Олег СКРИПКА: «У Чернігові відбулась дуже різка українізація»

Чернигову удалось практически невероятное: удивить самого Олега Скрипку! Фронтмен отечественной этно-рок-группы «Вопли Видоплясова» был поражен двумя вещами: мощью черниговских гроз, разразивших в тот вечер, и энергетикой наших зрителей, не отпускавших любимых исполнителей с добрых полчаса после окончания концерта.

Специально для черниговцев «вэвэшники» исполнили несколько песен, не вошедших в основную программу концерта. Зал ликовал. В драмтеатре, где «ВВ» играли, царила некая смесь сумасшедшего драйва и одновременно умиротворения.

Неслучайно мероприятие имело и благотворительную подоплеку: крымчан, переселенных в Чернигов, пригласили на концерт бесплатно. Нам довелось с улыбкой наблюдать, как после концерта «ВВ» группки молодежи шли, взявшись за руки и напевая незабвенное «Весна прийде»…

Благодаря всему этому на какое-то время удалось забыть о российской военной технике, сосредоточившейся вблизи наших границ, о террористах, засевших в Луганске и Донецке, о крымском вопросе, об экономических сложностях – настолько велика была сила качественной музыки!

Пока довольные горожане возвращались домой, напевая песни, нам удалось улучить минутку и после выступления пообщаться с лидером «ВВ». Переодевшийся и слегка уставший Олег Скрипка с удовольствием ответил на несколько вопросов.

«Люди не падають на халяву»

– Сьогодні дуже багато артистів їздять агітувати за того чи іншого кандидата. А яка ваша позиція щодо цього?

– На щастя, в риториці всі політичні сили та лідери, які вийшли в оці перегони, – вони всі за Україну. Проти неї ніхто ж не говорить! Це позитив. Але гарна музика – вона ж за демократію, за перемогу любові, щирості, відвертості та свободи. Тому якщо якийсь кандидат демократичний і позитивний, то ми його підтримуємо по факту.

Але ще мені радує серце: ми граємо концерт по квитках, а паралельно йде безкоштовний концерт (для кримчан. – Авт.). І тішить, що навіть у наші скрутні часи люди знайшли змогу і заплатили гроші, це говорить про те, що вони навчилися робити вибір.

Ми обираємо щось конкретне, не підпадаємо на якусь халяву, ми можемо навіть помилитися, але якщо ми звикнемо обирати – тоді ми вийдемо на вірний шлях. Оце наша сьогоднішня перемога.

– У звязку зі скрутними часами вам доводилося десь відміняти гастролі?

– Ми відміняємо рідко. Пропозицій зараз не так багато, як раніше, але… Скрутні часи для нас були й раніше, бо існувала велика проблема з українською мовою в Україні. Дуже важко було організувати концерт. Сьогодні українська мова в тренді.

Загалом концертів стало менше, але відсоток україномовних концертів став більшим. Тобто люди зробили вибір у бік української мови – і вони тепер ходять на «своїх» артистів, Навіть якщо це вітчизняний неукраїномовний артист. Але в нього менше шансів утримати публіку саме в залі. Якщо такі тенденції збережуться – ми побудуємо насправді вільну державу.

«Люди, які підтримують агресію Росії, просто перекотиполе якесь!»

– У Росії артисти замість того, щоб гуртуватися навколо миру, позитиву та гармонії, висловили свою підтримку війні в Україні. Як ви до цього ставитесь?

– Росіяни знаходяться в іншому інформаційному полі. Вони сприймають реальність не так, як ми. Я впевнений, що дуже мало людей висловились би: «Я за війну», «Я за агресію», «Я за те, щоб розвалити Україну». Ясна річ, що таких людей дуже мало. Але їм інакше подається інформація про наші події. Це люди, які:

 а) не дуже гарно розбираються в ситуації;

б) не хочуть в ній розбиратися взагалі.

Росіяни теж хочуть, щоб була сильна Росія, стабільність і мир. Та в нас зараз є вибір. Ми виборюємо нашу свободу, і скоріше за все, ми побудуємо сильну й незалежну державу. В них такого шансу немає. Принаймні зараз.

Та є росіяни, які підтримують Україну, таких дуже багато… Уявляєте собі, наскільки це важко, коли ти в іншій державі, яка напала на Україну… і підтримуєш країну-жертву! Слава цим людям! Вони сподіваються, що демократія переможе в Україні і потім колись вона прийде і в Росію.

А інші люди просто не хочуть бачити реальності. Вони просто спираються на державу і хочуть, щоби вона зробила добробут в Росії. І вірять риториці. Це інакша реальність. Вже буде як буде. Пам‘ятаєте, при Януковичі суспільство теж розділялось на два табори…

Та будь хоч яка влада, навіть жахлива, – все одно знайдеться та частка людей, яка її підтримають! Просто є люди, які воліють пливти за курсом. Не треба їх засуджувати. Набагато гірше, коли є люди, що живуть в Україні і підтримують агресію іншої країни проти України! Це означає, що люди в печерному стані і взагалі не розбираються в ситуації, вони абсолютно відірвані від землі. А це вже ознаки хвороби…

Вони не живлять країну, вони як перекотиполе якесь. Дуже складно, спираючись на таких людей, побудувати прекрасне суспільство. Але треба розуміти, що радянські часи просто так не минули плюс сучасна пропаганда, відсутність інформаційного українського простору – він зараз тільки будується…

Ми бачимо, коли постала страшенна небезпека, як почали українізуватися засоби масової інформації.

«Наші північні кордони на твердому замку»

– Чим вас вразив Чернігів? Щось вдалося побачити в місті?

– У Чернігові відбулась дуже різка українізація. Це відбулось буквально декілька років тому. Люди себе усвідомили українцями. Це означає, що наші північні кордони – на твердому замку. Місто Чернігів проявило себе патріотично.

Я приїжджав сюди не з «ВВ», а із джазом відносно недавно: два роки тому був гарний джазовий фест, чудово мене прийняли. Чернігів – це культурне місто, де багато людей-естетів. Ще кілька років я приїжджав і грав «ЕтноДиско». Молоді вона полюбилась. Це теж досить така естетська забавка.

Чернігів має дуже непогане культурне майбутнє, ще б тільки гарні зали побудувати, щоби більше артистів приїжджали, більше людей гарного смаку ходили на концерти! Але тут теж все залежить від самих чернігівців, від їхньої активності. Це можна зробити і без допомоги влади, це важко, але це можливо, головне – щоб люди гуртувались і щось відбувалось.

Я впевнений: є якісь місцеві фестивалі, події. Та треба, щоб цього було більше. Тому звертаюсь до людей: більше ходіть на різні заходи, будьте більше куртуазними!

От я тільки що з Парижа… Чому він є культурною столицею світу? Бо публіка ходить і цікавиться! Ми зробили подію, це було звернення до французів: розмова про Україну. Ми зі старим складом «ВВ» зібралися і наші друзі – гурт VRP – були. Вони розпалися, але спеціально для одного вечора зійшлися. Ми величезну залу взяли в оренду. Реклами не було ніякої. Просто сторінка у «Фейсбуці». За 10 днів до події були розкуплені всі квитки! Хоча в них теж зараз криза.

Та француз не вип‘є пива, але піде на концерт. У нас все зараз, на жаль, навпаки. Беремо приклад із французів – і все буде гаразд!

«Слава України» на лампасах

– Ви були зірковим тренером в «Голосі країни». У вас було багато підопічних. Кого вдалося виховати, ким пишаєтесь?

– Я всіма пишаюсь! Моя Аня Ткач з дитячого «Голосу» зараз має взагалі міжнародну кар’єру: й у Франції поспівала, і в Америці записує альбом, і знялась у фільмі. Вона – зірка! Моя учасниця Іларія – вона найбільш успішна. В неї кар‘єра розвивається. Але це її заслуги. Вона молодець, багато працює і дуже талановита людина.

Є хлопці, які висилають мені свої роботи, спілкуюсь, підтримую. Треба сказати, що «Голос країни»   це дуже ефективний механізм для того, щоб людина побудувала собі творчий шлях.

– Ви ще й модельєр, ще й виставляли колекцію на сході країни. Он у Донецьк люди везуть зброю, а ви –гарний одяг. Не побоялися?

– Не побоявся. Донецьк мене зустрів як ніде і як нікого! Колекцію я пошив ще в листопаді. А замислив ще у вересні минулого року. І вона була представлена у київських сезонах моди.

І там просто є спортивний костюм, на якому на лампасах написано «Слава Україні – Героям Слава». І донецький хлопець, який просто підходив за розміром, ми ж моделей брали місцевих, він із задоволенням одягнув. Каже, я ж шахтар, в мене українське коріння.

Колекція взагалі сприймається дуже спокійно: люди дивляться, щось фотографують, записують. А тут було наче рок-концерт. Всі встали, плескали в долоні, дуже щиро було!

– Над чим працює зараз гурт «ВВ», які ваші нові проекти?

– Наразі ми випустили новий альбом «Чудовий світ», ми проїхали з туром по Україні. І так сталося технічно, що Чернігів не увійшов до туру, тому ми приїхали зараз і представили альбом. Так би мовити, зазирнули сюди.

І паралельно ми пишемо новий альбом. Нестандартна ситуація: під такий колектив зі стажем, як «ВВ», як правило, інші музиканти роблять переробки, а ми протягом нашої роботи зробили багато своїх переробок. Ми випускаємо альбом переробок інших виконавців. Їх вже набралося!.. Як тільки закінчимо це – будемо писати новий альбом.

Борщ – це наше все

– Ще у вас є ресторан національної кухні. Наскільки він процвітає?

– Він процвітає. В мене є, як й у всіх моїх проектах, пропаганда української культури. Наскільки розкішна у нас гастрономічна традиція! Я дуже багато їжджу світом і мушу відверто сказати: в нас одна з найсмачніших традиційних кухонь.

І сталась така ситуація: при такій традиції наша сучасна кухня взагалі… не представлена! Нібито ми не гастрономічна нація, а як якісь марсіани харчуємося, якщо наша українська кухня представлена то як традиційна чи шароварна, чи в переважній більшості це італійські чи французькі ресторани – все!

Ідея була така: гості столиці, іноземці – вони не мають змоги покуштувати високого рівня страви національної кухні. І пора нам закінчувати відчувати себе якимись баранами і думати, що все найкраще – то закордонне. Треба мати вітчизняний вишуканий високоякісний продукт.

Що приємно, що люди приходять не просто перекусити, а для них це – подія. За тиждень чи два резервують місця, цікавляться меню. А меню там складне, можна навіть придумати щось своє для вечері. Але все базується на традиційній кухні, всі інгредієнти –  українського походження. Кожна страва індивідуальна. Вона присутня тільки в цьому конкретному ресторані. Це не стандартний грецький салат чи щось таке.

– Ваша улюблена страва?

– Улюблена страва, як і в багатьох українців, – це борщ. Він подається в капустині, це качан розрізається на дві частини-половинки, середина виймається з кочережкою. І в листках від цього качану й подається борщ.

– А чи знаєте ви, що є ще й чернігівський борщ? Чи куштували?

– Ні. А який він?

– Є деякі відмінності в інгредієнтах. В мене мама варить борщ без квасолі, з кабачками, з цукром і без оцту. За старовинним рецептом.

– Цікаво!

– Побажайте чернігівцям наостанок щось приємне!

– Бажаю процвітання й кохання! Щиро дякую, що нас так прийняли. Із задоволенням будемо до вас приїжджати. Хай завжди звучить чарівна музика у ваших приймачах і серцях!    

Больше фотографий с концерта и из гримерки - здесь

Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)

Отзывы и комментарии

Написать отзыв
Написать комментарий

Отзыв - это мнение или оценка людей, которые хотят передать опыт или впечатления другим пользователями нашего сайта с обязательной аргументацией оставленного отзыва.
 
Ваш отзыв поможет многим принять правильное решение

. Пожалуйста, используйте форму отзывов для оценок и рецензий, для вопросов и обсуждений - используйте форму комментариев, а не отзывов

Не допускается: использование ненормативной лексики, угроз или оскорблений; непосредственное сравнение с другими конкурирующими компаниями; безосновательные заявления, оскорбляющие деятельность компании и/или ее услуги; размещение ссылок на сторонние интернет-ресурсы; реклама и самореклама.

Введите email:
Ваш e-mail не будет показываться на сайте
или Авторизуйтесь , для написания отзыва
Автор
0/12
Актуальность
0/12
Изложение
0/12
Отзыв:
Загрузить фото:
Выбрать

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов. Для оценок и рецензии используйте форму отзывов