Про розвиток та зростання поки мова не йде”, – розказує Григорій Ткаченко.

Та попри війну, у співфінансуванні з державою тут побудували цех, де з соломи, зернових та відходів, де є клітковина, виготовляють пелети. Їх використовують для потреб власного зерносушильного комплексу. Також уже зараз фермер прораховує, скільки коштує встановити сонячні панелі, вивчає технології біогазових установок. Та на все це потрібні кошти, яких поки не вистачає.

Зараз на фермі працює близько 40 людей. До війни було менше: п’ятьох працівників узяли за умовами державного гранту. Ще кільком людям фермер дав роботу, бо ті її втратили на інших господарствах після звільнення області.

Книги про російсько-українську війну в коридорі контори, Фото Наталії Найдюк

Фермер робить перші кроки в переробці молока: разом із партнеркою виготовляють сири. Але поки цей напрям на стадії розвитку та вивчення позиціювання продукту на ринку.

Зруйнована церква – наочний приклад цінностей окупантів

Нещодавно в центрі Лукашівки встановили Меморіал загиблим героям, Фото Наталії Найдюк

Щороку 9 березня в Лукашівці проводять панахиду за загиблими. У цей день в село приїжджають учасники тих подій, їх рідні, побратими... Нещодавно у центрі Лукашівки Іванівська сільська рада відкрила Меморіал: це майданчик з фотографіями загиблих. Місцева мешканка Надія Денисевич розповідає про військового з Сумщини Вадима Назарова.

Надія Денисевич біля портрету військового Вадима Назарова, якого розстріляли біля церкви на очах її онука, Фото Наталії Найдюк

“Молоденький хлопчик, його розстріляли біля церкви на очах у мого тоді ще неповнолітнього онука. Сюди приїжджала його мама, ми говорили, це важко”, – пригадує Надія.

Надія Денисевич, Фото Наталії Найдюк

Крім центрального Меморіалу в селі і поза ним на місцях загибелі українських військових стоять хрести та пам’ятні знаки.

Пам’ятний хрест по дорозі до села, Фото Наталії Найдюк

Місце загибелі братів Романа та Леоніда Бутусіних, Фото Наталії Найдюк

Їх встановив фермер Ткаченко. Біля зруйнованої церкви, де російські військові облаштували штаб і склад боєприпасів, збудував нову. Каже, це обійшлося в 1,5 млн грн. Освячення храму відбудеться 27 квітня, аби на Вербну неділю та Великдень люди могли молитися в новому храмі.

Зруйнована Вознесенська церква початку ХХ ст. та новий храм, який для селян збудував фермер Григорій Ткаченко. Освячення відбудеться 27 квітня, Фото Наталії Найдюк

У фермера є ідеї і щодо тривалого збереження пам’яті – законсервувати стару Вознесенську церкву як спомин про злочини російських військових.

“От росіяни говорять про православ’я, а тут наочний приклад їхніх цінностей. Як можна в храм нести поранених, складувати там зброю, боєприпаси, награбоване… Війна закінчиться, ми всі відійдемо, події почнуть забуватися. А треба, аби і через десятки років місцеві, туристи, всі пам’ятали, що зробили з селом російські військові. Я би хотів, щоби тут зробили щось на кшталт музею під відкритим небом у пам’ять про цю війну”, – ділиться ідеєю Ткаченко.

Довга дорога до міста та інші незручності

Щовівторка ближче до обіду центральною вулицею проїжджає “пиріжок” Укрпошти. Цього разу автівку виглядають Ольга Власенко з донькою Людмилою. Побачивши журналістку, жінка просить розібратися, чому їй не виплатили третій раз 2200 грн від ООН. Каже, у багатьох селян схожа ситуація. Також скаржиться, що кудись зникли з рахунку 400 євро, які прийшли на купівлю дров від міжнародної організації. Побачивши авто з написом “Укрпошта”, прощається і поспішає за ним.

Місцева мешканка Ольга Власенко чекає на приїзд автівки Укрпошти, Фото Наталії Найдюк

Укрпошта, міжнародні організації та представники влади приймають людей у відремонтованому кабінеті старої “панської” школи. Там за графіком чергує Тетяна Гавріліна. Це місцева мешканка, яка комунікує з людьми від імені влади: записує запити на довідки тощо. Раз на місяць у цьому кабінеті селян приймає сімейний лікар, який приїжджає з сусіднього Анисова.

Тетяна Гавріліна в кабінеті для комунікацій з громадою, Фото Наталії Найдюк

У спортзалі старої дерев’яної “панської” школи, Фото Наталії Найдюк

Коли перекрито міст через Десну, людям незручно добиратися до Чернігова. Треба об’їжджати, а це додаткові 20-30 км. Є швидший і дешевший шлях – електричка, яка проходить через Анисів. Але щоби дістатися до станції, треба здолати пішки чи велосипедом 6 км. Тож цей варіант теж підходить не всім.

Така ускладнена логістика приносить чимало незручностей. Наприклад, Тетяна Гавріліна каже, що отримала 42 тис. грн від держави за програмою єВідновлення. Родина планує відремонтувати дах у “пораненому” будинку та утеплити його. Очікувано, що через додатковий кілометраж доставка будматеріалів здорожчала. Так само через довший шлях бригади будівельників не надто хочуть їхати в село. Самотужки відремонтувати дім люди не можуть через стан здоров’я, а розплатитися цими грошима можна тільки з бригадами, які працюють з відповідною програмою. Тому всі чекають відновлення короткого сполучення з обласним центром, адже ціни на матеріали зростають постійно, а з ними – і вартість послуг бригад.

“Вони стали, як мурашечки, одне за одним у ланцюжок, усе по цеглинкам до фундамента розібрали”

Колишня директорка школи Ольга Вареник біля нового будинку, який звели волонтери, Фото Наталії Найдюк

На вулиці Шкільна живе колишня директорка школи Ольга Вареник. 9 березня 2022 року її затишний родинний дім перетворився на згарище. На щастя, пані Ольга була в погребі, тому не постраждала. Її донька з онуком виїхали з села за три дні до окупації. У тому хаосі вижив і собака родини, а ось два коти згоріли живцем.

До кінця окупації господиня жила в погребах сусідів та знайомих. А влітку в селі почали говорити, що приїжджають волонтери, які розбиратимуть згарища.

“Вони збиралися біля церкви. Я підходжу, а там мо 300 людей приїхало… Це була волонтерська організація Repair Together. Такі енергійні, молоді. Сказали мені, щоб вела до двору. Я й пішла, а потім обертаюся, а за мною кілька десятків людей іде і самі дівчатка. Думаю, що ж вони зроблять на згарищі. А вони стали, як мурашечки одне за одним у ланцюжок, усе по цеглинкам до фундамента розібрали”, – чутливо зі сльозами пригадує пані Ольга.

Під кінець літа на цьому фундаменті почали зводити житло. До зими збудували стіни з газоблока, залили бетон для підлоги. Дах зводили професійні будівельники з США. За рахунок БФ “Рокада” встановили вікна та вхідні двері. Наступного сезону будинок практично завершили. Тому новий 2024 рік Ольга Вареник зустрічала вже в новому домі з усім необхідним усередині.

Всередині є вода, світло, газове та твердопаливне опалення. Завдяки тому, що будинок збудували на старому фундаменті, то план газифікації залишився тим самим. Тому платити за розробку проєктів комунікацій не довелося. А ось іншим односельцям нарахували за підключення газу близько 100 тис. грн, тож люди поки готують на електриці.

Ольга Вареник показує розмальовку з мандалами, яку їй подарували волонтери. Малювання допомагало жінці відволікатися від важких думок, Фото Наталії Найдюк

“Я все життя буду вдячна цим людям. Сама б я ніколи не відбудувала дім. Емоційно буває складно, особливо згадувати пережите. Аби розрадити мене, дівчата-волонтерки подарували розмальовку з мандалами та понад 70 кольорових олівців. Це мені дуже допомагає і відволікає. Ще подруга передала книг, тож довгими зимовими вечорами я читала. А зараз весна, починаються городи, то воно веселіше”, – каже Ольга Вареник.

Тітка Шура і зруйнована вулиця

Наприкінці квітня волонтери мають приїхати знову. За три роки вони повністю відбудували три будинки. Ще чотири в процесі будівництва: стоїть коробка та дах, але немає вікон, дверей, внутрішніх робіт. Також у Лукашівці на подвір’ях встановили чотири модульні будинки.

Олександра Нестеренко зустрічає в своєму модульному будинку, Фото Наталії Найдюк

В одному з таких будинків живе Олександра Нестеренко, яку в селі всі називають тіткою Шурою. Її дім був на околиці села, з вікон вона бачила поле і частину ферми, де відбувався бій за село. А 12 березня її дому не стало. Вся історія її родини, всі спогади вигоріли вщент.

Жінка чимало років провела в колгоспі. А коли вирізали щитовидку, потребувала легшої роботи, тож працювала в дитячому садочку. Мала чоловіка, двох доньок. Але партнер уже помер, а діти мають власні родини, живуть окремо.

Тітка Шура вже почала садити город та грядки, Фото Наталії Найдюк

Цілий рік після звільнення області тітка Шура жила у родичів: спочатку у доньок у Чернігові, потім у родичів в Сосниці. А влітку 2023-го повернулася в село: тут на місці сараю їй встановили модульний будиночок і почали зводити цегляний на місці згарища.

Олександра Нестеренко сподівається, що цієї зими перебереться в будинок, Фото Наталії Найдюк

Тітка Шура радо розповідає про своє життя, про дітей, про минуле. Показує календар та постери: громадська організація пообіцяла допомогти з насінневим матеріалом. Але жінка переживає, що вже час садити, а насіння ще немає, тому саджає те, що має.

Фото Наталії Найдюк

“Я нічого доброго в житті не бачила: тяжка праця, хвороби. І треба ж отаке ще на старість… Цю зиму вже жила тут, зимувала в “модулі”. Добре, що не було проблем з електроенергією, бо і плита, і опалення на ній. Сам дім охолоджується швидко. Довго тут жити важко: конденсат утворюється, тече з вікон і між панелями. Сподіваюся, що наступної зими вже буду в своєму домі”, – каже тітка Шура.

Фото Наталії Найдюк

Олександра Нестеренко в модульному будинку, Фото Наталії Найдюк

На цій вулиці чимало зруйнованого житла. У прибудованому до сараї приміщенні живе Ірина Терехова з родиною.

“Після звільнення села почали приїжджати волонтери. Я познайомилася з Андрієм Баштовим, він кореспондент і на передовій був. Вони почали нам допомагали, лопати привозили, все таке. А потім почали робити Repair Together, спочатку розчищали, а потім і відбудовувати почали. Ми з такими людьми цікавими познайомилися, будував нам дім комік Вася Байдак. Потихеньку все рухається, щось вже є”, – пригадує Ірина.

Зараз люди чекають приїзду волонтерів, аби продовжити будівництво.

Ірина Терехова біля будівництва, Фото Наталії Найдюк

Поруч з Тереховими дім відбудовує сусід. На деяких хвіртках та воротах досі залишаються написи “ДЕТИ”, “МИРНИЕ ЛЮДИ” як відлуння страшних часів окупації. А в одному з дворів, почувши перехожих, голосно “бекають” вівці, ніби привертають увагу до обійстя, села і його проблем.

Автор: Наталія Найдюк. Фото та відео авторки

Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
- в TELEGRAM
- у VIBER
- в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!